Засоби розміщення готельного типу

Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Ноября 2012 в 18:05, научная работа

Описание работы

Особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняного туризму є орієнтація на розширення в'їзного туризму і внутрішнього ринку туристичних послуг. Вирішення цього завдання можливе за обов'язкової умови забезпечення якості обслуговування туристів, у тому числі якість готельного сервісу.

Работа содержит 1 файл

Засоби розміщення готельного типу.docx

— 38.26 Кб (Скачать)

Міжнародні  молодіжні та студентські табори поширені в світі й призначені для заняття спортивним туризмом, культурно-пізнавальною та краєзнавчою  роботою студентської молоді. Названі  табори створюють для цілорічного  функціонування на 100—1000 місць. До основних принципів організації міжнародних  молодіжних таборів належить використання унікальних природно-рекреаційного  й історико-культурного потенціалу регіону, що спричиняє їхнє тяжіння до приморських, гірських, озерних та інших різноманітних у ландшафтній структурі регіонів.

Комплексний підхід до організації міжнародних  молодіжних таборів зумовив формування значних за розмірами комплексів місткістю до 5 тис. осіб. Туристський  табір у Гурзуфі, наприклад, складається  з адміністративних приміщень, спального  павільйону, їдальні, солярію, ігрового павільйону, аерарію, санітарних павільйонів, спального корпусу цілорічного  використання, літнього кінотеатру, спортивних майданчиків тощо.

Вартість  послуг у туристських таборах  доступна для широкого кола учнівсько-студентської молоді. В Україні й інших державах Східної Європи перебування у  туристських таборах до 65 % фінансують профспілкові та державні організації. Обслуговуючий персонал повинен  складатися з фахових спеціалістів, у тому числі з педагога та психолога.

Туристські  бази — засоби розміщення готельного типу зі сезонним режимом функціонування, розраховані на обслуговування пізнавально-екскурсійних, спортивних і оздоровчих туристських  маршрутів. Вони відрізняються від  готелів за комфортом, розташуванням, місткістю, рівнем обслуговування.

За місткістю  туристські бази — підприємства середніх та великих розмірів для обслуговування 100—1000 осіб. В архітектурному сенсі  ці засоби становлять декількаповерхові  споруди, хоча сучасні будівельні норми  передбачають підвищення їх до дев'яти  поверхів. Окрім незначної у розмірах громадської частини, житлова —  це номери, розраховані на одночасне  проживання сім'ї з дітьми та великих  туристських груп до 10 і більше осіб і повинні бути обладнані санвузлом. Одночасно теперішні норми функціонування турбаз передбачають організацію їхньої роботи в цілорічному режимі, у  сезон (влітку чи взимку) діють усі  функціональні підрозділи, в інший  період — лише функціональне ядро.

Відповідно  до розміщення на маршруті туристські бази можуть бути основними та проміжними, з розташуванням у приміських зонах відпочинку, містах, у структурі  туристсько-оздоровчих районів і  комплексів. На виробничий профіль  турбази, архітектурно-планувальну  організацію, режим роботи суттєво  впливають кліматичні й ландшафтно-географічні  чинники. Так, у структурі гірських туристських комплексів туристські бази, окрім пізнавально-екскурсійного  профілю, можуть бути гірськолижними й  альпіністськими.

Туристські  бази, розташовані у передгір'ї, мають  добре організовану систему транспортних комунікацій і комунальної інфраструктури, природних атракцій, доповнених історико-архітектурними пам'ятками. Турбази значних розмірів із декількома спальними корпусами  забезпечують комфорт, наближений до туристичних  готелів. Виробнича інфраструктура у таких турбазах доповнена спортивними, танцювальними майданчиками, в окремих  випадках — плавальним басейном, іншими функціональними підрозділами.

Гірськолижні  туристські бази функціонують переважно  взимку — це притулки, окремі будинки, стоянки. Місткість цього типу туристських  закладів становить 50—300 осіб.

Альпіністські турбази орієнтовані головно  на літні види спорту, в їхню структуру  введені туристські притулки, наметові табори, спортивні майданчики.

Архітектурні  особливості туристських баз  залежать від ландшафту території, ознак національної культури. Унікальність архітектурного колориту, використання регіональних національних особливостей зумовлює затишок та комфорт —  основу повноцінного відпочинку для  гостей.

Будинок відпочинку — рекреаційно-туристський  засіб цілорічної діяльності для  заміського відпочинку з наданням комплексу  послуг. У плануванні будинки відпочинку складаються зі зблокованих одно-, дво-, трикімнатних номерів, зорієнтованих на обслуговування сімей з різної кількості осіб із спільною кухнею та санвузлом. У великих таких будинках (до 1000 місць) заклад розміщення часто має окремі декількаповерхові корпуси зі спільними закладами відпочинку, оздоровлення, розваг.

Пансіонат - рекреаційно-відпочинковий заклад розміщення, близький за функціями  до будинків відпочинку. Типологічно  ці заклади відрізняються лише за формою обслуговування: у пансіонатах  воно здійснюється через мережу самостійних  закладів — магазини, аптеку, перукарню, житлові номери,обладнані кухнею-нішею. Будинки відпочинку та пансіонати часто  входять до структури туристично-оздоровчих районів (приміських, гірських) і характеризуються цілорічним функціональним ядром, інша частина діє лише влітку.

Ваза  відпочинку — сезонний засіб розміщення, який забезпечує короткотривалий щотижневий сімейний та індивідуальний відпочинок з мінімальним обслуговуванням  за низьку ціну. Згідно з режимом  функціонування, цей тип засобів  розміщення найгнучкіший щодо категорії  гостей і терміну їхнього перебування: влітку переважає сімейний відпочинок середнього і тривалого терміну  перебування (12—24 доби), взимку — індивідуальний (груповий) короткотривалий (1 —3 доби).

У структурі  планування та режимі функціонування бази відпочинку складаються зі споруд літньої діяльності, побудовані з  легких матеріалів (60—75 % місць) та капітальних  споруд цілорічного функціонування будівель (25—40 %). Місткість баз відпочинку — 100— 1000 місць.

Дитячі  табори — це засоби розміщення цілорічного  функціонування зі змінним режимом  роботи — влітку приймають для  відпочинку дітей, а в осінньо-зимовий  період — дорослих. Розташовані у заміських рекреаційних зонах. Це одно-, двоповерхові заклади з блочним плануванням. Житлові кімнати розраховані на 3—6 осіб і згруповані по декілька у блок зі спільним санвузлом. В осінньо-зимовий період житлові кімнати трансформуються у 2—3-місні для дорослих рекреантів. Відповідно до сучасних норм дитячі табори можуть приймати 100—500 осіб, у курортних зонах створені комплекси дитячих таборів місткістю понад 1000 осіб.

Дитячі  табори забезпечують комфортне розміщення з широким обсягом послуг для  відпочинку, навчання, оздоровлення. У  комплексі послуг пропонують харчування, екскурсії, кінозал тощо.

Табір праці  та відпочинку — засіб розміщення відомчого підпорядкування головно  сезонного типу з регламентованими послугами для проживання в польових умовах певного виду діяльності (сільськогосподарська, археологічна, геологічна та ін.) і відпочинку. Табори праці та відпочинку будують із легких матеріалів, просто монтують і можуть транспортувати (вагони-причепи до автомобіля).

Туристські  притулки — це засоби розміщення короткотермінового відпочинку. Вони розташовані на проміжних  зупинках активних туристських маршрутів  і пропонують одно-, дводенний відпочинок, мають місткість до 100 осіб, май  частіше 20—30 осіб. Побудовані з легких матеріалів (переважно дерева). Спальні  кімнати розраховані на 5—10 осіб, окремі на туристську групу до 20 осіб. З-поміж інших послуг — приготування або підігрів їжі. екскурсії.

Бунгало — заміські, окремо розташовані  одно-, декількаповерхові споруди  квартирного типу з легких будівельних  матеріалів для відпочинку в літній період. У плануванні мають окремий вхід, містять одну або декілька кімнат, розрахованих на одну або декілька сімей. У структурі приміщень передбачені місце для приготуванні. їжі, холодильник, телевізор та інше обладнання, біля будівлі облаштований майданчик для паркування автомобіля.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

  1. ГОСТ 28681.4-1995. Туристко-экскурсионное обслуживание. Классификация гостиниц. — Введ. 1995 г. — М., 1995.
  2. Правила користування готелями і аналогічними засобами розміщення і надання готельних послуг : наказ Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. № 19. — К., 2004.
  3. Про туризм : закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 31
  4. Агеева O.A. Туризм и гостиничное хозяйство : учеб. для вузов / О. А. Агеева, Д. Н. Акуленок, Н. М. Васильев и др. — М., 1999.
  5. Банько В. Г. Будівлі, споруди, обладнання туристських комплексів та їх експлуатація : навч. посіб. / В. Г. Банько. — К., 2006.
  6. Борисова Ю. Н. Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания / Ю. Н. Борисова и др. — М, 1997.
  7. Волков Ю. Ф. Введение в гостиничный и туристический бизнес / Ю. Ф. Волков. — М. : Феникс, 2003.
  8. Гостиничный и туристический бизнес / под ред. проф. А. Д. Чуд-нове кого. —М., 1998.
  9. Карсекін В. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні / В. Карсекін, Т. Ткаченко //Економіка України. — 1997. — № 9.
  10. Ляпина И. Ю. Организация и технология гостиничного обслуживания : учебник / И. Ю. Ляпина. — М., 2002.
  11. Мальська М. П. Основи туристичного бізнесу : навч. посіб. / М. П. Мальська, В. В. Худо, В. I. Цибух. — К., 2004.
  12. Организация и управление гостиничным бизнесом : учебник / под ред. А. Л. Лесника, А. В. Чернышева. — М., 2001.
  13. Туризм в Україні : стат. бюл. — К., 2005.
  14. Федорченко В.К. Готельне господарство : основні показники, оцінка якості послуг / В. К. Федорченко, І. М. Мініч. — К., 1999.

Информация о работе Засоби розміщення готельного типу