Защита прав потребителей в туризме

Якщо туристу внаслідок порушення будь-якого з його прав бу­ло заподіяно шкоду, яка не може бути виправлена негайно, турист може вимагати відшкодування йому заподіяних збитків. У разі відмови винуватця шкоди відшкодувати збитки потерпілому, він може звернутись до судових органів із відповідним позовом і вирі­шити через суд питання про примусове стягнення. Суми фінансо­вого відшкодування залежать від виду та ступеня шкоди. Під шкодою розуміють несприятливі зміни в блазі людини, що охороняється законом, яке може бути майновим або немайновим. Можна визначити шкоду фізичну, матеріальну та шкоду моральну – моральні та фізичні страждання людини.

У разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані від­шкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я.

У разі смерті потерпілого витрати на поховання відшкодовують­ся організацією або громадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне ліку­вання особи, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню (іноземний турист), організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшко­дувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я.

Розміри та умови відшкодування можуть визначатися також у правилах організацій, що беруть участь в обслуговуванні.

Якщо в результаті порушення прав туриста він зазнав грошових втрат, вони теж вважаються збитками, які повинні бути відшкодовані винуватцем. Це стосується, зокрема, різниці в оплаті послуг різного якісного рівня, грошей, які були виплачені за неотримані послуги тощо [6].

Питання про компенсацію туристу фізичної або матеріальної шкоди часто супроводжується вимогами про відшкоду­вання йому моральної шкоди. Моральна шкода є результатом мо­ральних або фізичних страждань людини, яких вона зазнала через чиїсь протиправні дії чи, навпаки, бездіяльність. Українське законо­давство передбачає можливість отримання грошової компенсації за заподіяні страждання. Крім того, питання відшкодування моральної шкоди розглядаються в Законі України «Про захист прав споживачів» та низці постанов Пленуму Верховно­го суду України, зокрема, Постанові № 4 від 31.03.95 р. «Про судо­ву практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та Постанові № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», а також у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України за № 02-5/95 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди».

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні прав власності, прав, наданих споживачам, та інших цивільних прав, у т. ч. й таких, які полягають у порушенні нормальних життєвих умов і зв'язків [6].

Ще одним способом захисту прав споживачів може бути страхування туристів.

Відповідно Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту  майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором  страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,  що  формуються  шляхом  сплати  фізичними  особами  та  юридичними  особами  страхових  платежів (страхових внесків, страхових премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів [4].

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.

Страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну.

Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.

Попереджувальна функція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.

Ощадна функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.

Контрольна функція страхування полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс (послуги, що надаються туристам, котрі виїхали за кордон відповідно до умов договору страхування); страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші [9].

Відповідно до статті 17 Закону України "Про туризм" - "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності" [3].

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку [10].

Список використаної літератури

1.                         Закон україни «Про захист прав споживачів» від 15.12.93.

2.                         Цивільний Кодекс України, від 16.01.2003 № 435-IV

3.                         Закон України  «Про туризм », від 25.09.95

4.                         Закон України «Про страхування», від 07.03.96

5.                         Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.

6.                         Опорний конспект лекцій з курсу «Організація сфери туристичних послуг», для студентів 4 курсу всіх форм навчання спеціальності «Туризм». Частина ІІ (Укладач Галасюк С.С. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2007р. -77с.)

7.                         Василенко Ольга «Забезпечення дотримання прав туриста як споживача туристичних послуг та відповідальність турфірм», Київ – 2011

8.                         http://ua.textreferat.com/referat-16684-9.html

9.                         http://library.if.ua/book/31/2050.html

10.                    http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=53945&pg=3