Явища паронімія та антонімії в сучасній англійській мові

ЗМІСТ 

ВСТУП ……………………………………………………………………………3 

РОЗДІЛ  І . ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРОНІМІВ 

     У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ     .........................................6

1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови ……………..6

1.2. Особливості  функціонування паронімів у англійській мові …………….8

1.3. Особливості, пов’язані із вживанням паронімів у англійській   мові …..11 

РОЗДІЛ  IІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТОНІМІВ

У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ……………….………….. 15

2.1. Антонімія та поняття «протилежність» як мовне явище ………………...15

2.2. Загальна  характеристика кореневих та  афіксальних антонімів …………17

2.3. Практичні  аспекти вивчення засобів вираження  категорії 

       «протилежність» ……………………………………………………………20

 

ВИСНОВКИ  …………………………………………………………………….25 

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ …………………………………………..27 

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………30 
 
 
 
 
 
 

2

ВСТУП

     Актуальність  та доцільність дослідження. Англійська мова має  багатий словниковий запас, яким користуються  у щоденному спілкуванні,  за допомогою якого ми висловлюють свої думки та наміри.  Одним із засобів  мовлення  є антоніми, вони ж – лексичні способи вираження категорії «протилежності»  у мові.

      У мові вся лексика систематизована, і антонімія є одним з найважливіших проявів системних відносин у мові і мисленні. Антонімія являє собою семантичне явище, зв’язане з відображенням у мові однієї і тієї ж сутності, однак на відміну від синонімів, подібність значення антонімічних слів виявляється насамперед у їхньому протиставленні в нашій свідомості. Слід зазначити, що одне і те ж явище, ознака, якість  можуть бути позначені антонімічними словами в залежності від  зовнішньої ситуації, тобто від того  з якими реаліями вони співвідносяться.

      Антонімія – яскравий показник системності лексики, що упорядковується в різних напрямках відносинами протилежності слів за їхніми семантичними властивостями. Антонімія як явище містить у собі слова, що позначають протилежні полюси однієї якості, контрастні явища і предмети.

      Важливо підкреслити, що антонімія являє  собою  одну з мовних універсалей: вона характерна всім мовам (російській: добре – погано, італійській: pace – querra (світ – війна), англійській: day – night, німецькій: lang – kurz, турецькій: olumlu – menfi (позитивний – негативний), іспанський: pobre – rico (бідний – багатий) тощо. А мовні одиниці виявляють принципово загальну структуру протилежних значень і велику подібність у структурній і семантичній класифікації антонімів. Зазначимо, що проблемою антонімії в різні роки займалися такі учені-лінгвісти, научні роботи яких і складють методологічну основу нашого дослідження, Л.A. Новиков, Э.И. Родичева, В.Н. Комісарів, А.А. Киреев, И.О. Грицкой, А.А. Уфимцева  тощо.

     Серйозне  дослідження паронімічних та антонімічних явищ, і паронімічних конструкцій зокрема, розпочалося тільки у 60-х роках ХХ століття. У зв’язку з цим питання про паронімічні та антонімічні явища лишається на сьогоднішній момент одним із найбільш дискутованих та недостатньо розроблених. Як відомо, пароніми – пари, рідше групи слів, які внаслідок звукової подібності, а іноді й часткового збігу морфологічного складу, можуть використовуватися в мовленні з певними стилістичними розбіжностями. У ролі паронімів можуть також виступати фразеологічні одиниці та синтаксичні конструкції.

     Визначення  суті явища паронімії, встановлення факторів, механізмів і функцій, що спонукають до актуалізації в мовній свідомості й мовномисленнєвій діяльності смислової взаємодії формально подібних, але

семантично  різнородових одиниць, представляє  значний науковий і практичний інтерес.

         Об’єктом дослідження є явища антонімії та паронімії в сучасній англійській мові.

     Предметом дослідження є особливості функціонування та вживання антонімів та паронімів в сучасній англійській мові.

     Теоретичну  основу даної роботи склали дослідження  таких учених, як

И. В. Арнольд, О. С. Ахманової, И. Р. Гальперина,  Н. П. Колесникова, Д.Н.Розенталя,  В. В. Виноградова, А.Г.Ніколенко

     Метою дослідницької роботи є вивчення особливостей функціонування антонімів та паронімів у сучасній англійській мові.

     Ціль  дослідження визначила постановку наступних завдань:

     1) систематизувати й провести критичний аналіз явища «паронімії» в англійській мові;

     2) систематизувати й провести критичний аналіз явища «антонімії»;

     3) проаналізувати фактори, що спричиняються функціонуванням паронімів у мовленні;

     4) виявити основні проблеми, пов’язані з перекладом паронімів та антонімів українською мовою.

     Для рішення поставлених завдань  у роботі застосовуються такі методи дослідження, як метод компонентного й контекстуального аналізу  (для опису змістовної структури паронімів та антонімів), пошуковий, систематизація та узагальнення.

     Матеріалом  дослідження послужили близько 40 прикладів мовних і контекстуальних паронімів та антонімів, відібраних методом суцільної й часткової вибірки з художніх і публіцистичних здобутків англомовних авторів (у тому числі тексти поетичного жанру).

     Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній є спроба всебічного розгляду вживання паронімів та антонімів в англійській мові, при цьому, наскільки можливо й необхідно, ураховується досвід попередніх досліджень.

     Теоретичне  значення роботи полягає в тому, що її результати й висновки, поряд з поглибленням наукових видань про антоніми, пароніми, паронімію, сприяє з’ясуванню й вирішенню проблеми паронімії та антонімії.

     Практичне значення дослідження полягає в тому, що її результати й мовний матеріал можуть бути використані в теоретичному курсі з лексикології англійської мови й  на семінарських зайняттях у вищих навчальних закладах. Результати дослідження можуть бути використані також під час проведення навчальних занять та факультативів з англійської мови в загальноосвітніх навчальних закладах з метою удосконалення знань учнів.

     Основні положення та результати дослідження  заслуховувалися та обговорювалися на учнівських семінарах, першому етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту наукових робіт гімназійної філії (Житомирська гуманітарна гімназія № 1)

     Структура науково-дослідницької  роботи. Науково-дослідницька робота складається зі вступу, двох розділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку джерел і літератури, додатків.

     Загальний обсяг роботи становить 33  сторінок, основний зміст викладено на 27 сторінках.  
 

РОЗДІЛ  І. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАРОНІМІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 

1.1. Паронім як частина словникової системи англійської мови

       Пароніми є одним із джерел мовних труднощів, у зв’язку із чим, у ряді досліджень паронімія розглядається з боку теорії культури мовлення

 (Дащенко Н.Л., Розенталь Д.Є., Пешковський А.М., Ахманова О.С.). 

Паронімія – неодмінний предмет дослідження для авторів різних словників труднощів, паронімів, правильного й помилкового слововживання. Однак у своїй діяльності лексикографи або обмежуються констатацією паронімічних помилок, спонукаючи до боротьби з ними (Grandjouan,  Moufflet, Therive,) або, беручи до уваги негативний характер паронімічних помилок, пропонують зробити цей матеріал предметом докладного лінгвістичного дослідження (Frei, Ш.Баллі).

     На  думку О.В.Вишнякової, «Пароніми – це близькі по звучанню однокореневі слова з наголосом на тому самому складі, які відносяться до одного логіко-граматичного ряду – до однієї частини мови, одного роду й різних понять»

[8, 8-9]. Наприклад: радник – порадник; означати – позначати; класний – класовий. М.І.Фоміна підкреслює у визначенні паронімів спільність лексико – граматичної приналежності слів – паронімів і споріднення кореня [30, 129]. У рамках такого підходу паронімія розглядається як прояв системних зв’язків мови, носить регулярний характер і займає певне місце в мовній структурі. У такому випадку прикладами служать: в українській мові: адресат – адресант; в російській мові: восход – всход; безответный – безответственный; в англійській мові: amiable – amicable; credible – credulous.

     Пароніми  (від гр. раrа – поблизу, поруч і оnyma – ім’я) – це слова (пари слів), які мають подібність у морфологічній будові (близькі за фонетичним складом), але розрізняються за значенням. Не всі слова схожі за звучанням, можна вважати паронімами. До паронімічних належать тільки ті, що мають невелику відмінність у вимові. Інколи в паронімів є спільна морфема:

     – personal – personnel;

     – anterior – interior;

     – popular – populous;

     – corps – corpse

     Мовознавці  В.В.Виноградов, Л.В.Щерба, Г.С.Винокур, Ш. Баллі, A.M.Пєшковський та Л.В.Щерба давно звернули увагу на  існування таких близькозвучних слів, на відмінності між ними у значенні та на можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховують усі слова, що мають звукову подібність, не враховуючи морфемного складу слова, – і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід – дослід, громадський – громадянський, верба – вербена, дерен – терен; hare – hair, skirt – shirt, diary – dairy, wander – wonder). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то в паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовий зв’язок (комунікативний - комунікаційний, хронікальний – хронічний, фабрикант – фабрикат, співак – співець; career – carrier, human – humane, physics – physique). Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути різними – синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов’язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічними відношеннями поєднується пара слів (lay – lie, suit – suite, seize – cease), значно рідше – три або більше (draught – draughts – drought).

     За  характером смислових зв’язків пароніми поділяють на кілька груп:

     а) пароніми синонімічні (special – specific,   campaign – company, canal – channel, raise – rise, human – humane);

       б) пароніми антонімічні   (employer – employee,immigrant – emigrant, evolution - revolution).

     Пароніми  переважно належать до однієї частини  мови, мають однакові граматичні ознаки. На відміну від синонімів – слів, що позначають близькі поняття і тому можуть заміняти одне одного, – для паронімів така взаємозамінність не можлива. Паронімія передбачає частковий збіг, подібність структури і вимови слів, різних за значенням (дефектннй –дефективний, психіатричний – психічний; mayor – major, low – law). Серед основних чинників, що визначають особливості паронімів, є семантична зумовленість. Кожна паронімічна пара чи група здебільшого має свою специфіку, тому при зіставленні паронімів слід виявляти здатність кожного з них до сполучення з іншими словами. Паронімічна функція мови привертала увагу мовознавців протягом багатьох століть. Інтерес до паронімії нітрохи не слабшав як у минулому сторіччі, так і в наші дні. До проблем паронімії в різних мовах зверталися Ш. Балли, Ф. де Соссюр, В. В. Виноградов, Ю. С. Степанов,