Аналіз СК "Саламандра"

       Збір  на обов'язкове соціальне  страхування (у тому числі збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття). Сплачують суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, а отже, і страхові компанії в розмірі 5,5 % витрат на оплату праці (у тому числі 1,5 % становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття). 
Страхові компанії сплачують такий збір, до Державного бюджету в порядку, визначеному законодавством, одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

       Кошти, що надходять від збору, зараховуються  на окремий рахунок Державного бюджету  України. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

       Збір  на формування фонду для здійснення заходів щодо мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Страхові компанії здійснюють його в розмірі 10% фактичних витрат на оплату праці осіб, які перебувають у трудових відносинах зі страховою компанією, а також витрат на виплату авторських винагород і виплату за виконані роботи (послуги) згідно з договорами цивільно-правового характеру. Збір сплачується у другій половині місяця одночасно з одержанням коштів у банку на оплату праці і зараховується до складу доходів державного бюджету.

       Збір  на фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних  доріг, страхові компанії здійснюють у розмірі від 0,4 до 1,2 % суми валового доходу, отриманого від надання страхових послуг. Конкретний розмір відрахувань визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською Радою народних депутатів. Страхові компанії здійснюють відрахування коштів незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності, не пізніше 15 числа кожного місяця в розмірі 1/3 квартального платежу. До 15 числа місяця, який іде за звітним кварталом, здійснюється підсумковий розрахунок збору за квартал.

       Відрахування  до Державного інноваційного фонду. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 18 лютого 1992 року за № 77 суб'єкти господарської діяльності здійснюють відрахування до Інноваційного фонду в розмірі до 1 % обсягу реалізації продукції (послуг). Від загальної суми відрахувань 30 % перераховується до Державного інноваційного фонду (тобто 0,3 % обсягу реалізації). Ці відрахування мають обов'язковий характер. Решта 70 % суми відрахувань залишаються в розпорядженні страхової компанії і використовуються на фінансування інноваційної діяльності. Не використаний на кінець року страховою компанією залишок зазначених коштів вилученню не підлягає. За відсутності витрат на фінансування інноваційної діяльності страховик може не нараховувати 0,7 % зазначених відрахувань.

       Страховики-платники податків і зборів несуть відповідальність за додержання податкового законодавства. У разі його порушення до них застосовуються такі штрафні (фінансові) санкції.

       Якщо  контролюючий орган виявляє арифметичні  або методологічні помилки в  податковій декларації, що призвели до заниження суми податкового зобов’язання, і самостійно нараховує суму податкового зобов’язання платника податків, останній повинен сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків суми донарахованого податку, але не менше одного оподатковуваного мінімуму доходів громадян.

       За  умови, що платник податків не сплачує  узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів — у розмірі 10 % указаної суми;
• при затримці від 31 до 90 календарних днів — у розмірі 20 % такої суми;
• при затримці, що є більшою 90 календарних днів, — у розмірі 50 % такої суми.

       У разі неподання податкової декларації у строки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.

       Якщо  платник податків не подав у встановлені  строки податкову декларацію і контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків, додатково до вказаного вище штрафу, платник податків сплачує штраф у розмірі 10 % суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, однак не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов’язання або не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

       Якщо  при перевірці контролюючим органом  буде виявлено заниження суми податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, і податковий орган  самостійно донарахує суму податкового зобов’язання, платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати за кожний із податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, в якому платник податків отримав відповідне повідомлення контролюючого органу. При цьому зазначена сума штрафу не повинна перевищувати 5 % суми недоплати та бути не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

       Якщо  платник податків до початку його перевірки контролюючим органом  самостійно виявляє факт заниження  податкового зобов’язання та самостійно погашає суму недоплати і штраф  у розмірі 10 % суми недоплати, додаткові штрафи, а також адміністративні штрафи не застосовуються.

       Як  вже зазначалося вище, об'єктом оподаткування страхової діяльності є валовий дохід від страхової діяльності.

       Для ризикових видів страхування  валовий дохід — це сума страхових  внесків, страхових платежів або  страхових премій, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

       Джерелами інших (відмінних від страхування) доходів страховика є:

• фінансова діяльність, пов'язана з розміщенням страхових резервів та управлінням ними;
• сумісна діяльність страховиків;
• позареалізаційна діяльність.

       Прибуток  страховика, отриманий від інших  видів діяльності, оподатковується  на загальних засадах за ставкою 30%.

         Страхова компанія «Саламандра-Україна», мабуть, які і усі страхові компанії України, здійснює операційну, інвестиційну та фінансову діяльності, як видно у «Звіті про рух грошових коштів» (Додаток 5). Проаналізувавши ці діяльності, можна зробити висновок, що наша компанія веде досить активну діяльність у всіх напрямах. Оподатковуються ці види діяльності по різному: податок на валовий дохід від страхової діяльності компанії безпосередньо стягується у розмірі 3 %, а також податок на доходи у розмірі 30 % від інших діяльностей страхової організації.

Список  використаної літератури:

       1. http://offіce@salamandra.ua/

       2. http://www.ukrstrahovanie.com.ua/info/Strahovoe-AO-zakrytogo-tipa-Salamandra-Ltava.html

       3. http://strahoffka.in.ua

       4. http://strahovik.com/companies/salamandra-ukraine

       5. http://insurance-ua.com.ua/salamandra-insurance

       6. http://insurancetop.com

       7. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12

       8. Український сервер страхування «Insurance Online» www.uainsur.com

       9. www.forinsurer.com

       10. ukrKniga.org.ua

       11. Закон України «Про страхування» // Голос України. - 1996. - № 68 (1318).

       12. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» )із змінами, внесеними законами України № 607/97-ВР від 04.11.97 р. та № 639/97-ВР від 18.11.97 р.) // Галицькі контракти. - 1998. - « 1-2.

       13. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»  від 21 жовтня 1997 р. // Урядовий кур’єр. - 1997. - 15 листопада. - С. 12.

       14. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. - М.: Изд. центр «АНКИЛ», 1993. - 226 с.

       15. Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський інститут менеджменту і бізнесу, 2000.

       16. Словник-довідник страховика. - К., 2002.

       17. Журавлев Ю.М., Секерт И.Г. Страхование и перестрахование: теория и практика. - М.: Изд. центр «АНКИЛ», 1998. - 192 с.

       18. Заруба О.Д. Страхова справа.  - К.: Знання, 1998. - 321 с

       19. Клапків М.С. Загальні умови страхування як необхідний елемент правового регулювання страхових відносин // Право України. - 1999. - № 12. - С. 40-45.

       20. Рейтман Л.И. Страховое дело . - М.: Банковский биржевой НКЦ, 1992. - 524 с.

       21. Рудницкий В.В. Экономика и организация страхового дела. - Спб: Изд. Спб УЭФ, 1997. - 136 с.

       22. Страхування. Підручник (Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець, д-р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1999. - 528 с.

       23. Шахов В.В. Страхование как самостоятельная экономическая категория // Финансы. - 1995. -  № 2. - С. 38-42.

       24. Шахов В.В. Страхование. - М.: ЮНИТИ, 1997. -  № 2. - 311 с.