Зовнішньоекономічні звязки України з країнами Західної Європи

Обсяг торгівлі товарами у 2011 р. становив 1063,9 млн. дол. США. При  цьому експорт склав 399,5 млн. дол. США (порівняно з 2010 р. зріс на 11,9%), імпорт – 664,5 млн. дол. США (зростання на 12,9%). Сальдо для України було  негативним – 265 млн. дол. США. Обсяг торгівлі послугами за підсумками минулого року склав 381,7 млн. дол. США: експорт – 326 млн. дол. США (порівняно з 2010 роком зріс на 36,2%), імпорт – 55,7 млн. дол. США (скоротився на 12,7%). Сальдо для нашої держави було  позитивним і становило близько 270,3 млн. дол. США. 

За підсумками першого півріччя 2012 р. загальний товарообіг між Україною та Бельгією становив 650,1 млн. дол. США (експорт – 270,4 млн. дол. США; імпорт – 379,7 млн. дол. США). Сальдо для України було від’ємним (-109,3 млн. дол. США). 

Станом на 1 січня 2012 р. Бельгія інвестувала  в економіку України 111,6 млн. дол. США, що становить близько 0,2 % від  загального обсягу прямих іноземних  інвестицій, залучених в економіку  України (Бельгія посідає 32 місце серед 127 країн-інвесторів) [34]. 

В Україні зареєстровано близько 120 підприємств, що мають бельгійські  інвестиції. 

Ключовими напрямами торговельно-економічного співробітництва між обома країнами у 2011 р. стали проведення другого засідання Українсько-іспанської змішаної міжурядової комісії з економічного та промислового співробітництва (12.04.2011, Київ) та презентація національних проектів України "LNG-terminal", "Енергія біомаси", "Чисте місто", "Відкритий світ".

Отже, ефективність ведення зовнішньоекономічних зв’язків досить на низькому рівні, хоча дивлячись на підписання низки торгівельно-економічних угод та актів, Україна займає щільну позицію у економічних відносинах між сусідніми країнами та країнами Західної Європи.

3. Основні проблеми  та перспективи розвитку зовнішньоекономічних  зв’язків України з країнами  Зх. Європи

3.1 Проблеми реалізації зовнішньоекономічних зв’язків України

Розвиток економіки  держави в цілому, як і окремих  її галузей серед іншого визначається відношенням об’ємів експорту та імпорту. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним перевищенням експорту над імпортом. В Україні, в силу об’єктивних причин перехідного періоду, поки спостерігається зворотні тенденції.

Зовнішньоекономічним  зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%. Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2, 9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4, 3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація тягне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства [ 15,37].

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі  товарного експорту склала у поточному  роцi 34, 9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв -- "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39, 5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22, 3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15, 7% вiд загального об'єму) [ 16,39].

Можна виділити основні причини, що певною мірою стримують зростання українського експорту :

• помітне посилення  міжнародної конкуренції і зростання  державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

• значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;

• низька кокурентноспроможність значної частини української  промислової продукції;

• недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

• відсутність досвіду  та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості  підприємств, низький рівень маркетингової  діяльності, нескоординованість дій  на державному рівні;

• розрив традиційни виробничих та коопераційних зв'язків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;

• низький рівень співробітництва  з країнами, що розвиваються;

• критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок  внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метою іноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України [29, 75-76].

 Отже, гальмами у зростанні обсягів відтичизняних зовнішньоекономічних відносинє також такі чинники : низька ефективність виробництва, висока енерго- та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничих фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції, машин та устаткування, невиправдане ввезення багатьох споживчих товарів, фактична відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

3.2 Шляхи розвитку  зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами Зх.Європи.

Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної  політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки  України, зміни в структурі промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку.

Першочергові цілі цієї політики України на сучасному етапі, полягають у виконанні таких завдань:

- забезпечення доступу  вітчизняним підриємствам на  світові ринки машин і устаткування, технологій та інформацій, капіталів, мінералосировинних ресурсів, транспортних комунікацій. Особливе значення тут має надання політичної, фінансової, інформаційної підтримки у просуванні продукції віт-чизняних підприємств на ринки, що контролюються транснаціональними корпораціями чи захищені протекціоністськими бар'єрами зарубіжних держав та їх економічних союзів;

- досягнення сприятливого  торгово-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупуваннями, організаціями і союзами, зняття наявних і потенційних дискримінаційних обмежень. Особливу роль тут відіграє усунення різних торгово-економічних бар'єрів у відносинах з країнами СНД:

- довгострокове врегулювання  валютно-фінансових проблем у взаємовідносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та боржниками,

- формування ефективної  системи захисту зовнішньоекономічних  інтересів України [ 28, 47-48].

Реальна дійсність свідчить, що на світовому ринку конкурують передусім суб'єкти господарювання (фірми, корпорації тощо), на базі діяльності яких формується економічна стратегія спочатку для галузі, а відтак і для країни у цілому. Однак слід зазначити, що цьому процесові властивий двосторонній характер, оскільки стратегія країни у свою чергу дедалі активніше й відчутніше впливає на прийняття рішень на галузевому та фірмовому рівнях.

Найбільш дієвою і  ефективною стратегією інтеграції України  у світову економіку є поєднання  структурної перебудови економіки  з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання:

1. Поновлення і розвиток  експортного потенціалу та істотне  поліпшення структури експорту. Україна володіє чималим ресурсо-виробничим потенціалом для експортних поставок металургійної, агропромислової, хімічної, авіакосмічної, суднобудівної, військовотехнічноі продуктції, мінералів та мінеральних добрив. Значні можливості і щодо зростання експортних транспортних послуг (у тому числі і у трубопровідних та електропостачальних) послуг науково-техніко-технологічного характеру, у сфері виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних робіт тощо

Освоєння експортного  потенціалу в зазначених сферах і  напрямах за рахунок пошуку і виходу на нові світові ринки збуту  дасть змогу повніше використати можливості українського промислового потенціалу, довантаженого внаслідок непомірного скорочення внутрішнього попиту. У свою чергу це вимагає у найближчі 1-2 роки переорієнтувати нагромаджений науково-промисловий потенціал на виробництво експортної продукції, освоїти порівняльні переваги, що полягають не тільки у достатніх природних ресурсах, а й у наявних в Україні науково-технічних знаннях, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі, пріоритетних напрацюваннях за окремими ключовими позиціями науково-технічного прогресу.

2.Раціоналізація імпорту.  Імпортна політика слугує не  тільки інтересам задоволення поточних потреб населення та підтримання в діючому стані існуючого виробництва, але й цілям модернізації економіки, підвищення ії ефективності та ії конкурентоспроможності. Вона спрямовується на:

- створення умов що уможливлюють зменшення імпортних поставок товарів, які в достатній кількості можна виробляти в Україні;

- оптимізацію промислововиробничого імпорту;

- зменшення дефіциту  торгового балансу;

- зменшення невиробничого  (споживчого) імпорту (він становить близько 8% від усього імпорту України) завдяки розвитку виробництва конкурентоспроможних аналогічних товарів в Україні.

3. Підвищення. конкурентноспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку. Необхідною умовою розширення експортного потенціалу народногосподарського комплексу і його інтеграції в систему світових зв'язків є приведення якості і витрат виробництва продукції вітчизняної обробної промисловості відповідно до вимог і умов конкуренції на світовому ринку. Це обумовлює необхідність поступового зближення внутрішніх і світових стандартів виробництва та якості продукції, забезпечення умов пріоритетного розвитку та розширення галузей народного господарства, які володіють випереджаючим (порівняно з зарубіжним) технікотехнологічним рівнем і високим потенціалом зростання на світовому ринку.

4. Залучення іноземних  інвестицій і для технологічної модернізації та створення, потенціалу розширеного відтворення. За нинішніх умов іноземні кредити є чи не єдиним реальним джерелом довгострокових масштабних інвестувань, хоча значна їх частина, як засвідчує аналіз, використовується вкрай неефективно (у формі, прихованих субсидій споживача) імпортних товарів і торгово-посередницьким організаціям), що не сприяє збільшенню потенціалу розширеного) відтворення. Виходячи із загальнодержавних інтересів, необхідно, щоб доходи від розподілу поставлених за рахунок іноземних кредитів товарів використовувались передусім на подолання структурної кризи, на інвестиції у реконструкцію народного господарства і забезпечення працевлаштування населення.

5. Забезпечення економічної  безпеки України. Особливе значення  на нинішньому етапі реформування  умов зовнішньоекономічної діяльності  має забезпечення національної безпеки. В цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і регулювання вивозу стратегічних видів сировини та завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць ї у зовнішньоекономічній стратегії України має займати визначення напрямів формування науково-технічного і прогресу, структурної перебудови (на макро- і мікро рівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціональних підходів до проблем, пов'язаних із занепадом традиційних галузей [ 26, 38-39].