Огляд, пальпація і перкусія ділянки серця

          У більшості здорових тварин серцевий поштовх помірний за силою і локалізований у визначному місці. Зміщення серцевого поштовху вперед відмічається при тимпанії рубця в жуйних і метеоризмі та гострому розширенні шлунка в коней. Зміщення поштовху назад спостерігається при гіпертрофії та розширенні серця,вправо-при ексудативному перикардиті.                      

          Серцевий поштовх повинен бути помірний за силою. Посилення виявляють при незадовільній вгодованості, після фізичного навантаження, гарячці та початковій стадії міокардиту.                                                                              

          Послаблення  серцевого поштовху спостерігається у тварин з вище середньої вгодованості та ожирінні;гіподинамії і гідро перикардиті,гідротораксі.                                                                                                             

Як правило, серцевий поштовх відчувається на певній площині: у великої рогатої худоби вона становить 5-7 см²,коней 4-5,дрібної рогатої худоби 2-4,свиней 2-4 см².Такий серцевий поштовх називаєтьться локалізований. При деяких хворобах серцевий поштовх стає дифузним (поширеним).Зміни характеру серцевого поштовху виявляють при гіпертрофії серця (продовжений поштовх),дилятації,зниженні тонусу та скорочувальної сили міокарда (короткий поштовх).                                                                                                        

                      

                             Перкусія ділянки серця                                                                               

         

          Перкусію ділянки серця проводять з метою визначення перкусійних меж-топографічна перкусія, та виявлення характеру звуку-порівняльна перкусія,а також з метою визначення болючості.

Границі серця досліджують безпосередньо або за допомогою інструментів-перкусійного молоточка та плесиметра, методом легато. Межи серця визначають по двох лініях визначають його верхню і задню межу.      

Верхню межу виявляють перкусією по лінії 1.проведеній від заднього кута лопатки до ліктьового горба по переходу від чіткого легеневого звуку в притуплений(рис    ).Задню перкусійну межу проводять по лінії 2,проведеній від ліктьового горба вверх і назад, приблизно під кутом 45º до горизонту,по зміні притупленого звуку в чіткий легеневий.

          Верхня межа у великої рогатої худоби та більшості дрібних тварин знаходиться на рівні плечового суглоба, у дрібної рогатої худоби-на 1-2см нижче цієї лінії, у коней на ширину двох пальців. Задня перкусійна межа в нормі у великої рогатої худоби досягає 5-го ребра, у свиней ,овець,кіз,коней-6-го,а у м’ясоїдних тварин 7-го.

Проводячи топографічну перкусію можна визначити зміни як верхньої так і задньої межі серця. Верхня перкусійна межа може зміщуватись вверх і вниз. При ексудативному перикардиті,гідроперикардиті,ателектазі лівої половини легень вона зміщена вверх,а при лівобічній альвеолярній емфіземі легень-вниз.Задня межа серця може зміщуватись вперед(при тимпанії рубця у жуйних, альвеолярній емфіземі легень, метеоризмі кишечнику і гострому розширенні шлунка у коней) і назад(при гіпертрофії та розширенні шлунка, ексудативному перекардиті,гідроперикардиті).

Проводячи топографічну перкусію серця можна визначити ділянки відносної та абсолютної тупості серця. Відносну тупість виявляють при перкусії над тією частиною серця, яка закрита краєм легень, звук у ній притуплений. Абсолютну тупість серця виявляють перкусією над серцевою вирізкою легень, де серце безпосередньо торкається грудної стінки, звук при цьому відмічають тупий. У жуйних перкусійний звук в ділянці серця притуплений, оскільки серце повністю прикрите легенями, у коней зверху розміщена зона відносної,а внизу-абсолютної тупості серця.

Перкусією серцевої ділянки  методом стокато виявляють  больову  чутливість тварин, яка  може бути в  випадку перикардиту,плевриту,міокардиту,а  також тимпанічний звук у верхній її частині, який буває при травматичному перикардиті у великої рогатої худоби внаслідок скупчення газів, біля основи серця під час гнильного розпаду ексудату.   

                                                                                                                                                                                                                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4                 Дослідження тварини

           4.1     Попереднє знайомство з твариною.

         Реєстрація

 

1.Вид тварини-велика рогата худоба.

2.Стать тварини-корова.

3.Інвертарний номер-3569

4.Вік-3.5 роки

5.Маса тіла-380 кг.

6.Масть тварини-чорно-ряба.

7.Порода-Українська чорно-ряба.

8.Власник тварини-ННДЦ,директор Кузьменко П.П.

9.Адреса власника тварини-м.Біла-Церква.відділ №2 Бугаївка.

10.Дата дослідження-1.04.10 р.

 

 

 

            Анамнез  Vitae

          Дана тварина перебуває в умовах безприв’язного утримання в чотирьохрядному цегляному корівнику з бетонною підлогою. Температура повітря близька до норми, вологість нормальна завдяки регулярному видаленні гною транспортним методом (трактором).Освітлення:вдень-денне світло,вночі-електричне.  

В повітрі при органолептичному дослідженні відчувається запах аміаку.Вентиляція-припливно-витяжна.Тварина доглянута, кінцівки і вим’я було чистим. Не забруднені каловими масами. Тварина забезпечується водою з автоматичних поїлок.

Напрямок експлуатації тварини-молочний.

4.2                    Загальне дослідження тварини

 

Найважливішими показниками ста здоров’я тварини є:

•  Температура тіла-38.7˚C,при нормі 37.5-39.5˚C.

•  Частота пульса-80 уд./хв,при нормі 50-80уд.⁄хв.

•  Частота дихання-24/1 хв,при нормі 12-25⁄1 хв.

 

         Габітус

 

Загальний стан	Задовільний
Положення тіла в просторі	Природне, фізіологічне
Вгодованість	Середня
Конституція	Ніжна і щільна
Будова тіла	Середня

 

 

 

 

         Дослідження волосяного покриву. Шкіри та підшкірної

                          клітковини                                                                                   

 

Волосся скуйовджене,тьмяне,погано утримується в шкірі(при пробі виривається жмутом).

Шкіра пігментована,еластична,помірно волога.Запах специфічний для даного виду тварин, температура шкіри не підвищена(визначали на симетричних ділянках ,в основі ріг,вух.кінцівок).Підшкірна клітковина розвинена задовільно. Набряки відсутні.

 

Дослідження слизових оболонок

 

 Кон′юктива-блідо-рожева;

Слизова оболонка носа-блідо-рожева;

Слизова оболонка носа-блідо-рожева.

Всі слизові оболонки помірно вологі, цілісність не порушена, нашарувань та припухань нема.

 

             Дослідження лімфатичних вузлів

 

Методом пальпації було досліджено підщелепові,передлопаткові і лімфовузли колінних складок. Було встановлено, що лімфовузли рухомі,округли,гладенькі,щільної консистенції, не болючі, добре відмежовані від навколишніх тканин.Температура шкіри над ними не відрізняється від температури поряд розміщеної ділянки. Не збільшені в розмірах: перед лопаткові-12 см;під щелепові-4 см;колінної складки-10 см.

 

      

                                            Термометрія

Температура тіла не підвищена. Температуру вимірювали у прямій кишці за допомогою ртутного термометра протягом 5 хв.

В результаті дослідження, температура тіла тварини становить 38,7˚C,що відповідає фізіологічній нормі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         4.4                            Дослідження крові                                                                                                                                                                          

         

            Кров досліджують з метою підтвердження діагнозу,а також з метою діагнозу при прихованому  перебігу хвороби. За даними дослідженнями крові визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби, проводять оздоровлення від різних інфекційних захворювань(лейкоз, бруцельоз та ін.).Велику кількість крові для морфологічних досліджень у ВРХ одержують з яремної вени. Кров з яремної вени беруть у місці переходу верхньої третини шиї за допомогою кровопускної голки, попередньо притиснувши вену на середині шиї нижче місця взяття,виликим пальцем лівої руки.

 

   Визначення кількості еритроцитів

 

          Підрахунок еритроцитів проводять за допомогою мікроскопа і лічильної камери Горяєва,або з застосуванням різних електронних лічильників.

 

Меланжерний метод розведення еритроцитів

 

           Кров набирали до мітки 1(розведення у 100 разів).Кінчик меланжера витирали ватою. Для правильного наповнення тримали спочатку під кутом,а потім перевели у вертикальне положення.

          3%  розчин NaCl набрали до мітки 101.Зняли гумову трубку, кінці меланжера закрили пальцями і струшували, отримали розведення крові у 100 разів.

До лічильної камери Горєва притирали покривне скельце до появи райдужних кінець. Із меланжера видалили на вату 1 краплю розведеної крові. А наступну краплю внесли в камеру Горяєва,торкнувшись до покривного скла і середньої пластини камери.

         Підрахунок проводили при десятикратному збільшенні мікроскопа. Клітини підраховували у 5 великих квадратах, розміщених по діагоналі сітки, кожен з яких розділений на 16 маленьких квадратів. Клітини у великому квадраті почали рахувати з лівого верхнього маленького квадрата ,а потім переходили на другий,третій,четвертий.Рахували ті еритроцити, які знаходились всередині маленьких квадратів,а також на лівому і верхньому боках великого квадрата,а еритроцити на нижніх і правих боках не враховували.

Кількість еритроцитів (X)в 1 мкл крові визначали за формулою:

 

X=(a × c):(n × s × h)

 

де:a-кількість еритроцитів у 5 великих квадратах;c-розбавлення крові (у 200 або 100 разів);n-кількість квадратів, у яких рахували еритроцити;s-площа великого квадрата(1⁄25 мм²);һ-висота камери(0,1 мм).

 

X=(960 × 100 × 25):(0,1 × 5)=4800000=4.8 млн/мкл (Т⁄л).

 

Отже кількість еритроцитів 4,8 млн⁄мкл (Т⁄л),при нормі 5-7.5 млн⁄мкл.

У досліджувальній крові кількість еритроцитів менше фізіологічної норми, тобто еритроцитопенія.

 

Визначення кількості  лейкоцитів

 

Лейкоцити ми розводили меланжерним методом. Набрали кров до мітки 1 ,а 3% розчин оцтової кислоти, забарвлений 1% розчином генціанвіолету до мітки 11 і одержали розведення у 10 разів. Підраховували лейкоцити при малому збільшенні мікроскопа у 100 великих чистих квадратах сітки Горяєва.Кількість лейкоцитів в 1 мкл крові визначили за формулою:

 

                    X=(a × c):(n ×s ×h);

 

де:a-кількість підрахованих лейкоцитів;c-розбавлення в 10 разів;n-кількість квадратів, у яких підраховували лейкоцити (100);s-площа великого квадрата(1⁄25 мм²);h-висота камери(0,1 мм).

 

          X=(230 × 10):(100 × 0,1 × 0,04)=5,75 тис⁄мкл (Г⁄л).

 

При нормі 6-12 тис⁄мкл (Г⁄л)

У досліджувальній крові кількість лейкоцитів зменшена від фізіологічної норми, тобто лейкопенія.

       

      Визначення в крові вмісту гемоглобіну геміглобінціанідним                                              

         методом

 

           До 0,5 мл робочого розчину у пробірку додамо 0,02 мл крові і перемішуємо. Через 10 хв. знімаємо показники на фотоелектроколориметрі,при довжині хвилі 540 нм .

Оптична щільність при  цьому становила 0,220, а за калібрувальним графіком вміст гемоглобіну в крові дорівнював 91 г∕л.При цьому в нормі для великої рогатої худоби вміст Hв становить 95-125 г∕л,в даної тварини вміст гемоглобіну в крові зменшений ,тобто олігохромемія.                                                           

 

              Підрахунок колірного показника

           Колірний показник це насиченість еритроцитів гемоглобіну у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин певного виду. Визначають його за наступною формулою:

 

        КП=(Hв₂ : Ер₂  ) : (Hв₁ : Ер₁)=(Hв₂ ·Ер₁) : (Hв₁ · Ер₂)

 

де: Hв₂ і Ер₁-кількість гемоглобіну та еритроцитів у досліджувальної тварини;

Hв₁ і Ер₁-середній вміст гемоглобіну та еритроцитів у здорових тварин.

 

КП=(91 ·6,25) : (110 · 4,8)=1,077

 

   Колірний показник у досліджу вальної тварини знаходиться в межах норми ( для ВРХ коливається в межах-0.8-1,2).