Туристсько – рекреаційні ресурси Норвегії

В кінці доцільно дати коротку характеристику столиці, звернувши увагу на розбіжність понять у ряді країн: політична, історична та економічна столиця; державним символам [12, с. 69].

При розгляді країни з точки зору туризму, важливе значення має економіка. Національна економіка – це сукупність домогосподарств, фірм, ринків, державних установ, в межах державної території. Національна економіка містить певні сфери та галузі. Розвиток економіки часто залежить від забезпеченості країни природними ресурсами. Отож, розглядаючи економіку певної країни потрібно розглянути її галузеву структуру, показники внутрішнього валового продукту (ВВП), який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва; показники валового національного продукту (ВНП) – сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств.

Також досліджується грошова система країни, туристична індустрія та туристична інфраструктура.

Туристична індустрія та інфраструктура – це сукупність різних суб'єктів туристичної діяльності (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорту, заклади культури, спорту тощо), які забезпечують прийом, обслуговування та перевезення туристів.

Характеризуючи історію країни, звертається увага на такі об’єкти оцінки: історія становлення держави, історія народів, видатні історичні події, видатні історичні особи, історичні регіони, археологічні та історичні пам’ятки.

1.3 Методологія соціальної характеристики, культури та розвитку                              туристичної галузі окремої країни

Розглядаючи будь-яку країну слід охарактеризувати її народонаселення. Населення – це сукупність людей, які живуть у країні в цілому або в межах якої-небудь її частини (регіону), та яка безперервно поновлюється у процесі відтворення.

Вивчення населення починається з демографічних показників. Перший показник, який приводиться в будь-яких описах про країну – чисельність її населення, тобто загальна кількість людей, що проживають на даній території. Для туризму цей показник має чисто номінальне, довідкове значення. Оскільки неможливо стверджувати, що якщо чисельність населення велика, то це сприятливо (або несприятливо) для розвитку туризму. Також не можна зробити висновок, що мале число жителів в країні несприятливо (сприятливо) для туризму. Статевий склад населення також не має прямого практичного значення з точки зору туризму. Обгрунтування тотожне раніше наведеному поясненню для чисельності населення [12, c. 90].

Далі необхідно зупинитися на структурі зайнятості економічно активного населення. Власне, уявлення про можливість масового туризму побічно дає співвідношення показників економічно активного і неактивного населення в країні. Якщо переважає економічно неактивне населення, то можна зробити висновок про те, що масового споживача туристських послуг в цій країні немає. Але і в тих країнах, де переважає економічно активне населення, реальна картина можливостей туризму не така однозначна. Найкращі умови масового туризму в тих країнах, де в структурі зайнятості домінує невиробнича сфера, точніше, сфера послуг. Люди, зайняті в ній, мають більш високий рівень загальної та професійної освіти, їх відрізняє знання іноземних мов і високий ступінь соціально-психологічної та просторово-часової мобільності.

Далі необхідно послідовно розглянути всі основні процеси: розміщення, розселення, урбанізацію та міграції. Населення в будь-якій країні розміщено нерівномірно. Рідкісний виняток становлять окремі малі, або «карликові», держави. У ряді країн середня щільність населення в різних частинах розрізняється в десятки і навіть сотні разів, від повного безлюддя до сотень чоловік на квадратний кілометр. Чим вище щільність населення, тим вище рівень господарської освоєності території, тим більш сприятлива ця територія для більшості видів туризму. Але для природно-пригодницького, природно-екологічного та спортивного видів туризму та в першу чергу для екстремального туризму більш сприятливі території з невисоким рівнем освоєності, тобто з низьким рівнем щільності населення.

              До числа найважливіших соціально-економічних явищ сучасності, що надають великий вплив на туризм, відноситься урбанізація. Високий рівень урбанізації  – одна з основних передумов масових форм туризму. Найвищий рівень урбанізації в країнах Північної Америки та Європи, які є основними постачальниками туристів. Розглядаючи населення, обов'язково слід звернути увагу на етнічний склад.

                            Етнос – це стійкий соціальний вид угруповання людей, що виник історично і представлений плем'ям, народністю, нацією. Єдності етносу надають такі спільності, як мова, територія, господарювання, культура й побут, релігійна, расова, державна приналежність, історична доля. У світі налічується близько 3 тисяч народів (етносів). З-поміж них вирізняються 18 найчисленніших, що становлять більшу частину населення Землі. Серед них: китайці, хіндустанці, американці США, бенгальці, росіяни, бразильці, японці.

Розглядаючи народонаселення та культуру країни, велика увага приділяється релігії, релігійному складу населення. Релігія – це невід'ємна складова духовного життя людства, значною мірою основа нормування повсякденного життя. Той чи інший релігійний світогляд віддзеркалюється в елементах матеріальної (культові споруди) і духовної (пісні, музика, обрядовість тощо) культури кожного народу, визначає не тільки культурно-побутові відмінності та особливості демографічних процесів, а й впливає на політичне та соціально-економічне становище країн і регіонів. Найбільш поширені в світі три релігії: християнство, іслам та буддизм. Крім того, значна частина людства сповідує індуїзм, синтоїзм, конфуціанство, даосизм.                                                                                                                                                           Характеризуючи культуру країни, звертається увага на такі об'єкти оцінки: мова народу; мистецтво; культурні події та явища; масова культура. Велике значення для туристів мають культурні події, що проводяться в країні. Це різного роду концерти, карнавали, паради, ярмарки, вистави, виставки та ін.. Щодо масової культури, – її елементи можна знайти повсюди – в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі). Описуючи культуру країни, слід також розглянути кулінарні традиції та національну кухню, адже це ключові компоненти туристичного країнознавства. Особливості кулінарії розглядаються у такому порядку:  традиції харчування; режим харчування; продукти харчування, раціон; національна та регіональна кухні; домашняя та ресторана кухня; страви та напої; релігійні особливості та обмеження в харчуванні [12, c. 79].

Досліджуючи країну з погляду туризму, найважливіше значення має характеристика стану розвитку туристичної галузі в країні, туристичних ресурсів та географії туризму країни .

Насамперед, дається характеристика стану розвитку туризму як галузі економіки та державній політиці в галузі туризму. Далі слід детально описати туристичні райони, туристичні ресурси, можливі маршрути та тури, види туризму.              Особливу увагу потрібно надати спеціальній туристичній інформації про країну. Вона є дуже корисною і відіграє важливу роль для будь-якого туриста. Детально розглядається така інформація: щодо природних небезпечностей, безпеки життя, здоров’я та власності; поясний час та його різниця з київським; ступінь розвитку телефонного, електронного та мобільного зв’язку. Наявність міжнародного роумінгу в операторів України; список довідкових телефонних номерів та телефон і адреса посольства України; курси обміну національної валюти в основні валюти світу; святкові та неробочі дні; робочий та неробочий час в країні; напруга і частота електричного струму та специфіка електричної фурнітури в готелях; митні правила, обмеження та туристичні формальності країни; необхідність отримання візи, реєстрація та строки перебування в країні; правила поведінки в країні; можливість та розміри чайових у закладах гостинності; можливість прокату авто; традиційні покупки туристів у країні та сувеніри; система  Tax-free.

Tax – free - процедура повернення ПДВ , при купівлі товару в магазинах Tax Free туристувидається спеціальний чек, при виїзді з країни на цей чек ставиться штамп митниці, після чого турист за чеком отримує гроші [12, c. 87].

Розділ 2 Практичні аспекти дослідження туристсько – рекреаційних ресурсів Норвегії

                            2.1 Оцінка природно-географічних особливостей Норвегії                                                                                    Норвегія розташована на півночі Європи. Займає західну і північну частини Скандинавського півострова (Додаток А). Значна частина території країни лежить за Полярним колом. Життя на цих широтах, які в інших аналогічних місцях земної кулі незаселені, можливе виключно завдяки Гольфстріму - теплій морській течії з Мексиканської затоки. Межує Норвегія на північному сході з Росією, Фінляндією і Швецією. На півдні проливши Ськагеррак відокремлює її від Данії.Північна Норвегія славиться своєю величною і суворою природою. У літню половину року північне сонце не заходить цілодобово, а в зимове півріччя залягає морок, і лише невеличкою смужкою світла розвиднюється день. Прибережну лінію один за одним розтинають вузькі рукави фіордів, що врізуються в материк іноді на відстань до 200 км. Фіорди - це тісні затоки, над якими стрімко підносяться вгору, виринаючи прямо з води, тисячометрової висоти скелі. Фактично це глибокі долини, що виникли на місті льодовиків, які були затоплені водою. Найбільший з них - Согне-фіорд - простягнувся на 203 км (Додаток Б). Поблизу берегів чимало великих островів (Лофотенські, Вестеролен, Сенья, Магерьо, Сьорьо), багато дрібних островів і шхер.У східній частині краю та в його середній смузі ландшафт спокійніший. Більша частина території Норвегії зайнята Скандинавськими горами (Додаток В). Це обширне нагір'я, яке на півдні широке і високе, а на півночі вузьке і сильно роздріблене. На півночі також низьке (300-500 м) горбисте плоскогір'я Фінмаркен з окремими вершинами до 1139 м (г.Чуоккарасса). Різко контрастують круті і глибоко розсічені західні схили Скандинавських гір, у формуванні яких велику роль відіграли тектонічні скиди. Східні схили посічені долинами великих річок (долини Естердаль, Гудбрансдаль, Нумедаль тощо). Протяжність країни з півночі на південь становить 1752 км. Через розчленованість берегова лінія має довжину 21 340 км. У найширшому місці ширина країни — 432 км, а в найвужчому (біля Нарвіка) — лише 6,3 км. Південна частина країни — це оголене плато, що його розтинають покриті лісом річкові долини. Площа льодовиків — 3 тис. кв. км. [2, с. 87].                                                                      Незважаючи на географічне положення - як-ніяк самий північ Європи - клімат у Норвегії не занадто суворий, якщо згадати, що на тій же широті знаходяться і Сибір і Аляска. Говорячи спеціальними термінами, клімат країни помірний, морський, на Крайній Півночі субарктичний. Завдяки теплому Північноатлантичного течією (Гольфстрім) клімат прибережних районів значно м'якше, ніж у північних широтах (середня температура січня на півночі -2 - 4 °С, на півдні +2 °С). З цієї ж причини узбережжі майже завжди залишається вільним від льодів. Впливом теплих повітряних мас, що надходять з моря, пояснюється дивне явище: зимові температури в Норвегії швидше знижуються із заходу на схід, ніж з півдня на північ, як це відбувається в інших місцях північної півкулі. Літо на узбережжі дощове, вітряне і прохолодне (середня температура липня на півночі узбережжя +10 ° С, а на півдні +15 ° С) з частими дощами та сильними вітрами. У гірських районах Норвегії клімат значно суворіший. Середня температура січня там від - 10 до - 12 °, а липня від 6 до 10. Суворіше всього зима у внутрішніх районах північної Норвегії, де січнева температура може знижуватися до -40 °С. У порівнянні зі східними районами Норвегії в районах узбережжя і західних схилів Скандинавських гір випадає значно більшу кількість опадів. На західному узбережжі в смузі від Ставангера до Олесуниа випадає 3000 мм, причому на південь від мису Стад опади досягають свого максимуму - 5000 мм на рік. В таблиці 2.1 зображена середня температура та середня кількість опадів  по місяцях.    

Таблиця 2.1 Середня температура та кількість опадів в Норвегії по місяцях                                                                                            

У високогірних районах Норвегії, де клімат відрізняється найбільшою суворістю, фьельди покриті величезними шапками льодовиків. Найбільший з них не тільки в Норвегії, але і у всій Зарубіжної Європі - Юстедалсбре, площа якого досягає 487 кв. км. Загальне число всіх покривних льодовиків і фірнових полів Норвегії 2081. Їх сумарна площа дорівнює 2770 кв. км, що становить 1% території всієї Норвегії. Це найбільший льодовиковий район у материковій Північній Європі. Норвегію називають країною Полуночного сонця, оскільки полярний день - період, коли сонце не заходить за горизонт, в північних областях триває з травня по липень. У середині зими там майже безперервно панує полярна ніч, і навіть на півдні світловий день триває всього кілька годин. Однак, незважаючи на північне розташування країни, в її численних садах визрівають самі різні плодові культури, вирощують тут і зернові (переважно овес і ячмінь) [11, с. 78].                                                        Річки гірські, з глибокими вузькими долинами, численними порогами і високими (до 600 м) водоспадами. Повноводні більшу частину року. Найбільші річки - Гломма, Логен (Гудбрансдаль), Логен (Нумедаль) - знаходяться на сході Норвегії. На заході країни ріки короткі й швидкі. У південній Норвегії чимало живописних озер. Озера займають 4 % території країни. Найбільше в країні озеро Мьєса площею 390 кв. км знаходиться на південному сході (Додаток Г). Також Норвегія омивається Північним і Баренцовим морями. В кінці ХІХ ст. було споруджено кілька невеликих каналів, що з'єднують озера з морськими портами на південному узбережжі, але зараз вони використовуються мало. Гідроенергоресурси річок та озер Норвегії суттєво збагачують її економічний потенціал.                             Оскільки більшу частину країни займають гори, плато і льодовики, можливості для росту і розвитку рослин обмежені. Виділяють п'ять геоботанічних районів: безлісі прибережні з луками і кущами, на схід від нього листяні ліси, далі вглиб країни і на північ - хвойні ліси, вище і ще далі на північ - пояс карликових беріз і багаторічних трав; вкінці, на найвищих широтах - пояс трав, мохів і лишайників. Хвойні ліси - один з найважливіших природних ресурсів Норвегії. Ліси займають близько 25% території країни. Великі національні парки: Бергеф'єль, Південно-Шпіцбергенський, Північно-Західний Шпіцберген, Північно-Східний Свальдбард.                                                                                                                                                          Тваринний світ представлений в основному лісовими видами: лисиця, рись, росомаха, куниця, горностай, лось, північний олень, заєць, білка; багато норвезького лемінга. На півдні - благородний олень, косуля; на морських берегах багато птахів, поширені пташині базари. Моря, що омивають Норвегію, багаті на тріску, оселедець, макрель; в прибережних водах мешкають тюлені [18].