Туристичний комплекс країн Європейського Союзу: регіональні аспекти розвитку

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….4

1. Сутність, значення і місце туристичного комплексу в господарстві регіону…...6

2. Передумови і фактори туристичного комплексу ЄС: природні, демографічні, соціально-економічні, історичні………………………………………………………9

3. Характеристика структури туристичного комплексу ЄС………………………..16

4. Регіональні особливості розвитку туристичного комплексу……………………20

5. Напрями подальшого розвитку туристичного комплексу регіонів ЄС…………26

Висновки……………………………………………………………………………….31

Список використаних джерел………………………………………………………...33

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Під поняттям туристичного комплексу розуміється сукупність підприємств, що належать до індустрії туризму і супутніх галузей економіки, що знаходяться в безпосередній близькості один від одного, діяльність яких спрямована на задоволення різноманітних потреб туристів.

В основі формування туристичного комплексу ЄС як економічної категорії лежать не тільки теоретичні дослідження всіх сфер, що стосуються туризму, але і досвід становлення туристично-екскурсійного та санаторно-курортного обслуговування в ЄС та регіонах

Туристичний комплекс являє  собою цілісну господарську систему, цільової функцією якої є надання послуг відпочинку, лікування і розваг. Спосіб комбінування зазначених послуг визначає характер конкретних туристичних організацій. Туристський комплекс як господарська система володіє своїм набором факторів виробництва, своєю ресурсною базою і власною інфраструктурою.  Видовим відзнакою туристичного комплексу є висока залежність факторів виробництва, ресурсної бази та інфраструктури від територіальної дислокації і пов'язаних з нею природних факторів.

Щорічний ріст інвестицій серед провідних країн ЄС становить до 25–30%. Майже кожне 7-е робоче місце в Євросоюзі створене туристською сферою, яка стимулює розвиток інших галузей європейського господарства, зокрема будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, зв`язку тощо.

Тому країни Євросоюзу  докладають максимум зусиль для ще більшої інтенсифікації розвитку туристської індустрії, в якій динаміка росту об`ємів наданих послуг призводить до збільшення кількості робочих місць набагато швидше, ніж в інших галузях. Все це призвело до того, що туристська індустрія стала важливим фактором економічної мощі ЄС, формує “обличчя” Євросоюзу, розширює межі взаєморозуміння і довіри між людьми різних конфесій, рас, менталітету, культури.

Актуальність: Дана тема є актуальною, тому що сутність, значення і місце туристичного комплексу в господарстві європейського регіону має велике значення в розвитку туристичного комплексу всіх країн-членів ЄС. 
         Об’єкт дослідження: туристичний комплекс ЄС. 
        Предмет дослідження: Сутність та фактори подальшого розвитку туристичного комплексу ЄС.

       Мета: розкрити тему та проаналізувати особливості розвитку та характеристику структури туристичного комплексу ЄС. 
      Завдання: дослідити процес розвитку туристичного комплексу ЄС.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, значення і місце туристичного комплексу в господарстві регіону.

Європа  найбільш рекреаційно-приваблива у світі, щороку її відвідує до 60 % усіх туристів нашої планети. Це пов'язано з просторовою концентрацією тут природного, культурного, історичного й етнічного розмаїття. Європа — це ніби весь світ у мініатюрі. Традиційними лідерами за кількістю відвідувань в Європі є Франція, Іспанія та Італія. У 2000 р. до шістки європейських країн за кількістю іноземних туристів належали: Франція (74,5 млн), Іспанія (53,6 млн), Італія (41,2 млн), Велика Британія (24,9 млн), Німеччина (18,9 млн), Греція (12,5 млн).[5]

Країни Західної Європи вирізняються у світі найвищим рівнем експлуатації рекреаційних ресурсів і найефективнішим  їх використанням.

Зокрема, у Франції задіяні  всі види наявних рекреаційних ресурсів. Найбільше відпочиваючих (понад 14 млн. осіб) до цієї країни приїжджають з Німеччини, трохи менше з Великої Британії, Бельгії, Швейцарії, Італії, Іспанії і Нідерландів. Майже половина всіх іноземних туристів воліють відпочивати на знаменитій Французькій Рив'єрі.

Близько 16 млн осіб головним об'єктом туризму обирають Париж. Приблизно по 6 млн туристів відвідують Альпи, Лангедок-Русельйон і Аквітанію. [1]

На відміну від багатьох жителів інших країн Західної Європи, французи віддають перевагу відпочинку і лікуванню у власній державі (82 %). Свою країну вони оглядають, мандруючи  переважно автомобілем. Як і в  Україні, серед туристів більшість  становлять міські жителі. Для Франції  у внутрішньому туризмі характерні яскраво виражені піки активності, пов'язані із сезоном літніх відпусток, різдвяними днями, канікулами у лютому, Великоднем тощо. [8]

Рекреаційно-туристичне господарство Франції, щоб утримати перше місце  у світі постійно змінюється і  реконструюється. Держава активно  втручається у ці процеси. Прийнято відповідні плани рекреаційного  освоєння тих районів країни, які  ще відстають у цьому плані. Особлива увага приділяється рекреаційному  використанню Піренеїв, атлантичного узбережжя, пошуку мінеральних вод з метою розширення мережі бальнеологічних курортів, розвитку агротуризму тощо. Французи вважають, що можливості розвитку їхнього рекреаційно-туристичного господарства далеко не вичерпані.

Іспанія доволі чітко спеціалізується  на масовому пляжному туризмі. Основна  частина туристів приїжджає сюди з Франції, Німеччини, Італії та Нідерландів.

Темпи економічного зростання, входження країни до євроатлантичних структур, перш за все ЄС і НАТО, активне втручання держави в рекреаційно-туристичний комплекс, надання гарантованих кредитів для будівництва готелів, значні іноземні інвестиції перетворили Іспанію на один із провідних рекреаційних центрів світу. [14;120]

На сьогодні узбережжя  Середземного моря Іспанії за рекреаційною привабливістю випереджає всі інші країни Середземномор'я, включаючи  Італію і Францію. Крім того, Іспанія  має великі потенційні можливості для  розвитку туризму, які в Інших  державах майже повністю вичерпані. Нині найбільш рекреаційно освоєні Балеарські острови та узбережжя Середземного моря. В майбутньому залучення дуже перспективного Атлантичного узбережжя і розширення використання Канарських островів для зимового відпочинку на пляжах.

Зростання доходів населення  привело до швидких темпів розвитку внутрішнього туризму. Найбільшою популярністю користуються прибережні курорти, а  серед регіонів — Валенсія, а  також Андалусія й Каталонія.

Виїзний туризм в Іспанії  хоч і зростає, але донині розвинутий доволі слабо. Туристи з Іспанії  відвідують переважно сусідні країни Португалію і Францію, а також  віддають перевагу порівняно дешевим  послугам у Марокко, Тунісі, Туреччині  і Греції.

Особливо полюбляють туристи  з усього світу музей Прадо і палац Ескоріал у Мадриді, знамениту Долину загиблих з грандіозним монументом і вибитим у скелі величезним храмом з могилою Ф. Франко, морський музей-пам'ятник Колумбу, архітектурні споруди Гауді у Барселоні та ін.

Характерною особливістю  Іспанії є наявність тут державних  підприємств з приймання туристів, підпорядкованих Державному міністерству з туризму, яке опікується переобладнаними  у найдорожчі готелі замками, фортецями  і палацами.

Італія протягом XX ст. перетворилася  на світовий центр рекреації і  туризму. На початку XXI ст. ця галузь господарства розвивається на основі широкого втручання  держави в особі Національного  управління туризму, державної авіакомпанії "Аліталія" і Європейського Співтовариства. Нині ЄС здійснює потужні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури півдня Італії.

Найбільше туристів до Італії приїжджає з Німеччини, Франції, Швейцарії і Австрії. Туристи  з віддалених країн (Японії, США, Південної  Кореї, Канади), як правило, залишаються  тут на тиждень, щоб відвідати  трійку найвідоміших міст — Рим, Венецію  і Флоренцію.[4;50]

Висновки до розділу 1

Визначним за популярністю регіоном на теренах Союзу є Середземномор`я, де особливо відзначаються Іспанія та Італія, дещо відстають від них Греція й Мальта (1,2 млн. туристів), а останнім часом активно включилася у туристський бізнес і Португалія [1].

Держави регіону випереджають й інших членів ЄС і за часткою прибутків від туризму у ВНП. Безумовними лідерами є Кіпр (12,5%) та Мальта (9,7%), високі значення мають також Греція (4,8%), ортугалія (4,3%) та Іспанія (4,2%). Головними передумовами розвитку туристичного комплексу є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж i островів, культурна спадщина, що охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи,

середньовіччя i сучасність.

2. Передумови і фактори туристичного комплексу ЄС: природні, демографічні, соціально-економічні, історичні.

Міжнародна конкуренція, національні інтереси й специфіка  індустрії — це основні причини, які вимагають участі державних органів в управлінні туристичним комплексом . На початковому етапі розвитку інфраструктури туристичної галузі держава всіляко підтримувала бажання людей подорожувати й створювала для цього належні умови.

До середини 60-х років XX ст. заходи, які здійснювалися в цьому напрямі, мали винятково кількісний характер. Держава сприяла розвитку великих міст, що водночас були центрами туризму. Вони були пов'язані між собою мережею автомобільних доріг, що саме по собі сприяло використанню автомобільного транспорту з туристичною метою. В Європі приступили до усунення природних перешкод, які заважали поїздкам на автомашинах. Морський пасажирський транспорт переживав кризу. Набували популярності чартерні програми. До туристичних потоків, які спрямовувалися у великі міста, приєднувалися "заморські" туристи.

Слідом за проблемою стимулювання просування національного туристичного продукту державні органи управління туризмом повинні були вирішувати питання  транспортної інфраструктури: великі міста й головні транспортні  шляхи вже не могли впоратися  з великим потоком туристів, особливо у високий сезон. Демократизація туризму сприяла підвищенню попиту на послуги готелів середньої  категорії й навіть додаткових засобів  розміщення. Водночас деякі країни зіштовхнулися з недостачею висококваліфікованого  персоналу, що змусило державні органи втрутитися у вирішення питань підготовки кадрів.[8;90]

Говорячи про передумови розвитку туризму в Європі, перш за все слід звертати увагу на наступні фактори:

― внутрішньополітичну стабільності (нестабільності) країн Європи та політичну  ситуацію в цілому у даному регіоні;

― наявність міждержавних та міжурядових угод по співробітництву  в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних  та культурних взаємозв’язків, туризму  та обмінів;

― наявність або відсутність  військових конфліктів в країнах  або в регіоні.

Негативно на розвиток ринку туристичних послуг вплинула Перша світова війна 1914 - 1918 рр. Можна з впевненістю сказати, що в той період туризм припинив свою діяльність. Однак слід відмітити, що військові потреби призвели до вдосконалення як залізничного, так і автомобільного транспорту, крім того, для перевезення людей почала використовуватися і авіація. [2]

Закінчення Першої світової війни стало початком нового етапу  в розвитку туризму в Європі. Перш за все, це пов’язане із зростанням ролі США в світі та активізації  американського капіталу в Європі. Приток американців в західноєвропейські країни в той час значно збільшується та перевищує кількість англійських  туристів. Якщо до війни більша частина  туристів прямувала до Італії та Швейцарії, то після її закінчення практично  всі країни Європи були залучені до сфери туризму.

У 1924 році в Англії з чотирьох невеликих авіаційних компаній утворюється  “Імпіріел Ейрвейз”, яка через 2 роки перевезла 16 тис пасажирів, у 1932 р. ― 48,2 тис., у 1935 ― 200 тис., у 1938 ― 222 тис.

Однак цей же період характеризується низкою факторів, які доволі негативно  вплинули на міжнародний туризм та досить сильно затримали його розвиток. Це, перш за все, світова економічна криза 1929 – 1933 рр. До 1932 року кількість  іноземних туристів, що перебували в Англії, скоротилася до рівня  початку 20-х років.

Другою важливою причиною, яка пригальмувала темпи зростання  іноземного туризму 30- ті роки, стало  загострення політичного становища  в Європі, пов’язане з приходом до влади в Німеччині нацистської  партії Гітлера та підготовкою Німеччини до війни. У зв’язку з цим слід сказати про доволі специфічну особливість іноземного туризму як масової форми спілкування людей. При загостренні політичної обстановки іноземний туризм привертає увагу різних спецслужб в якості каналу для збору інформації, а також для проведення політичної та підривної роботи.

Так, під час громадянської  війни в Іспанії у 7 Управлінні міністерства пропаганди нацистської  Німеччини був створений спеціальний  відділ туризму, головним завданням  якого була відправка в Іспанію  німецьких солдат під видом туристів. Починаючи з 1936 року тисячі таких  “туристів” стали приїжджати у всі сусідні з Німеччиною країни. Можна з впевненістю сказати, що вся ця діяльність була складовою агресії гітлерівської Німеччини в Європі.