Іван Федоров як фундатор постiйного книгодрукування в Украiнi

Розділ 2

Діяльність  Івана Федорова після еміграції  в Україну

  У липні  1568 року в  Заблудові, невеликому  містечку на заході Білорусії

запрацював верстат  друкарні Івана Федорова. Існувала друкарня недовго -

близько двох років, але її роль в історії слов'янського книгодрукування виключно

велика. У ті далекі часи вона являла собою приклад дружніх  зв'язків

братських народів, зв'язків, що стали настільки плідними в наші дні.

Коли Іван Федоров  і Петро Мстиславець переступили кордон Великого

князівства Литовського, воно переживало важку пору своєї  історії. У 1559 році литовці вступили в затяжний спір з Росією, Швецією і Данією про долю

лівонського спадку.

Основні тяготи війни  лягли на плечі литовського дрібномаєтного

дворянства, яке  в ту пору вело боротьбу з найбільшими  феодалами за

економічні права  і за участь в політичному житті  Великого князівства.

Дізнавшись про  прибуття у Велике князівство Литовське  московських друкарів

Г.О. Ходкевич запросив їх в Заблудів.

2.1. Типографія Івана Федорова в Заблудові

Покинувши Москву, Іван Федоров  і Петро Мстиславець відправилися до Литви. Переїзд першодрукарів відповідав спільним інтересам єднання українського, білоруського і російського народів. Вже до цього зверталися до Москви українці з проханням допомогти їм у влаштуванні «тиснення печатного». [2] І. Федоров і П. Мстиславець були поважані і потрібні українцям і білорусам майстри. Вони зупинилися в Заблудові, невеликому містечку над річкою Мелетиною, на заході від Білостоку, де знаходився укріплений замок гетьмана Григорія Олександровича Ходкевича, білорусько-литовського магната, але російської орієнтації. У той час йшла жорстока політична боротьба щодо питання про унію – об’єднання Литви і Польщі. На певному етапі білорусько-литовським магнатам було вигідно підтримувати православ’я у противагу польському католицизму. Цим пояснюється доброзичливий прийом, який зустріли першодрукарі в маєтку Г.О. Ходкевича. У 1568 році московські друкарі під заступництвом гетьмана створили в місті друкарню. [14]

Першою книгою, надрукованою московським майстрами в Заблудові, було Євангеліє Учительне, що вийшло в світ 17 березня 1569 року. Це була збірка «бесід» з тлумаченням євангельських текстів. Ця книга вже значно відрізнялася по оформленню від московських видань. У ній є титульний аркуш і передмова, написане Ходкевичем. Шрифти і заставки ті ж, що і в московських виданнях. Після віддрукування Євангелія Мстиславець розлучився з Іваном Федоровим і перебрався до Вільно. Причини, що спонукали його до від'їзду, не відомі. Існує версія, що його переманили до себе віленські типографи купці брати Мамоничі. У Вільному Петро продовжував друкувати книги. [2]

Другим заблудівським виданням був Псалтир з Часословцем, що друкувався з 26 вересня 1569 року по 23 лютого 1570 року. Це - одне з кращих видань Івана Федорова, надруковане вже ним самим без допомоги Мстиславця.

Ці книги відіграли  величезну роль у культурному  і політичному житті Білорусії  ХVІ ст., вони стали надійною опорою у боротьбі за утвердження національної культури.

У 1569 році сталося об'єднання  Литви і Польщі, і гетьман Ходкевич захворів і відійшов від своїх починань і запропонував Івану Федорову зайнятися сільським господарством в дарованому йому маєтку. Але принадна пропозиція не спокусила московського друкаря,не в цьому він вбачав своє покликання, і тому сказав гетьманові: «Не пристало мені в паханні і в сіянні насіння життя свою коротати. Замість сохи у мене ремесло художнє, замість насіння житних - духовне насіння підлягає мені по всесвіту розсіювати.» [2].

2.2. Заснування друкарні у Львові

Заснування перших друкарень  у Львові і Острозі припадає на час піднесення суспільно-політичного  руху. Водночас це була доба, коли і  освіченому духовенству, і причетним  до освіти мирянам стала зрозумілою потреба забезпечити всі храми  церковне-літургічними книгами і  добитися такої уніфікації тексту цих  книг, якої не можна було досягти  рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга. Необхідною вона стала  в цей час і для шкіл, ... і  для полеміки з тими, хто заперечував  політичні, релігійні та культурні  права українців і білорусів.

Для виникнення друкарства саме у Львові щасливою обставиною стало те, що тут поєдналися інтереси й плани, з одного боку, львівських українських міщан, а з іншого — мандрівного друкаря Івана  Федорова, який перед тим працював у Москві й білоруському містечку Заблудові. І якщо в Москві Іван Федоров  був на службі в державній друкарні, а у Заблудові — в друкарні Г. О. Ходкевича, то тепер він вирішив  відкрити власне підприємство, стати  не лише друкарем, а й видавцем. Задумавши  заснувати власну друкарню, Іван Федоров, якого в Україні називали Федоровичем, не випадково обрав Львів, велике торговельно-промислове і культурне  місто. [14]

 Іван Федоров прибув  до Львова, коли тут активізувалася  політична й культурна діяльність  міщан, на передмісті Підзамче  діяли Миколаївське та Благовіщенське  братства, велася підготовка до  реорганізації Львівського Успенського  братства і заснування його  школи. Дедалі більше ставало  міщан, які мали великі книжкові  збірки. Іван Федоров уже в  Заблудові міг довідатися про  цю культурно-освітню діяльність  львівських міщан, про їхню  роль у суспільно-політичному  русі, а тому мав підстави сподіватися,  що саме у Львові знайде  сприятливі умови для самостійної  видавничої діяльності. Він не  міг не знати, що у Львові  жило багато кваліфікованих ремісників, у тому числі фахівців, яких  можна було залучити до виготовлення  та ремонту друкарського обладнання. Є навіть неясні вказівки про існування у Львові друкарні до приїзду туди Івана Федорова, але жодної книжки від неї не збереглося, в той час, як відомо, понад півтисячі примірників федоровських друків. [18]

Іван Федоров глибоко  вірив в своє покликання і високо цінував мистецтво книгодрукування  як могутній засіб освіти і  суспільної діяльності, мріяв про створення власної друкарні, незалежної ні від магнатів, ні від меценатів. Він покинув Заблудів і в кінці 1572 року перебрався до Львова. У ХV – ХVІ ст. це місто було великим торговельно-промисловим центром, важливим осередком культурного життя. Насилу зібрав Іван Федоров необхідну суму для придбання друкарні. Вона була обладнана в передмісті Львова, званому Підзамче. Друкареві допомагали його син Іван, який був  палітурником, і підмайстер Гринь [3].

15 лютого 1574 року Іван  Федоров випустив в Львові  нове видання Апостола. Його поява і започаткувала українську друковану книгу. Із цього часу відраховується історія українського книгодрукування. У Апостолі поміщена виключно змістовна післямова. Тут він прямо говорить про себе не як простий друкар, виконавець замовлення, а як ініціатор видавничої справи. І.В. Капустін стверджує, що немає сумнівів: у Львові, в середі городян, що користувалися правами і об'єднаних в корпорації і братерства, Федоров відчував себе вільніше і поводився активніше, ніж в Москві епохи Івана Грізного. Іван Федоров входить в українську культурну громадськість. У убранні Апостола 1574 року бере участь місцевий майстер гравюри, що підписався буквами W.s. [10].

Львівський Апостол 1574 р., або "Діяння та послання апостольські" традиційно вважається найдавнішою  точно датованою книжкою, надрукованою в українських землях. Друкувався Апостол на кошти самого І.Федорова та на зібрані ним серед львівських міщан. Робота над виданням тривала  впродовж цілого року — з 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р.

Літургійний текст Апостола 1574 р. із невеликими відмінностями повторює московський Апостол І.Федорова — П.Мстиславця 1564 р. У Москві текст  спеціально готувався до друку, редагувався, звірявся та узгоджувався за різними  списками. Вважається, що керував редакційною  роботою особисто Федоров. На початку  львівського Апостола 1574 р. вміщено  три додаткові пояснювальні статті, яких не було у московському першодруці, та додано велику за обсягом післямову  від імені першодрукаря, яка свідчить про його неординарні літературні  здібності.

Видрукований львівський Апостол великим форматом — у  двійку або в аркуш. Складається  він із 278 аркушів — 14 ненумерованих  та 264 пронумерованих кириличними цифрами. Титул у виданні відсутній. Повні  сторінки містять по 25 рядків основного  тексту та 2-3 рядки над текстом  або під ним.

Львівський Апостол 1574 р. відзначається широкою різноманітністю  та продуманістю художнього оформлення. Серед його прикрас гравюри, заставки, кінцівки та ініціальні літери. Книжку прикрашають три гравюри-дереворити: герб покровителя Федорова, власника заблудівської друкарні Григорія Ходкевича  — на початку книги, фронтиспис із зображенням апостола Луки — на початку основного тексту, та герб Львова з друкарською маркою І.Федорова — у кінці книги. При оформленні Апостола використано 51 заставку з 31 дошки; 47 кінцівок з 11 дощок та 23 ініціали з 6 дощок. Елементи художнього оформлення можна розділити на два типи —  такі, що повторюють московські, і такі, що не використовувалися Федоровим  у попередніх виданнях, створення  яких пов'язане з Україною. Надруковано  книжку в дві фарби при широкому використанні червоної. Червоний колір  застосовується Федоровим в суто функціональних цілях — для полегшення користування книжкою. Двоколірний  друк виконувався з однієї форми  в два прогони.

Верстка і друк львівського  Апостола відзначаються високим  рівнем поліграфічного виконання. Рядки  на сторінці рівні, виключка правильна. Шпальти ретельно вивірені справа і  зліва.

При друкуванні Апостола 1574 р. використано той самий шрифт, що й в однойменному московському виданні, висота 10 рядків 85 мм. Графіку  шрифту розроблено на основі півуставу  російських рукописних книг ХV — перш. пол. ХVI ст. Цей шрифт був активно  сприйнятий українською книжною  традицією. На кількох аркушах є  примітки іншим шрифтом — дрібним  напівкурсивом, який вважається прототипом майбутнього острозького.

Віддруковано Апостол на папері переважно місцевого і польського виробництва.

Видання львівського Апостола відзначалося достатньо великим  тиражем — у межах 1000-1200 примірників. На сьогоднішній день відомо більше 100 з них. Національна бібліотека України  імені В.І.Вернадського володіє 4 примірниками львівського Апостола 1574 р., що зберігаються у відділі стародруків та рідкісних  видань. Усі чотири примірники дефектні. Лише в одному з них є початковий аркуш із гербом Г. Ходкевича, у двох — гравюра із зображенням євангеліста Луки, ще в одному — кінцевий аркуш з гербом Львова з друкарською маркою Федорова.

Два примірники Апостола відзначаються  ранніми рукописними провенієнціями, які особливо цінуються фахівцями, бо іноді вони дають змогу відтворити невідомі факти, пов'язані з друкуванням, розповсюдженнням та побутуванням книжки. Найбільш ранній запис міститься  на примірнику зі збірки Києво-Софійського  собору. Він виконаний у червні того ж 1574 р., тобто через кілька місяців  після публікації книжки, у Києві  представником відомої міщанської родини Х. Баликою. Він вклав Апостол до храму в містечку Коростишеві. Це найбільш ранній із усіх відомих на сьогодні вкладних записів на Апостолах 1574 р.

Не менш цікавий примірник  Апостола 1574 р. із великим вкладним записом Катерини Іванівни Вишневецької-Ходкевич, дружини Г.О.Ходкевича та сестри славнозвісного Дмитра Вишневецького, якого ототожнюють із героєм народної пісні Байдою. Запис датується 1575 р. Очевидно, К.Вишневецька отримала Апостол безпосередньо від самого І.Федорова.

Примірники Апостола є  практично в усіх найбільших книгозбірнях України — у Києві, Львові, Харкові, Дніпропетровську тощо, а також у  збірках Росії, Білорусії, Польщі, Болгарії, США та багатьох інших країн. [19]

У 1954-1955 рр. стало відомо, що в Львові першодрукар випустив одне з найчудовіших своїх видань - «Буквар» [18] . Це перша російська друкарська учбова книга, видана більше 400 років назад видатним московським друкарем-просвітителем Іваном Федоровим. Єдиний відомий нині екземпляр цього Букваря знаходиться в бібліотеці Гарвардського університету (США). На жаль, в книзі немає заголовка і титульного аркуша. У зв'язку з цим не можна ясно сказати, як вона називалася. У роботах, присвячених книзі Івана Федорова, немає ні єдиної думки про її назву, але найчастіше уживається назва Буквар. Навчальний посібник, створений Федоровим, є книгою, складеною з п'яти восьмилистових зошитів, тобто в ній сорок листів, або вісімдесят сторінок, в сторінці по п'ятнадцять рядків. Дві сторінки (звороти четвертого і сорокового листів) порожні. У книзі відсутні нумерація сторінок і нині прийнята сигнатура листів. Буквар скромно оформлена п'ятьма заставками і трьома кінцівками. Заставки варіюють характерний для інших видань Федорова мотив листя з квітками, бутонами, маковими голівками і шишками. Кінцівки є готичної плетінки, одна з них доповнена елементом рослинності. Завершують Буквар дві гравюри: на одній -  герб міста Львова,на інший -  друкарський знак першодрукаря. Іван Федоров, поклавши в основу книги поширений у той час літероскладальний метод, що починається із заучування букв слов'янського алфавіту і із засвоєння двох- і трьохбуквених складів. Перша частина книги -  азбука - включає також і матеріали по граматиці. У другій частині приводяться тексти для закріплення і розвитку навиків письма і читання. Буквар Івана Федорова відкриває історію російських друкарських книг для навчання письму і читанню.

Буквар – це перший друкований підручник у східних слов’ян. Це федоровське видання стало зразком для численних пізніших російських, українських і білоруських навчальних посібників. Після абетки, складів і зразків відмінювання тут подавалися тексти для читання, серед яких, крім суто старослов’янських, були й українсько-білоруського походження. Вивчивши «Буквар», школярі могли читати не лише старослов’янською, але й російською, українською та білоруською мовами. Адже у всіх цих братніх мовах вживалася та сама кирилична абетка. [6]

2.3. Іван Федоров у місті Острозі

Доля Івана Федорова в  останній період його діяльності тісно  пов’язана з Острогом – давньою вотчиною князів Острозьких.

У Львові Іван Федоров відчув важку фінансову скруту. В цей час він отримує пропозицію влаштувати друкарню в маєтку князя Костянтина Острозького, це стало великою радістю для нього. У 1575 - 1576 рр. Іван Федоров виконував за призначенням князя Острозького обов'язки управителя Дерманського монастиря. У ці роки в друкарні він не працював. Місце управляючого мало спокушало російського першодрукаря. Але Іван Федоров опинився в такій скруті, що йому довелося прийняти пропозицію князя. Тимчасово до відкриття нової типографії він став управляти монастирськими маєтками. Виконання доручення поміщика-князя виявилося надто тяжким у моральному відношенні для першодрукаря. Важко було приймати участь у набігах на селян, хоч і з примусу. Продовжувати таке життя і далі Іван Федоров не міг. Восени 1576 року він покинув Дерманський монастир і переїхав у місто Острог, де посилено продовжувалися підготовчі роботи для відкриття типографії. Князь Острозький вирішив вивірити текст Біблії, і тому взявся за збирання різних текстів Біблії. Іван Федоров навіть їздив у Туреччину за її додатковими списками. [2]

Княжу резиденцію в Острозі  сучасники вважали центром освіти. Там були багато грецьких учених, ціла вулиця називалася «Грецькою». Стояло наполегливе завдання -  обладнати  друкарню для видруку Біблії, величезної книги, що вимагала дрібного шрифту . Поки йшла підготовка до видання Біблії, Іван Федоров випустив в світ дві книги в невеликому витонченому форматі. У 1580 році - «Новий заповіт з Псалтиром» і « Книжку зборів речей потрібних».

  «Книжка…» - перший в історії вітчизняної бібліографії алфавітно-наочний покажчик і одночасно перша в історії нашої словесності збірка афоризмів. Так само в Острозі було віддруковано нове видання Азбуки і два букварі. Азбука надрукована 18 червня 1578 року. Книга надрукована шістьма різними шрифтами, у тому числі двома грецькими. На звороті титульного аркуша -  герб князя Острозького. Є і друкарський знак Івана Федорова . На титульному аркуші назва і пояснення мети видання. Принципи побудови, текст і набір Азбуки, виданої в Острозі, повторюють львівську Азбуку 1575 року.  Відмінністю ж острозької Азбуки від львівської є включення Іваном Федоровим в книгу чудового пам'ятника слов'янської літератури, створеного в IX ст.  Чорнорізцем Хоробрим. Крім того, в ній прибрані нумерація параграфів і кирилівські числа в кінці сторінок [10].