Облік короткострокових кредитів банків

Облік короткострокових кредитів банків

 

 

 

Вступ

1. Теоретичні аспекти обліку кредитів банків
1. Визначення і визнання зобов’язань 2
2. Класифікація зобов’язань 3
3. Необхідність, роль та суть кредиту 4
4. Форми та види кредиту 9
5. Кредитоспроможність підприємства 9

 

2. Стан обліку короткострокових (довгострокових) кредитів банків
1. Завдання обліку кредитів банків
2. Характеристика документів необхідних для одержання кредитів банків 6
3. Первинний облік розрахунків підприємства з банком за одержаними кредитами
4. Синтетичний та аналітичний облік короткострокових кредитів банків.
5. Облік кредитів банків для працівників підприємства

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Роль комерційних банків як головних суб'єктів грошово - кредитних відносин у суспільстві визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектору економіки з метою забезпечення безперервності індивідуального обігу капіталів підприємств. Саме від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежать перспективи подолання спаду вітчизняної економіки та її подальшого зростання.

У перехідній економіці спостерігається  суттєве обмеження ресурсної  бази комерційних банків, що, в свою чергу, зменшує масштаби банківського кредитування. Банківське кредитування та отримання процентів за кредит є важливим джерелом отримання прибутків комерційним банком, а також головним джерелом фінансування діяльності підприємств у перехідній економіці.

Актуальність теми. Будь-яке  підприємство, незалежно від виду його діяльності, не дивлячись на кількість  працюючих на ньому людей і  на чистий прибуток, має  зобов’язання перед постачальниками та підрядниками, своїми працівниками, перед банком за короткострокові та довгострокові  кредити. Це нормальне явище, яке  свідчить про те, що підприємство функціонує і яке відображається в бухгалтерському  обліку.

В сучасних умовах фінансової кризи, що не оминула й України, з’являється  потреба в удосконаленні методики визнання, розподілу, документування, відображення в системі бухгалтерського  обліку і оцінки поточних зобов’язань, а також їх аналізу та аудиту. Адже це зможе значно прискорити погашення  поточних зобов’язань і тим самим  врегулювати проведення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, що позитивно впливає на їх фінансовий стан.

Цю проблему досліджували такі вчені: С.Л.Береза, Ф.Ф.Бутинець, А.М.Герасимович, С.Ф.Голов, Р.Грачова, І.А.Єфремов, Ю.С.Ігумнов, В.В.Ковальов, М.В.Кужельний, Альберт Р.Мамкін, В.В.Палій, О.А.Петрик, М.Л.П’ятов, С.В.Свірко, А. Д. Шеремет та багато інших.

Метою даної роботи є вивчення таких питань: термінів, що пов’язані з поточними зобов’язаннями, рахунки, на яких проводиться їх облік, аналіз шляхів погашення та аудит поточних зобов’язань, дослідження обліку довгострокових зобов’язань на підприємстві.

Для досягнення поставленої  мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- досліджено економічний зміст та сутність короткострокових зобов’язань;

- досліджено нормативно - правову базу яка стосується обліку довгострокових зобов’язань;

- вивчено принципи бухгалтерського обліку довгострокових зобов’язань;

- розглянуто синтетичний та аналітичного обліку довгострокових зобов’язань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теоретичні аспекти обліку кредитів банків

1. Визначення і визнання зобов’язань

Термін "зобов'язання" в первісному значенні - це відносини, в силу яких одна сторона зобов'язана  вчинити на користь іншої сторони  певні дії. В бухгалтерському  обліку відображаються і узагальнюються не всі зобов'язання, а лише боргові, що складають частину майна та оборотного капіталу організації (підприємства). Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності до них відносяться  економічні зобов'язання господарюючого суб'єкта, які визнані та оцінені  відповідно до загальноприйнятих правил бухгалтерського обліку.

Зобов’язання – це борги (заборгованість) підприємства, які  виникають внаслідок придбання  товарів та послуг в кредит, або  кредити, які підприємство отримує  для свого фінансування.

Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок  минулих подій і погашення  якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди

Наявність зобов’язань є  нормальним станом будь-якого діючого  підприємства, установи або організації (далі - підприємства). Важливо не те, чи має підприємство зобов’язання (заборгованість) перед іншими особами чи підприємствами, а те, який обсяг цих зобов’язань, чи перевищують вони активи підприємства, чи ні. Так чи інакше, але інформація про зобов’язання підприємства, про їхню структуру та обсяги дуже важлива для зовнішніх користувачів його фінансової звітності (постачальників, покупців, акціонерів й ін.). З огляду на це, найважливішого значення набуває відповідність прийнятим стандартам і точність формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання підприємства та розкриття інформації про них у його фінансовій звітності.

Необхідно зазначити, що вимоги даного П(С)БО поширюються на всі підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності (крім бюджетних установ), і застосовуються з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, установлених іншими П(С)БО.

Для того щоб зобов’язання підприємства були визнані й одержали своє відображення у фінансовій звітності, необхідно:

1) існування можливості  достовірно їх оцінити; 

2) існування ймовірності  їхнього погашення та зменшення,  у зв’язку із цим, економічних  вигід у майбутньому. 

Якщо не буде дотримано  хоча б однієї із цих умов, то кредиторську заборгованість підприємства, його гарантії та інші зобов’язання підприємства перед  іншими особами вже не можна визнати  такими (не можна визнати зобов’язаннями).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація зобов’язань

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на :

• довгострокові;
• поточні;
• забезпечення;
• непередбачені зобов’язання.

Для визнання зобов’язань  повинні бути дотримані дві умови:

• оцінка їх може бути достовірно визначена;
• існує ймовірність зменшення економічних вигід внаслідок їх погашення.

В умовах ринкової економіки  основними складовими зобов’язань  стають не сталі пасиви, а комерційний  та банківський кредити. Комерційний  кредит надається одним підприємством  іншому у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський  кредит (позика) надається банками  у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва  і в якості джерела платіжних  коштів для поточної діяльності.

Зараз банки надають перевагу видачі короткострокових кредитів до одного року. Наприклад, овердрафт надається  на період до місяця, на купівлю обладнання - на 12 місяців, на поповнення оборотних коштів – на 6 місяців. Довгострокові кредити, як правило, видаються великим стабільним підприємствам на витрати по капітальному будівництву, реконструкції та інших капіталовкладеннях. Такого роду позики повинні окупитися за рахунок прибутку, отриманого від цього заходу. Відповідні служби підприємства повинні перевірити обґрунтованість та реальність кредитів, що запитуються на ці цілі, тим більше що під них вимагаються значні гарантії забезпеченості.

Довгострокові залучені кошти  - це кредити та позики, отримані підприємством на період більше року, строк погашення яких наступає не раніше, ніж через рік.

При видачі строкових кредитів дата повернення основної суми боргу  встановлюється, як правило, ближче до кінця строку кредитування. За кредитними лініями строк повернення кожного  траншу (частини кредиту) встановлюється окремо у межах ліміту суми і строку дії кредитної лінії. У кожному  окремому випадку графік погашення  кредиту встановлюється індивідуально  за бажанням клієнта.

Перш ніж приймати рішення  про одержання кредиту, необхідно  провести певні розрахунки з метою  визначення можливості обслуговування боргу та ефективності використання кредитних коштів.

Використання банківських  кредитів підприємством є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у активи (як основні, так і оборотні) повинно відбуватися лише у межах  постійної потреби, яка не знає коливань у бік зменшення. Для покриття тимчасового збільшення потреби  у фінансових ресурсах раціонально  використовувати банківський кредит. Тому в ринковій економіці саме на нього припадає значна частина позикового капіталу.

При організації кредитних  відносин підприємства з банками, фінансовий аналітик повинен визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв’язок  використання кредиту та власних  фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання всіх ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Необхідність, роль та суть кредиту

Кредит  -  це економічні відносини між суб'єктами ринку  з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості  і платності.

Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового  доходу кожним із суб'єктів кредитних  відносин. Надання кредиту не є самоціллю, а закономірно поєднано з його поверненням. Поверненість кредиту - це його основа. Суть кредиту полягає в тому, що це рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.

Характерні ознаки кредиту  в ринковій економіці:

- позичальниками, як правило, виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;

- гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

- джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;

- кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Суб'єкти та об'єкти кредиту  суб'єкти:

- кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності;

- позичальник - сторона, що одержує позику.

Об'єктом кредитних відносин в умовах ринкової економіки переважно  виступають гроші, як загальний ресурс, за який можна придбати всі інші види ресурсів.

Кредит виникає безпосередньо  з потреб виробництва, внаслідок  розвитку процесів обміну товарами.

Конкретною економічною  основою, на якій з'являються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругооборот  капіталу Кругооборот капіталу безперервний, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

На базі нерівномірності  кругообороту й обороту капіталу виникають відносини, які усувають невідповідність між часом виробництва  І часом обігу, вирішують відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх ви­користання  в народному господарстві. Таким відношенням і є кредит, який став невід'ємним атрибутом товарного виробництва.

В умовах ринкової економіки  кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тісно пов'язана  з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових  підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.

Завдяки кредиту:

- зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;

- він виступає як опора сучасної економіки, невід'ємний елемент економічного розвитку;