Філософема бентежної душі в романі Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку»

 

КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ  ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА  ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Курсова робота

Філософема бентежної  душі в романі Альфреда де Мюссе

«Сповідь сина віку»

 

 

Виконала: 

студентка 3 курсу,  фр. групи

Меленевська Аліна Русланівна

 

Науковий керівник:

док.філол.н.,проф..

Бовсунівська Тетяна Володимирівна

 

Київ- 2012

План

1. Вступ……………………………………………………..…….3
2. Розділ 1. Поняття хвороби віку

1. Причини виникнення феномена бентежної душі…………..5

2. Філософема бентежної душі………………………………....6

3. Розділ 2. Філософема бентежної душі в романі Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку»

       2.1.  Імітація бентежності………………….…………………..…..10

       2.2.  Переосмислення поглядів та справжня бентежність……....18

     ІV.      Висновки……………………………………………………...23

     V.    Список використаних джерел……………………………..….25

 

Вступ

     Актуальність  теми. Бентежна душа, що показана у романі Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку» є надзвичайно фактурною за своїм зображенням, тому саме на її прикладі важливо прослідкувати ментальність романтичної людини: з першопричин цього явища і до її наслідків. Дослідження феномена бентежної душі на прикладі роману Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку» є дуже актуальним, оскільки воно дає можливість глибше зрозуміти вплив цього явища на розвиток французької модерної та пост – модерної літератури.

     Мета  і завдання дослідження. Метою дослідження є дослідження філософського підґрунтя на якому вибудовується персоналія людини з діагнозом «хвороба віку». Відповідно до мети завданнями дослідження є:

• Встановити причини та передумови виникнення поняття бентежної душі в епоху романтизму;
• Визначити основні філософські та естетичні засади, характерні для «хвороби віку» як романтичного явища;
• Проаналізувати та проілюструвати основні принципи даного феномену практично, з опорою на роман Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку».

    Об’єктом дослідження є роман Альфреда де Мюссе «Сповідь сина віку».

    Предметом  дослідження є певні теоретичні матеріали та літературний твір для дослідження поняття бентежної душі.

   Методика  дослідження.  Дослідження виконане з використанням теоретичних джерел для вивчення їх практичного функціонування у літературних творах.

    Практичне  значення роботи. Дане дослідження може становити інтерес для вивчення французької, та в цілому зарубіжної літератури починаючи з XІX ст., а також може бути використане для подальших досліджень у цій сфері.

     Теоретичне  значення роботи. Дане дослідження може бути використане для більш глибокого вивчення філософеми бентежної душі у творчості письменників – романтиків.

     Структура та обсяг курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку джерел. Роботу викладено на 26 сторінках. Список використаних джеред складається з 17 найменувань.

 

 

 

 

Розділ 1

1. Причини виникнення феномена бентежної душі

 

ХІХ століття є дуже цікавим етапом розвитку літератури, адже це час, коли існувало два художньо – культурних напрямки, які перебували у постійній опозиції: романтизм і реалізм, романтизм як суб’єктивність та реалізм як об’єктивність. Об’єктом дослідження у обох течій є людина, проте кардинально різними є засоби дослідження, адже для реалізму ключовим фактором, окрім Бальзаківського «All is true», є дослідження взаємовідносин та взаємовпливу соціуму та людини, романтизм же досліджує людські переживання, джерелом яких зазвичай є неможливість досягнути свого ідеалу, що спричиняє вищезазначені переживання, які, у свою чергу наносять жахливу шкоду людській душі.

Саме ключове поняття  романтизму - романтична іронія. Суть її полягає у тому, що ідеал є видимим, але в той же час – недосяжним. Саме таке відчуття стало причиною виникнення категорії хвороби віку, або ж бентежної душі, що активно використовувалась багатьма письменниками – романтиками для зображення типічного героя – поета [8].

Також варто згадати історичний контекст: наприкінці XVIII століття відбувається Велика французька революція, згодом до влади приходить Наполеон, а потім відбувається Реставрація Бурбонів. Ці події мали величезне значення для Франції і для усього світу, і вони дуже сильно вплинули на свідомість людей,які втратили будь – які орієнтири, і, як наслідок, не мали спільності у своїх поглядах на політичне та соціальне життя.

Ці причини мають основоположне  значення для романтиків у Франції  і значним чином впливає на їх світоглядні та естетичні погляди, які, у свою чергу, знаходять віддзеркалення у їхній творчості. Як зазначає відомий дослідник французького романтизму, А.В. Карельський: «Герой французького романтизму є не лише більш сучасним, а й більш «звичайним» як психологічний тип, ніж улюблені герої англійських та німецьких романтиків. Німці концентрують свою увагу на особистості митця, «ентузіаста» за Гофманом; англійці тяжіють до зображення бунтарської, героїчної, навіть титанічної особистості, ну, у всякому випадку, піднятої над загалом; а увага французьких сумувальників, особливо у перші десятиліття сторіччя, прикута до суто людського страждання витончено – чуттєвої душі, що приречена щохвилини стикатися з загалом, з середою існування»[4].

Альфред де Мюссе був роялістом, як і численні його колеги – романтики, і не бачив у Революції жодного позитивного моменту, адже вважав, що вона розбестила мораль та звичаї, якими така форма правління як аристократія дуже опікувалася, тому його погляди знайшли відображення у його найвідомішому творі «Сповідь сина віку», де автор показує жахливі наслідки Революції у Франції для французької ментальності і соціуму.

На тлі таких деструктивних, на думку митця, подій вимальовується сюжетна лінія – бентежне життя та переживання юнака на ім’я Октав, який став жертвою тогочасного занепаду. Саме те, що автор «вписав» героя в історичний контекст, допомогло настільки яскраво зобразити внутрішню «ломку» на тлі зовнішньої.

 

2. Філософема бентежної душі та «хвороби віку»

 

«Щасливими є  ті, кому вдалося уникнути дух часу!

Щасливими є ті, хто перейшов через прірву, дивлячись  у небо!»

Альфред де Мюссе

Вищезазначені причини призвели до створення та розвитку у руслі  романтичної літератури таких станів людини, при яких яскраво виявляються  та розвиваються такі феномени як бентежна душа та хвороба віку.

Деякі дослідники, наприклад  німецький письменник Жан Поль, називали дане явище «світовою скорботою». Спочатку даний термін вживався для  характеристики творчості лорда  Байрона, згодом його стали використовувати  для зображення емоційного стану, характерного для епохи романтизму, як це робив  відомий дослідник Фердинанд  Георгійович ла Барт. Основною характеристикою «світової скорботи» є те, що особисті переживання переходили у розряд метафізичних[3].

Для письменників – романтиків дуже важливими є усі внутрішні переживання та пристрасті, незалежно від їх логічності, доречності, особливо цікавими є протиріччя та внутрішня боротьба головного героя. По – суті, це є протиставленням високого (кохання в усіх його проявах) та низького (жадоба, жадібність, непомірне честолюбство).

Бентежна душа є звичайним  станом для французького романтичного героя, внутрішній світ  якого можна порівняти з глибоким чорним озером, у якому ховається не одна несподіванка, адже він є людиною, яка містить у собі протилежні погляди та ідеї, і, як наслідок, «внутрішні війни», що не вщухають.

 Однією з важливих причин цього явища є абсолютне бажання до прагматизму, адже для героя - романтика пріоритетними є не почуття, а розум. Саме заради «логічного та прорахованого життя» герої відмовляються від усього непевного та «суб’єктивного» у вигляді своїх щирих емоцій, адже так легше жити у суспільстві, яке пригнічує і водночас приваблює. Преференції завжди нададуться  речам сухим та без справжнього значення, які поступово знищуватимуть усе те, до чого людина схильна насправді: щирість, ідеал, абсолют, довіра, чистота, почуття, віра, оптимізм.

 Це і є «симптомами» хвороби віку: поступове перетворення людини природної на людину соціальну, а потім на холодну кам‘яну статую, якій байдуже усе, крім матеріальних та фізіологічних потреб. Звичайно ж, це не є природним станом для будь – якої людини, але це може заспокоїти та надати видимість спокою, існування цілі життя та чудове пояснення усіх невдач та неочікуваних поворотів долі, але платня за подібний «комфорт» є дуже високою: людяність, розірвана свідомість, постійний внутрішній конфлікт, емоційна самотність та збайдужіння до усього крім вищезазначених власних потреб.

Такий внутрішній стан дуже сильно впливає на поведінку у  соціумі та самовираження. Ажде, не дивлячись на замкнутість, така людина потребує простору для самовираження у суспільстві та можливість критикувати це ж суспільство. Наприклад, головний герой роману «Сповідь сина віку», Октав неодноразово помічає за собою різкі зміни настрою саме через перманентний внутрішній конфлікт, що не дає йому спокою, і саме нестабільність внутрішнього світу впливає на усе його життя, та ламає його, адже незалежно від кількості переживань, якість не з’являється, тобто його життя пройде марно і не залишить жодного сліду після його смерті.

Така людина приречена  на відчуття необхідності активного  соціального життя серед людей, що не матимуть для неї великого значення, але будуть дуже важливими  для самовираження. У той же час, ця особа приречена на самотність, на життя без стосунків у повному значенні цього слова, адже дуже важливою є саме інтеракція двох людей, що відчувають почуття один до одного, та набудь це є під питанням, адже як ніколи є яскраве підкреслення індивідуального, що, у свою чергу, частково зумовлено гендерними відмінностями, адже, як дуже слушно помітила Жермена де Сталь «Кохання – це історія життя для жінки, епізод у житті чоловіка». Хворіючи на «хворобу віку», природні риси людини ще більше посилюються соціальним впливом.

Слід відмітити і те, що причиною для постійного спліну та розчарування може слугувати відсутність  близьких людей, які підтримають  у будь – який момент та любитимуть просто за те, що ви існуєте, адже як казала пані Жермена де Сталь: «Ми перестаємо любити себе, коли перестають любити нас». Цю цитату можна зрозуміти і у  більш широкому плані, що без людських відносин, людина втрачає своє «людське обличчя» і забуває про духовні  та етичні цінності.

Також важливою рисою такого ліричного героя є його фантастична  можливість умовити себе у будь –  чому, навідь неможливому, перетворити  це на нав’язливу ідею, а потім на манію. Яскравим прикладом цього може слугувати Октав, який досять швидко умовив себе у зраді коханої жінки, а потім довго і повільно мучив і себе, і її.

Цей герой між запропонованими  мадам де Сталь «нудьгою та стражданнями» обере страждання, як єдиний спосіб для рефлексії та поведінки, адже, попри усі «незручності», даний стан дозволяє розглядати себе як мученика і пишатися своїм розумом та проникливістю. І вважатиме, що лише він наділений подібними якостями.

Отже, загальними характеристиками героя цього типу можна вважати:

• Перенасиченість життям;
• Сплін;
• Зневагу до культури та суспільства;
• Втечу від реального життя та проблем;
• Замикання у собі;
• Самолюбування та опіка над постійною тугою;
• Присутність нав’язливих ідей та подальше їх перетворення на одержимість;
• Перманентний самоаналіз;
• Відчуття безсилля від неможливості змінити себе та світ. 
  

Розділ 2

 

Філософема бентежної  душі в романі Альфреда де Мюссе  «Сповідь сина віку»

 

«Народ хотів  короля… ні – свободу… ні – розум… ні – релігію … ні – англійську конституцію… ні – абсолютизм…» І, нарешті останній додав: «Ні, він бажав лише одного – спокою»

А. де Мюссе «Сповідь сина віку»

 

2.1. Імітація бентежності

 

Людська душа є поняттям дуже широким і в той же час  настільки вузьким, що іноді цей простір є непомітним або ж незрозумілим для сприйняття та оцінки. Саме вона є найіндивідуальнішою з того, що є в людині, але душа людини є невід’ємною частиною душі народу, усіх його поколінь до сучасного. Будь – яка подія, що впливає на народ обов’язково відіб’ється на кожному індивіді, що є його частиною. Адже людина – істота соціальна, у більшій мірі ніж природна, тому соціальна заангажованість значним чином відображена у ментальному стані.