Огляд, пальпація і перкусія ділянки серця

Міністерство  Аграрної Політики України 

Білоцерківський Національний Аграрний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему: Огляд, пальпація і перкусія ділянки серця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    Виконала:

  Студентка 3-курсу 

                                                              3 групи

                                                                           Приліпко А.Ю

 

 

 

 

Біла Церква 2010р.

 

Зміст

                Вступ

Розділ 1. Анатомо-фізіологічні дані

Розділ 2. Діагностичне значення дослідження серця

Розділ 3. Методи дослідження серця

Розділ 4. Дослідження тварини

            4.1 Попереднє знайомство з твариною

  4.2 Загальне дослідження тварини

  4.3 Огляд, пальпація і перкусія ділянки серця

4.4 Дослідження крові  

          Розділ  5 Аналіз симптомів та змін крові при клінічному та

   лабораторному дослідженні тварини

   6.Список використаної літератури                                                                                                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                    

Вступ                                                                                                                                                                     Клінічна діагностика – це наука, яка вивчає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження хворих тварин й послідовність їх застосування.

За останні десятиліття  науки і практики збагачений досвід профілактики і терапії хвороб сільськогосподарських тварин. Він свідчить про можливість повного оздоровлення поголів'я від інфекційних та інвазійних хвороб, а також значного скорочення незаразних захворювань.

Продукцію високої біологічної цінності і ветеринарно – санітарної якості в максимальній кількості при мінімальній затратах праці можливо отримати менше від здорових тварин. Тому рання діагностика хвороб тварини повинна займати провідне місце в комплексі ветеринарно – санітарної заходів.

Нові технології ведення  тваринництва потребує від ветеринарного  лікаря глибоких знань по клінічній  діагностиці, вміння аналізувати результати фізичних, інструментальних та лабораторних досліджень, на основі яких робити висновки про стан здоров'я тварини.

Отже вислів "Qui bene diagnoscit – bene curat" (Якщо добре розпізнає - добре лікує) не втратило свої актуальності і в наш час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1                          Анатомо фізіологічні дані.

Серце - центральний і  головний орган серцево – судинної системи, що забезпечує течію крові і лімфи судинами м’язової тканини.

Серце розміщується в  осерді – перикарді. Він кріпиться до хребта судинами серця, а до грудної кістки й діафрагми – зв’язками. Перикард складається з зовнішнього і внутрішнього серозних листків, між якими знаходиться фіброзний листок.

Серце – має вигляд порожистого конусоподібного м’яза. На серці розрізняють основу – спрямовану дорсальну і верхівку - спрямовану вентрально. Серце поділене передсердя і шлуночки. Кожний шлуночок з’єднаний зі своїм передсердям, передсердно – шлуночковим отвором

Передсердя розміщені  на основі серця, кожне передсердя утворює мішкоподібний випин – серцеве вушко. Вони збільшують об’єм передсердь.

Шлуночки становлять більшу частину серця і розміщуються вентрально. Верхівка серця в усіх тварин належить лівому шлуночку, який розміщений зліва і позаду, а правий шлуночок лежить спереду і справа.

З правого шлуночка виходить стовбур  легеневих артерій, позаду нього  розміщена аорта, що виходить з лівого шлуночка і спрямована, як і стовбур  легеневих артерій, каудально. У праве передсердя входять порожнисті вени, у ліве – легеневі вени, кількість яких у різних тварин не однакових.

Клапанний апарат серця  забезпечує течію крові в одному напрямку: З передсердя в шлуночки, а з шлуночків в аорту або в стовбур легеневих артерій. Він складається з передсердно – шлуночових або стулкових напівмісяцевих клапанів.

Серцевий м’яз побудований з  посмугованої серцевої м’язової тканини. На передсердях виділяють два м’язових шари, у стінках шлуночках виділяють п’ять шарів. Наявність спільних м’язів і шарів у передсердях і шлуночках забезпечує їх одночасне скорочення – систолу обох передсердь або шлуночків і розслаблення - діастолу обох передсердь або шлуночків.

В середині порожнини  серця вистелені тоненькою оболонкою  – ендокардом, зовні серцевий м’яз покритий – епікардом.

Серце розміщене в  грудній порожнині, спереду від діафрагми між легенями і зміщене трохи вліво.

У коней більша половина серця (три п’ятих) зміщених вліво від середньої сагітальної лінії. Розміщене воно між третім і заднім краєм шостого ребра, верхівка не дістає на 1см. до грудної кістки. Значна частина органа в формі неправильного трикутника з висотою 10-13см. зліва не прикрита легенями і безпосередньо прилягає до грудної стінки та виявляється клінічно при перкусії ділянки серця.

У жуйних серце зміщене (на п’ять сьомих) вліво і займає простір від третього до заднього краю п’ятого ребра, а верхівка не досягає грудної клітки двох сантиметрів. Зліва серце відділене від грудної стінки легенями, за виключенням серцевої вирізки, яка майже вся знаходиться під лопатково – плечовим суглобом і клінічно не виявляється.

В ділянці серця розрізняють  дві фази: систолу і діастолу. Під час систоли змінюється його форма та розміщення. В області розміщення органу зовні періодично з’являються випинання серцевих поштовхів. Він може бути боковим і верхівковим який зустрічається у собак. До факторів, що обумовлюють боковий поштовх відносять збільшення поперечного діаметру органа під час систоли і удар його бокової поверхні об стінку грудної клітки. Верхівковий поштовх обумовлений зміною форми косого конуса серця під час діастоли в форму прямого конуса. При цьому верхівка серця ударяється в грудну стінку, синхронно до чого відбувається коливання.

Частота скорочень серця  залежить від стану організму, м’язового навантаження, стану нервової системи.

 

Будова грудної стінки

 

         Грудна клітка має такі межі: передня ліктьова лінія від каудального кута до нижнього ребра; задня – останнє ребро; верхня – нижній край найдовшого м’яза спини, що збігається між каудальним кутом лопатки і верхнім краєм маклока; нижній – контур зовнішньої грудної вени.

Бокова грудна стінка складається із наступних анатомічних  одиниць: Шкіра, під якою розміщується щільно зроща з нею поверхнева дво листкова фасція. Між листками фасції лежить шкірний м’яз тулуба та найширший м’яз спини, який на черевній стінці у травоїдних має назва – жовта фасція.

Далі йде м’язовий шар до якого входить три м’язи; зубчастий дорсальний м’яз, грудна частина зубчастого вентрального м’яза та зовнішній косий м’яз живота.

Потім розташовані ребра, між реберні м’язи та судинно - нервові пучки. Проміжки між ребрами заповненні зовнішнім та внутрішнім міжреберними м’язами. Внутрішньо грудна фасція прилягає до внутрішньої ребер.

Парієнтальна (пристінна) плевра щільна зроща з внутрішньою фасцією і вистилає з середини грудну стінку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2          Діагностичне значення дослідження серця

 

         Активність серцевої діяльності змінюється в залежності від фізіологічного стану, фізичних навантажень, тонусу нервової системи температури зовнішнього середовища, стану здоров’я тощо.

Необхідна інтенсивність  гемоциркуляції забезпечується зміною об’єму систоли, тобто кількість  крові, що викидається під час систоли серця, прискорення або сповільненням серцевих скорочень, посиленням чи послабленням обмінних процесів, вазомоторними реакціями особливо капілярів.

Тканинні процеси як під час фізіологічного спокою так і під час збудження, фізичному навантаженні і патологічних порушеннях в організмах являються пусковим організмом, що приводить в дію регуляторні механізми кровообігу.             Ще академік І.П.Павлов зазначив,що кровообіг є основною фундаментальною функцією організму. Дані слова є свідченням про надзвичайно важливу роль серцево-судинної системи в житті живих істот. До основних функцій серцево-судинної системи відносяться забезпечення тканин та органів киснем та поживними речовинами, видалення з організму вуглекислоти та інших метаболітів, забезпечення кислотно-основного балансу в організмі та нейрогуморальної регуляції усіх його функцій. Такі різнобічні функції серцево-судинної системи зумовлюють важливість глибокого та послідовного дослідження її при найрізноманітніших патологічних процесах, оскільки хвороби серця часто ускладнюють перебіг інфекційних, паразитарних та внутрішніх хвороб.Бешиха,ящур,чума,туберку-льоз,сибірка,хвороби органів дихання, травлення, печінки, нирок і багатьох інших органів, у тій чи іншій мірі, супроводжується серцево-судинною недостатністю. Не рідко тварини гинуть після ліквідації хвороб внаслідок незворотних дистрофічних змін токсичної природи, які уражують серце. Серед різноманітних хвороб серця, частіше виявляються травматичні перикардити великої рогатої худоби та захворювань міокарду незапального характеру – міокардоз, яке є часто наслідком порушення обміну речовин.

Порівняно рідко зустрічаються запалення середнього м'яза-міокардит, ендокарда-ендокардит, хвороби судин – атріосклероз, тромбоз.

У практиці ветеринарної медицини серцево-судинну систему досліджують у певній послідовності. Починають з огляду та пальпації грудної клітки в ділянці серця, досліджуючи при цьому серцевий поштовх, потім здійснюють перкусію ділянки серця для визначення його перкусійних меж і виявлення патологічного стану перикарда і міокарда.

          Особливо поширений метод дослідження серця – аускультація. Після чого проводять дослідження пульсу і периферичних кровоносних судин. При необхідності застосовують додаткові (спеціальні) методи дослідження: електрокардіографію, фонокардіографію, сфігмографію, артеріо – і флеботонометрію (вимірювання кров'яного тиску), рентгенологічне та ультразвукове дослідження, визначають швидкість кровообігу. Також в практиці ветеринарної медицини запроваджені методи дослідження які дають можливість виявити показники роботи при фізичному навантаженні, що має велике значення для реального розпізнавання прихованої недостатності серцево – судинної системи, коли основними ще неможливо виявити дані зміни.

 

                                                     

 

                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3               Методи дослідження серця

             

Розпочинаючи дослідження серцево – судинної системи важливо визначити, які зміни поведінки і загального стану спостерігались у тварини. Втрата працездатності, задишка, синюшність слизових оболонок, підвищена чутливість в ділянці серця, наявність набряків, посилене потовиділення, часте переступання з кінцівки на кінцівку та інші відхилення свідчать про необхідність всебічного дослідження системи кровообігу.

            

           Огляд ділянки розташування серцевого поштовху.

        

         Під час огляду ділянки розташування серця, особливо в тварин з короткою системою, вузькою грудною кліткою, а також з низькою вгодованістю, при виділенні на пів кроку вперед лівої грудної кінцівки можливо спостерігати поштовхоподібні коливання грудної клітки. Дане коливання співпадає з системою шлуночків.                                                                  Завдання полягає втому, щоб визначити ступінь вираженості цього поштовху. Хоча в здорових тварин в залежності від виду, будови грудної клітки і особливо вгодованості сала коливається в широких межах від добре помітного до ледве помітного, але в випадках різкого посилення чи послаблення серцевого поштовху можливо констатувати відповідні зміни його вираженості.                                                                                     

         У коней додатково методом огляду і спостереження досліджують так званий передній серцевий поштовх.                                                                                    

        Область його виявлення-передня грудна стінка в місці входження в грудну порожнину стравоходу, трахеї і яремних вен.  

                             

                                  Пальпація області серця

        

         Пальпацію проводять ладонею і кінчиками пальців лівої руки. При дослідженні визначають місце,силу,поширеність і характер поштовху. У дорослої рогатої худоби його визначають зліва в четвертому міжреберному проміжку на 6 см нижче лінії плечового суглобу. У коней-зліва в п’ятому міжреберному проміжку на 8 см нижче рівня плечового суглоба.У собак, котів і хутрових звірів-зліва в п’ятому,а справа-у четвертому міжреберних проміжках. У дрібних тварин на легенях відсутня серцева вирізка, тому серцевий поштовх у них дещо дифузний і не має чіткої локалізації. У птахів його виявляють пальпацією бокових частин грудної кістки зліва і справа.