Туризм як напрям економічного розвитку високогірних регіонів Прикарпаття (на прикладі Яремчанського регіону)

Церква завжди була діючою. Але зрозуміло, що в радянський період тут правили священики московського патріархату і вже за незалежності України повернулися  греко-католики.

При церкві працює читальня, діє ансамбль.

Іллінська церква (1937 р.)

Церква Святого Пророка Іллі побудована у с.Дора (Яремче) на початку ХХст. місцевим майстром  Яворським І. Споруда зпроектована кількома ярусами у вигляді хреста, вона являється класичним зразком гуцульської архітектури і побудована з дерева без єдиного цвяха. В інтер’єрі церкви встановлено унікальний іконостас овальної форми, ікони на якому створені методом випалювання і частково оздоблені різьбою. Дана церква входить до комплексу монастиря студитів, покровителем яких є Святий Ілля. З 1937 року життя монастиря було призупинено, і лише в роки незалежності України він почав функціонувати. 

3природны ресурси

 
Природні  умови 
 
У геологічному відношенні територія Яремчанської міської ради відноситься до складчастих Карпат. Складний характер будови — це наслідок карпатської фази складчастості, яка відбувалась у три етапи: а) на границі олігоцену і міоцену; б) у пізньому тортоні; в) в середньому пліоцені. У даних межах виділяються дві структурно-фаціальні одиниці: Скибова та Чорногірська. В геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш. 
 
Західна частина території розташована в межах Горган, для яких характерні круті асиметричні схили й гострі гребені гір. На їх вершинах зосереджені кам'яні осипища, представлені в основному пісковиками. Середні висоти коливаються в межах від 400 до 1542 метрів. 
 
Східну частину території займають Покутсько-Буковинські Карпати, які являють собою систему паралельних хребтів, розділених річковими долинами Прутця Чемеговського, Піги. Абсолютні висоти дещо нижчі, ніж у Горганах (найвища точка — 1325 м). 
 
Крайня південна частина даної території розташована в межах північних схилів Чорногори — найвищого гірського масиву Українських Карпат. Чорногора складена переважно із флішу; схили масиву глибоко розчленовані, у верхній частині виражений альпійський рельєф з льодовиковими формами (єдине місце в Україні). Поширені кам'яні осипища. 
 
Основною річковою артерією на території міськради є Прут, витоки якого знаходяться на північних схилах Чорногори на висоті понад 1750 м. Цією територією Прут протікає меридіонально і є межею між Горганами і Покутсько-Буковинськими Карпатами. Долина ріки глибока. Вона подекуди розширюється біля виходів м'яких сланцевих порід, утворюючи досить великі улоговини (Ворохтянська, Микуличинська та ін.), а іноді звужується на перетині зон пісковиків. Схили долини круті. Нахили дуже великі і річка тече із значною швидкістю (1,5-3 м/сек). Русло кам'янисте і порожнисте, часто трапляються водоспади (найбільший — Яремчанський каскад).Стік Пруту досить великий. В Яремче середня багаторічна витрата становить 13,7 м3/сек, а найбільша — 22,9 м3/сек.Основними лівими притоками Пруту є Прутець Яблуницький (16 км), Жонка, Кам'янка; правими — Піга (11 км), Прутець Чемегівський (21 км). 
 
Понад 60% території займають ліси, в основному буково-ялицево-смерекові, а вище 1100-1200 м — смерекові. Букові ліси з домішкою явора, ясена, в'яза, ялиці та смереки поширені на схилах до 500-600 м.Загальна площа земель сільськогосподарського призначення складає 6949 га, що становить 10,7% території.Структура земельного фонду виглядає наступним чином: рілля — 664 га, сіножаті — 3278 га, пасовища — 2773 га, багаторічні насадження — 234 га. Така структура земель пояснюється гірським характером рельєфу з переважанням крутих схилів, домінуванням лісів різного порідного складу та малородючими і малопотужними грунтами. 
 
Сіножаті і пасовища розташовані в основному по схилах гір та на їхніх вершинах (полонини). В долинах рік знаходяться орні землі. Найбільші масиви орних земель розташовані у Микуличинській, Ворохтянській та Татарівській улоговинах Пруту. Забезпеченість землями сільськогосподарського призначення на території міськради значно нижча, ніж у Івано-Франківській області та Україні в цілому. Ці показники складають: по Яремчанській міськраді 0,3 га на людину, в тому числі ріллі — 0,03 га, тоді як по Івано-Франківській області, відповідно, 0,5 га/людину і 0,3 га/людину, а по Україні — 0,9 га/людину та 0,6 га/людину. На цій території поширені три види грунтів — бурі гірсько-лісові (буроземи), гірсько-лучно-буроземні та дернові і лучні. Буроземи поширені на добре дренованих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м. Це основний вид грунтів, який використовується для землеробства на цій території. Дернові та лучні грунти поширені в межах заплави і перших двох надзаплавних терас Прута та його притоків. Ці території інтенсивно використовується для землеробства. 
 
Територія міськради характеризується багатством і різноманітністю видів флори і фауни, багато з яких є унікальними. Тут нараховується 46 видів ссавців (ведмідь, вовк, рись, лисиця, дикий кіт, Реакліматизовані зубри.дикий кабан, олень європейський), 180 видів птахів, численні плазуни, земноводні, риби.  
 
Кліматичні, лісові та водні рекреаційні ресурси 
 
Клімат території помірно-континентальний з теплим літом і відносно м'якою зимою. Середньорічна температура в м. Яремче складає 6,70С, найхолодніший місяць — січень (-70С), а найтепліший — липень (+170С). Теплий період триває приблизно 260 днів; починається в першій декаді березня, закінчується в кінці листопада. Часто бувають тумани і відлиги. Середня температура літніх місяців +180 С (найвища 280 С). Кількість ясних днів складає 28%, похмурих — 27%. 
 
Суми температур понад 50С складають для Яремче 2580, понад 100С — 2200. Кількість опадів збільшується з півночі на південь і з висотою. В Яремче випадає 881 мм опадів за рік, причому в червні — 135, липні — 130; в Яблуниці — відповідно 1105, 145 і 142 мм. Кількість годин сонячного сяйва в Яремче 1460 в рік (в тому числі літом 130), у Ворохті — 800. Сильних вітрів, як правило, не буває. Кількість днів із сніговим покривом — 80-100, пересічна його висота 44-80 см. 
 
Більшу частину території міськради займають ліси, в основному мішані буково-ялицево-смерекові, а вище 1100-1200 м — чисті смерекові ліси. Букові ліси з домішками явора, ясена, в'яза, ялиці та смереки поширені на схилах гірських масивів до висоти 500-600 м. На схилах Горган на пісковиках зростає сосна звичайна з домішками берези та ялини. В урочищах Кедруватий та Гаджина збереглась реліктова сосна кедрова. Таке поєднання хвойних і листяних лісів створює надзвичайно мальовничі ландшафти, особливо весною і восени, що має велике естетичне значення. Найбільшою водною артерією є ріка Прут. Ширина річки в межах території Яремчанської міськради 15-40 м, біля Делятина — до 120 м. Похил річки від 100 м/км у верхній течії до 10-15 м/км при виході за межі даної території. Швидкість течії 1,5-3 м/сек. 
 

Мінеральні води 
 
Дослідження, проведені в 1979-1981 рр. Львівським відділом міжгалузевих комплексних проблем Ради по вивченню продуктивних сил УРСР Академії наук УРСР, на основі матеріалів і розробок гідрогеологічного управління «Укргеокаптяжмінвод», а також Чернівецькою комплексною гідрогеологічною партією об'єднання «Укрзахідгеологія» в 1990-1991 рр. свідчать про те, що на території гірських і передгірських районів Івано-Франківської області і, зокрема, Яремчанської міської Ради, є значні можливості для курортного лікування на базі мінеральних вод. Зокрема, в присілку Ямна виявлено мінеральні води двох типів: слабомінералізована гідрокарбонатно-натрієва з підвищеним вмістом органічних речовин (типу «Нафтуся»), хлоридно-карбонатно-натрієва малої мінералізації (типу «Брусницька»,Миргородська»). Затверджені запаси цих вод, відповідно 43,2 м3/добу і 14,34 м3/добу, свідчать про перспективність будівництва і реконструкції санаторних закладів в цьому регіоні. Біля санаторію-профілакторію «Яремче» знаходиться джерело мінеральної води, хімічний склад якої близький до Моршинської. Сьогодні для практичних потреб не використовується. В районі відпочинкових закладів, які розташовані по вул. Дачна в місті Яремче, б'є джерело сірководневої мінеральної води. Її можна використовувати при лікуванні гастритів, виразкової хвороби шлунку, дванадцятиперсної кишки, хронічних колітів. В малих дозах дану воду застосовують для профілактичного лікування шлунково-кишкового тракту дітей Чорнобильської зони, що дає 30% позитивних змін в організмі. Актуальним є проведення геологорозвідувальних робіт з метою виявлення нових родовищ мінеральних вод, їх вивчення для широкого застосування в практиці санаторно-курортного лікування.

Перспективні напрями  розбудови рекреаційної інфраструктури Яремчанщини

Охарактеризовано  сучасний стан розвитку рекреаційно-туристичного господарства на території Яремчанської міської ради. Визначено перспективи  та проаналізовано ефективність пріоритетних інвестиційних проектів розбудови рекреаційної інфраструктури м. Яремче – курортної столиці Українських Карпат.

Ключові слова: туристичний комплекс, туристичний  центр, турпродукт, турпродуктна спеціалізація.

Карпатський курорт Яремче з другої половини ХІХ і до початку ХХІ ст. пережив кілька періодів розвитку і депресивного “застою”. Новий період бурхливого економічно-рекреаційного піднесення Яремче переживає з кінця 1900-х років. Нині туристична “столиця” Українських Карпат нагромадила значний досвід розбудови рекреаційної інфраструктури, просування на ринок інноваційного турпродукту й реалізації масштабних інвестиційних туристичних проектів. Аналіз і поширення набутого досвіду на інші курортні центри Українських Карпат є актуальним завданням регіональних рекреаційно-географічних студій.

Наша мета –  схарактеризувати сучасний стан розвитку рекреаційно-туристичного господарства на території Яремчанської міської  ради, з’ясувати перспективи та проаналізувати ефективність пріоритетних інвестиційних проектів подальшої розбудови рекреаційної інфраструктури м. Яремче.

Проблематика  вивчення рекреаційного потенціалу туристичних центрів Карпатського регіону повсякчас перебуває  в полі зору науковців Інституту  регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Львівського та Чернівецького національних університетів. Серед низки публікацій останніх років на цю тематику окремо виділимо засадниче докторське дослідження В. Євдокименка [3] і програмні праці В. Кравціва [6, 7 та ін.]. Над науковою проблематикою розбудови рекреаційної інфраструктури туристичних центрів регіону доволі плідно працюють В. Гетьман, В. Мацола, М. Мальська, П. Жук, Л. Гринів, С. Кузик, Р. Лозинський, О. Стецюк та інші дослідники [1–3, 5, 9, 11 та ін.]. Окремо варто назвати результати багаторічних науково-прикладних студій Ю. Зінька [4, 5, 10, 11 та ін.] щодо вивчення туристично-інвестиційного потенціалу та реалізації модерних інвестиційно-туристичних проектів у курортних центрах Карпатського регіону.

Місто Яремче, смт  Ворохта, села Татарів, Микуличин, Яблуниця, Вороненко і Поляниця утворюють окрему адміністративну одиницю – Яремчанську міську раду обласного підпорядкування. Це адміністративно-туристичне “серце” Українських Карпат і Карпатського національного природного парку. Ця територіальна рекреаційна система, за нашими підрахунками, притягує до себе в середньому близько 14% сумарного туристичного потоку в Карпатські гори (2000–2004). У ній сконцентровано понад дві третини гірських туркомплексів Івано-Франківщини. На їхній базі формують спектр конкурентних турпродуктів, що поєднують від трьох до семи видів гірського туризму [9].

Яремчанська ТРС  має дуже вигідне транспортно-рекреаційне  положення. Через Яремче проходить  головна транскарпатська автомагістраль, а також залізниця Львів– Івано-Франківськ–Яремче–Ворохта–Рахів (прокладена австрійськими інженерами 1894 р. у складних гірських умовах з численними кам’яними мостами і тунелями; є пам’яткою інженерного мистецтва). Відкриті автобусні рейси між містами Яремче та Івано-Франківськом, Львовом, Чернівцями, Хмельницьким, Ужгородом. Через територію міської ради проходять також транзитні автобусні маршрути.

Архітектурними, природними й гостьовими туристичними “перлинами” м. Яремче нині можна  назвати дерев’яні гуцульські храми XVII–XVIII ст. (церква Іоанна Милостивого та її дзвіниця в центрі міста, церква Архістратига Михаїла у Дорі), дерев’яний ресторан “Гуцульщина” з вишуканою гуцульською кухнею, водоспад “Пробій”, сувенірно-мистецькі базари міста, що є справжніми експозиціями народного гуцульського мистецтва під відкритим небом, Карпатський крайовий музей визвольних змагань та Музей ім. митрополита А. Шептицького.

У присілку Ямна Яремчанської міської ради виявлено мінеральні води двох типів: слабкомінералізована гідрокарбонатно-натрієва з підвищеним вмістом органічних речовин (типу “нафтуся”) та хлоридно-карбонатно-натрієва малої мінералізації (типу “брусницька”). Затверджені запаси цих вод, – відповідно, 43,2 і 14,34 м3/добу, – свідчать про перспективність будівництва і реконструкції санаторних закладів. Сьогодні для оздоровчих потреб ці води практично не використовують. Біля санаторію-профілакторію “Яремче” є джерело мінеральної води, хімічний склад якої близький до “моршинської”. На вул. Дачна в м. Яремче також є джерело сірководневої мінеральної води.

Назва міста  пов’язана з першопоселенцем  Яремою Годованцем, який заклав тут  обійстя 1727 р. Як курортне містечко, Яремче почало розвиватися з ХІХ ст., сюди приїжджали відпочиваючі з Відня, Варшави, Кракова, Львова та інших міст. А з кінця ХІХ ст. курорт Яремче – визнаний у Європі кліматологічний центр (лікування хворих на туберкульоз).

У першій половині ХХ ст. польські бізнес-кола вкладали значні інвестиції в розбудову модерної курортної інфраструктури Яремче. У  той час збудовано десятки  вілл та пансіонатів (“Рай”, “Морське око”, “Троянда”, “Пристань”, “Варшав’янка” та ін). Станом на 1937 р. (коли радянська Україна знемагала від голодомору й репресій) курорт Яремче мав 2 готелі єврокласу, 44 пансіонати, 3 санаторії, 56 вілл та 53 гуцульські хати для відпочивальників. Літній сезон відпочинку у віллах та пансіонатах тривав з 15 травня до 15 жовтня, а зимовий – з 15 грудня до 15 березня. Взимку відпочивальники займалися лижним і санним спортом. На курорті Яремче (разом з Дорою і Ямною) з 1937 р. відпочивало понад 10 000 осіб.

Другий етап розвитку курорту припав на 1950–1980-ті роки, коли у місті була розбудована  сучасна рекреаційна інфраструктура. У 1980-ті роки щорічна кількість рекреантів, які відпочивали в межах Яремчанської міської ради, сягала понад 1 млн осіб. Переважна більшість цих туристів приїжджала за профспілковими путівками, тобто край не докладав майже ніяких зусиль щодо промоціювання туристичних послуг та забезпечення їхньої відповідної якості. Проте з 1991 р. кількість туристів різко зменшилась до 20–50 тис. осіб.

Третій –  сучасний етап – розпочався з другої половини 1990-х років, коли активізувався  розвиток традиційного для Яремче сільського зеленого туризму, з’явилися нові гостьові вілли та приватні пансіонати, розпочато  реконструкцію санаторно-відпочинкових закладів. На початку ХХІ ст. Яремчанська міська рада знову вийшла на показник щорічного обсягу відвідувань на рівні 100–120 тис. осіб. За прогнозами, до 2015 р. можна очікувати збільшення туристичних потоків до 400 тис. осіб.

Нині на території Яремчанської міської ради налічують 58 рекреаційних закладів усіх форм власності, у тім числі 14 туркомплексів, 8 санаторіїв, 3 спортивні бази, 6 дитячих оздоровчих таборів, 49 агросадиб сумарною рекреаційною місткістю 4,6 тис. місць (табл. 1). Медичну допомогу населенню надають дві лікарні на 175 ліжок, а також дві поліклініки і дві амбулаторії. Щорічно тут відпочиває 120–125 тис. туристів. Це становить 1/3 усіх туристичних потоків у Івано-Франківську область.

Туркомплекси  Яремче пропонують найширший спектр сервісного обслуговування, що охоплює багату національну кухню, фітобари з коктейлями з карпатських трав, басейн, російську сауну, солярій, конгрес-зал, обмін валют, інтернет-зв’язок, супутникове телебачення, прокат гірського спорядження тощо.

Дедалі більшу конкуренцію великим туркомплексам створює сільський зелений туризм, у якому високий рівень комфорту поєднаний з домашньою гостинністю сільських родин краю та незабутнім етнографічним колоритом відпочинку в гуцульському селі.

До головних переваг відпочинку в приватних агрооселях Карпатського національного природного парку треба зачислити можливість безперешкодного збирання лікарських трав, ягід і грибів у навколишніх лісах, рибальства, набуття навиків власноручного приготування карпатських страв з домашньої сировини, посильна фізична праця й опанування сільськими ремеслами (навики сінокосіння, заготівлі дров, розкладання гуцульської ватри, теслярства тощо).

Висококонкурентним  потенційним турпродуктом, який у  найближчій перспективі може запропонувати  асоціація агроосель Яремчанщини, є транзитний кінний туризм початкового рівня складності (дво-семиденні кінні переходи мальовничим лісистим середньогір’ям Карпатського НПП з ночівлями в комфортабельних агрооселях) та ускладнений гірськими стежками з елементами робінзонади.

Стаціонарна рекреація на курорті Яремче в літньо-осінній  період має насичену туристично-екскурсійну  програму. На вибір клієнта пропонують до двох десятків різноманітних туристичних  походів та екскурсій. Найбільшою популярністю серед гостей міста-курорту користуються такі:

Комбіновані автобусно-пішохідні  екскурсії:

- у заповідне ядро Карпатського  НПП зі сходженням на найвищу  вершину Українських Карпат г.  Говерлу (2061 м); 
- курортами краю з відвіданням дерев’яних гуцульських храмів – пам’яток народної архітектури XVІІІ–ХІХ ст.: церкви Різдва Богородиці 1620 р. з дзвіницею 1785 р. в с. Де-лятин, церкви Різдва Богородиці (XVII cт.) та Святих Апостолів Петра і Павла (1930-ті роки) у смт Ворохті, церки Св. Димитрія та її дзвіниці (XVIII ст.) у с. Кремінці, церкви Пресвятої Трійці 1868 р. та її дзвіниці у с. Микуличині, церкви св. пророка Іллі (1930-ті роки) та Архистратига Михаїла (XIX ст.) в Дорі, церкви Успення Богородиці в Яремчі (XIX ст.), церкви св. Івана Милостивого з дзвіницею в Ямній (1840), Ганнозачатіївської церкви 1746 р. з дзвіницею 1922 р. та церкви св. Димитрія з дзвіницею 1835 р. в с. Білі Ослави, церкви св. Іоанна Хрестителя 1820 р. з дзвіницею 1720 р. в с. Назавиків, Успенської церкви з дзвіницею 1739 р. в с. Гвізд та церкви св. Юрія з дзвіницею 1924 р. в с. Бистриця; до високогірного Яблуницького перевалу (931 м) через Яблуницький хребет Ґорґан. Через перевал у Західну Європу 1242 р. проходила орда хана Батия, звідки з’явилася друга назва цього прадавнього шляху – Татарський перевал. Екскурсію на перевал традиційно завершують щедрим карпатським обідом у фешенебельному ірському ресторані “Беркут”; неподалік працює сувенірний ринок; 
- у середньовічний гірський монастир Манявський скит (1611) з оглядом руїн Пнівського замку XІV ст.; 
- кільцевий маршрут “По Гуцульщині” через Коломию – Косів – Криворівню – Верховину; 
- кільцевий маршрут “Музеї Гуцульщини” через Яремче (Карпатський крайовий музей визвольних змагань), Надвірну (Історичний музей), Коломию (Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, музей “Писанка”), Космач Музей Олекси Довбуша), Косів (Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини) і Криворівню (садиба-музей І.Я. Франка).