Методологія йоготерапії, та її вплив на організм людини

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи заняття йогою…………………………………...5

1.1 Йога у минулому та  сьогоденні……………………………………….5

1.2 Фізіологічні основи  йоги………………………………………………7

РОЗДІЛ ІІ. Методологія  йоготерапії, та її вплив на організм людини………12

2.1Головні концепції успішних  занять йогою…………………………..12

2.2 Методика практичних  занять йоготерапією………………………...17

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...28

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….30

ДОДАТОК………………………………………………………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУС

 

Актуальність проблеми. В даний час, коли зростає захворюваність, зменшується тривалість життя населення України, люди живуть у ритмі великого міста в постійній метушні і стресі, для них мають велике значення всі заходи, що ведуть до поліпшення здоров'я населення не тільки фізичного, але й здоров'я духовного.

В даний час фізична  культура стала все більше входити  в життя людей. Глибоке вивчення фізіології людини вносить в заняття  спортом теоретичні обґрунтування. Тренування продумуються таким чином, щоб вони найбільш органічно вписувалися  в загальну життєдіяльність організму  людини. Заняття стали не тільки керуватися принципом «не нашкодь», але й прагнути принести найбільшу  користь людині. Напевно, можна помітити, що одним з теоретично найбільш обґрунтованих  видів фізичної діяльності зараз  стає фітнес.

Виникнувши в давні  часи на Сході, йога поступово була адаптована і пристосована під стиль  життя сучасної людини і з тих  пір дуже швидко набула популярності у фітнес-клубах і спортивно-оздоровчих центрах.

Йога є одним з найбільш поширених напрямків фітнесу, яке  популярне не тільки в Україні, але і у всьому світі. Йогою може займатися кожен, починаючи від найменших і закінчуючи людьми похилого віку, так як йога є, найбільш щадним видом фізичної діяльності і займатися нею можуть всі незалежно від ступеня фізичної підготовленості.

Об'єкт дослідження – йоготерапія.

Предмет дослідження – вплив йоготерапії на фізичне та духовне здоров’я людини.

Мета дослідження: Метою дослідження є виявлення ефекту, який чиниться йогою на людину.

Завдання дослідження:

1. Вивчити і проаналізувати  науково-методичну літературу.

2. Встановити вплив занять  йоги на психічний і фізичний  стан людини.

3. Розглянути найбільш  популярні види сучасної оздоровчої йоги.

4. Зробити висновки та  узагальнення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи заняття йогою

 

1.1 Йога у минулому та  сьогоденні

 

Тисячолітні традиції індійської філософії, що беруть початок з XV-X ст. до н. е.., збереглися до теперішнього часу, виникли на основі найдавнішої людської цивілізації. У Ведійський період (з XV-VI ст. До н.е.) з'явилися чотири священні книги індійських мудреців, які отримали назву "Рігведа", "Атхарваведа", "Самаведа" і "Яджурведа", об'єднані загальною назвою Веди. Коментарі  до Вед називаються Упанішадами. Вони сприяли розвитку філософської думки в Індії, створивши школи, до однієї з яких відноситься система  йогів.[12, 298]

Основоположником вчення йогів вважають давньоіндійського  мудреця Патанджалі, що жив у II-I ст. до н.е. Зрозуміло, Патанджалі виділив  йогу в самостійну систему на основі вже існуючого досвіду занять окремих йогів. Він викладає філософію  і практику класичної йоги в своїх 185 афоризмах, названих "Йогасутра". Як і всі індійські автори, Патанджалі не дає особистої філософської системи, а лише збирає усні дані, що дійшли до нього з глибини століть, і коментує їх в дусі своєї єдиної філософії. Філософська інтерпретація практики йогів в "Йогасутра" узгоджується з авторитетом Вед, так як термінологія цілком взята з них. Саме це і є причиною зарахування йоги до однієї з шести ортодоксальних систем, хоча по своїй суті вона відрізняється від них своєю практичною спрямованістю. Тому внутрішній зміст цієї філософії, що є плодом практичної розробки, може бути зрозумілий лише з її допомогою. З різних міркувань древні мудреці, які володіли практичними вправами системи йоги уникали її популяризації і це призвело до містифікації цього древнього вчення. В даний час необхідність вивчення системи йогів є очевидною, що вимагає паралельного наукового дослідження. Слід пам'ятати про те, що існує безліч неправильних тлумачень системи йогів несумлінними інтерпретаторами і авторами літератури про йогу. Критерієм істинної йоги повинна бути тільки практика.

Що ж таке, по суті, йога?

Слово "йога" в перекладі  з санскриту буквально означає "з'єднання", але в більш широкому тлумаченні - "те, що відповідає", "те, що послідовно і неухильно  застосовується". Йога в першу  чергу - релігійно-філософська система, і основна увага в ній приділяється тим засобам і технічним прийомам, які сприяють досягненню кінцевої мети навчання. Я думаю, що варто пам'ятати - йога включає в себе і мету, і  засіб досягнення цієї мети.

Суть світогляду йогів  полягає в з'єднанні індивідуальної душі людини зі світовим духом, з абсолютною душею чи Богом. На думку йогів, в цьому - мета життя. "Очищення" і "вдосконалення" - ці два поняття лежать в основі вчення йогів, яке крім того, передбачає виконання комплексу фізичних вправ, контроль над диханням, дотримання гігієни харчування, а також відповідних норм етики. Ю. А. Мерзляков (1994) вважає, що йога - це спосіб життя, що веде до фізичного здоров'я, психічної врівноваженості, спокійного і доброго погляду на навколишній світ. Йога - це не застигле вчення, воно динамічне і в своїй сучасній іпостасі дедалі більше відходить від релігійно-містичних тлумачень і наближається до суто практичних цілей. Вона не призначена для якогось вузького кола осіб, практичні знання йогів не означають, що людина повинна стати відлюдником і жити усамітнено в горах. Це звичайнісінька людина, що живе нормальним життям. Для занять йогою не має значення соціальний статус.

Будь-яка наука по суті нескінченна, вона має свої ази, засадничі  принципи. Це відноситься і до йоги. Бажаючий досягти вершин цього вчення повинен знати про стан свого  здоров'я, проконсультуватися у лікарів  і навчатися під керівництвом досвідчених вчителів йоги - гуру. Займатися  потрібно систематично.

У праці Патанджалі "Йогасутра" викладена йога, ділиться на 8 ступенів, що становить "вісімковій шлях" йоги:

Яма - міжособистісні взаємини.

Ніяма - внутрішня самодисципліна.

Асана - пози.

Пранаяма - система дихальних  вправ.

Пратьяхара - відхід від чуттєвого  сприйняття.

Дхарана - концентрація думки.

Дхяна - медитація (процес вникання в сутність об'єкта зосередження).

Самадхи - самореалізація (стан повного вникання в сутність даного об'єкта).[2, 76]

Причому слід врахувати, що "вісімковій шлях" йоги ділиться на нижчу ступінь - хатха-йога, і вищу - раджа-йога (необмежена влада над  своїми думками і вчинками), яка  ставить мету - оволодіти психічними процесами. У хатха-йогу входять  чотири щаблі: Яма, Ніяма, асани і  Пранаяма. Раджа-йога включає також  чотири щаблі - Пратьяхара, Дхарану, дхьяна і самадхі. У даній роботі я, в  основному, буду розглядати хатха-йогу (фізичну йогу).

 

1.2 Фізіологічні основи  йоги

 

Згідно з ученням йогів  наше тіло живе за рахунок "позитивних" і "негативних" струмів, і коли вони знаходяться в повній рівновазі, то можна говорити про відмінне здоров'я (йдеться, очевидно, про рівновагу процесів асиміляції і дисиміляції в обміні речовин). На мові давньої символіки "позитивний" струм позначався словом "ха" (Сонце), а "негативний" - словом "тха" (Місяць). Злиттям цих двох слів і отримано слово "хатха", зміст якого символізує єдність протилежностей. Як вважає В. Євтимія (1986), за допомогою тривалих і цілеспрямованих вправ йоги домагаються можливості регулювати вегетативні функції. Кожна вправа хатха-йоги характеризується певним позитивним впливом на різні органи і системи людини. Досягаються при цьому висока життєздатність і спритність тіла при регулярних заняттях за системою йогів може зберігатися до кінця життя.

Найбільший фахівець в  області фізіології спорту доктор біологічних  наук В. С. Фарфель констатує: "... моє  знайомство з гімнастичними вправами дозволяє стверджувати, що асани - статичні вправи йогів - хороший засіб для  розвитку суглобової гнучкості і  почуття рівноваги при невеликій  затраті фізичної енергії" . У  хатха-йоги, як і в будь-якій системі  фізичної культури, підкреслюється, що з турботи про тіло починається  розвиток і вдосконалення головного - духу ("треноване тіло сприяє тренуванню розуму").

Загальновідомо, що багато функцій  нашого організму регулюються свідомістю. Ми ходимо, бігаємо, зупиняємося, сідаємо, беремо ложку, жуємо тверду їжу, ковтаємо рідку, відкриваємо і закриваємо очі і т. п. - всі ці дії можемо почати і перервати за власним  бажанням. Але чи в змозі ми одним  ач вольовим зусиллям прискорити або  сповільнити биття серця? Чи здатні вплинути на роботу шлунка і перистальтику  кишечника? Чи можемо ми управляти функціонуванням  залоз внутрішньої секреції? Як вважає М. С. Тартаковський (1986), на ці питання  відповісти слід позитивно. Невелика спеціальна тренування - і можна прискорювати або уповільнювати ритм серця. Згадаймо кислий смак лимона, вологу від соку поверхню розтину - і в роті набігає  слина. Не дуже складно викликати  мимовільну реакцію в іншої людини, наприклад, змусити її почервоніти, тобто спровокувати різке розширення дрібних кровоносних судин. При безпричинних чи неадекватних страхах чи безсонні, коли порушено праве, "емоційне" півкуля мозку, іноді буває досить проаналізувати розважливо свої емоції, тобто "підключити" ліву "логічну" півкулю, щоб заспокоїтися. Дратівливій ​​людині можна порадити в момент емоційного сплеску затримати дихання, причому на видиху. Надлишок вуглекислоти зосереджує роботу мозку на дихальному центрі і спалах гніву гасне.

Незначні витрати енергії  різко відрізняють хатха-йогу від  європейської атлетики. Розслабленню приділяється більше уваги, ніж напрузі  м'язів. Не випадково в деяких дослідженнях напівжартома наголошується, що "йога - це гімнастика для ледарів". Однак  самі йоги ставлять це собі в заслугу. "...  М'язовий розвиток зовсім не тотожній здоров'ю ... Усі рухи виконуються повільно і плавно ... Основна мета - в посиленні циркуляції крові й припливі кисню. Це досягається при посередництві рухів хребта і різних зчленувань, при глибокому диханні, але без інтенсивної роботи м'язів "(Косамбі Д., 1968). Інша думка висловлена ​​Е. А. Крапивиной (1991), яка вважає, що європейська фізична культура, що йде корінням в класичну Елладу, куди природніше і ближче до природи, ніж йога. Вправи на гнучкість тіла і силу окремих м'язів (а такі основні асани) широко практикуються в європейській атлетики при відборі новачків в спортивні секції.

Давно помічено, що деякі  досить дискомфортні становища тіла стимулюють внутрішні сили організму, викликають у відповідь опірність. Справа в тому, що при таких позах  відбуваються "затискачі" в організмі, спирає подих, часто перекриваються найбільші кровоносні судини, а в ряді випадків і лимфоток. Цим "життєвим сокам" доводиться долати значні перешкоди на своєму шляху, і судини при цьому як би вправляються. Регулюючі їх мініатюрні м'язи, здійснюючи додаткову активну роботу, вимагають більше кисню, поживних речовин. Окремі ділянки тіла працюють при цьому в екстремальних умовах.[4, 80]

Обмежені умови сприяють і тренуванні дихальної системи. Для підтримки життєдіяльності  наш організм безперервно витрачає енергію, яку отримує при розпаді  складних високомолекулярних органічних сполук на з'єднання з більш простою  структурою і меншою молекулярною масою. Різні органічні сполуки, що вступають  у хімічну взаємодію з киснем повітря, згоряють до більш простих  продуктів, і вивільняють енергію, необхідну для підтримання життєвих функцій організму. Кінцеві продукти цього згоряння, найбільшу частку яких складає двоокис вуглецю, безперервно  виділяються в навколишнє середовище. Таким чином, протягом усього життя  організм, постійно контактуючи з  навколишнім середовищем, постійно поглинає кисень і виділяє двоокис  вуглецю. Дихальний процес складається  з трьох етапів: зовнішнього (легеневого) дихання, транспортування кисню  з легенів до тканин через кисень і внутрішнього (тканинного) дихання. При зовнішньому диханні здійснюється обмін газами між кров'ю в легеневих капілярах і атмосферним повітрям (в альвеолах). Транспорт газів - перенесення через кров кисню з легенів до тканин і двоокису вуглецю від тканин до легень і внутрішнє дихання, що включає в себе всі окислювальні процеси. При нормальному диханні діафрагма зміщується приблизно на 1 см. При диханні за системою йогів це зсув досягає 7-13 см. Порівняння звичайного дихання з дихальними вправами йогів показує, що:

1. Якщо звичайне дихання  здійснюється автоматично і регулюється  дихальним центром в довгастому  мозку, то подих йогів управляється  свідомістю.

2. При звичайному диханні  йогів спостерігається певна  тривалість вдиху і видиху  та їх сувора ритмічна послідовність.

3. Повне дихання йогів  являє собою комбінацію трьох  типів дихання: диафрагмального,  грудного і ключичного.

4. Під час виконання  дихальних вправ свідомість сконцентровано  виключно на самому диханні.

Для правильного дихання  за системою йогів істотне значення має хороша прохідність порожнини  носа і відсутність патологічних змін на її слизової. Метою йогів  є надання за допомогою ритмічного дихання непрямого впливу на тканинне дихання, щоб підвищити до максимуму  біоенергетичну ефективність обміну речовин. Прямим наслідком цього є уповільнення дихання в результаті більш економічного і виборчого споживання кисню.