Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні

       Зниження  податкового тиску на підприємства може створити умови для формування у них власних фінансових джерел інвестицій – амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від  продажу акцій підприємств дасть  змогу припинити спад виробництва  і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких  ресурсів недостатньо для того, щоб  зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечити стабільне  економічне зростання .Тому Україні  потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

       Пріоритетними напрямами інвестиційної активності Всесвітнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров’я, розвитку міського господарства, водопостачання, зв’язку.

       Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає  позики тільки на виробничі цілі після  ретельного аналізу можливостей  їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії.

       На  особливу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку, що є міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд. у.о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Директорів.

       Пріоритетними напрямками діяльності Банку є: пайові капіталовкладення, надання консультацій, позик для реалізації проектів, пов’язаних з розвитком демократичних інститутів та ринково-орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва у країнах Центральної та Східної Європи. Більше половини коштів, які надає Банк цим країнам, адресовані підприємствам приватного сектора та на реалізацію програм приватизації державних підприємств.

       Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вимагає урядових гарантій, однак обов’язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу  містить у собі виплати не пов’язані  з ризиком банку у разі надання  позики.

       В Україні ЄБРР фінансує проекти реконструкції  аеропорту “Бориспіль”, створення  єдиного плодоовочевого ринку в  Києві, а також виділяє кошти  на підтримку малих та середніх приватних  підприємств.

       Пожвавлення процесу залучення іноземних  інвестицій доручено безпосередньо  Кабінету Міністрів України, Національному  агентству реконструкції та економічної  інтеграції.

       Ефективність  співробітництва з іноземними інвесторами  значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив  досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на ліквідацію державної заборгованості минулих  років, а не для безпосереднього  інвестування в економіку країни.

       Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки довготерміновим кредитам Державного інвестиційного банку.

       Як  бачимо, залучення масштабних зовнішніх  інвестиційних ресурсів та формування ефективної СПК в Україні передбачає необхідну істотну трансформацію  економічних, політичних та соціальних чинників інвестиційного клімату нашої  держави в напрямі їх лібералізації. У такому зв’язку викликають серйозні нарікання з боку як науковців, так  і безпосередніх іноземних інвесторів, непослідовність і, відповідно, непередбачуваність правових начал іноземного інвестування. За роки незалежності в Україні 6 разів  змінювалися умови інвестиційної  діяльності для нерезидентів.

       Як  бачимо, тут слід підкреслити не відпрацьованість та не відлагодженість правової сфери. Часто новий закон скасовує або зводить на внівець попередній; законодавчі акти, що продукуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різно векторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок.

       Украйні для створення оточення, яке б  сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої  на ринок законодавчої бази. Ефективна  юридична система, що ґрунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По- третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.

       Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією  про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій. тексти законів  та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу  до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які  закони зберігають чинність, а які  були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим  в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Особливості державного  регулювання інвестиційної  політики в Україні

       Механізм  державного регулювання інвестиційної  діяльності в Україні обумовлений  законом України “Про інвестиційну діяльність”.

     Державне  регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і  соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального  розвитку України, республіканськими  і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканськими  і місцевими бюджетами, передбачуваними  в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

     При цьому створюються пільгові умови  інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для  задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні  виробництва, створенні нових робочих  місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм  ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних  матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров'я.

     Державне  регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної  діяльності і контроль за її здійсненням  усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

     Управління  державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими  органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій  по інвестуванню бюджетних і позабюджетних  коштів.

     Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

     - подання фінансової допомоги  у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій,  бюджетних позик на розвиток  окремих регіонів, галузей, виробництв;

     - державних норм та стандартів;

     - антимонопольних заходів; 

     - роздержавлення і приватизації  власності; 

     - визначення умов користування  землею, водою та іншими природними  ресурсами; 

     - політики ціноутворення; 

     - проведення державної експертизи  інвестиційних програм та проектів  будівництва; 

     - інших заходів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Після перегляду та аналізу інвестиційного законодавства України, можна зробити  висновок, що на сьогоднішній день в  Україні не визначено результатів  інвестування як об’єкта регулювання  і не забезпечено методичної основи для конструктивного регулювання  інвестиційної діяльності за результатами. Основи законодавства поширюються  на велике коло інвестицій, охоплюючи  всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об’єкти  підприємницької та іншої діяльності, у результаті якої утворюється прибуток або соціальний ефект. Взагалі державне регулювання у сфері інвестування здійснюється з урахуванням низки  економічних чинників, які вміщують елементи формування джерел інвестицій, формування умов здійснення інвестування та стимулювання залучення інвестиційних  ресурсів в економіку країни.  На даний час економічна ситуація в Україні характеризується окремими позитивними тенденціями в динаміці основних соціально-економічних показників, у тому числі й щодо залучення  прямих іноземних інвестицій. У 2004 році прямих іноземних інвестицій в Україну  було вкладено в розмірі 8353,9 млн. дол. США, в тому числі з Російської Федерації надійшло 457,5 млн. дол. США (5,48% від загального обсягу), з інших  країн світу – 1209,7 млн. дол. США (14,48%) [5, с. 283].  Стійка тенденція до збільшення інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завданням держави  на даному етапі є забезпечення сприятливих  умов залучення і впровадженням  в економіку країни інвестиційних  ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній  діяльності завдяки поліпшенню інвестиційного клімату. Необхідно відмітити, що умови  і результати інвестиційної діяльності, інвестиційний процес регулюються  безперервно. Перевага об’єкта регулювання  інвестиційної діяльності залежить від рівня економічного розвитку країни, від характеру економічних  проблем, від важливості їх розв’язку. У міру їх розв’язання, а також  під впливом зміни кон’юнктури  пріоритетність об’єктів регулювання  теж змінюється.

     Перехід України до нової форми економічних  відносин, що ґрунтується на ринкових методах, зумовлює необхідність вирішення  нових завдань, пов’язаних з економічним  розвитком регіонів та економіки  країни. Пряма підтримка державного рівня та інтенсивності інвестиційних  процесів в економіці є, на наш  погляд, вирішальною умовою структурної  перебудови. Саме вона приносить конкретні  результати у вигляді досягнення й підтримки стабільних темпів економічного зростання країни.

     Список  використаної літератури

1. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.
2. Державне регулювання економіки: Підручник /Швайка Л.А.
3. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю // Фінанси України. – 2004. –№ 10. – с. 82 – 88.
4. Кузьмін О.Є., Князь С.В. Регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Фінанси України. – 2002. –№ 3. – с. 97 – 107.
5. Статистичний щорічник України за 2004 рік / За редакцією О.Г.Осауленка. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – 592 с.
6. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 376 с.
7. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: підручник / За наук. ред. В.Г.Федоренка. – К.: МАУП, 2000. – 408 с.: іл. – Бібліогр.: с. 399 – 402.
8. А.С. Музиченко. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин. – 2004. – № 9. – с. 46 – 53.
9. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За науковою редакцією В.Г.Федоренко. – К.: Алерта, 2004. – 431 с. – Бібліогр.: с. 422 – 431.
10. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 406 с.