Шпаргалка по "Звітність лісгосп"

Базується на принципі заміщення і при оцінці машин і обладнання передбачає розрахування витрат на відтворення чи заміщення об’єкта чи його аналога за вирахуванням втрат усіх видів зносу, старіння та знецінення.

Методи оцінки машин  і обладнання за витратним підходом: 1) Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту – базується на передумові, що собівартість виготовлення однорідного об’єкту (конструкційна технологічна схожість) на об’єкті оцінки дорівняє його собівартості, так як формується під впливом загальних для таких об’єктів виробничих факторів. У процесі розрахунку виходять з ціни однорідного аналогу, у разі необхідності використовують коригуючі коефіцієнти (відмінності у масі конструкції, рівень серійного виробництва). Рівні рентабельності для техніки: а) для техніки, що користується підвищеним попитом – 25 – 30%; б) для техніки, що користується середнім попитом – 10 – 15%; в) для техніки, що користується незначним попитом – 5 – 10%;

2) Метод аналізу  й індексації витрат – це розповсюджений прийом приведення старої ціни одиниці об’єкту до сучасного рівня за допомогою корилюючих індексів;

3) Метод поелементного розрахування витрат – визначає вартісні унікальності об’єктів виготовлених за індивідуальними замовленнями, які навіть у сучасних умовах незначних збірних роботах можуть бути скомпоновані з самостійних стандартизованих вузлів у готові засоби виробництва;

4) Метод визначення  собівартості за укрупненими  нормативами – визначає технологічну схожість різних за функціональним призначенням і конструкцією машин і обладнання, а також відкриває можливості їх оцінки на основі загального алгоритму і єдиних укрупнених нормативах витрат. Питомі матеріальні витрати розраховуються на основі калькуляції на виготовлення технологічно схожих компонентів обладнання, шляхом розподілу основних матеріальних витрат по кожному об’єкту що аналізується на його масу, а потім визначається середнє значення цього показника.

45. Оцінка машин та  обладнання: методи порівняльного  підходу.

Визначає ринкові вартості машин і обладнання у масовому і серійному виробництві шляхом аналізу і порівняння цін нещодавніх продажів аналогічних об’єктів. Риси що порівнюються: функціональна схожість основної функції яку покликані виконувати оцінювані об’єкти; класифікаційна приналежність об’єктів оцінки і аналогів до одного класу чи виду за відповідним класифікатором техніки; конструктивно технологічна схожість, тобто подібність за конструкційною схемою, складом, однорідністю елементів та принципами технологічної дії. Методи оцінки машин і обладнання за порівняльним підходом:

1) Метод прямого  порівняння – базується на співвідношенні продаж об’єктів оцінки. При ідентичності чи близькості технічних засобів що аналізуються вносяться поправки пов’язані з його станом та особливостями місцезнаходження та умов ринку;

2) Метод статистичного моделювання ціни – за відсутності близьких аналогів але наявності сукупно конструкційно подібних, оцінку можна отримати за допомогою методу статистичного моделювання ціни, що базується на оцінюванні виду обладнання, який виступає у якості показника. На основі інструментарію теоретичної, статистичної, параметричної та цінової інформації про об’єкти розробляється математична модель залежності ціни від одного чи декількох параметрів;

3) Метод відсоткової  відновної вартості  - визначається співвідношенням між ціною продажу та повною відновною вартістю об’єкту на момент продажу, якщо середня ціна продажу об’єктів аналогів такого ж віку як і об’єкт оцінки коливається в межах 20-30% від вартості відтворювання, тоді вартість засобу що оцінюється може бути розрахований шляхом визначення його поточної вартості відтворення.

 

 

46. Різновиди методів  дохідного підходу при оцінці  нематеріальних активів.

а) метод надлишкового прибутку – заснований на тому, що надлишковий прибуток приносить прибуток, який не відбитий в балансі нематеріальних активів, забезпечує дохідність активів і власного капіталу вище за середній рівень;

 б) метод дисконтування - базується на прогнозуванні цих потоків від вдалого використання потенціалу підприємства, який потім дисконтується за ставкою, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам; в) метод звільнення від роялті – використовується при оцінці патентів та ліцензій; г) метод переваги у прибутку – використовується при визначенні вартості винаходів. Визначається тою перевагою в прибутку, яку очікують отримати при використанні винаходів.

47. Різновиди методів  витратного підходу при оцінці  нематеріальних активів.

Методи витратного підходу  при оцінці нематеріальних активів:

а) метод вартості створення;

б) метод виграшу в собівартості.

 

48. Різновиди методів  порівняльного підходу при оцінці  нематеріальних активів.

Порівняльний підхід - заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. Дані по аналогічних угодах порівнюються з оцінюваними. Переваги і недоліки оцінюваних активів у порівнянні з обраними аналогами враховуються за допомогою уведення відповідних виправлень. Необхідно врахувати, що в силу специфіки оцінюваного об'єкта існують значні обмеження на застосування порівняльного підходу при оцінці нематеріальних активів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

50. Методи витратного  підходу до оцінки вартості  бізнесу.

Оцінка вартості бізнесу  має бухгалтерський характер. В її основі лежить вартість активів. Витратний підхід використовується для оцінки об’єктів спеціального призначення, а також нового будівництва для визначення варіанту найкращого і найбільш ефективного використання землі, а також у цілях страхування. Затратний підхід базується на таких принципах: 1) заміщення; 2) найкраще і найефективніше використання; 3) збалансування економічної величини і економічного розподілу. Методи витратного підходу: 1) метод чистих (скорегованих) активів – ринкова вартість потенціалу визначається як різниця між сумами вартостей всіх активів підприємства і його зобов’язаннями. Бухгалтерські активи +/– результат переоцінки = скориговані активи. Чисті скориговані активи  = скориговані активи – скоригована кредитна заборгованість; 2) метод ліквідаційної вартості – різниця між сумарною вартістю усіх активів підприємства і затратами на його ліквідацію; 3) вартість, що генерує результати (частина активів, що не приносить результатів – невиробничі активи). дійсна вартість = вартість активів – невиробничі активи ( що не беруть участь в основному виробництві ) + активи, що приносять результати (оренда, лізинг).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51. Методи результативного  (доходного) підходу до оцінки  вартості бізнесу.

Ринкова оцінка бізнесу  в багато чому залежить від того, які його перспективи. При оцінці з позиції доходного підходу головну роль відіграє дохід як основний фактор, визначаючий величину вартості об’єкту. Чим більше дохід, яки приносить об’єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших однакових умов. Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть в результаті використання власності і можливого подальшого її продажу. Методи доходного підходу: 1) метод капіталізації прибутку. Метод капіталізації прибутку є одним з варіантів доходного підходу до оцінки бізнесу діючого підприємства. Цей метод використовується в тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті доходи підприємства та грошові потоки, якщо темпи зростання їх будуть помірними і передбачуваними, коли очікується, що підприємство протягом тривалого часу буде отримувати приблизно однакові величини прибутку,  або темпи його росту будуть постійними. Показник чистого прибутку використовується у випадку, якщо в активах підприємства переважають швидко зношувані засоби. Якщо на підприємстві багато основних засобів – використовують грошовий потік, необхідна ще ставка капіталізації. Ставка капіталізації залежить від стабільності доходу підприємства. Якщо збільшення прибутку є стабільним, то беруть більш низьку ставку капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни; 2) Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам. Визначення вартості бізнесу методом дисконтування грошового потоку базується на передбаченні про те, що потенційний інвестор не сплатить за даний бізнес суму, більшу, ніж поточна вартість майбутніх доходів від даного бізнесу. Даний метод оцінки вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційних мотивів, оскільки інвестор купує не набір активів, а потік майбутніх доходів, який дозволяє йому окупити вкладені засоби і отримати прибуток.

 

52. Методи оцінки  вартості бізнесу, що базуються  на порівняльному підході.

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу передбачає, що цінність активів  визначається тим, за скільки вони можуть бути продані при наявності достатньо сформованого фінансового ринку. Іншими словами, найбільш  ймовірною  величиною вартості підприємства, що оцінюється, може бути реальна ціна продажу аналогічної фірми, зафіксована ринком. Основною перевагою порівняльного підходу є те, що оцінщик орієнтується на фактичні ціни купівлі – продажу аналогічних під-в. Ціна визначається ринком. Ще однією перевагою є реальне відображення попиту і пропозиції на даний об’єкт інвестування. Недолік : порівняльний аналіз можливий при наявності доступної фінансової інформації не тільки по підприємству, що оцінюється, але і по числу схожих фірм, відібраних оцінщиком у якості аналогів. Таким чином, можливість використання порівняльного аналізу залежить від наявності активного фінансового ринку, ринку об’єктів власності, що можуть бут співставленні, відкритості ринка чи доступності фінансової інформації. Процес оцінки підприємства аналоговим методом включає такі етапи: 1) збір необхідної інформації; 2) співставлення переліку аналогічних підприємств; 3) фінансовий аналіз; 4) розрахунок оціночних мультиплікаторів; 5) вибір величини мультиплікатора; 6) визначення підсумкової величини вартості; 7) внесення підсумкових корегувань.  Методи порівняльного підходу: 1) метод ринку капіталу – метод компанії-аналога. Базується на ринкових цінах акцій аналогічних компаній; 2) метод угод або метод продаж – заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій аналогічних компаній; 3) метод галузевих коефіцієнтів або метод галузевих співставлень – дає можливість розрахувати орієнтовну вартість бізнесу по формулам, виведеним на основі галузевої статистики (не має достатнього розповсюдження). (SPECIAL FOR VALENTINA) Суть порівняльного методу (метод компанії-аналога) при визначенні вартості підприємства полягає ось у чому. Вибирається підприємство, аналогічне тому, що оцінюється, яке було нещодавно продане. Потім розраховується співвідношення між ціною продажу і яким-небудь фінансовим показником по підприємству-аналогу. Це співвідношення називається мультиплікатором. Помноживши величину мультиплікатора на той же базовий фінансовий показник компанії, що оцінюється, отримуємо її вартість.

 

53. Методи визначення вартості гудвілу.

Гудвіл в діловому світі розглядається як вартість ділової репутації, вартість практично  всіх нематеріальних активів, величина, на яку вартість бізнесу перевищує  ринкову вартість його матеріальних активів і тієї частини нематеріальних активів, яка відображена в бухгалтерському обліку. Існує багато способів розрахунку гудвіла, а саме: 1) Аналітичний метод. Основна ідея методу полягає в тому, що невідчутні елементи зовсім не показуються в бухгалтерському обліку, тому що відповідні виплати в бухгалтерському обліку трактуються як витрати, коли вони повинні трактуватися як позаоборотні активи. Мова йде про те, щоб вирахувати ці позаоборотні активи чи “скриті “ інвестиції. Аналітичний метод має перевагу в тому, що вказує на внутрішнє походження гудвіла. Крім того, цей метод не приймає до уваги елементи, які мають вартість лише в тому випадку, коли вони об’єднані. 2) Синтетичні методи. 2.1 Оцінка гудвіла за допомогою показника ділової активності. Таким показником виступає обсяг продажу (СА), до якого застосовують коефіцієнт - множник (k) для оцінки гудвіла. GW = k ∙ CA. Головна перевага методу – простота. 2.2. Оцінка гудвіла за допомогою фінансового результату: поняття надприбутку. Основна ідея – гудвіл з’являється там, де результат підприємства перевищує результат, який воно повинно отримати в нормальних умовах завдяки своїм відчутним елементам, вартість яких можу бути вимірена наприклад за допомогою чистих скорегованих активів. Гудвіл як вартість невідчутних активів – це дисконтована вартість ряду надприбутків .