Явища паронімія та антонімії в сучасній англійській мові

      На відміну від антонімії, поняття «протилежності», порівняно недавно привернули увагу учених лінгвістів. Над цією проблемою працювали М.И. Жиляева, Э.В. Зуєва, З.М. Кумахова, Ю.Д. Апресян, М.В. Моисеев та інші.

     Д.М. Шмельов дає визначення антонімів, яке відповідає новим методам аналізу семантичної структури слова і відношень слів у лексичній системі: «Найбільш повне протиставлення слів розцінюється як антонімія. Антонімічними можуть бути визнані слова, що протиставляються за найбільш загальною і суттєвою для їх значення семантичною ознакою, причому перебувають на крайніх точках відповідної лексико-семантичної парадигми» [31,131]. Близьке до традиційного (хоч у новій термінології) визначення дає Л.О. Новиков: «Два чи більше лексично-семантичних варіантів є антонімів, якщо у них різні знаки (лексеми) і протилежні значення (семеми)» [22,247].

      Проте в лінгвістичній літературі вказувалися  й на інші, власне лінгвістичні ознаки, антонімів. Так, В.Н. Комісаров до таких ознак відносить, по-перше, регулярне протиставлення слів-антонімів у мовленні, зокрема вживання їх поруч як однорідних членів речення, по-друге, однакову сферу лексичної сполучення, тобто властивість слів-антонімів сполучатися з одним і тим же колом слів [19,56]. Л.О. Введенська зробила спробу описового визначення антонімів через перерахування їх різних властивостей у вступі до Словника антонімів російської мови [5,35].

      Як видно з наведених вище визначень, центральним і ключовим поняттям мовної антонімії є поняття протилежності. Однак протилежність ця семантично неоднорідна.

     Антоніми (гр. anti - проти + onyma – ім’я) – це слова, різні за звучанням, що мають прямо протилежні значення: правда – неправда, добрий – злий, говорити – мовчати. Антоніми, як правило, відносяться до однієї частини мови й утворюють пари.

     За  структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч) і однокореневі (приходити – йти, революція – контрреволюція). Перші складають групу власне лексичних антонімів, другі – лексико-граматичних. В однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, що також здатні вступати в антонімічні відносини: укласти –викласти, приставити – відставити, закрити – відкрити.

     Отже, протиставлення таких слів зобов’язано словотвору. Однак, зазначимо, що додавання до якісних прикметників, прислівників префіксів не-, без- найчастіше надає їм значення лише ослабленої протилежності (молодий – літній), так що контрастність їхнього значення в порівнянні з безпрефіксними антонімами виявляються «приглушеними» (літній – це ще не означає «старий»). Тому до антонімів можна віднести далеко не всі префіксальні утворення: вдалий – невдалий, сильний – неспроможний. Таким чином, антоніми,  складають у мові парну кореляцію. Однак це не означає, що те чи інше слово може мати лише один антонім. Зазначимо, що антонімічні відносини дозволяють виражати протиставлення понять і в «незакритому», багаточленному ряді: конкретний – абстрактний, відвернений; веселий – смутний, сумний, сумовитий, нудний.

     Таким чином антонімія – це тип семантичних відносин лексичних одиниць, що мають протилежне значення (антоніми). Таким чином, як категорія лексико-семантичної системи мови антонімія властива всім мовам, а її одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велику схожість в структурній і семантичній класифікації антонімів. Головним критерієм є постійне, спільне їхнє використання в контекстах. 

           2.2. Загальна характеристика кореневих та афіксальних антонімів.

      Як  зазначалося вище, антонімами  можуть бути слова, що протиставлені за загальною й істотною для їхнього значення семантичною ознакою. Слова з протилежним значенням можуть існувати в мові лише стільки, скільки вони регулярно відтворюються в мові як антоніми. Контексти, у яких вживається антонімічна пара, називаються антонімічними.

     В.Н. Комісарів звертає нашу увагу на той факт, що в сучасній англійській мові кореневі слова – антоніми регулярно відтворюються в п’ятьох типових антонімічних контекстах.

      Типовий контекст 1 характеризується значенням загальності (усі – А і Б). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з’єднані або сурядністю або розділовим зв’язком.  

     «If you have obeyed all the rules, good and bad, and you still come out at the dirty end, then i say the rules are no good»

      (M. Wilson, «Life with Lighting»).

      Типовий контекст 2 характеризується значенням прямого протиставлення (А не є Б, а навпроти – У). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення,  з'єднані протиставним зв'язком.

      «He was alive, not dead».                                   ( B. Show, «The Apple Cart»).

                                                

      Типовий контекст 3 характеризується значенням альтернативності (А або Б). Протиставлювані слова вживаються як однорідні члени речення, з’єднані розділовим зв’язком.

      «You will see if he were right or wrong».

      ( A. Cronin, «The Harther’s Castl»).

                                             

     Типовий контекст 4 характеризується наявністю контрастності ( А не є Б, а В, навпроти – Г). Протиставлені слова вживаються у ролі ідентичного члена речення в двох рівнобічних конструкціях.

      «The whole was big, oneself was little».

                                                     ( J. Galsworthy, «The White Monkey»).

      Типовий контекст 5 характеризується наявністю спільного вживання і не має чітко вираженої структурної формули. Протиставлювані слова вживаються як різні члени речення в межах одного або двох речень, зв’язаних за змістом.

      «In its great presence our small sorrows creep away, ashamed».

                                                      (J. K. Jerome, «Three Men in a Boat»).

      Особливою формою типового контексту 5 є спільне вживання двох взаємо різних дій, антоніми на позначення яких  – однорідні члени  речення.

      «I’ve lost and won more lawsuits than any man in England».

                                                        ( W. M. Thekeray, «Vanity Fair»).

     Як  правило, багатозначні слова-антоніми мають декілька антонімічних значень. Це обставина не дає можливості використовувати антоніми безпосередньо для розмежування значень усередині багатозначного слова. Однак, облік антонімічного вживання слова допомагає установити межі окремого його лексичного значення.

     Одне значення слова може мати більш одного антоніма. Одночасне протиставлення декількох слів тому самому значенню слова–антоніма міцно зв'язує всі ці слова в єдину антонімічну групу.

      Однієї  з основних операцій в інтелектуальній  діяльності людини є протиставлення. У думках зіставляючи два предмети, явища або їхні ознаки з навколишньої дійсності, людина робить висновок про їхнє протиставлення. Уявне протиставлення реалізується в мові через протиставлення слів, що позначають лінгвістичні реалії.

      Антоніми в самому загальному  виді визначаються як слова, що мають протилежне значення. Однак більшість прикметників багатозначні, тобто мають кілька елементних значень – лексико-семантичних варіантів, тому традиційне визначення слів антонімів справедливо тільки для однозначних прикметників. А один і той же багатозначний прикметник може мати одночасно кілька антонімів, що співвідносяться з різними його значеннями, наприклад:

Bright -    1.Dull ( paint )

• 2. Dim ( stare )
• 3. Gloomy (day )
• 4. Dark ( window )
• 5. Stupid ( pupil )

      Однак, не всі лексико семантичні варіанти багатозначного слова можуть утворювати антонімічні позиції. Більшість дослідників, що вивчають антонімію прикметників, вважають, що вона властива тільки якісним прикметником. Але виділити якісні прикметники, відрізнити їх від відносних не завжди легко. Вирішальним критерієм є семантичний. Розходження між якісними і відносними прикметниками полягає в тому, що якісні прикметники характеризують об’єкт по внутрішніх і зовнішніх властивостях: за формою 

(long –  short), по кольору (white – black), по  величині (small – large), тобто це семантико-граматична група прикметників ознаки, що позначає, що можуть мати кількісну характеристику. Відносні прикметники, будучи назвами властивостей, що характеризують відношення одного предмета до іншого, позбавлені такої характеристики. Крім того, якісні прикметники мають ступінь порівняння. Ознакою якісних прикметників є їхня здатність утворювати антонімічні кореляції. Щоб краще визначити сутність антонімії, необхідно розрізняти два типи протиставлення серед антонімів. Для визначення різниці між ними необхідно оперувати деякими логічними поняттями. Логічні поняття поділяються на порівнянні і непорівнянні. Зміст непорівняних понять практично не стикаються, і вони не мають «основу для порівняння», наприклад: justice – library. Протиставлятися можуть тільки порівняні поняття, зміст яких стикаються, в несумісні поняття, наприклад: war – peace, justice – injustice, etc. Такі поняття не ізольовані один від одного, у них є точки дотику, а значить і підстави для порівняння:

          War / Peace – стан суспільства.

      Justice / Injustice – моральні якості.

     Отже, для ефективного дослідження  антонімії необхідно підкреслити,що серед протиставних понять розрізняються протилежні (clever – stupid) і суперечні (dead – living, false – true). Не можна одночасно володіти обома ознаками, тобто бути одночасно і clever і stupid. Логічне заперечення одного з понять не означає однозначного указування на інше. При цьому типі логічного протиставлення чергуються пари: hot – cold, black – white, thick – thin, etc.

     Антонімія припускає визначену семантичну близькість між значеннями слів-антонімів. Якщо в наявності є ознаки розходження, то антонімії немає. Антоніми вживаються в типових контекстах, що мають чітку структурну формулу. Однак не всі слова, уживані в антонімічних контекстах, можна віднести до антонімів, а тільки ті, котрі вживаються в них регулярно. 

          2.3. Практичні аспекти вивчення засобів вираження категорії 

          «протилежність»

      Матеріалом  дослідження послужили: словник антонімів Комиссарова В.Н; словник Hornby; і розповіді М.Спарк.

      До  кореневих антонімів входять слова, корені яких протилежні за своїм значенням. У художній літературі можна знайти достатньо прикладів антонімів цієї групи.

Кореневі  антоніми:

New - old

          The new town of Whitney Clay had swallowed up the old village.

      New – not existing before; introduced, made, invented, etc. recently or for the first time.

      Old – having been in existence or use for a long time.

      З  дефініції цих слів ми бачимо, що вони є антонімами, так частка not є елементом утворення антонімів.

Black - white

        The baby’s black and nothing can make it white.

      Black – of the very darkest colour; the opposite to white.

      White – of the very palest colour, like fresh snow or milk.

      Значення  даних слів містять протилежні семи dark і pale, тому дані слова будуть антонімами.

Cold – warm

          Don’t keep him too warm ma’am. But be careful that you don’t let him be too cold.

      Cold – of a low or lower than usual temperature.

      Warm – of or at a fairly high temperature.

      Значення  даних слів містять протилежні семи low і high, тому дані слова є антонімами.

Dead - alive

          We like letters to mothers, dead or alive.

      Dead – no longer live.

      Alive – living, not dead

      У дефініції слова alive утримується  негативна частка NOT, що є елементом утворення антонімів, тому дані слова будуть антонімами.    

Distant – near

       It may be near, it may be distant; while the road lasts nothing turns me.

      Distant – far away in space or time.

      Near – within a short distance of space or time.

      Значення даних слів містять протилежні семи far away і short, тому дані слова є антонімами.