Туризм як напрям економічного розвитку високогірних регіонів Прикарпаття (на прикладі Яремчанського регіону)

Ці  скелі приваблюють досвідчених  скелелазів. Справа в тому, що там  прокладені маршрути різної складності для проведення змагань.

Скелі Довбуша Яремче насправді не єдині в Карпатах : є такі в Бубнищах, є і просто скелі у Верхньому Синьовидному, які також носять опришківський «бренд».

Мінеральні джерела Яремче

  

    Територія Яремчанської міської ради - це один з основних рекреаційних районів Карпатського регіону та України. Природними рекреаційними ресурсами даної території є не лише численні природоохоронні об'єкти та історико-культурні пам'ятки, а й м'який клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води.   

  В усі віки гуцули, чий щоденний побут тісно пов’язаний з використанням води, шанобливо та зі священним трепетом ставилися до неї, до чистих та цілющих животоків особливо,  адже джерельна вода має цілющу здатність відновлювати здоров’я та зміцнювати імунітет.  

   Згідно офіційних даних на території Яремчанщини нараховується 5 джерел столовомінеральних вод різного хімічного складу, дебету і лікувальних властивостей: у м. Яремче (район р. Жонка); у районі оздоровчого табору «Камінь Довбуша»; у смт. Ворохта (район першого кілометра Ворохтянського лісництва); у с. Микуличин (урочище Копчин).   

   Дослідження, проведені у 80-х–90-х рр. на основі матеріалів і розробок гідрогеологічного управління, свідчать про те, що на території  Яремчанської міської Ради, є значні можливості для курортного лікування на базі мінеральних вод. Зокрема, в присілку Ямна виявлено мінеральні води двох типів: слабомінералізована гідрокарбонатно-натрієва з підвищеним вмістом органічних речовин (типу «Нафтуся»), хлоридно-карбонатно-натрієва малої мінералізації (типу «Брусницька», "Миргородська»). Біля санаторію-профілакторію «Яремче» знаходиться джерело мінеральної води, хімічний склад якої близький до «Моршинської». Сьогодні для практичних потреб не використовується. В районі відпочинкових закладів, які розташовані по вул. Дачна в місті Яремче, б'є джерело сірководневої мінеральної води. Її можна використовувати при лікуванні гастритів, виразкової хвороби шлунку, дванадцятиперсної кишки, хронічних колітів. В малих дозах дану воду застосовують для профілактичного лікування шлунково-кишкового тракту дітей Чорнобильської зони, що дає 30% позитивних змін в організмі.

 

МУЗЕЙ ЕКОЛОГІЇ ТА ЕТНОГРАФІЇ КАРПАТСЬКОГО КРАЮ

Музей етнографії та екології Карпатського краю в м. Яремче утворений 1.01.2007 р. шляхом реорганізації Музею визвольних змагань Карпатського краю, який в свою чергу був утворений на базі Музею партизанської слави.

У мальовничій  частині Карпат, недалеко від підніжжя Говерли, де народжуються води бистроплинного Пруту, розкинулось ошатне містечко Яремче.

Сьогодні – це один з найбільших туристичних центрів, у якому зосереджено цілу низку  готелів, будинків відпочинку, розважальних комплексів, мистецьких ярмарків. Цьому посприяли наукові дослідження краю, які з ІІ половини ХІХ століття набирали дедалі більшого розголосу. Важливу роль у популяризації краю відіграли промислово-етнографічні виставки, однією з перших серед яких була господарсько-промислова виставка 1880 року в Коломиї. Тут вперше свої роботи презентували народні майстри краю: різьбяр Андрій Тимчук з Дори, вишивальниці Євдокія Орфенюк з Микуличина та Ганна Мисюк з Ямни, жіночі прикраси з бісеру представила Марія Філяк з Микуличина. Згодом твори гуцульських майстрів, вже у ХХ столітті, були представлені на виставці книги і преси, яка відбулася у Ворохті 1938 року.

Така популяризація  традиційної гуцульської культури стала поштовхом до формування у  Яремчі приватної колекції Гільовського, яка нараховувала понад 700 одиниць мистецьких виробів та речей побуту гуцулів. Таким чином, у 30-их роках ХХ століття у Яремчі був заснований перший музей, а на початку 60-их років розпочалося створення краєзнавчого музею, який відкрили у 1963 році. Пошукову та збиральницьку роботу очолив місцевий краєзнавець Михайло Музиря, який за короткий час зібрав численну колекцію етнографічних творів, історичних та природничих матеріалів. Музей розмістили у приміщенні колишнього пансіонату «Gena». В експозиції музею функціонували історико-природничий відділ та відділ живопису. Окремий розділ був присвячений історії створення партизанського з’єднання червоноармійського командира Сидора Ковпака, що діяв у період ІІ світової війни у Карпатах.

У 1967 році за проектом архітектора В. Стасіва була збудована оригінальна споруда музею, що ззовні нагадувала партизанський курінь. Саме тут і розмістили, реорганізований з краєзнавчого, музей партизанського слави ім.. Ковпака, який аж до проголошення Україною Незалежності у 1991 році, виконував роль важливого осередку ідеологічної радянської пропаганди, цілеспрямовано фальсифікуючи історичну правду періоду ІІ світової війни, та боротьбу українців за свою незалежність. Тому, у 1993 році музей був реорганізований у Карпатський крайовий музей визвольних змагань, що розмістився у трьох залах нової експозиції, яка розкрила історію визвольного руху на західноукраїнських землях: створення Легіону Українських Січових Стрільців (УСС), Української Галицької Армії (УГА), молодіжної організації «ПЛАСТ», діяльність ОУН, проголошення Карпатської Україні, боротьбу Української Повстанської Армії (УПА) та дивізії «СС Галичина».

У зв’язку зі зростанням кількості меморіальних музейних комплексів, присвячених визвольній боротьбі та зосередженню їх, здебільшого в обласних центрах, музей зазнав чергової реорганізації. У 2007 році, ставши філією Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, заклад отримав назву Музей етнографії та екології Карпатського краю. Ідея зародження такого музею розглядалась у площині необхідності повернення до першооснов формування культури як генокоду нації. Перед музеєм виникло завдання, через призму екології душі, вирощеної та сформованої на унікальному карпатському ландшафті, засобами музеологічних прийомів, розкрити унікальність традиційної народної культури, що проявила себе у всіх галузях людської діяльності, зберігши у собі віяння всіх епох, релігійних ідеологій та національно-визвольних змагань. Поряд з активною збиральницькою діяльністю, націленою на формування нової експозиції, у виставкових залах музею постійно відбуваються цікаві виставки творів народного та образотворчого мистецтва, тематичні круглі столи, уроки народознавства для учнівської та студентської молоді, а також зустрічі з відомими творчими особистостями краю.

Метою діяльності даного музею є показ традиційної  системи життєзабезпечення карпатського етносу в природних і соціокультурних  умовах їхнього проживання, використання етносом природного середовища, традицій раціонального природокористування, закономірностей формування і функціонування етно- та екосистем, представлення всіх видів традиційного народного мистецтва жителів Карпатського реґіону.

Окрім того, важливою ланкою роботи Музею є організація  та проведення фестивалів, семінарів, конференцій та круглих столів, де порушуються проблеми з питань екології, історії, розвитку народних ремесел, відповідно до вимог часу.

 

 

ЕКОТУРИСТИЧНИЙ ВІЗИТ-ЦЕНТР В  М. ЯРЕМЧЕ 

В 2009 році в Карпатському НПП відкрито Екотуристичний візит-центр, який створено завдяки фінансовій підтримці ЄС в рамках проекту «Створення транскордонної мережі розвитку та просування туризму між Івано-Франківською обл. України та повітом Марамуреш Румунії». Проект реалізовувався «Туристичною асоціацією Івано-Франківщини» у партнерстві з Карпатським національним природним парком, Івано-Франківською обласною державною адміністрацією та Асоціацією «Еколоджік», Румунія.   

 Головною метою діяльності візит-центру у м. Яремче є сприяння розвитку привабливого еколого-туристичного іміджу території Карпатського НПП. На сьогодні – це єдиний туристичний об’єкт, який репрезентує не тільки місцевість, а і сучасні концепції охорони довкілля у привабливому та цікавому для відвідувачів форматі. Тут відвідувач може отримати доступ до інформації про край, природоохоронні території, багатство флори та фауни, культуру та побут місцевих жителів, отримати інформаційні та промоційні матеріали, відвідати кімнату-музей Гуцульщини.  

Cпоруда візит-центру складається із різних секцій, які демонструють екологічне навчання, головні атракції Карпатського НПП, місцеву гуцульську культуру, правила поведінки на природі. Секція змінних експонатів створює можливість для показу тимчасової експозиції. Оригінальним відтворенням Чорногірського хребта є макет гір, висота яких перевищує 2000 м н.р.м. Також розміщені дві діорами з відображенням різних природних комплексів (навколо водна, лісова та субальпійська екосистеми).    

 В зручному мультимедійному конференц-залі, який дозволяє зібрати разом 80 осіб, не порушуючи комфорту перебування, є можливість проведення конференцій, семінарів та круглих столів. Пропонується відвідувачам перегляд ексклюзивного демонстраційного фільму про географію, історію, етнографію та туристичні атракції Карпатського регіону. Цей фільм було створено та озвучено 6-ма мовами (українською, англійською, німецькою, румунською, польською та російською). Візит-центр передбачає комп’ютерне забезпечення, ексклюзивний фільм, аудіовізуальний матеріал, інформаційні стенди.   

 Новостворений  візит-центр є сучасним та функціональним закладом, унікальним на сьогодні в Україні, покликаний затримати туристів в регіоні, максимально зацікавивши їх еко-туристичними принадами краю.

 

 

Церква святих Петра і Павла

   Церква св. Петра і Павла  в Дорі (Яремче) знаходиться в  урочищі Товстий Діл. Вона збудована  і освячена 24 липня 2000 року завдяки  старанням, енергії та жертовній  праці місіонера зі світовим  ім’ям о.мітрата Ярослава Свищука.   

 Цей Божий  храм є справжньою перлиною дерев’яної архітектури та чудовим взірцем храмового мистецтва. Церква дерев’яна, чотирьохярусна, однобанна, покрита бляхою. Власне за західним взірцем, ця церква становить єдиний комплекс із нововідкритим музеєм, що розмістився поверхом нижче. Церква творить єдиний архітектурний ансамбль з просторою монастирською оселею. Розпис іконостасу в сучасному стилі виконав о. Ярослав Свищук. На тлі кольору фламанської синяви проступають одухотворені лики святих мучеників за віру Христову та сповнений скорботи образ Богоматері Чорнобильської.  

 Милують зір  декоративним візерунками високохудожньої  різьби Царські Ворота , за якими  також оздоблений різьбою престол  та оригінальної форми кивот  – мініатюрна копія гуцульської  церкви в с. Зелена Надвірнянського  району, де народився о. Ярослав Свищук. Різьби іконостасу виконані Ігорем Фабуляком з Івано-Франківська, а кивот – роботи талановитого майстра Івана Мосіна з Коломиї. Монастирське подвір’я переходить у Город Мучеників – тут насипана символічна могила, на якій височить пам’ятний хрест з Розп’яттям. Біля підніжжя могили на кам’яних постаментах встановлені скульптури-погруддя ієрархів і мучеників УГКЦ: митрополита Андрея Шептицького, кардинала Йосипа Сліпого, єпископів Григорія Хомишина, Теодора Ромжі, Павла Гойдича та ін. (за задумом о.Свищука – 24 скульптури мучеників церкви). Автор встановлених погрудь скульптор з Делятина Володимир Довбенюк.  

 Окрасою церкви  св. Петра і Павла є музей  ім. митрополита Андрея Шептицького,  де представлено непересічної  художньої цінності твори образотворчого і прикладного мистецтва. Цю колекцію впродовж свого подвижницького життя зібрав по світі о.Ярослав Свищук і перевіз з США на батьківщину в дар українському народу.

 

Церква св. Іоанна Милостивого з  дзвінницею (XVІІІ ст.)

Церква Святого Іоанна Милостивого - це визначна споруда XVIII ст., яку сміливо можна вважати досконалим зразком архітектурного спадку Гуцульщини. Знаходиться храм в Яремче, у передмісті (колишньому селі) Ямна на вулиці Ковпака. Поруч з церквою височіє дзвіниця, а разом вони уособлюють неповторний архітектурний ансамбль Яремче.

Церковна  будівля Іоанна Милостивого представляє  собою одноголову, хрестоподібну  в плані дерев'яну споруду, яка  має короткі бічні виступи. Варто  відзначити, що на виступах зрубів є  піддашшя. Це абсолютно унікальна  споруда з точки зору архітектурної задумки. Центральний зруб будівлі перекрито величною шатровою главою, котра розміщується на незвичному чотирикутному спорудженні. Центральна частина зрубу, могутньо вирізняється над невеличкими краями похилих дахів. А ось до східної стіни церкви примикає цікава прибудова. Дзвіниця являє собою двох'ярусну споруду, котра завершується величним шатром. Вражає своєю красою верхній ярус дзвінниці, так як виконаний у формі аркади-галереї.

Увагу туристів привертає велич та досконалість святині Іоанна Милостивого.

 

 

 

Чудо Архистратига Михаїла

Церква Чуда святого Архистратига Михаїла вважається пам’яткою архітектури національного значення. Цей храм є найстарішою святинею всієї околиці. Розташований він у м. Яремче, вул. Кам'янка, 32 (передмістя Дора) по сусідству із сільським цвинтарем. Датують цю хрестову одноглаву церкву XVII ст. Коли саме і хто звів святиню, невідомо, однак зазначено, що в 1844 році її перебудував майстер В.Гнишик.

Відтак  від початку свого існування  церква суттєво змінилася. Двісті-триста років тому вона не була помальована  ні зовні, ні всередині і мала природний  охристий колір мореної сосни. На початку XX ст. стики між колодами замалювали, а згодом повністю зафарбували і розписали стіни. У 1950-х роках місцевий художник поновив на стінах альфрейні роботи (орнаментні розписи).

Незважаючи  на усучаснений вигляд храму в  ньому збереглися зразки малярства XVIII ст., зокрема на різьбленому іконостасі, та все ж більшість його зображень належать пензлеві майстра XIX ст. На стінах церкви розміщені ікони майстрів європейської художньої школи XIX ст., які безумовно становлять художню цінність.