Туристсько – рекреаційні ресурси Норвегії

Розвиток відносин між Україною та Норвегією перебуває на невисокому рівні. Для норвезької сторони існують також додаткові труднощі, пов’язані з традиційною орієнтацією економіки на захід. Враховуючи ситуацію, що склалася, співпраця з Україною вимагає тривалої підготовки і глибокого знання місцевих умов [23].

Висновки

Головна мета курсової роботи  досягнута. В першій частині було розкрито теоретичні основи оцінки туристсько – рекреаційних ресурсів країн світу. Туристичною методикою вивчення природно-географічної характеристики є географічна характеристика країни в неї входить : геопростір, територія, властивості території, територія країни. До складу території країни входить : суходіл, повітряний простір, внутрішні води, територіальні води, континентальний шельф. Методологічні підходи до вивчення політичної, економічної та історичної характеристики. Політична економічна та історична характеристика до її складу  входять: вивчення політичних умов розвитку туризму. Суверенітет держави: залежні та спірні території, політичні конфлікти та «гарячі точки» планети, форма правління, форма державного устрою, тип політичного режиму, столиця та адміністративно-територіальний поділ, державні символи, міждержавні об`єднання, союзні блоки. Методологія оцінки соціальної характеристики, культури та розвитку туристичної галузі. Соціальна характеристика та культура.

В другій частині курсової роботи описано туристсько – рекреаційні ресурси Норвегії. Зокрема мова йшла про природно-географічних особливостей Норвегії, де описано основні відомості про країну такі як клімат, внутрішні та тереторіальні води, рельєф, флора та фауна, а також корисні копалини. Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку. Стан соціальної сфери, культури та розвитку туристичної галузі в країні. А також Особливості туристичних подорожей до Норвегії.

В третій частині курсової йдется мова про партнерства між Норвегією та Україною в галузі  економіки, політики туризму на підставі проведеного дослідження.

Норвегія одна з найблагополучніших і респектабельних європейських країн, Швеція завжди вабила туриста, для якого відпочинок в Норвегії - це можливість насолодитися унікальною красою і первозданною чистотою природи Скандинавського півострова, познайомитися з однією з самобутніх культур Європи.

Список використаної літератури

1.        Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн. – Київ:   Академія, 2005. – 704 с.

2.        Булатова А. С. Страны и регионы мира М: Проспект, 2005. – 702 с.

3.        Вацеба В. Я. Туристичне країнознавство. - Чернівці: Рута, 2007. – 349 с.

4.        Дахно І.І. Країни світу. – Київ: Мапа, 2007. – 608 с.

5.        Довгань Г.Д. «Країнознавство» - В: «Ранок», 2007. – 548 с.

6.        Друянов Б. М. Туристические маршруты по европейским городам и странам: Очерки. – М., 2001. – 589 с.

7.        Масляк П.О. Країнознавство. – Київ: Знання, 2008. – 292 с.

8.        М. П. Мальська, М. З. Гамкало, О. Ю. Бордун. Туристичне країнознавство. Європа. Навчальний посібник; Київ, Центр учбової літератури, 2009. – 224 с.

9.     Ростов Є. Ф. Економіка країн світу. Довідник. — К.: Картографія, 1998. – 584 с.

10.   Романенко С. «Країни світу» - X: «Книжковий клуб», 2005. – 459 с.

11.   Страны мира. – Москва: Олма-Пресс, 2004. – 481 с.

12.   Сапожникова Е. Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран. Учебное пособие; М.: Издательский центр «Академия», 2004. с. 240

13.   Юрківський В.М.Регіональна економічна і соціальна географія. – Київ: «Либідь», 2001. – 408 с.

14.   Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. – Київ: Либідь, 1999. – 368 с.

15.        www.generaltourist.com

16.        www.turizm.ru

17.        www.mfin.hr

18.        www.ukrreferat.com

19.        www.ukrref.com.ua

20.        www.uk.wikipedia.org

21.        www.otpusk.com

22.        www.norge.ru

23.        www.svit.ukrinform.ua

24.        www.country.turmir.com

25.        www.news2.ukrinform.com.ua

26.        www.tour-retour.lviv.ua

27.        www.kluch.com.ua

28.        www.evropa.org.ua

Індивідуальне завдання: Дослідження туристсько - рекреаційних  ресурсів Звенигородського району

Звенигородський район— адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області. Утворений 12 квітня 1923 року постановою 2-ї сесії ВУЦВК 7-го скликання. Площа — 1010 км² (4,8% від площі області) сільськогосподарських угідь — 63922 тисяч га. Населення станом на 01.01.2011 року – 47,2 тис. осіб, у тому числі: міського — 18,3 тисяч осіб, сільського — 28,9 тисячі осіб, працездатного — 26422 осіб, молодь від 15 до 18 років — 1263 осіб, пенсіонери — 18526 осіб, жіночої              статі — 12248 осіб, чоловічої статі — 6278 осіб. Населених пунктів — 40, у тому числі 1 місто і 39 сільських поселень, які підпорядковуються 1 міській і 27 сільським радам. Районний центр — місто Звенигородка, вперше затверджено містом у 1795 р., вдруге смт Звенигородка перетворено в місто в 1938 році. Відстань до обласного центру по трасі Умань-Черкаси – 110 км., відстань до найближчої залізничної станції Звенигородка (с.Єрки Катеринопільського району) – 12 км. Район межує з Лисянським, Корсунь-Шевченківським, Городищенським, Шполянським, Катеринопільським, Тальнівським і Маньківським районами (Додаток А) [4]. Територія Звенигородського району знаходиться на Правобережжі, в центрі Черкащини у лісостеповій фізико-географічній зоні, в межах Придніпровської височини. Рельєф — пологохвилястий, розмежований ярами та балками, долинами річок. Основні річки — Гнилий Тікич, Шполка, Вільшанка.                             У цілому клімат району є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 7,7 С, найнижча вона у січні (- 5,9 С), найвища – в липні (+19,8 С). Щороку в Звенигородському районі утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна. Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 76%, найменша вона у травні (64%), найбільша – у грудні (87%). Найменша хмарність спостерігається у серпні, найбільша – у грудні. Надра району мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У районі є запаси бурого вугілля, бентонітових глин, каоліну (промислова розробка), будівельних пісків, будівельного каменю (промислова розробка) та джерела радонових вод (санаторій "Радон").                                                                                                                                                          Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яного віку. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знайдено унікальне за останні 160 років поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди трипільської (села Вільховець, Багачівка, Козацьке, Стара Буда, Стецівка, Чичиркозівка) і черняхівської (села Ризине, Водяники, Моринці) археологічних культур.У минулому Звенигородка була значним укріпленим містом із обнесеним частоколом замком. Під час спустошливої навали монголо-татар місто було зруйноване. Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI століття Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях прокотилося повстання відоме під назвою Коліївщина.1793 року Звенигородщина в складі Правобережжя відійшла до складу Російської імперії.На Звенигородщині, в селі Гусакове, 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух – Вільне козацтво, одним з отаманів якого був Юрко Тютюнник. В історії України відоме і Звенигородсько-Таращанське повстання. 28 січня 1944 року в ході Корсунь-Шевченківської битви у Звенигородці відбулося з’єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів, – взято в оточення німецько-фашистські війська [6].                                          Герб Звенигородського району затверджений 28 травня 2003 Рішенням № 6-1 сесії районної Ради. Автори герба: художники Олександра і Микола Теліженко; історичне обгрунтування і опис символіки герба зроблено науковим працівником Звенигородського краєзнавчого музею ім.Т.Г.Шевченка Станіславом Лячінскім. Згідно з Положенням про герб Звенигородського району. "Символіка герба Звенигородського району розповідає про славної історії Звенигородщини - великого регіону Правобережної Середньої Наддніпрянщини. На щиті блакитного кольору, який формою і кольором відповідає щиту Малого герба України, зображений золотий дзвін на золотий дзвіниці Дзвін славить минуле краю, кличе до нових звершень. Нижче - тривежева срекостная стіна, взята з герба з одного із стародавніх гербів міста Звенигородка. Вона символізує древнє оборонне значення краю в системі праслов'янських оборонних споруд і валів, розповідає про древній Звенигород - місто-фортеця на південному порубіжжі Київської Русі, нагадує про одвічне велике стратегічне становище регіону, на межах якого були замкнені сталеві лещата Корсунь-Шевченківської битви. Щит малого герба Звенигородського району (попереднє опис) покладено на золотоколосний сніп хліба, який стоїть на родючих чорноземах лісостепу – тисячолітнього  центру Трипільської культури, цивілізації протоміст землеробів-хліборобів. Праворуч щита малого герба підтримує воїн з мечем у латах часів Київської Русі, взятий з одного з древніх гербів міста Звенигородки, який символізує силу і мужність захисників краю від ворожих навал. Зліва щит підтримує козак, озброєний шаблею і мушкетом, взятий з сучасного герба міста Черкаси - центру області, до складу якої входить район. Геральдичні фігури - щитотримачів – золоті (Жовтого кольору). Підстава великого герба обвита стрічкою кольорів Державного Прапора України. У центрі, на золотому тлі стрічки напис: "Звенигородській район" (Додаток Б) [7].

              Звенигородщина багата на туристичні об’єкти та пам’ятки, майже в кожному селі є на що подивитися, у кожного села своя, дуже цікава і неповторна історія (Додаток В).                                                                                                                                                                            Взагалі Звенигородщину по праву називають Шевченковим краєм адже тут  Тарас Григорович Шевченко народився у Моринцях, а на Чернечій горі поблизу Канева знайшов свій вічний спочинок. Дбайливо зберігаються ті святині, які залишилися, та відновлюються об'єкти, пов'язані із життям та діяльністю Великого Кобзаря. Серед них хата у Моринцях, де народився Т.Г. Шевченко ( відтворена у 1989 р.) (Додаток Г); хата дяка у Шевченковому, де в 1824-1827 рр. навчався грамоті майбутній поет (Додаток Д); будинок у Будищах Звенигородського району, в якому 1829 року юний Тарас був слугою-козачком у поміщика П.В. Енгельгарда.

В селі Моринці у березні (за новим стилем) 1814 року народився Тарас Григорович Шевченко. Батьки майбутнього поета були кріпаками місцевого пана Енгельгарда і жили у хаті Тарасового діда, закріпаченого козака Якима Бойко. Наприкінці 1816 року вони переїхали у сусіднє село Кирилівку (нині Шевченкове), звідки родом був Григорій Шевченко. В Моринцях Тарас не одноразово бував у дитинстві та юності. Він часто описував село у своїх творах. А описувати було що, адже розкидане на численних пагорбах воно і нині дуже красиве. На місці хати, в якій народився великий поет, в радянські часи встановили меморіальний камінь, а Моринці зробили туристичним осередком – місцем паломництва численних шанувальників творчості Тараса. В центрі поставили пам’ятник кобзарю, збудували великий будинок культури із актовим залом, книжкову крамницю, куди надходили всі нові перевидання творів поета та книги про його життя, велику їдальню, гарне кафе. Кожну весну у березні на „шевченківські дні” до Моринців стікалася маса туристів. У 90-ті роки минулого століття про Моринці дещо забули, хоча ще у 1992 році село включили до складу новоствореного історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. Центр села втратив свою привабливість. Але вже у ХХІ столітті Моринці відновили як туристичний осередок [1, c. 47-52].

Шевченкове (до початку XIX ст. називалося Керелівка, а до 1929 року - Кирилівка) з'явилося в XVIII ст. і широко відоме серед тисяч сіл України завдяки тому, що тут пройшли дитячі роки великого поета і незаперечного авторитета України Тараса Шевченка (1814-1861). У 1816 році його родина кріпаків перебирається сюди із с. Моринців, що розташоване неподалік. У 1823 році помирає мати Тараса, батько жениться на вдові, яка мала трьох власних дітей і не жаліла пасинка. З цього часу, за словами самого поета з його автобіографії (єдиного достовірного документа про дитинство Т.Шевченка, написаного за рік до смерті): "Втративши батька і матір, притулився я в школі у парафіяльного дячка". Тут він навчився грамоті, хоча п'яниця дяк усіляко тиранив своїх учнів. Безпритульне (батько помер в 1825 році) і безрадісне дитинство залишає тяжкий спогад про безпросвітне кріпосне життя, що періодично спливає впродовж усієї творчості поета. Вочевидь, найбільш теплі почуття в душі підлітка залишив лише батьківський сад, у якому юний Тарас проводив переважну частину свого дитинства, описаний у повісті "Княгиня": Завдяки щасливому випадку або особистій кмітливості в 1828 році Т.Шевченко потрапив у прислугу до місцевого поміщика Павла Енгельгарда, що після смерті батька володів Кирилівкою і навколишніми селами. У тому ж році Т.Шевченко покинув рідні місця, супроводжуючи хазяїна як козачок. У 1938 році на батьківському подвір’ї побудовано музей Т.Шевченка. Тривалий час поруч із ним зберігалася хата (якийсь час укрита спеціальними павільйонами з величезними вікнами) ненависного дяку, у якого в 1824-1827 рр. навчався грамоті Тарас і з жахом згадував ці часи. У селі збереглися могили батьків поета, а на центральній площі встановлений монументальний пам'ятник Т.Шевченку (1957 р., скульптори М. Вронський, О. Олійник). Автомобільні в'їзди до Шевченкового прикрашені великими назвами села із скульптурами босоногого хлоп'яти, якому судилося стати гордістю нації, що народжувалася [1, c. 45].

Нині у Шевченковому на колишньому подвір’ї Шевченків розташовано літературно-меморіальний музей та адміністрацію Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Музей розташовано на пагорбі. Звідси відкриваються чудові краєвиди балки із вкритими садами схилами. На схилі збереглася могила Катерини Шевченко – матері поета. Хата Шевченків, яка після смерті Григорія – батька, перейшла у спадок до старшого брата, Микити, давно розвалилася. На її місці у 1908 році поставили перший пам’ятний знак – жорнове коло із написом «Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка». Із цього кола і почалося заповідання Шевченкового подвір’я. У заповіднику діє музей Кобзаря, відновлена хата батьків поета. Недалеко стоять великі дуби, у дуплі одного з яких малий Тарас-козачок ховав свої малюнки (Додаток Ж). Серед національних скарбів часів дитинства поета – речі сестри Катерини, брата Йосипа, стіл та ослін з хати батьків та ін Всього в заповіднику налічується 43 об’єкти історико-культурного призначення.

Також на Звенигородщині можна відвідати село Будище. Дорогою можемо зупинитись біля старовинного вітряка (Додаток И). Ця господарська пам’ятка ще у 70-ті роки ХХ століття була робочим агрегатом. Нині вітряк не працює, але зберігся він дуже непогано. Тут  в Будищі у  1828-1829 рр. в, мабуть, старішому, не вцілілому панському будинку жив козачок Павла Енгельгарда майбутній великий поет Тарас Шевченко, про що сповіщає меморіальна дошка (1951)р. (Додаток Л). Він неодноразово згадував Будище у повісті "Прогулянка із задоволенням і не без моралі" (1858 р.) і в поемі "Гайдамаки" (1860 р.). Напевно, гуляв молодий Тарас і в прекрасному пейзажному парку, що оточував садибний будинок, у якому нині розташована восьмирічна загальноосвітня школа. У парку збереглися фрагменти ефектних каштанових і тополиних алей, ставки і два дуби поважного віку (кілька сотень років) дубів, названих на честь поета, що колись прислужував тут [15, c. 56].              В селі Водяники знаходиться гірськолижний курорт оснащений найсучаснішим устаткуванням і сніговими гарматами . Ідеальне місце для катання на вихідних. Всього 3 траси категорії - червона, синя, зелена. Сноупарк, трампліни, пайп (спеціальна U-подібна траса для катання на сноуборді - перша в Україні!). Найдовша 750 м, перепад висот близько 100 м. Розваги: фан-парк (3 трампліни і піраміда), хафпайп для сноубордингу, сноутюбінг, трек для бігових лиж, сіеркросс, бордеркросс, гра на льоду Айсшток, санки (Додаток М) [6].

В селі Вільховець, знаходиться Садиба-музей В.М.Чорновола - Героя України, відомого політичного діяча розміщена в будинку, де проживали його батьки (с. Вільховець Звенигородського району). Цей будинок було подаровано Черкаському обласному краєзнавчому музею сестрою В'ячеслава Максимовича Валентиною Максимівною. 2007 року,  нагоди 70-річчя від дня народження видатного політичного та громадського діяча в будинку почала діяти  експозиція. Відвідувачі мають змогу ознайомитись з оригінальними інтер'єрами кімнат, унікальними фотографіями та документами, книгами, особистими речами родини Чорноволів (Додаток Н) [2, c. 62].

Можна ще відвідати село Гусакове адже саме там знаходиться єдиний пам’ятний знак про заснування в с. Гусакове Вільного козацтва України.

Місто Звенигородка, дякуючи неймовірній красі краю та славі його видатних земляків, входить до Державного проекту «Золота Підкова Черкащини».На Звенигородщині дуже багато визначних місць по яким можна подорожувати та дізнаватися багато цікавого про Черкащину [5].

В Звенигородці можна відвідати Будинок–музей А.Ю.Кримського ХІХ століття (Додаток П), пам’ятник  Т.Г.Шевченку, пам’ятник героям Великої Вітчизняної війни 1969 р.[3, c. 76].

Отже, Звенигородщина дуже багата на туристичні ресурси. Тут багато пам’яток, музеїв, також тут є Державний історико-кльтурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» та гірськолижний курорт.

Список використаної літератури

1.      Мандри Україною. Золота Підкова Черкащини. Черкаський благодійний фонд «Золота підкова». Київ 2007. – 294 с.

2.      Білецький Ф.Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії  Звенигородського району. – Звенигородка, 2003. – 215 с.

3.      Спадщина: Альманах. – Звенигородка: Б.в., 2002. – 231 с.

4.      www.zvenyhorodka.org.ua

5.      www.sputnic-zven.com.ua

6.      www.br.com.ua

7.      www.zven.gov.ua