Зовнішньоекономічні звязки України з країнами Західної Європи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ  ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

Кафедра міжнародних  економічних відносин

та міжнародного бізнесу

 

 

Реєстраційний номер_______________

Дата_____________________________

 

 

 

Зовнішньоекономічні зв’язки  України з країнами Західної Європи

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Напрям підготовки 0302 – міжнародні відносини

 

 

 Науковий керівник:               доц. Газуда Л.М.

                             Виконала:

                                                                                        студентка V курсу Тайпс Ю.М.

                                                     

 

 

Ужгород – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Зовнішньоекономічні зв’язки України в системі світового господарства

1. Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків для економічної системи
2. Світовий досвід регулювання зовнішньоекономічних зв’язків

2. Аналіз зовнішньоекономічних зв’язків України та країн Зх. Європи

2.1 Динаміка зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами ЄС

2.2 Структура зовнішньоекономічних  зв’язків з країнами Зх.Європи

2.3 Оцінка ефективності  зовнішньоекономічних зв’язків

 

3. Основні проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами Зх.Європи

3.1 Проблеми реалізації  зовнішньоекономічних зв’язків  України

3.2 Шляхи розвитку зовнішньоекономічних  зв’язків України з країнами  Зх.Європи.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Зовнішньоекономічні зв’язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

  Зовнішньоекономічна діяльність  дає змогу прискорювати науково-технічний  прогрес завдяки організації  спільних досліджень, швидкому переобладнанню  сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв’язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв’язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

  Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджувати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідного досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іменитих конкурентів — Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтримкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.

Найголовнішою причиною, що стримує нині входження  України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька конкурентоспроможність її продукції  на міжнародних ринках. Головними  причинами такого стану є:

- практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не відповідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табору використовувалася своя система стандартизації, яка значно відрізнялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз вимагає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її низька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів;

- переважання в експорті України  сировинних товарів і практично  повна відсутність високотехнологічного  обладнання, патентів, ліцензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом;

- гостра нестача високопрофесійних  кадрів, що можуть працювати на  зовнішніх ринках, сприяти збуту  продукції. Недосконалою є система  управління зовнішньоекономічною  діяльністю. Часто навіть прекрасна  за своїми якостями продукція  не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників;

- низька зацікавленість вітчизняних  підприємців у виробництві продукції  на експорт. У провідних країнах  світу держава всіма можливими  способами стимулює таке виробництво:  надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.

Мета  даної курсової роботи - охарактеризувати зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Західної Європи

Завдання  курсової роботи – розкрити сутність понять зовнішньоекономічна діяльність та зовнішньоекономічні зв’язки.

Об’єктом  дослідження є  зовнішньоекономічна  діяльність України, яка включає  в себе політичні, економічні, наукові, культурні, військові, екологічні, гуманітарні  зв’язки тощо.

Предмет дослідження – зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Західної Європи.

 

 

 

 

1.Зовнішньоекономічні зв’язки України в системі світового господарства

 

3. Сутність та значення зовнішньоекономічних зв’язків для економічної системи

Зовнішньоекономічна діяльність країни полягає у встановленні зовнішніх  зв’язків держави з іншими країнами та міжнародними організаціями – партнерами міжнародної діяльності. Зовнішні зв’язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем [4, 64].

 

 

Рис. 1.1 Зовнішні зв’язки України [9,46]

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків слід розуміти сукупність конкретних форм зв'язків, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських структур із світовими як на макро-, так і мікрорівнях, з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципів  міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, повинен забезпечити реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему, що передбачає досягнення таких цілей:

- формування повноцінної ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

- використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

- перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання [12,91].

Старий механізм зовнішньоекономічної діяльності базувався на приматі  політико-ідеологічних пріоритетів, інтересів класової солідарності без глибокого врахування національних інтересів. Міжнародне співробітництво будувалося головним чином на балансовому підході і було підпорядковане задоволенню поточних народногосподарських потреб.

На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування  у зовнішньоекономічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто  економічних важелів у регулюванні  даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою в основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму необхідно відмовитися від старої методологічної основи й виходити з таких теоретичних посилок:

- включення України в систему міжнародних економічних відносин на постійній основі;

- поетапний перехід від державно-адміністративної монополії на зовнішньоекономічну діяльність до державного патерналізму, а від нього - до саморегулюючої системи;

- забезпечення економічної безпеки держави;

- використання в ролі основних критеріїв ефективності міжнародного співробітництва, доцільності, прагматизму й вигоди з точки зору України;

- подолання економічної залежності України від держав СНД та Східної Європи й перехід до рівномірної і безпечної взаємодії з країнами всього світу [20, 18-19].

В основу функціонування механізму  зовнішньоекономічної діяльності повинні  бути покладені принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації  зовнішньоекономічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання міжнародних господарських зв'язків, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

Одночасно зовнішньоекономічна політика має відповідати національним інтересам  держави, забезпечувати взаємну  вигоду з іноземними партнерами, стимулювати  конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.

Практичні заходи щодо створення нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків  передбачають вирішення трьох основних блоків проблем:

- формування необхідної законодавчої бази;

- створення відповідного економічного середовища;

- розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки [20, 20].

Важливою передумовою й одночасно  необхідною основою налагодження та поглиблення економічного співробітництва  із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками, що потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і наднаціональному рівні. Так, у Європейському Союзі щорічно приймається до 500 законодавчих актів, спрямованих на вдосконалення правового режиму, що обслуговує його господарський механізм.

Верховній Раді України довелося практично з нуля розробляти й приймати пакет законів про зовнішньоекономічну діяльність. Парламент прийняв, зокрема, закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про іноземні інвестиції", "Про єдиний митний тариф", "Про загальні принципи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та інші. Завдяки прийняттю цих законів у країні формуються сприятливі юридичні та фінансово-економічні умови для залучення і використання іноземного капіталу, окреслення митного кордону та ефективної діяльності митної служби, розвитку прямих зв'язків між національними виробниками та їхніми іноземними партнерами створення різноманітних за своїм характером і напрямом економічних зон [2, 8].

Однак формування законодавчої бази цього виду економічної діяльності ще далеко не завершено. Як свідчить практика, дія прийнятих законів нерідко стримується тим, що будучи за своєю суттю правовими документами загального характеру, вони вимагають доповнень і конкретизації багатьох своїх положень у вигляді нової серії законів, постанов і угод, що стосуються зовнішньоекономічної сфери та міжнародної діяльності української держави. Крім того, слід укласти низку міждержавних двох- або багатосторонніх угод із зарубіжними країнами, міжнародними організаціями й центрами, які, з одного боку, розблокували б суперечності, що накопичилися у взаємовідносинах України з цими державами, а з іншого - стимулювали б і полегшували різноманітні ділові контакти українських підприємств із зарубіжними. Йдеться про такі угоди, як митна, валютна, платіжна й тарифна, про уникнення подвійного оподаткування, про взаємне акціонування тощо. Вони мають скласти правові підвалини передусім економічного союзу країн СНД. Назріла гостра необхідність вкрай розладнані економічні зв'язки між цими державами ввести в річище міжнародно-правового режиму і негайно підписати економічний пакт, у межах якого діяли б такі принципи: свобода міждержавної міграції капіталів; регулювання питань інтелектуальної та промислової власності; свобода пересування робітників і спеціалістів; свобода ринкових послуг; свобода транспорту; державні замовлення; гармонізація податків.

Важливими елементами зовнішньоекономічного  механізму в умовах розвинутої ринкової системи є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова й митно-тарифна політика. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

Ключовим елементом зовнішньоекономічного  механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів  держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва.