Туристичний комплекс країн Європейського Союзу: регіональні аспекти розвитку

 

 

4. Регіональні особливості розвитку туристичного комплексу

Міжрегіональний обмін туристами в Європі розвинений слабше. У ньому важливу роль відіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.

Найбільш відвідувана  туристична країна Європи і світу  — Франція. На старому континенті вона приймає кожного п'ятого  відпочивальника. Найбільш інтенсивно туристичний обмін здійснюється з Німеччиною та Великою Британією. Одним із основних постачальників туристів у Францію є Німеччина, за нею  йдуть Велика Британія, Бельгія, Італія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди.

Мальовничі ландшафти  та історичні пам'ятки, всесвітньо відома культура та модні товари, прекрасна  кухня та вина роблять Францію  особливо привабливою для туристів. Французи називають свою країну "шестикутником". У світі знайдеться небагато країн, які можуть зрівнятися з "шестикутником" і запропонувати таке розмаїття  ландшафтів: Альпи, карстові плато, рівнини, ліси, морські узбережжя протяжністю 3 тис. км, піщані пляжі та бухти Середземного моря.[15;140]

Окрім бажання провести відпустку  серед мальовничої природи, багатьох гостей приваблює до Франції зацікавлення мистецтвом та історією. Відвідати  Париж — світовий центр політичного, економічного та культурного життя  — заповітна мрія, мабуть, кожної людини.

Останнім часом на французькому ринку в'їзного туризму окреслюється нова тенденція: частка короткотривалих  поїздок зростає, а довготривалих  — зменшується. Залишаючись найпопулярнішим  туристичним напрямком у світі, Франція втрачає привабливість  як місце тривалого відпочинку: дедалі більше європейців, переважно з сусідніх держав, відвідують її у вихідні  дні.

Сьогодні Франція, Іспанія  й Італія охоплені внутрішньо-регіональним туристичним обміном. До 2020 р. UNWTO прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середземномор'я поступово почнуть переорієнтовуватися на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної і Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатися поновити туристичні продукти.

У структурі виїзного туризму  в Європі зменшується частка Америки  і зростає частка периферійних регіонів — Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

Найпотужніший ринок виїзного туризму не тільки в Європі, а  й у світі, сформувався в Німеччині. За прогнозами UNWTO, до 2020 р. обсяг виїзного туризму в Німеччині становитиме  близько 160 млн. поїздок. Для німецького ринку виїзного туризму характерна висока просторова концентрація туристичних потоків. Понад 90 % поїздок здійснюється в межах європейського регіону. За даними UNWTO, п'ять із десяти найпотужніших туристичних потоків в Європі зароджуються в Німеччині, кожну десяту поїздку у світі здійснюють німці, витрачаючи на міжнародний туризм понад 70 млрд. дол. щорічно.[7;95]

Відпустку німці охоче  проводять у країнах Західної та Південної Європи: Іспанії, Італії, Австрії, Франції, Греції, Нідерландах, Швейцарії. Останнім часом популярним туристичним напрямком стала  Центральна та Східна Європа — Польща, Чехія, Угорщина. Однією з основних переваг цих країн як туристичного напрямку є низькі ціни. Далекий  Схід є другим за привабливістю для  німецького ринку регіоном. Особливо швидко розвивається бізнес-туризм у  такі країни, як Японія, Сінгапур, Гонконг. Багато німців відпочиває у Таїланді. Іншими дальніми туристичними центрами для німців є Мальдівські острови, Шрі-Ланка, Кенія та ін.

Нині для туризму, окрім  бурхливого розвитку, характерним є  розширення напрямів туристичних подорожей. Нині поки що до числа таких, що найбільше відвідуються туристами, належать західноєвропейські країни. Країни Центральної та Східної Європи очікують потужне зростання туризму та до 2020 року вони можуть виграти конкурентну боротьбу всередині Європи за райони туристичного призначення.

Країни Східної Європи цікаві у туристичному плані своїми екскурсійними, лікувально-оздоровчими та спортивними програмами та гірськолижними курортами.

Румунія. Третину території  країни займають Карпати, які є ідеальним  місцем для зимових видів туризму. Основними гірськолижними курортами  Румунії є Пояна Брашов та Предял. Курорт Пояна Брашов розташований на висоті 1030 м. та має сучасну спортивну інфраструктуру, цілий ряд готелів та вил. Загальна протяжність трас становить 14 км.

Чорногорія. Республіка багата на гірські масиви та каньйони, один з яких ― Морача, є другим за величиною у світі після Каліфорнійського. Серед відомих курортів можна виділити Жабляк.

Болгарія. В Болгарії є 4 найбільших гірськолижних курорти ― Боровець (гірський масив Рила0, Пампорово (масив Родопи), Банско (масив Пірин) та Алеко. Нині розвиваються й нові перспективні центри гірськолижного спорту ― Смолян, Мальовиця, Семково тощо. Сезон зимового катання тут досить тривалий ― до 190 днів (листопад ― травень), а загальна протяжність трас становить більше 80 км.

Відомими та популярним є  також курорти Польщі, Сербії та Словенії. Угорщина є третім за популярністю туристичним напрямком та її доля у регіоні становить 15 %. Якщо ж розглядати окремі види туризму, наприклад, подорожі на відпочинок, то частка Угорщини становить 18 %.

Скандинавські країни є досить привабливим регіоном для туристів. Так, наприклад у Фінляндії, внаслідок  розвиненої інфраструктури, у туристів користуються найбільшим попитом сімейні тури. І лише 10 % іноземних туристів у Фінляндії обирають спортивний (гірськолижний) вид відпочинку.

Інші скандинавські країни ― Швеція та Норвегія ― залишаються  напрямками індивідуального туризму. Однак, все ж – таки країни північної Європи не відрізняються високим рейтингом відвідувань туристів. Статистичні дані свідчать, що жодна з країн не входить до 15 найбільш популярних у туристичному плані країн.

Країни Західної Європи користуються найбільшою популярністю на ринку туристичних послуг. Найбільшою популярністю серед країн даного регіону користуються Австрія, Великобританія та Німеччина.

Австрія займає 5 місце в  Європі за популярністю у туристів. Питома вага країни у світовому туристичному ринку становить 3,6 %, а середньорічний темп зростання прибуттів туристів у 90 – х роках становив 8,3 %. [13;220]

Найбільшою популярністю користуються курорти трьох австрійських земель Зальцбургленда, Тіроля та Карінтії. Крім того, користуються попитом послуги курорту Зелль, що має чудово розвинену інфраструктуру ― школи, прокати, магазини, бари, ресторани, великий аквацентр.

Останнім часом простежується  тенденція зменшення популярності групових програм та зростання попиту на індивідуальні тури. Все більшого і більшого поширення набувають  культурні види туризму в даній  країні. Вена вважається музичною столицею Європи. Тут жили Шуберт, Моцарт, Штраус, Бетховен і Гайдн. Місто відоме також своїми більше ніж 50 – музеями.

Великобританія займає друге  місце серед країн Західної Європи за популярністю у туристів. Середньорічні  темпи зростання туристичних  прибуттів в країні становить 3,6 %, а частка країни у світовому  туристичному ринку ― 3,7 %.

Найбільш динамічно в  субрегіоні Східного Середземномор`я розвивається туристичний ринок Іспанії. Протягом останніх років обсяг туристичних прибуттів у дану країну щорічно зростає в середньому на 2,5 %.

В середньому, іноземні туристи  проводять в країні 8,3 дні, 71 % з  них віддають перевагу готелям. Значна частка туристів (15 %) зупиняється у  знайомих та родичів.

Всередині країни попитом  користуються Канарські та Балеарські острови (21,6 та 21,9 % відповідно). Інша частина  туристів віддають перевагу Середземноморському  узбережжю ― Каталонії (19 %), Андалусії (13 %) та Валенсії (8,9 %). Серед інших  регіонів найбільш часто виділяють  Мадрид, що залучає 8,3 % всіх туристів.

Разом з тим, отримують  все більшу популярність кемпінги. Цей вид розташування найбільше  популярний у туристів з Франції, Німеччини, Великобританії та у самих  іспанців. Географія відпочинку у  кемпінгах охоплює в першу  чергу Каталонію, Андалусію та Валенсію.

У 2011 р., незважаючи на економічну невизначеність зберігається, число  туристських прибуттів в Європу досягла 503 млн.: 29 млн. з 41 млн. додаткових міжнародних прибуттів, зареєстрованих у всьому світі. Найкращі результати показали турнапрямки Центральної, Східної та Південної Європи (+8% кожне). Хоча частково зростання показників туристичних напрямків Південной Європи був обумовлений переорієнтуванням туристичних потоків, які прямували в країни Близького Сходу і Північної Африки, також благотворно на їх результати вплинуло зростання потоків туристів зі Скандинавії, Німеччини та Російської Федерації. [2]

Висновки до розділу 4

Нині для туризму, окрім  бурхливого розвитку, характерним є  розширення напрямів туристичних подорожей. Нині поки що до числа таких, що найбільше відвідуються туристами, належать західноєвропейські країни. Країни Центральної та Східної Європи очікують потужне зростання туризму та до 2020 року вони можуть виграти конкурентну боротьбу всередині Європи за райони туристичного призначення.

Країни Східної Європи цікаві у туристичному плані своїми екскурсійними, лікувально-оздоровчими та спортивними програмами та гірськолижними курортами.

Найбільш динамічно в  субрегіоні Східного Середземномор`я розвивається туристичний ринок Іспанії. Протягом останніх років обсяг туристичних прибуттів у дану країну щорічно зростає в середньому на 2,5 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Напрями подальшого розвитку туристичного комплексу регіонів ЄС.

Утворення Європейського Союзу (ЄС) спричинило нові особливості формування туристичних потоків між країнами, які входять в його склад (спростилися формальні умови пересування громадян між цими країнами, уніфікувалося фінансове підґрунтя тощо). Також отримала значний розвиток матеріальна база туризму, забезпеченість якою, однак, суттєво диференціюється в розрізі різних країн ЄС.

ЄС визначив три цілі регіональної політики:

- розвиток і структурні  перетворення у менш економічно  розвинутих регіонах;

- економічна і соціальна  трансформація територій, які  вимагають глибокої реструктуризації;

- підтримка позитивних  суспільно-економічних змін у  сфері освіти та на ринку праці.

Ці три окреслені цілі матимуть безпосередній вплив на інтенсифікацію розвитку туризму вже  у найближчій перспективі.

У зазначеному контексті  існує необхідність концентрації зусиль органів влади, суб'єктів господарювання, неурядових організацій у діях, спрямованих  на:

- зростання обсягів інвестицій, спрямованих на створення туристичної  інфраструктури та регіонального  туристичного продукту;

- збільшення питомої ваги  туризму в загальному обсязі  валового внутрішнього продукту;

- зростання питомої ваги  доходів від розвитку сфери  туризму у бюджетах усіх рівнів;

- збільшення асортименту  туристичної продукції регіону,  популяризацію туристичної привабливості  регіону, його історико-культурних  та природних туристичних ресурсів;

- розширення частки регіону  на національному та міжнародному  туристичних ринках;

- посилення активності  органів державної влади та  місцевого самоврядування, а також  розширення ролі регіональних  і місцевих туристичних організацій  в процесі формування та просування  туристичних послуг.[1]

Перед державами — членами  ЄС поставлене завдання гармонізувати  законодавчі й нормативні акти у  сфері, яка стосується подорожей  і відпочинку в складі комплексного туристичного продукту.

Процес координації професійних  вимог, метою якого є сприяти  вільному обміну зайнятих у виробництві, охопив і співробітників служби прийому  в готелях, економічного відділу, покоївок, працівників ресторанів, барменів, касирів, портьє й кухарів. Погоджено  вимоги до осіб, які супроводжують  туристичні групи, співробітників турагенцій, співробітників служби з проведення конгресів, співробітників рекламно-інформаційного туристичного відділу, технічного персоналу служби прийому в туристичному агентстві, працівників парків відпочинку.

Директива ЄС № 75/368/СЕЕ стосується умов, у яких гіди й перекладачі  можуть займатися своєю професійною  діяльністю як особи, які організовують  поїздку, і як особи, які супроводжують  туристів. Положення цієї Директиви  не поширюються на екскурсоводів, котрі  працюють у місцях, які відвідують туристи.

Туризм представлений в програмах ЄС з професійної освіти й підготовки.

Програма COMET передбачає співробітництво  туристичних підприємств і університетів  у підготовці фахівців для туризму  з використанням новітніх технологій і розробок.

Програма ERAZMUS — гнучкий  інструмент між-університетської співпраці, розрахований на підготовку фахівців для туризму за єдиною європейською програмою й з єдиним дипломом.

Програма PETRA забезпечує можливість одержання додаткової однорічної або  дворічної освіти всім особам, які  мають середню освіту.