Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Октября 2013 в 11:42, курсовая работа
Актуальність теми. Світова фінансова криза і перебудова, які відбуваються в Україні, торкнулися всіх сфер суспільного життя, викликавши несприятливі явища в економіці держави та зумовивши необхідність проведення правових реформ.
Сучасне трудове право має забезпечити реалізацію конституційних приписів стосовно того, що людина є в Україні найвищою соціальною цінністю, і кожен працюючий має безумовне право на відплатність своєї праці.
ВСТУП............................................................................................. 3
Розділ І. ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ................. 5
1.1. Правове визначення поняття оплати праці................................. 5
1.2. Структура заробітної плати........................................................ 6
1.3. Функції заробітної плати............................................................... 8
Розділ ІІ СФЕРИ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ.......................... 11
2.1. Державне регулювання оплати праці............................................ 11
2.2. Договірне регулювання оплати праці............................................ 16
Розділ ІІІ. ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ.................................................................... 18
3.1 Організація оплати праці............................................................... 18
3.2. Нормування праці та тарифна система оплати праці.............. 20
3.3. Системи оплати праці.................................................................... 24
3.4. Преміювання працівників та надбавки......................................... 25
3.5. Гарантійні виплати і доплати....................................................... 28
Розділ ІV. ПРАВО ПРАЦІВНИКА НА ОПЛАТУ ПРАЦІ ТА ЙОГО ЗАХИСТ.......................................................................................... 30
ВИСНОВКИ.................................................................................... 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................ 36
3) компенсацію за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗпГІ);
4) виплати при призові на військову службу, або проходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");
5) при направленні
для підвищення кваліфікації, підготовки,
перепідготовки, навчання інших
професій з відривом від
6) компенсацію витрат
за використання особистих
7) компенсацію окремим
категоріям працівників
Працівник має право
на оплату своєї праці відповідно
до актів законодавства і
Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших причин, передбачених чинним законодавством, які мали місце з вини працівника.
Забороняється дискримінація в оплаті праці, зниження її розміру залежно від походження, соціального, майнового стану, політичних, релігійних переконань, членства у профспілці, місця проживання та інших причин, встановлених у законі.
Суб'єкти організації
оплати праці не мають права в
односторонньому порядку
Забороняється будь-яким способом обмежувати права працівника вільно розпоряджатися своєю зарплатою. Тому не допускаються випадки отримання зарплати, належної працівнику, членами його сім'ї, іншими особами без спеціально оформленої довіреності. Закон забороняє відрахування із зарплати, метою яких є пряма чи непряма сплата власнику чи будь-якому посередникові за одержання або збереження місця роботи.
Відрахування із зарплати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законом. Зокрема, згідно із ст. 127 КЗпП за наказом (розпорядженням) власника можуть бути проведені відрахування для:
1) повернення
авансу, виданого в рахунок зарплати
або для службового
2) для повернення
сум, зайво виплачених
3) для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості;
4) на господарські потреби.
В усіх вказаних випадках відрахування можуть провадитись, якщо працівник не оспорює підставу і розмір відрахування. Іншими словами, необхідно отримати згоду працівника на таке відрахування. Якщо згода отримана, наказ видається не пізніше за один місяць від дня закінчення терміну, встановленого для повернення авансу або від дня виплати неправильно обчисленої суми.
Відрахування із зарплати також можуть провадитись у випадку звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже використав щорічну відпустку, за невідроблені дні відпустки.
У випадку завдання працівником майнової шкоди підприємству, з яким він перебуває в трудових відносинах, також провадяться відрахування із зарплати працівника для відшкодування шкоди в розмірі, що не перевищує середньомісячний заробіток працівника. При кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством, - 50% зарплати, яка належить до виплати працівникові. Однак ці обмеження не поширюються на відрахування із зарплати при відбуванні покарання у виді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей (ст. 128 КЗпП, ст. 26 Закону України "Про оплату праці").
У законодавстві передбачений механізм захисту зарплати в умовах стихії ринкових цін. Законом України "Про внесення змін до Закону УРСР "Про індексацію грошових доходів населення " від 25 квітня 1997 р. встановлені правила проведення індексації зарплати.
Індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати їм дорожчання споживчих товарів і послуг. Для індексації використовується індекс споживчих цін і тарифів, який обчислюється на основі статистичних спостережень за зменшенням цін в роздрібній торгівлі, на ринках, і не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях [8, с.2].
Індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105% (величина порога інфляції). Індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
Не підлягають індексації:
Законом встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян в межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості. При цьому частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю. Дохід у частині, яка більша одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 80%. Дохід у частині, яка більша подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не більша трикратної величини вартісної величини межі малозабезпеченості, індексується в розмірі 70%. Частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає. Постановою Кабінету Міністрів України (№ 663) від 7 травня 1998 р. затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів громадян, який конкретизує норми.
Однак постановою Кабінету Міністрів
Україні (№ 2034) від 21 грудня 1998 р. внесені
істотні зміни в порядок
Зарплата на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата зарплати у формі боргових розписок і зобов'язань або у будь-якій іншій формі забороняється. Зарплата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Як виняток, колективним договором може передбачатися часткова виплата зарплати натурою (за цінами, не нижчими за собівартість) в тих галузях або за тими професіями, де така виплата є звичайною або бажаною для працівників. Кабінет Міністрів України своєю постановою (№ 244) від 3 квітня 1993 р. затвердив перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою.
При кожній виплаті заробітної плати власник повинен повідомити працівнику дані про оплату праці:
- загальну
суму заробітної плати з
- розміри і
підстави відрахувань із
- суму заробітної плати, належної до виплати.
Власник повинен забезпечити виплату зарплати регулярно в робочі дні, в терміни, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів у місяць, з проміжком у 16 календарних днів.
У тих випадках, коли день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні. Зарплата виплачується за місцем роботи. За письмовою заявою працівника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.
Працівники мають право на компенсацію
зарплати у зв'язку із затримкою
термінів її виплати. Постановою Кабінету
Міністрів України (№1427) від 20 грудня
1997 р. затверджено Положення про
порядок компенсації працівника
Дія названого Положення поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності та форм господарювання і застосовується в усіх випадках порушення термінів виплати зарплати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Компенсація проводиться за наявності двох умов: затримки виплати зарплати на один і більше календарних місяців і зростання індексу споживчих цін за період затримки більш ніж на 1%. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом з наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати зарплати, що підлягає компенсації. Якщо виплата заборгованості з заробітної плати провадиться до опублікування У разі затримки зарплати за декілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць окремо і підсумовується.
Кодексом України про
Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки, або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41-2 КпАП). За грубе порушення законодавства про працю відповідно до ст. 133 КК України посадові особи притягуються до кримінальної відповідальності - виправні роботи на строк до 1 року або позбавлення права займати певні посади на строк до 3 років.
При звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник не працював у день звільнення, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. При виникненні спору в усякому випадку має бути виплачена не оспорювана частина зарплати.
Згідно зі ст. 117 КЗпП власник підприємства повинен виплатити звільненому працівникові його середній заробіток за весь час затримки зарплати з вини власника по день фактичного розрахунку. У випадку, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір заборгованості зменшується на суму зарплати, одержаної за новим місцем роботи.
Отже, враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:
державне регулювання та державні гарантії в сфері оплати праці в Україні полягають в законодавчому визначенні оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом установлення мінімальної заробітної плати, а також інших державних норм і гарантій;
установленні умов і розмірів оплати праці керівників державних та комунальних підприємств, працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, регулюванні фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів, а також шляхом установлення податків на доходи працівників.
Контроль з боку держави у сфері регулювання оплати праці здійснюється за трьома напрямами: через законодавство, податкову політику, тарифні угоди. Основним є Кодекс законів про працю України, в якому встановлюються основні соціальні гарантії і мінімальна заробітна плата.