Туризмологія та праксеологія туризму

     ВВЕДЕННЯ 

     Об'єктивне  підґрунтя туризму як явища суспільного  життя робить його складним, багатогранним  об'єктом наукового пізнання. Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового осягнення, теоретичного осмислення. Саме такому соціальному замовленню, нагальній потребі сучасності відповідає формування нового наукового напрямку - туризмології. Туризмологія - науковий напрямок, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища. Завданням туризмології є розробка теорії функціонування туризму. Багатогранність явища робить таке завдання складним і в той же час актуальним. Можна виділити такі аспекти функціонування туризму, які практично сформувались в певні напрямки досліджень: економічний, історичний, географічний, соціальний, екологічний, політичний, культурний, психологічний. Кожен з напрямків охоплює певну галузь науки або декілька галузей. Зокрема: історія туризму, економіка туризму, географія туризму, екологія туризму, психологія туризму тощо. В той же час, кожна з цих дисциплін входить до певної системи наук: історичних, економічних, географічних, соціальних, психологічних тощо. Таким чином, до вивчення туризму може бути застосований як галузевий принцип побудови наукових досліджень, так і проблемний. Саме проблемний принцип покладений в основу формування нового наукового напрямку - туризмології. Теоретико-методологічні положення туризмології повинні включати розробку філософських засад, принципів та підходів до різнобічного вивчення туризму як явища, спираючись на наявні досягнення галузевих наукових дисциплін, які займаються розробкою певних напрямків (аспектів) функціонування туризму.

     Теорія  туризму – складне синтетичне наукове утворення, в якому свою нішу займають різноманітні науки –  історія та археологія, географія і країнознавство, соціологія та етнографія, економіка і теорія управління (менеджмент), культурологія та музеєзнавство тощо. Враховуючи соціальну природу туризму всі ці науки так чи інакше відбивають практичні потреби туристської галузі, осмислюють її суспільне значення. Французькі теоретики туризму Серж Перро та Жан Мішель Оернер підкреслюють, що теоретичні дослідження туризму, розробка «теоретичних моделей туризмології» не є самоціллю науковців: теорія туризму має виконувати праксеологічну функцію – сприяти розвиткові туристичної індустрії.

     Інакше  одним із чинників, який стимулює створення  туризмології, є, за нашим переконанням необхідність перегляду традиційного розуміння туризму як суто «індустрії подорожей та відпочинку», надання  цьому розумінню «людського виміру». А це, в свою чергу, передбачає наголос на світоглядне, культурне, гуманістичне, пізнавальне, етичне, комунікативне значення туризму як специфічного інституту і феномену загальнолюдської культури. В цьому нестандартному аспекті головним об’єктом туризмознавства є не готелі, кемпінги, турбюро і агенції, а людина, що подорожує – Homo viator. Подорож – один із ключових понять тезаурусу туризмознавства: «рід діяльності, який ми називаємо туризмом, включає в себе організацію подорожей і індустрію гостинності» [4, 9]. Але подорож – це лише одна із форм діяльності людини, прояв ї способу життя. Втім людина, що подорожує (вчений, науковець, бізнесмен, прочанин, відпочиваючий, країнознавець, спортсмен-альпініст чи «молодий шукач пригод») – це не просто «споживач туристського продукту», що пересувається у просторі і часі, а особистість, яка протягом мандрівок, поїздок, походів прилучається до світу природи і культурних артефактів, до «ціннісних галактик» інших країн, народів, людей. Саме така особистість, за нашим переконанням утворює епіцентр філософських рефлексій туризму. Саме особистість, тобто індивід, який здатний не просто споглядати світ або споживати його використовувати, в тому числі у варварський спосіб (згадаймо понівечені лісові галявини після туристської «навали» вихідного дня), а милуватися ним, засвоювати багатства природи і культури, перетворюючи набуті знання і враження у надбання власної духовності.

     Праксеологія  туризму, як і будь-яка інша теоретична рефлексія, прагне насамперед з’ясувати сутність туризму у понятійний спосіб, представити її категоріально, концептуально. Це досить складне завдання, адже туризм настільки багатобічне явище суспільного життя, що його неможливо однозначно визначити. За своєю природою туризм є мультидисциплінарним, багатофакторним явищем. «Ми можемо представити його як ланцюг, який пов’язує такі поняття, як інфраструктура, гостинність, свобода пересувань, якість турпродукта, яке може вимагати все – від якості кухні, до якості оточуючого середовища, підготовки кадрів, транспорту, ефективності комунальних служб, безпеки туристів». Туризм водночас виступає як галузь суспільного господарства, складний міжгалузевий комплекс, де формується і реалізується туристський продукт, як вид економічної діяльності, як самодіяльність людей, їх спосіб життя, своєрідне хобі. Туризм – це і розгалужена соціальна служба, яка надає робочі місця сотням мільйонів людей; це і напрочуд розвинута система подорожей та екскурсій; це і форма рекреалогії, відновлення фізичних і духовних потенцій індивіда заснованої на антропоекологічній парадигмі. Туризм, далі, впливовий інструмент «народної дипломатії» важливий чинник формування і розвитку комунікативної культури. 
 

1. ТУРИЗМОЛОГІЯ

     1.1. Аналіз становлення і розвитку галузі 

       Сучасна туристська індустрія (національна і міжнародна) задалеко не повними даними, адже при цьому, як правило, не враховується внутрішній туризм, вже сконцентрувала близько 10% прибутків світової економіки.

       За 1995-2020 pp. персонал міжнародного  туризму має зрости втричі, кількість туристів становитиме понад 1 млрд осіб, при цьому прибуток від туризму збільшиться у 5 разів.

       Слід особливо зазначити вплив  міжнародного туризму на національні  економіки: значна частка туристського  експорту належить тропічним  "золотим островам"; пріоритетне місце тут посідають країни "третього світу", прибуток яких вищий, ніж у багатих розвинутих країн, наприклад, таких як Іспанія.

      "Мегатенденції туризму", які  відтепер відстежуються і регулюються  ВТО, включають у себе подорож  "без бар'єрів", туризм з комфортом і з пригодами, врахування привабливості місця подорожі, екологічні фактори і сенсибілізацію щодо соціальних проблем. Ці напрямки і аспекти багато в чому визначають основу розвитку туристської індустрії. Але що потрібно розуміти під "туристською індустрією"? Як коректно розуміти цей термін, який найчастіше використовують професіонали туристськоїдіяльності?

       Туризм, безперечно, має риси наявної  індустрії, адже він вимагає  великих капіталовкладень і кваліфікованого  персоналу.

       В індустрії туризму задіяна велика кількість службовців. Крім постійних, серед них є ще тимчасові та сезонні працівники, тому що використання праці постійного службовця потребувало б інвестицій від 20000 до 150000 євро щороку. Необхідно також відзначити вплив на розвиток туризму повітряних транспортних компаній. Вони, як правило, мають своїх постійних туристів, іноді контролюють чартерні рейси і володіють найточнішою інформацією щодо туристських потоків.

       Навіть побіжний аналіз світового  готельного господарства показує,  що близько 30 повітряних рейсів, що належать 7 країнам, складають три чверті світових повітряних маршрутів, а близько З млн готельних номерів приносять прибуток в декілька сот млрд доларів. Наприклад, французька група ACCOR придбала свій перший готель в 1967 році, і згідно з офіційними даними вже має 6 млрд євро прибутку. А що говорити про великі нетуристичні підприємства, що заволоділи чартерними рейсами? Наприклад, англійськими пивоварними заводами Bass була організована американська система Holiday Inn. Завдяки саме чартерним рейсам німецький промисловець Прессаг став першим європейським перевізником. Реконверсії і динамізм туристських підприємств зумовлюють не лише теперішній стан туристської індустрії, а й її нові тенденції: подорож із поставкою, маршрути на дальні відстані, концентрація, делокалізація, довіра до ринку.

       Слід зазначити, що туристична  індустрія більше не є простим  "виробом" і що відтепер  розвиток великих холдингових  груп у цій сфері обумовлює  інший підхід до розуміння  туризму. Цілком очевидна економічна значимість туризму у контексті світової економіки. Туристичні маршрути на далеку відстань становитимуть 80% витрат і світових туристичних прибутків, сконцентрованих у 12 державах. "Залежний туризм" розвиватиметься в межах концепції "залежної комерції", що характеризується обмінами в межах багатонаціональних фірм. Таке господарювання нагадує принцип модернізації світової економіки і свідчить про тріумф американського економічного лібералізму, поширеного в Європі та Японії.

       Роль "туризмознавства" як власне інформаційної рефлексії сфери туризму, осмислення розвитку туристичної індустрії не викликає сумніву. Для готельного комплексу, наприклад, застосовується три рівня резервації, і в цих випадках збір та опрацювання інформації більш ефективні. На найвищому рівні майже всі види транспорту, особливо повітряні, зосереджені в 15 Global Distribution Systems (GDS), що монополізували ринок. При цьому тільки 4 GDS пов'язані з найбільшими повітряними компаніями й орієнтуються на туристичний ринок; США і Європа мають з цього левову частку. Все це не має нічого спільного з розвитком "чистої економіки".

       Іншою стороною феномена туризму,  який уособлений різними галузями  діяльності, є наявність обумовленості  задіяних туристів, організація  дозвілля громадян усього світу, керування вільним часом людей. Усе це має служити Людині, розквіту її розумових здібностей і культури в цілому. Як сказав М. Бідо: "Незабаром можна буде сказати, що туризм співзвучний гуманізму. Він зміг би організувати найбільшу людську пригоду XXI століття". Для характеристики зазначених явищ було б недостатньо спиратися тільки на арсенал соціальних і гуманітарних наук. Існує необхідність для фундаментальних досліджень у сфері туризмології, власної теорії туризму як специфічного виду суспільної та індивідуальної діяльності.  

     1.2. Взаємозв'язок туризму з іншими соціо-гуманітарними науками 

       Туристична індустрія не була  б провідною сферою діяльності  в світовій економіці, якби  вона не охоплювала найрізноманітнішої  галузі. Вона втягує у свою  орбіту всі заклади, пов'язані з обслуговуванням мандрівників: ресторани, кафе, торгівлю напоями, велику частину транспорту, туристичне обладнання. Туристична галузь акумулює всі недоліки і перспективи цієї форми суспільної культури: пейзажі, проблеми навколишнього середовища, острови і станції, кліматичні умови. З першого погляду очевидно, що туристична індустрія дала поштовх майже всім гуманітарним і соціальним наукам. І вони тільки виграють від цього. Дослідження в галузі туризму за останні три десятиліття вражаючі. Але не можна не звернути увагу на те, що окремі дослідники туристської діяльності подають факти у спотвореному вигляді.

       Туризмологія завжди пов'язана  з безліччю проблем. Це і  не дивно. Як зазначає Ж.  Башляр, "у науковому житті  проблеми не існують самі по собі. Це - проблеми, які пробуджує сучасний науковий світогляд". Деякі вчені вважають, що теоретичне навчання нічого не варте порівняно з практикою, і на цій підставі заперечують необхідність теорії туризму, що, за нашим переконанням, гальмує підготовку кваліфікованих кадрів. Але річ не лише в проблемності і багатокомплексності туризму, що ускладнює з'ясування його специфіки як наукової дисципліни.

       Існує ще одна проблема, що  заслуговує постійної уваги фахівців  галузі. Тривалий час в Європі  і в деяких країнах, що розвиваються, навчальні заклади задовольняються тим, що видають дипломи техніка (2 роки навчання) або дипломи типу "інженер" (вища освіта). Іншими словами, на базі існуючої освітньої практики організувати підготовку на високому професійному рівні кадрів для туризму дуже важко. Слід також враховувати автономію приватного сектора навчання. Але проблема підготовки кваліфікованого персоналу для сфери туризму залишається.

       Туристичне навчання, безумовно,  потребує керівників, економістів,  юристів, географів, соціологів, лінгвістів і ін. Але однаковою мірою потрібні і спеціалісти готельного господарства, туризмо-логи, знавці структури туристичних підприємств. Ця спеціалізація вимагає наукових фахівців. Але у Франції, наприклад, жодне університетське відділення не приділяє достатньої уваги тим, хто займається туристичними дослідженнями; їхня кар'єра буде безперспективна, вони не будуть значними в своєму оточенні. Зусилля, спрямовані на поліпшення ситуації у справі підготовки фахівців туризму, часто безутішні. Деякі вчені відмовляються визнати перевагу професійного навчання, пристосованого до потреб індустрії. Але крок за кроком в європейських навчальних закладах створюються умови для формування наукових кадрів туристської індустрії, для підготовки професорів туризму, що розвивають і пропагують туризмознавство з великим ризиком для себе. Туристична наука або туризмологія, якії називають, є молодою, але дуже важливою і багатообіцяючою галуззю.

     1.3. Концепція туристичної науки 

       Туристичну науку розглядають  переважно з двох сторін: з'ясовуючи особливості цього дисциплінарного поля та оцінюючи перспективи економічної діяльності туризму. При цьому кількість представників дисциплін, розташованих у межах туристичної науки, не здатні зрозуміти і визначити її специфіку. Найбільш підготовленими до розуміння сутності туризмології є представники географічної науки. Протягом сторіч сама географія потерпала від її невизнання з приводу занадто великої розмаїтості географічної проблематики. Але, як зазначає П. Бодом, навіть "простий культурний багаж" є енциклопедичне утворення, "штучний синтез дисциплін", такий же складний у своїй різноманітності, як геологія і соціологія. Так само, як географія знайшла єдність у території, туризмологія повинна знайти свою єдність у "подорожі".

       Туристична наука має вивчити  все, що пов'язано з "подорожжю": її концепцію, місце, розвиток. На це, зокрема, звертає увагу  ВТО, визначаючи поняття "турист" і "обрані подорожі".

       Таким чином, "подорож" можна  розглядати в комплексі відповідних  понять і послуг: ціна, відстань, місце і тривалість. С. Ориже Клюзо говорить про подорож, її атрибути, виходячи з інтересів людини. Представники компанії по дослідженню в галузі туризму GDR-CNRS, втім, вважають, щотермін "подорож" можна замінити більш значним, більш сучасним терміном, наприклад, "рухливість" (mobilite').