Створення і функціонування ВЕЗ в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

Реферат

з предмету «Міжнародна інвестиційна діяльність»

на тему

 «Створення і функціонування ВЕЗ в Україні»

 

Виконала:

студентка 4 курсу

сп.6503 , 1 групи , МЕіМ

Литвиненко О.

Перевірила:

Професор 

Руденко-Сударєва Л.В.

 

 

Київ – 2012

План 

Вступ

1. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

1. Створення ВЕЗ в Україні та їх види.
2. ВЕЗ Донецької області
3. ВЕЗ «Сиваш»

 

2. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
1. Проблемний стан ВЕЗ в Україні
2. Пропозиції по розробці нової інвестиційної схеми вільних економічних зон в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Надання спеціального режиму господарювання окремим територіям та видам економічної діяльності достатньо широко використовується при проведенні економічної політики в країнах з різними рівнями  розвитку ринкових відносин. Як показує  світовий досвід, стимулювати надходження  іноземних інвестицій у короткі  строки можливо шляхом створення  особливих утворень з преференційним режимом інвестування, так званих вільних економічних зон (ВЕЗ). Результати функціонування ВЕЗ, яких було створено у XX сторіччі понад 1 тисячу, досить неоднозначні та суперечливі, особливо в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою.

Аналіз результатів функціонування ВЕЗ демонструє, що визначними для  ВЕЗ є вибір місця її розташування та набір наданих у зоні преференцій. Велику роль відіграє також інвестиційна і соціально-економічна політика держави  щодо ВЕЗ у перші роки функціонування зони. Щоб уникнути помилок у даних  питаннях (бо ціна таких помилок  може бути надзвичайно великою), розробка державної політики повинна спиратися  на комплексні теоретико-економічні дослідження  методології створення та функціонування ВЕЗ. Незважаючи на численні публікації з даного питання, створення такої  методології далеке від завершення. Особливо актуальною ця проблема є  для країн з перехідною економікою.

Відповідно до прийнятого 13 жовтня 1992 p. Закону України "Про загальні засади створення І функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" Україна приєдналася до процесу формування ВЕЗ. Найбільш масштабним експериментом, який до цього часу реалізовувався в Україні у сфері регіонального економічного розвитку, безсумнівно є запровадження спеціальних правових режимів у рамках 11 спеціальних економічних зон (СЕЗ) і на територіях пріоритетного розвитку (ТПР) у 9 регіонах країни. Незважаючи на тривалість цього експерименту (більшість СЕЗ і ТПР було створено у 1998-1999 рр.) та його поширеність на різні за структурою економіки та станом розвитку регіони (спецрежими охопили понад 10% території України), оцінки результатів застосування такого інструменту є більш ніж суперечливими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ

1. Створення ВЕЗ в Україні та їх види

На території України  можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні  склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристське - рекреаційні, страхові, банківські тощо.

Статус і територія  спеціальної (вільної) економічної  зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною  Радою України шляхом прийняття  окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

Загальновідомо, що на початку  ринкових і структурних перетворень  у народному господарстві України  ініціатива щодо створення нових  територіальних формувань у вигляді СЕЗ належала Закарпатській, Одеській, Чернівецькій, Харківській, Дніпропетровській областям та Автономній Республіці Крим. Але на першому етапі створення таких зон відкладалося через відсутність відповідної законодавчої бази, затвердженої концепції державної регіональної політики та програми розбудови в Україні спеціальних (вільних) економічних зон. Отже, на жаль, ініціатива регіонів не діставала дійової підтримки Уряду.

Етапними у справі формування СЕЗ у нашій державі стали 1992 p., коли було прийнято Закон України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», і 1994 p. — рік затвердження Кабінетом Міністрів України Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон.

Законом визначено поняття  «спеціальної (вільної) економічної  зони» як частини території України, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, та порядок застосування відповідного чинного законодавства України. Узагальнене поняття «СЕЗ» доповнено переліком зон різних типів: митних, комплексних виробничих, туристично-рекреаційних, страхових, банківських. Було законодавче вирішено організаційні питання, і в тому числі — щодо кількості та характеру засновницьких документів, системи управління, державних гарантій інвесторам та інших норм, які застосовуються при створенні та функціонуванні СЕЗ. Закон ставить за мету залучення іноземних інвестицій, активізацію спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності, впровадження нових технологій і ринкових методів господарювання, поліпшення використання всіх видів ресурсів.

Перелік спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ)  в Україні  [17]

Спеціальні (вільні) економічні зони

"Азов" (м. Маріуполь)

"Донецьк"

"Закарпаття"

"Інтерпорт Ковель" (Волинська область)

"Курортополіс Трускавець" (Львівська область)

"Миколаїв" (Миколаївська  область)

"Порто-франко" (м. Одеса)

"Порт Крим" (Автономна  Республіка Крим)

"Рені" (Одеська область)

"Сиваш" (Автономна Республіка  Крим)

"Славутич" (Київська  область)

"Яворів" Львівська  область

Географічне положення України  надзвичайно сприятливе щодо розвитку міжнародних економічних відносин і спільного підприємництва.

 

 

 

1.2. ВЕЗ Донецької області

Зараз в  Донецькій обл. існують 2 спеціальні економічні зони “Донецьк”  і “Азов”. Строк їх дії – 60 років  у межах таких територій:

• спеціальна економічна зона “Донецьк” знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу 466 гектарів;
• спеціальна економічна зона “Азов” знаходиться на півдні міста Маріуполя Донецької області і займає площу 314,8 гектара.

Спеціальні економічні зони “Донецьк”  і “Азов” не включаються до територій  пріоритетного розвитку. В спеціальних  економічних зонах “Донецьк”  буде створене сучасне наукомістке  підприємство з виробництва товарів  на експорт і постачання на внутрішній ринок. СЕЗ “Азов” створена у найсприятливіших умовах для розміщення зовнішньоторговельної  зони, в якій будуть здійснюватися  операції з обслуговування транспортних вантажів, торгівля, виробництво товарів  на експорт.

Спеціальний ринок інвестицій інвестиційної  дія-ті запроваджується на територіях пріоритетного розвитку на строк 30 років і діє у пріоритетних видав економічної дія-ті, перелік  яких визначається Кабінетом Міністрів  України.

До територій пріоритетного  розвитку належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волноваський та Мар'янський райони, на частку яких припадає 40% території області і 36%: сільськогосподарських угідь. У  них виробляється 85% промислової  продукції, забезпечується 93% зовнішньоторговельного обороту, мешкає 84% населення.

Що собою представляють вказані  міста і райони видно з наступної  характеристики господарської діяльності.

На території району діять 105 шахтобудівних  організацій. Виробнича потужність вугледобуваючих підприємств складає 59 млн. т. Балансові запаси вугілля 14,4 млрд., в тому числі коксівного – 7,5 млрд. т. Потужність 7 ТЕС складає понад 10 МВТ.

Чорнометалургійний  виробничий комплекс включає 3 крупних металургійних комбінати, 4 металургійних, трубний та трубопрокатний заводи. В Донецькій області цю галузь представляють також 4 коксохімічних заводи, 3 гірничо-збагачувальних підприємства.

Територія розташування, площа: м. Донецьк, Донецька область, площа - 466 га

Початок роботи: 21.07.1998 р.

Правова база: Закони України  від 24.12.98 № 356 "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної  діяльності в Донецькій області" та від 15.07.99 № 973 "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв'язку з запровадженням спеціального режиму інвестиційної  діяльності на територіях пріоритетного  розвитку в Донецькій області".[5,7]

Пріоритетні види економічної  діяльності: машинобудування, приладобудування, електротехнічна промисловість; інноваційні  проекти по створенню нових матеріалів та виробничих систем.

Особливі умови, за яких інвестори  отримують пільги: дозвіл Ради на провадження  підприємницької діяльності на території  зони.

Очікувані результати діяльності:

передбачається залучити - 500 млн. дол. США;

збереження старих та створення  нових робочих місць - 10 тис.;

Спеціальний митний режим  зовнішньоторговельної зони «Донецьк»  передбачає звільнення від сплати ввізного мита і ПДВ товарів та інших  предметів, ввезених на територію СЕЗ  з-за меж митної території України для використання у межах цієї зони; в разі вивезення з території зони на митну територію України — стягнення ПДВ і акцизного збору з товарів походженням з території зони, призначених для внутрішнього споживання в Україні, а в разі вивезення за межі митної території України — повне звільнення від сплати названих платежів та вивізного мита. Експортно-імпортні операції суб'єктів СЕЗ не підлягають ліцензуванню і квотуванню, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України та рішеннями Кабінету Міністрів України.

Для запобігання несанкціонованому  і неконтрольованому проникненню на територію СЕЗ або за її межі фізичних осіб і транспортних засобів вона огороджується за периметром і облаштовується органом господарського розвитку СЕЗ відповідно до вимог Державної митної служби України.

Спеціальний пільговий режим  оподаткування донецьких СЕЗ  передбачає:

— прибуток платників податків, які перебувають на території СЕЗ, незалежно від форми власності, оподатковується за ставкою 20 % до обсягу оподаткування;

• від оподаткування звільняється репатріація нерезидентами доходів походженням з території зони (включаючи дивіденди, доходи від продажу нерухомого майна, прибуток від операцій з цінними паперами та іншими корпоративними правами, внески та премії на страхування або перестрахування ризиків);
• суб'єкти підприємницької діяльності СЕЗ звільняються від сплати внесків до Державного інноваційного фонду України.
• не справляються збори до Державного інноваційного фонду та до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• звільняється від оподаткування сума інвестицій, одержана згідно з інвестиційним проектом;
• надходження в іноземній валюті звільняються від обов'язкового продажу;
• не справляється плата за землю на період освоєння земельної ділянки.

Органами державного регулювання  СЕЗ і спеціальних режимів  інвестиційної діяльності на території Донецької області визначено Раду з питань спеціальних економічних зон та спеціальних режимів інвестиційної діяльності, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, орган господарського розвитку СЕЗ, центральні органи виконавчої влади України (питання державного регулювання СЕЗ).

Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ВЕЗ  в Донецькій області є Закон  України “Про спеціальні вільні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної  діяльності в Донецькій області” від 24 грудня 1994 року. [8]

Законом визначено, що метою створення в Донецької області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є:

• залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств ( виконання плану залучення інвестицій у СЕЗ і ТПР Донецької області  див.;
• впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв;
• розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;
• створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури; тощо.