Інвестиційний договір, як вид цивільно-правового договору

       ЗМІСТ 

       ВСТУП 3

       РОЗДІЛ 1. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДОГОВІР ЯК ВИД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ДОГОВОРУ 5

       1.1. Поняття та правова природа  інвестиційного договору 5

       1.2. Класифікація інвестиційних договорів 10

       РОЗДІЛ  ІІ УКЛАДЕННЯ ТА ЗМІСТ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ДОГОВОРУ 13

       2.1. Укладення інвестиційного договору 13

       2.2. Істотні, звичайні та випадкові  (вільні) умови інвестиційного договору 18

       2.3. Права та обов’язки сторін  за інвестиційним договором 23

       РОЗДІЛ  ІІІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ РІЗНОВИДІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ДОГОВОРІВ 27

       3.1. Договір концесії як різновид  інвестиційного договору 27

       3.2. Угоди (договори) про розподіл  продукції 32

       3.3. Договір лізингу як різновид інвестиційного договору 37

       ВИСНОВКИ 46

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 49 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       ВСТУП 

       Ефективність  соціально-економічного розвитку України, формування ринкових відносин значною мірою обумовлені належним інвестиційним кліматом, станом та перспективами правового регулювання суспільних відносин у сфері інвестиційної діяльності.

       Поряд з існуючою законодавчою базою інвестиційної діяльності, яка формується зі спеціальних нормативно-правових актів та актів загального характеру, регулювання конкретних правовідносин у даній сфері здійснюється на основі різноманітних договорів, що за своєю сутністю і змістом об’єднані в категорію інвестиційних договорів.

       Світовий досвід економічного розвитку свідчить про тісний взаємозв'язок між розвитком інвестиційного ринку та збалансованістю, гармонійністю законодавчої бази щодо забезпечення інвестиційної діяльності. Передусім це стосується стану правового забезпечення інвестиційних відносин, їх належного цивільно-договірного регулювання, спрямованого на захист прав та інтересів інвестора, створення сприятливих умов господарської діяльності як для національних, так і для іноземних інвесторів, детальну регламентацію форм здійснення інвестицій тощо.

       Дослідженню проблем інвестиційної діяльності, організації, порядку і особливостей здійснення системи договірно-правових відносин у сфері інвестування, відповідальності їх суб’єктів тощо присвячувалося багато праць вчених-юристів та економістів. Вихідними даними для розробки теми стали дослідження таких радянських, російських, українських та зарубіжних вчених у галузі теорії держави і права, цивільного та господарського права, організаційно-правових та економічних засад інвестиційної діяльності, як: М.М. Агарков, Ж. Ведель, О.М. Вінник, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Луць, Т.В. Майорова, В.К.  О.М. Чабан, В.Д. Чернадчук, Щербина, І.Є. Якубівський та ін.

       Проте після прийняття Цивільного і  Господарського кодексів України, суттєвого оновлення інвестиційного законодавства питання інвестиційних договорів не були предметом комплексного дослідження, у зв’язку з чим на сьогодні існує необхідність подальших розробок щодо поняття, змісту, класифікації інвестиційних договорів, вдосконалення їх цивільно-правового регулювання.

       Метою роботи є дослідження цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів, визначення їх поняття, змісту і теоретичних засад класифікації, а також вироблення пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про інвестиційну діяльність.

       Реалізація  поставленої в курсовій роботі мети обумовила вирішення наступних завдань:

       – дослідити цивільно-правову природу  інвестиційного договору;

       – визначити поняття, зміст та істотніумови інвестиційного договору;

       – виявити основні ознаки й особливості  договірного зобов'язання та забезпечення прав і законних інтересів сторін інвестиційного договору;

       – виявити особливості правового  регулювання окремих видів інвестиційних  договорів;

       – сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів в Україні.

       Об'єктом  дослідженняє цивільно-правові відносини, які виникають у сфері інвестиційної діяльності.

       Предметом дослідженняє особливості правового регулювання інвестиційних договорів в Україні.

       Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 45 сторінок друкованого тексту, список використаних джерел – 18 найменувань. 
 

       РОЗДІЛ 1. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ДОГОВІР ЯК ВИД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ДОГОВОРУ

       1.1. Поняття та правова  природа інвестиційного  договору

       У чинному законодавстві України щодо інвестиційної діяльності відсутні правові норми, що регулюють форму інвестиційного договору, відсутнє і саме поняття інвестиційного договору, не визначені його ознаки та види таких договорів. Відсутність визначення поняття „інвестиційний договір” не вплинуло на той факт, що законодавець виділяє окремі види інвестиційних договорів: концесійні договори, угоди про розподіл продукції, договори про спільну інвестиційну діяльність та деякі інші.

       При ідентифікації інвестиційного договору і формулюванні такого поняття необхідно  враховувати численність існуючих варіантів його визначення. Вважається, що ключовим моментом у визначенні поняття може бути економічна доцільність (ефективність), тобто оптимальне співвідношення інтересів інвестора та держави на всіх стадіях здійснення інвестиційних відносин [18, с.29].

       Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір, який в юридичній літературі визначається як інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто відображати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування. Саме ж інвестування, у свою чергу, поділяється на: 1) самоінвестування, тобто інвестування власної підприємницької діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не будуть мати двосторонній зобов'язальний характер; 2) інвестування діяльності іншої особи. У цьому випадку приймають участь принаймні два суб'єкта інвестиційної діяльності – інвестор та суб'єкт підприємницької діяльності.

       Таким чином, в більшості випадків, під  інвестиційним договором розуміють  домовленість між суб’єктами інвестиційної  діяльності щодо виконання конкретних дій для реалізації інвестиційного проекту. Проте, доцільно зауважити, що термін “інвестиційний договір” в юридичній літературі розглядається у вузькому та широкому значеннях. У вузькому розумінні термін “інвестиційний договір” застосовується щодо правочинів між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. В широкому розумінні цей термін використовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту [2, с.31].

       В юридичній науці інвестиційний  договір визначається також як договір, однією із сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або  держава), а іншою – сторона, яка приймає інвестиції – реципієнт (фізична або юридична особа, як та що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава); цей договір регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному виді, формі та кількості) в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України) з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер [30, с.30]. Ризик в інвестиційних договорах зумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тобто реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також передбачає наявність певного ступеня ризику.

       Майнові зобов'язання, які виникають між  учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

       Таким чином, можна стверджувати, що інвестиційному договору притаманний цивільно-правовий характер. Хоча в науковій літературі не існує єдиної точки зору щодо правової природи інвестиційного договору. Нині розроблені дві основні концепції. Згідно з першою інвестиційні договори, особливо якщо однієї із сторін є держава, належать до категорії адміністративно-правових актів. За другою – інвестиційні договори мають цивілістичну природу [19, с.772-774].

       Інвестиційний договір може бути видом адміністративного, оскільки останній не має майнового  характеру. До того ж сторонами адміністративного договору виступають органи управління.

       Інвестиційний договір повною мірою можна вважати  правовим інститутом цивільного права, правда, в дещо своєрідній площині, ніж аналогічні інститути цивільного права.

       В науковій літературі існує думка, що система права будується в декількох площинах [20, с.81]. Інвестиційний договір є яскравим прикладом цієї концепції. Його не слід розглядати „в одній площині з основними інститутами цивільного права” [20, с.82], інвестиційний договір не може аналізуватися в одній площині з інститутами купівлі-продажу, позики, оренди. Виокремлення інвестиційного договору „відбувається в іншій площині і за іншими обставинами, ніж класифікація на види договорів, прийнята в цивільному законодавстві та літературі” [20, с.82].

       Таким чином, інвестиційний договір –  це інститут цивільного права, оскільки він регулюється певною сукупністю правових норм, які становлять основу цивільного законодавства, охоплює  конкретну сферу цивільних суспільних відносин – інвестиційні відносини, та належить до конкретної галузі права – цивільного права.

       Варто зауважити на тому, що об’єктом інвестиційного договору є не тільки об’єкти інвестицій, але й будь-який інститут, в який можна вкласти гроші, розраховуючи при цьому на збереження та збільшення вартості інвестицій. В даному випадку можна говорити про об’єкт інвестиційного договору, який характеризується подвійністю. Таким чином, об’єкти інвестиційного договору можна поділити на два різновиди: 1) ті, що вкладаються: види майнових та інтелектуальних цінностей (в тому числі рухоме і нерухоме майно та майнові права), акції, займи, кредити, право на інтелектуальну діяльність, включаючи авторські права, патенти, товарні знаки, ноу-хау, промислові зразки, нормативно-технічну, технологічну проектну документацію, будь-яке право на здійснення діяльності, заснованої на ліцензії; 2) ті, в що вкладається капітал.

       Говорячи  про ціль інвестиційного договору, слід наголосити на інвестиційній меті, яка носить суб’єктивно-об’єктивний  характер. Об’єктивний характер інвестиційної цілі проявляється в тому, що інвестиційний договір є ґарантією від порушень, які можуть виникнути у процесі виконання інвестиційного договору. Зрозуміло, що інвестори не вкладають капітал доти, доки їм не буде надано ґарантій від можливих ризиків. Тому, коли йдеться про інвестування іноземним елементом, перед державою стоїть завдання залучення інвесторів шляхом надання їм ґарантій, однією з яких є укладення інвестиційного договору. Укладаючи договір, сторони тим самим збільшують можливість запобіганню різних негативних наслідків і до мінімуму мають можливість знизити інвестиційний ризик. Суб’єктивний характер цілі проявляється в досягненні кінцевого результату, а саме в отриманні прибутку інвестором і в задоволенні певного інтересу стороною, яка приймала інвестиції.

       Будь-яка  інвестиційна ціль обумовлює, з одного боку, створення щорічного притоку  грошового капіталу до певного строку, тобто отримання прибутку, і, з  іншого – здійснення практичних дій: будівництво житла; розвиток певної галузі економіки тощо. В цьому розумінні ціль інвестиційного договору залежить від того, хто саме спрямовує усі зусилля для її досягнення – інвестор чи сторона, яка приймає інвестиції.