Облік короткострокових кредитів банків

Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох  банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Розрізняють також кредити  за критеріями суб’єктного й об’єктного призначення.

   До кредитів суб’єктного призначення належать позички:

- торговельно-промисловим підприємцям;

- сільськогосподарським підприємцям;

- міжбанківські;

- небанківським фінансово-кредитним установам;

- органам влади.

Серед позичок об’єктного призначення розрізняють кредити:

- іпотечний;

- споживчий;

- контокорентний;

- під цінні папери;

- пов’язані з вексельним обігом.

До банківських послуг, що мають кредитний характер, належать:

- акцептний кредит;

- авальний кредит;

- обліковий кредит;

- факторинг;

- форфейтинг.

Слід зазначити, що в економічній  літературі немає єдиної думки щодо кількості складу ознак класифікації видів кредиту. Наведені вище ознаки є неповними, крім того в літературі та нормативних актах має місце змішування понять “види кредиту” та “форми кредиту”, з чим не можна погодитися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Кредитоспроможність підприємства

Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати  залучення капіталу шляхом одержання  банківської позички, фінансові  служби підприємства повинні оцінити  можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності  позичальника. Систематизуємо найтиповіші  підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

В основі оцінки фінансового  стану підприємств лежить розрахунок таких основних блоків показників:

• ліквідності та платоспроможності;
• які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
• прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
• оборотності.

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об’єктивність  висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

Показники ліквідності  та платоспроможності. Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов’язань підприємства та поточних активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності (алгоритми розрахунку найпоширеніших з них наведено в табл. 1.2.).

Показник абсолютної ліквідності  характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов’язань  воно має можливість погасити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності  позичальника на основі аналізу цього  показника робити недоцільно. Однак  при оцінці кредитоспроможності  підприємства банк звертає увагу  на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого  ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього  показника негативно впливає  на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається  в неробочі активи, якими є грошові  кошти та їх еквіваленти. Оптимальною  вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту).

Таблиця 1.2.

Показники ліквідності та платоспроможності підприємства

Назва показника	Формула розрахунку	Рекомендоване значення
1. Коефіцієнт абсолютної  ліквідності (ліквідність першого  ступеня) = Absolute Liquidity (Cash) Ratio		20 % (0,2) і більше
2. Проміжний коефіцієнт  покриття (ліквідність другого ступеня) = Net Quick Ratio, Acid Test		100 % і більше
3. Показник покриття (ліквідність  третього сту­пеня) = Current Ratio		близько 150 %
4. Коефіцієнт покриття  необоротних активів довгостроковим  капіталом		більше 1
5. Робочий капітал = Working Capital	Поточні активи – Поточні  зобов’язання	більше 50 %

* Відповідні статті активу  та пасиву балансу.

Значення показника ліквідності  другого ступеня повинно дещо перевищувати 100 %. Відношення монетарних оборотних активів (різниця між  загальною сумою оборотних активів  і запасів) та короткострокових зобов’язань  повинно перевищувати одиницю. Зазначимо, що по підприємствах в європейських країнах середнє значення цього  показника загалом є меншим за 100 % і перебуває на рівні 80 - 90 %. У середньому по вітчизняних підприємствах значення показника ліквідності другого ступеня становить близько 60 - 70 %. Показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов’язань (показник покриття) є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання золотого правила фінансування. Він характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді. Значення цього показника має перевищувати 100 %.

Коефіцієнт покриття необоротних  активів довгостроковим капіталом  показує, наскільки підприємство виконує  умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу. Він  характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у короткостроковому  та довгостроковому періодах. Значення цього показника повинно бути більшим за одиницю. Нормальною є  ситуація, коли значення коефіцієнта  знаходиться в межах 1,2 - 1,6. У такому разі підприємство можна вважати потенційно платоспроможним.

При зовнішньому аналізі  проблема полягає в тому, що показники  балансу не надають повної інформації про строковість окремих активів  та пасивів. Отже, як додаткове аналітичне джерело слід використовувати розшифровки  дебіторської та кредиторської заборгованості.

Показник робочого капіталу (Working Capital) широко використовується при оцінці рівня ліквідності підприємств в англо-американській практиці фінансового аналізу та планування. Робочий капітал (або чисті оборотні активи) - це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаннями (зі строком погашення до одного року). Він показує частину оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Одержані значення робочого капіталу дають змогу зробити висновки щодо:

а) зміни резервів поточної ліквідності;

б) наявного потенціалу довгострокового  фінансування та довгострокової ліквідності.

За умови достатньої ліквідності  запасів і дебіторської заборгованості, яку можна легко рефінансувати, наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконати поточні зобов’язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності. Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30 % загального обсягу оборотних активів підприємства. Від’ємне значення робочого капіталу означає, що показник ліквідності третього ступеня є меншим 100 %, тобто частина довгострокових активів профінансована за рахунок короткострокового капіталу, а отже, підприємство порушує правила фінансування і йому загрожує неплатоспроможність. Інформація про динаміку робочого капіталу підприємств України за останні роки наведена в табл. 1.2.

Наведені статистичні  дані показують, що в цілому по підприємствах  України величина робочого капіталу є досить низькою. В окремі роки в  деяких галузях цей показник був  навіть від’ємним, з чого можна дійти  висновку, що підприємства цих галузей  значну частину своїх необоротних (довгострокових) активів фінансували  за рахунок короткострокових джерел, тобто не виконували вимоги горизонтальних правил фінансування.

З метою об’єктивного прогнозування  та забезпечення стабільної платоспроможності  фінансові служби підприємства повинні  застосовувати весь арсенал аналітичних  засобів і вибирати найприйнятніші показники ліквідності для конкретних економічних умов.

Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника, наведені в табл. 1.3. Структура капіталу підприємства досить докладно характеризується під час розгляду вертикального правила фінансування. Висновки щодо задовільності показників структури капіталу та майна робляться на основі їх зіставлення із середньогалузевими значеннями.

Таблиця 1.3.

Показники, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства

Назва показника	Формула розрахунку
1. Коефіцієнт заборгованості
2. Коефіцієнт незалежності (автономії)
3. Чиста заборгованість (нетто)	Позичковий капітал –  монетарні поточні активи
4. Частка необоротних  активів (%)
5. Частка основних засобів  у структурі активів (%)

Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на рівні дещо вищому, ніж у середньому по галузі, то прийнято вважати, що ризики структури капіталу є низькими, а  отже, за цим критерієм позичальник  є кредитоспроможним. Якщо ж відповідні показники є суттєво нижчими  за середньогалузеві або власний  капітал характеризується від’ємним  значенням, то структура капіталу такого позичальника вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі  не видається або видається (за достатності  інших параметрів кредитоспроможності) під завищені проценти.

Показники прибутковості  та самофінансування. Здатність підприємства виконувати свої зобов’язання значною мірою залежить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при наданні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку, Cash-flow. Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання:

• яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємство може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності;
• чи зможе підприємство виконати свої зобов’язання у майбутньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Окрім звітних даних у  процесі аналізу вивчаються планові  показники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо.

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їхню думку, дозволяють дійти найоб’єктивніших висновків про потенційну здатність підприємства виконувати свої зобов’язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел. У табл. 1.4. наведено найпоширеніші із згаданих показників.

Таблиця 1.4.

Показники рентабельності  та самофінансування підприємства

Назва показника	Формула розрахунку
1. Рентабельність власного  капіталу
2. Операційна рентабельність  продажу
3. Рентабельність основної  діяльності
4. Рентабельність інвестицій (ROI)
5. Рентабельність активів
6. Чистий грошовий потік  на одиницю власного капіталу
7. Показник самофінансування  інвестицій (%)
8. Чиста Cash-flow-маржа (%)
9. Чистий грошовий потік  на одиницю активів

 

У процесі оцінки кредитоспроможності  позичальника отримані показники прибутковості  аналізуються в динаміці, а також  у зіставленні із середньогалузевими значеннями та за окремими видами економічної діяльності. На основі цього робиться висновок про їх достатність. Показники рентабельності основної діяльності, активів, інвестицій порівнюють також із процентною ставкою, за якою залучається кредит. Зрозуміло, що у разі перевищення процентної ставки над плановими показниками рентабельності у підприємства можуть виникнути труднощі із виконанням зобов’язань.