Контрольная работа з "Криміналістики"

г) зберігання джерела інформації, тобто застосування заходів і технічних засобів для створення штучних умов, за яких усуваються природні фактори, що руйнують структуру матеріального джерела.

Дослідження джерел інформації підлягають певним закономірностям і охоплюють процедури пізнання їх слідчим, особою, яка провадить дізнання, судом, прокурором та експертом з метою встановлення наявності відображення інформації, можливості віднесення її до доказуваного факту і наскільки вона узгоджується з іншими доказами.

Оцінка доказів – це логіко-психологічний процес, в ході якого у суб’єкта формується уявлення (впевненість) щодо інформаційної значущості фактичних даних, тобто інформації, що знаходиться в її матеріальних носіях, а також щодо причинних зв’язків усіх джерел інформації і достатності сформованого комплексу доказів для прийняття процесуального рішення.

Використання доказів треба розуміти як процедуру оперування ними в доказуванні, тобто надати суб’єктам можливість ознайомитись з джерелом інформації, оцінити ті фактичні дані, що в ньому містяться, перевірити законність та обгрунтованість вилучення, фіксації, збирання інформації та процесуального її закріплення.

Вивчення криміналістичної закономірності вчинення злочину та його механізму є лише однією стороною, іншу складають методи та засоби збирання, дослідження, подання, використання доказової інформації для розслідування та запобігання злочинам. Розроблені на основі пізнання закономірностей учинення злочину технічні засоби, тактичні прийоми і рекомендації для роботи з доказами, дістали назву – криміналістичні засоби.

Криміналістичні засоби розподіляють на технічні, тактичні та методичні, кожні з них розглядаються у відповідних розділах науки криміналістики.

Таким чином, розглянуті закономірності вчинення злочину, механізм його, криміналістичні засоби та методи збирання доказів складають елементи предмета науки криміналістики.

2. Тактика огляду місця події

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується статтями 190-193, 195 КПК. За його до­помогою може бути отримана важлива інформація, яка здатна вплинути на ефективність розкриття злочину.

Місце події та його матеріальна обстановка є відобра­женням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочи­ну – найбагатше джерело відомостей. У більшості випад­ків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи пов­ною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відбиває подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуа­ції, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення; 3) не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відображення. Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1) якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву щодо характеру події та осіб, при­четних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припу­стити дійсність події. Проте на першому етапі розсліду­вання (яким часто є огляд місця події) нерідко важко ви­рішити, які об'єкти треба оглядати;

2)  які подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася.

Неповнота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображе­ний об'єкт, тоді неповнота його є істотною. Виникнення не­повного відображення пов'язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події; б) після вчинення злочину виникли зміни об'єктів огляду – слідів та речових доказів;

3) якщо подія злочину не знаходить свого явного відо­браження, можливо передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується ви­никненням іншої інформації – слідів їх знищення1); б) по­дії у цьому місці не було;

4)  якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відображення не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні обставини, які не­суть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відпо­відає найдоцільніша система тактичних прийомів, які ма­ють достатньо загальний характер. Подальша диферен­ціація тактичних прийомів обумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відо­браженні події злочину охоплює:

1) зіставлення первинних даних і обстановки місця по­дії з метою виявлення слідів злочину;

2)  аналіз окремих слідів на місці події;

3)  моделювання події, яка відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів. Слідчий має певну інформацію про ха­рактер події ще до початку огляду місця події з повідом­лень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправиль­ним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відобра­ження події злочину не повинні виникнути суперечності та невідповідності між первинними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, – виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі висту­пає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відо­браженням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки і речових доказів переважно раціо­нальним шляхом. Треба аналізувати такі ознаки та влас­тивості предметів і слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв'язків слідів);

б)  зв'язки об'єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв'язків слідів);

в) структуру предметів і слідів для вивчення їх групо­вої належності;

г)  ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об'єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинува­ченого та ін.) або сторонніх осіб;

д) зв'язки слідів між собою і розслідуваною подією, ме­ханізм їх утворення;

е)  причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивостей і ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим сту­пенем, який дозволяє встановити причинні зв'язки між ними. Сліди (предмети) перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно відштовхувати до пошуку інших речей або слідів. Тому використання тактичного прийому, який по­лягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:

а)  виявити більш широке коло слідів (предметів), що мають відношення до певного злочину;

б) визначити залежності між ними;                  

в)  не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделю­вання події. Кожна уявна модель вчиненої події щодо роз­слідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтво­рення) події дозволяє виявити нові факти та певні невідпо­відності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуація огляду первісне визначена невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включає такі прийоми:

1)     аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розта­шування;

2)  використання уявної реконструкції окремих еле­ментів події;

3)  моделювання з метою відтворення події, яка відбу­лася;

4)  зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені окремі предмети чи сліди злочину і меха­нізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочи­нати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розта­шування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єк­ти, які мають значення у справі, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

Наведемо приклад. Дев'ятирічна І. не повернулася зі школи додому, її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля шко­ли. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слід­чого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого ко­льору, схожі на кров. Такі плями були виявлені не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на грунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чи­ном, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця прихо­вування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність вико­ристовувати уявну реконструкцію його окремих елемен­тів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відо­бражень наявних образів, що виникають у слідчого як на­слідок сприйняття певних об'єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного ана­лізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі мож­ливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'яз­ки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей.

Гак, при огляді торговельного кіоску, де була вчинена кра­діжка, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни по­фарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім викори­стати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд те­риторії біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі висту­пає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функції мо­делей, які відновлюються в процесі огляду місця події, ви­кликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При непо­вному відображенні події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події і реаль­ної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповіднос­тей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого яв­ного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоп­лює такі прийоми:

1) зіставлення первинних даних з інформацією з місця події;

2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3)  аналіз ознак знищення слідів;

4) аналіз іншої інформації з місця події та її зіставлен­ня зі встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину пере­дбачає необхідність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформа­цією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можли­вість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого так­тичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати іс­тотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, ви­явленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення. Наступним тактичним прийомом у даній системі є ана­ліз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Так, у справі про вбивство М. її вбивця С. роз­членувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдені обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отри­мати інформацію про те, які сліди (предмети) були знище­ні, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, пере­дбачає використання й такого прийому, як аналіз іншої ін­формації місця події та її зіставлення із встановленими

фактами. Окремі деталі місця події, які не пов'язані безпо­середньо з розслідуваною подією, могли вплинути на її ме­ханізм. Такі об'єкти співставляються із вже встановлени­ми фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактич­них прийомів при фальшивому відображенні події зло­чину. Така система повинна бути спрямована на виявлен­ня негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства, – про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення: