Інвестиційний договір, як вид цивільно-правового договору

       При цьому найсуттєвішими перевагами внаслідок  укладення договору лізингу, безумовно, здобуває лізингоодержувач, а саме: 1) лізинг дає можливість на 100 % фінансувати придбання основних фондів (банківській кредит, наприклад, забезпечує тільки 60–70 % їхньої вартості); 2) зменшується ризик морального старіння обладнання, оскільки підприємство бере його не у власність, а в оренду, що розширює можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування; 3) лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток лізингоодержувача.

       Проте лізинг має і певні недоліки, основним з яких є вища вартість лізингу  для лізингоодержувача, ніж вартість звичайної позики. Крім того, складання  лізингової угоди потребує тривалого  часу та складнішої організації, ніж  складання угоди про звичайну банківську позику. Для лізингодавця ж лізинг несе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів (хоч саме завдяки лізингу він і отримує прибуток) [35, с.14].

       Однак, недивлячись на зазначені недоліки, суб’єкти підприємницької діяльності завдяки перевагам лізингу та меншому ризику прагнуть брати значну частину необхідного їм майна у лізинг, ніж мати його у своїй власності. 
 
 
 
 
 
 
 

       ВИСНОВКИ 

       1. Інвестиційний договірможна визначити як угоду між двома або кількома особами, яка встановлює на певний строк права і обов’язки у відносинах між сторонами щодо вкладання всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціально корисного ефекту.

       2. Класифікація інвестиційних договорів повинна ґрунтуватися на видовому поділі цивільно-правового договору.

       До  інвестиційних договорів між  фізичними (юридичними) особами можна  віднести договори банківського обслуговування, договори лізингу, договори підряду, договори про спільну діяльність, договори франчайзингу, ліцензійні договори, установчі договори.

       До  інвестиційних договорів за участю держави слід віднести договори бюджетного кредитування, договори на право надрокористування (угоди про розподіл продукції), договори державної позики. При цьому якщо стороною інвестиційних договорів між фізичними (юридичними) особами виступає держава, то такі договори слід розглядати як інвестиційні договори за участю держави.

       3. Форма інвестиційного договору повинна відповідати загальним правилам про форму договорів і тому є письмовою, що не позбавляє сторін можливості за взаємною згодою укласти договір в кваліфікованій письмовій формі, тобто нотаріально посвідченій. При цьому вимога нотаріального посвідчення інвестиційного договору обмежена, оскільки застосовується тільки до конкретних його видів, що чітко визначено законодавством.

       4. До істотних умов інвестиційного договору відносимо: 1) предмет договору (інвестиції); 2) кількісні та якісні характеристики предмету інвестицій; 3) ціну договору; 4) умову про одержання прибутку; до звичайних – умови про строки; порядок передачі інвестицій; визначення порядку виконання та прийняття виконання; відповідальність сторін за порушення договірних зобов’язань.

       5. Інвестиції – це майно (речі, у тому числі гроші та цінні папери, майнові права), а також немайнові права, які мають грошову оцінку, що вкладаються в об’єкти будь-якої діяльності з метою отримання прибутку і (або) досягнення іншого соціально-корисного ефекту.

       6. Предметом інвестиційного договору можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності: 1) інноваційна діяльність; 2) капітальні вкладення в основні фонди; 3) корпоративна форма; 4) лізинг; 5) придбання не забороненого законами України рухомого та нерухомого майна; 6) створення підприємств, що повністю належать інвестору, чи придбання останнім у власність діючого підприємства повністю; 7) придбання майнових прав; 8) дії, послуги, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

       7. Договори про розподіл продукції – це цивільно-правові договори інвестиційного характеру, оскільки їх предметом є майнові відносини, об’єктами виступають об’єкти державної власності, діяльність учасників цих правовідносин завжди супроводжується ліцензуванням, тобто обов’язковим дозвільним порядком здійснення інвестиційної діяльності.

       8. Предмет концесійного договору в Законі України “Про концесії” чітко не передбачає обов’язковість здійснення інвестицій, хоча аналіз змісту закону дозволяє зробити висновок, що цей закон і приймався з метою інвестування капіталовкладень у створення нових господарських комплексів, переоснащення і модернізація обладнання, удосконалення систем експлуатації, управління і контролю в життєво важливих сферах господарської діяльності.

       9. Доцільним, на наш погляд, є запровадження норми в ЦК або в Законі „Про фінансовий лізинг”, яка закріплювала б обов’язковість державної реєстрації договорів лізингу, що в свою чергу буде ґарантувати права власника-лізингодавця.

       10. Для уникнення чинників, які можуть перешкоджати укладенню лізингових договорів, та попередження можливості тлумачити положення лізингового законодавства не на користь суб’єктів господарювання норми податкового, лізингового і цивільного законодавства у сфері регулювання лізингових договорів обов’язково мають бути приведені у відповідність одне з одним. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

       1. Нагребельний В.П.Банківське та інвестиційне законодавство України: проблеми вдосконалення // Правова держава: Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий. – 2002. – С. 200–204.

       2. Вінник О.М.Інвестиційне право. – К.: Атіка, 2001. – 263 с.

       3. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

       4. Цивільний кодекс України. – К.: “Атіка”, 2003. – 416 с.

       5. Господарський кодекс України. – К.: “Атіка”, 2003. – 208 с.

       6. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

       7. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: “Атіка”, 2000. – 176 с.

       8. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

       9. Закон України „Про власність” від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

       10. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

       11. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19 квітня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

       12. Закон України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 19 лютого 1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 17. – Ст. 122.

       13. Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 15 травня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 34. – Ст. 160.

       14. Закон України „Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 41. – Ст. 188.

       15. Закон України „Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

       16. Закон України „Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 36. – Ст. 266.

       17. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про лізинг” від 11 грудня 2003 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – 16 січня. – № 8. – С. 10.

       18. Симсон О.Критерии квалификации инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 1. – С. 29–30.

       19. Зобов'язальне право: теорія і  практика: Навч. посібн. для студентів  юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.

       20. Сулейменов М.К.Правовой институт в системе советского права // Известия Академии наук Казахской ССР. Серия общественных наук. – 1976. – № 2. – С. 81–82. 21Симсон О.Существенные условия и классификация инвестиционных договоров // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3. – С. 19–22.Гавзе Ф.И.Обязательственное право (Общие положения). – Минск: Изд-во БГУ им. Ленина, 1968. – 128 с.

       23. Иоффе О.С.Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.

       24. Брагинский М.И.Хозяйственный договор: каким ему быть? – М.: Экономика, 1990. – 173 с.

       25. Савельєв А.Б.Договор простого товарищества в российском гражданском праве // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. – М.: Статут, 1999. – 464 с. 

       26. Чабан О.Форма інвестиційного договору (контракту) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. –№ 5. – С. 33–35.

       27. Победоносцев К.П.Курс гражданского права. Ч. 3: Договор и обязательство. – СПб., 1896. – 745 с.

       28. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. І. – 832 с.

       29. Закон України „Про зовнішньоекономічну  діяльність” від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

       30. Положення про реєстр концесійних договорів. Затв. постановою КМУ від 18 січня 2000 року// Урядовий кур’єр. – 2000. – 3 лютого. – № 20.

       31.Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів. Затв. наказом Фонду держмайна від 2 липня 1998 року в редакції від 5 жовтня 2000 року // Українська інвестиційна газета. – 2000. – 27 листопада. – № 44.

       32. Типовий концесійний договір.  Затв. постановою Кабінету Міністрів  України від 12 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 92.

       33. Симсон О.Е.Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 20 с.

       34. Процьків Н.М.Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 180 арк.

       35. Домбругова А.Лізинг як особливий вид договору найму // Юридичний вісник України. – 2003. – 11–17 жовтня. – С. 14.

       36.Федорович К.Інтереси держави та інвестора // Юридичний вісник України. – 2006. – 20–26 грудня. – С. 6.