ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА І РИЗИК

Третім методом розробки інвестиційної стратегії підприємства є оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії.

Оцінка результативності інвестиційної  стратегії, розробленої підприємством, здійснюється за такими основними параметрами:

1. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку. У процесі такої оцінки виявляється ступінь погодженості цілей, напрямків і етапів у реалізації цих стратегій.
2. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства з передбачуваними змінами зовнішнього інвестиційного середовища.
3. Узгодженість інвестиційної стратегії підприємства з його внутрішнім потенціалом.
4. Внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії.
5. Реалізованість інвестиційної стратегії.
6. Прийнятність рівня ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційної стратегії.
7. Економічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії.
8. Зовнішньоекономічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії.

При позитивних результатах оцінки розробленої інвестиційної стратегії, відповідних обраним критеріям  і менталітету інвестиційного поведінки, вона приймається підприємством до реалізації [5].

 

 

3. Основні принципи розробки інвестиційної стратегії з урахуванням ризику

 

 

Грамотно сформована інвестиційна стратегія дозволяє підприємцю при  прийнятті рішення максимально  врахувати фактор ризику і захистити  об'єкт господарювання від значних  втрат пов'язані з конкретним об'єктом.

Ризиковість проведення будь-якої виробничо-господарської  діяльності пояснюється певною невизначеністю,  передусім факторів зовнішнього впливу,  адже саме результати їх впливу досить часто неможливо передбачити в повній мірі.

Сутність інвестиційно ризику можна визначити як можливість або імовірність настання (досягенння) як позитивного, так і негативного результату провадження інвестиційної діяльності. Адже інвестування є довгостроковим процесом і,  зазвичай,  неможливо отримати позитивні показники результатів такої діяльності у короткостроковій перспективі. Отож, інвестиційний ризик є невід’ємною частиною самої інвестиційної діяльності,  а вплив таких ризиків на економічні та соціальні показники ефективності інвестицій є відображенням якісних характеристик етапу підготовки та аналізу даних, що безпосередньо або опосередковано впливають на інвестиційний процес. Слід зазначити,  що досить часто в економічній літературі до інвестиційних ризиків відносять лише ризики,  зумовлені вкладенням коштів у цінні папери.  На нашу думку дане твердження є некоректним,  адже вкладання коштів у цінні папери є лише одним зі способів провадження інвестиційної діяльності, а саме інвестування є набагато ширшим поняттям.

Інвестиційні ризики можна класифікувати  за різноманітними характеристиками,  основними з яких є:

1.  Відповідно до сфери прояву  виділяють такі види інвестиційних ризиків:

• політичні ризики -  пов’язані з різними можливими видами адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, які залежать від змін здійснюваного державою політичного курсу;
• економічні ризики - пов’язані з можливими змінами економічних чинників;
• соціальні ризики -  пов’язані з можливістю страйків,  здійснення під впливом працівників інвестованих компаній (підприємств) незапланованих соціальних програм;
• екологічні ризики -  пов’язані з можливістю екологічних катастроф і лих  (пожеж,  землетрусів,  повеней тощо),  що може спричинити прямі чи опосередковані збитки щодо діяльності інвестованих об’єктів;
• інші види ризиків. До них можна віднести рекет, крадіжки майна, брехню з боку інвестиційних чи господарських партнерів тощо.

2.  Відповідно до форми інвестування  виділяють такі види інвестиційних  ризиків: 

• ризики реального інвестування -  пов’язані з невдалим вибором місця розташування об’єкта, який споруджують; збоями у постачанні будівельних матеріалів і обладнання; значним зростанням цін на інвестиційні товари;  вибором некваліфікованого чи нечесного підрядника тощо,  що затримує впровадження в експлуатацію об’єкта інвестування чи знижує дохід  (прибуток)  у процесі його експлуатації;
• ризики фінансового інвестування -  пов’язані з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами чи навіть банкрутством окремих емітентів; непередбачуваними змінами умов інвестування; прямим ошуканням інвесторів тощо. 

3.  Відповідно до джерел виникнення  виділяють такі види інвестиційних  ризиків: 

• систематичні  (ринкові)  ризики -  визначаються зміною стадій економічного циклу розвитку країни чи кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку;  значними змінами у податковому законодавстві й іншими аналогічними чинниками,  на які інвестор не в змозі вплинути,  обираючи об’єкти інвестування;
• несистематичні  (специфічні)  ризики.  Цей вид ризиків притаманний певному об’єкту інвестування чи діяльності певного  (конкретного)  інвестора.  Він може бути спричинений некваліфікованим керівництвом компанією  (підприємством) —  об’єктом інвестування,  посиленням конкуренції в певному сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою інвестованих коштів та іншими аналогічними чинниками, небажані наслідки яких можна було б попередити, уникнути у разі ефективного управління інвестиційним процесом (проектом) [5].

Сукупність різноманітних елементів,  що визначають сутнісн характеристики інвестиційних ризиків,  причини виникнення та шляхи мінімізації негативного впливу даних ризиків,  являє собою складну,  багаторівневу систему управління інвестиційними ризиками.  Визначення окремих видів інвестиційних ризиків є важливим етапом у процесі формування системи управління ними.  Це пояснюється тим,  що саме розуміння сутності кожного окремого виду ризику дає можливість оптимального визначення причин виникнення та наслідків їх впливу.  Систему управління інвестиційними ризиками підприємства можна представити як сукупність послідовних етапів,  які представлені на рисунку 1.3 [29].

1. Аналіз стратегії інвестиційної  діяльності підприємства

2. Визначення інвестиційних ризиків  зовнішнього та внутрішнього підприємницького середовища

 

 

3. Оцінка можливого впливу інвестиційних  ризиків на результати інвестиційної діяльності підприємства

 

 

 

4. Визначення усіх можливих методів  мінімізації (запобігання) впливу  інвестиційних ризиків

 

 

4. Визначення усіх можливих методів  мінімізації (запобігання) впливу  інвестиційних ризиків

 

 

5. Оцінка доцільності (ефективності) застосування методів мінімізації (запобігання) впливу інвестиційних ризиків

 

 

6. Обрання найефективнішого методу  мінімізації (запобігання) впливу  інвестиційних ризиків

 

 

7. Реалізація обраного методу  мінімізації (запобігання) впливу  інвестиційних ризиків

 

 

8. Оперативний контроль процесу  реалізації обраного методу мінімізації (запобігання) впливу інвестиційних ризиків

 

 

9. Оцінка кінцевої ефективності  реалізації обраного методу мінімізації (запобігання) вплив інвестиційних ризикі

 

 

 

 

Рисунок 1.3 - Система управління інвестиційними ризиками підприємств

Визначення методів мінімізації  (запобігання)  впливу інвестиційних ризиків є одним з ключових етапів системи управління інвестиційними ризиками підприємства,  адже саме це дає змогу побудувати оптимальну систему для кожної конкретної ситуації.  Основними методами управління інвестиційними ризиками є: 

• страхові методи ( страхування, самострахування, хеджування);
• державне регулювання та стимулювання інвестиційної діяльності;
• методи гарантування ( юридичні гарантії, фінансові гарантії);
• диверсифікація напрямів інвестиційної діяльності;
• підготовка та сертифікація кадрів та ін. [11, 29].

Метою оцінки інвестиційних проектів є максимізація віддачі в поєднанні  із зниженням до прийнятих меж  ступеня ризику інвестування. При  оцінці інвестиційних проектів розраховують такі показники [29]:

• Чистий потік грошових доходів NCF – це різниця між очікуваними надходженнями від проекту за певний період і видатками по проекту. Кількісно визначається як сума чистого прибутку по проекту та загальною сумою амортизаційних відрахувань.

Економічна сутність – це сума коштів, якими підприємство може вільно розпоряджатись в різні періоди  року, що аналізується.

• Період окупності інвестицій (Т) – це кількість років необхідних для повної компенсації видатків по проекту доходами від цього ж проекту.
• Чиста теперішня вартість проекту – це показник, який дозволяє врахувати фактор часу, а отже, і ризик при обґрунтуванні інвестиційного проекту.

 

                                 (1.1),

 

де СF – чистий потік доходу; СоF – чистий потік витрат по проекту; r – дисконтна ставка; T – тривалість життєвого циклу проекту; t – порядковий номер року.

Якщо чиста теперішня вартість є додатною, то це означає можливе  зростання вартості фірми, тому такий  проект вважається доцільним для  впровадження.

• Внутрішня ставка доходу – це така норма доходу по проекту, за якої чиста теперішня вартість його дорівнює нулю. Це така норма дисконту, яка зрівнює дисконтний потік доходу з величиною інвестиційних втрат IRR, визначається з рівняння:

 

                      (1.2)

 

Згідно з цим критерієм до реалізації повинні допускатись  лише ті проекти, для яких розмір внутрішньої  ставки доходу є більшим ніж ціна капіталу, необхідного для інвестування.

• Індекс прибутковості – це показник ефективності інвестиційних проектів, що розглядаються. Він визначається як відношення теперішньої вартості потоку доходів по проекту до теперішньої вартості видатків по проекту:

 

                                                        (1.3)

 

Проекти, для яких індекс прибутковості  більший 1 повинен братись до реалізації, серед альтернативних проектів перевага надається тому, для якого РІ більший.

Оцінювання ризиків інвестиційних  проектів та їх вплив на ризик підприємства вцілому є одним з найважливіших  елементів при обґрунтуванні  доцільності інвестицій. При цьому  ризик може враховуватись різними  способами:

• коригування сподіваних доходів по проекту (коли у процесі розрахунку показників беруть до уваги різні можливі варіанти надходжень і здійснюються через показники математичного сподівання;
• коригування дисконтної ставки, яка приймається при розрахунку показників ефективності проекту.

На практиці для оцінки ризику інвестицій і прийняття інвестиційного рішення  використовують два основні методи:

1. Аналіз та оцінка чутливості інвестиційного проекту. Цей метод дозволяє дати відповідь на питання, який вплив на показники ефективності проекту має зміна в певних межах окремого параметру ризику.
2. Аналіз та оцінка інвестиційного проекту з допомогою інвестиційного моделювання (корпоративної імітаційної моделі). Цей метод дозволяє визначити ефективність інвестиційних проектів з одночасним врахуванням ризиків спричинених такими факторами як високий рівень інфляції, структурної зміни в ціноутворенні, проблеми взаємних платежів і т.п.

Така модель відображає реальну  діяльність фірми і прогнозує  реальні потоки надходження по проекту  в різні періоди часу, крім того цей метод дозволяє, по-перше, враховувати  одночасно вплив всіх параметрів ризику і, по-друге, враховує вплив кореляції  цих параметрів між собою.

Розглядаючи ризик окремих інвестиційних  проектів потрібно брати до уваги  не лише їх індивідуальний ризик, але  й і вплив на ризик фірми  в цілому. Аналізуючи проблему ризику пов'язаного з інвестиційними процесами  на діючих підставах слід звернути увагу на проблему ефективності інвестиційного портфелю. Суть цієї проблеми полягає  у тому, що в межах певної фірми  завжди існують різні види і напрямки діяльності у зв'язку з чим всі  активи на підприємстві можуть бути умовно поділені за різними напрямками діяльності, а підприємство можна трактувати як портфель, що складається з різних активів. Окремі складові цього портфелю можуть мати різну віддачу і різну  мінливість доходності під впливом  зовнішніх факторів, тобто різний ризик. Взаємозалежність між ризиком  інвестиційних проектів і ризиком  підприємства в цілому можна аналізувати  за методикою Моделі Оцінки Капітальних  Активів, за якою ризик інвестицій залежить від ризику інвестиційного портфелю, яким в ідеальному випадку є весь фондовий ринок і показник, який показує цю залежність – коефіцієнт β, а ризик портфелю підприємства в свою чергу залежить від індивідуальних ризиків проектів.