Туристична індустрія в Південно-Східній Азії

    Водні ресурси активно використовують для зрошення земель у всіх країнах. Дефіцит вологи в сухий період року потребує чималих витрат на будівництво  іригаційних споруд. Водні гірські  артерії п-ва Індокитай (Іраваді, Менам, Меконг) і численні гірські мови островів здатні забезпечити потреби в електроенергії.

    Виключно  багаті лісові ресурси. Регіон розташований у Південному лісовому поясі, ліси покривають 42% його території. Численні лісові масиви мають Бруней (87%), Камбоджа (69%), Індонезія (60%), Лаос (57%), а в Сінгапурі загальна площа лісів - лише 7% (найнижчий показник в регіоні). Ліси регіону особливо багаті на дерево, яке має дуже цінні властивості (міцність, вогнестійкість, водовідштовхувальну здатність, привабливий колір): Струм, сандалове дерево, дерева сімейства бобових, місцеві види сосен, дерево сундри (мангровое), пальми.

    Більшість великих річок материкової частини  починаються в межах Гімалайської-тибетський гірської системи. Густа річкова  мережа має дощове живлення. Наповнюючись водою в період мусонних злив, річки надзвичайно міліють, а іноді й зовсім пересихає в сухий період року. Найбільші річки регіону - Меконг, Хонг, Іраваді, Капуас, Соло і ін.

    Озер  небагато. Найбільш яскравим серед  них є озеро Сап, в якому збереглася морська фауна. У ньому багато риби, і в сухий період місцеві жителі збирають її кошиками біля узбережжя.

    Рибні ресурси прибережної зони морів  і внутрішніх вод мають чимале значення в кожній країні: рибу та іншу морську продукцію широко використовують у харчуванні населення. На деяких островах Малайського архіпелагу видобувають перлини і перламутрові раковини [10;143].

    Багатий природно-ресурсний потенціал і  сприятливі кліматичні умови регіону  дають можливість займатися землеробством протягом усього року, а різноманітні запаси мінеральних ресурсів сприяють розвитку гірничодобувної промисловості та нафтопереробки. Завдяки існуванню цінних порід дерев традиційної областю є лісова. Тим не менш, з-за інтенсивного вирубування лісів площа їх щороку зменшується, що погіршує екобаланс. Це зумовлює необхідність природоохоронних заходів, які здійснюються в Індонезії, Малайзії, на Філіппінах і в інших країнах, для збереження унікальних флори і фауни регіону [9;32].  
 
 
 
 
 

    2. Особливості розвитку туристичної індустрії в Південно-Східній Азії 

    Регіонами, за чисельністю осіб, що прибували  з рекреаційно-туристичними цілями, були Південно-Східна Азія та Тихоокеанський регіон. Країни цього регіону стали  значними рекреаційно-туристичними центрами, здебільшого, зовсім нещодавно, у 1980-і роки. Це, як правило, нові індустріальні країни, в яких у 1980-і рр. відбувалося стрімке економічне зростання: Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Індонезія і Тайвань. Розвиток туризму був щільно пов'язаний з експортом товарів та послуг цими країнами. Експорт товарів сприяв збільшенню ділових подорожей до цих країн, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулював розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом — в'їзного туризму [15] .

    Чималу  роль у цьому зіграла така організація, як ASEAN.

    ASEAN (Association of South East Asian Nations, Асоціація держав Південно-Східної Азії) – політична, економічна і культурна регіональна міжурядова організація держав, розташованих у Південно-Східній Азії [Дод.2].  

    Площа – 4 495 561 км² (> EU).

    Населення – 580 846 000 людей (> EU; > NAFTA).

    Густота населення – 129 людей / км².

    ВВП – $ 2 652 662 млн.

    ВВП на душу населення – $ 4567. 

    Безпосередньо країнами-організаторами АСЕАН являються  Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд  і Філіппіни. АСЕАН було створено 9 серпня 1967 року в Бангкоці разом з підписанням «Декларації АСЕАН», більш відомої як «Бангкокська декларація». В Декларації заявлялось, що АСЕАН відкрита для всіх країн Південно-Східної Азії, які визнають її принципи, цілі та задачі. Пізніше до АСЕАН приєднались Бруней (7 січня 1984 року, через 6 днів після отримання незалежності від Великобританії), В’єтнам (28 липня 1995 року), Лаос і Мьянма (23 липня 1997 року), Камбоджа (30 квітня 1999 року). На даний момент до АСЕАН входять 10 держав. Статус спостерігача, а також шанси увійти в АСЕАН, мають Папуа-Нова Гвінея та Східний Тімор.

    Початкова роль АСЕАН була, скоріше, політичною, ніж економічною. Спочатку її існування  найзначніші договори заключались  країнами-членами саме в області  політичної співпраці в сфері безпеки. Діяльність АСЕАН була спрямована на підтримку миру в регіоні та побудову суспільства, вільного від впливу зовнішніх сил.

    В економічній області країни-члени  АСЕАН проводять лінію на інтеграцію та лібералізацію в регіоні Південно-Східної Азії. Вже в 1977 році були зроблені спроби сформувати зону вільної торгівлі. В цьому році з’явилась АСЕАНівська угода по преференційній торгівлі (Preferential Trade Agreement - РТА), яка була першим інструментом по лібералізації торгівлі, по пожвавленню внутрішньорегіональній торговій діяльності, включаячи забезпечення митних тарифних преференцій і створення пільг для взаємної торгівлі.

    В рамках створення зони вільної торгівлі проводяться міроприємства по пришвидшенню процесів погодження тарифної номенклатури, митної оцінки; встановленне системи «зеленого коридору», тобто системи спрощених митних процедур; погодження товарних стандартів. Робота по стандартизації продукції націлена на те, щоб знизити витрати її виробництва шляхом вирівняння стандартів країн-членов АСЕАН з міжнародними стандартами, взаємного визнання вимог, висунуті до перевірки продукції і выдачі відповідних сертифікатів.

    Базою для співпраці в цій сфері  являються угоди про створення  Зони вільної торгівлі АСЕАН (АФТА), Зони інвестицій АСЕАН (АІА) і Схема промислового співробітництва (АІКО).

    Основні документи АСЕАН

• Декларація  АСЕАН (1967) - Бангкокська декларація. Документ, скріплюючий створення АСЕАН і встановивший цілі цієї організації (див. нижче).
• Декларація про зону миру, свободи і нейтралітету в Південно-Східній Азії (1971) - Куала-Лумпурзька декларація. В ній заявлялось, що нейтральність регіону являється «бажаною ціллю».
• Договір про дружбу і співробітництво (1976) - Балійський договір. В цьому договорі країни домовились про принципи взаємовідносин між собою, а саме: взаємоповага до незалежності, суверенітету, рівності, територіальної цілісності та національної ідентичності кожної нації, право на невтручання у внутрішні справи держави, відмова від методів примусу в міжнародних відносинах, вирішення конфліктів мирним шляхом та інше. Договір прийнятий в зв’язку зі зменшенням напруженості в регіоні після закінчення Другої індокитайської війни.
• Договір про створення в Південно-Східній Азії зони, вільної від ядерної зброї - Бангкокський договір (1995). Цей договір являеється логічним продовженням Куала-Лумпурзької декларації.
• Головним документом, який визначає основні політичні і економічні орієнтири «десятки» на найближчу перспективу, являється прийнята на 5-му самміті в 1997 році програма «АСЕАН – бачення в 2020 році: партнерство в динамічному розвитку».

        Цілі АСЕАН

    У відповідності з «Бангкокською  декларацією» цілями АСЕАН являються:

• пришвидшення економічного зростання, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні;
• встановлення миру і стабільності в регіоні через використання принципів Уставу ООН.
• розширення активного співробітництва і взаємодопомоги в області економіки, культури, науки, техніки і підготовки кадрів;
• розвиток більш ефективної  співпраці в сфері промисловості та сільського господарства;
• розширення взаємної торгівлі та підвищення життєвого рівня громадян краін-учасників;
• встановлення міцного та взаємовигідного співробітництва з іншими міжнародними і регіональними організаціями;
• Індокитай та Південно-Східна Азія взагалі – це один зі світових лідерів по хворих та інфікованих вірусом СНІД. Тому вирішення цієї проблеми є надзвичайно нагальним та важливим [16].

    У 1996 р. Східну Азію та Тихоокеанський регіон відвідали понад 90 млн. туристів. За період з 1980 р. по 1996 р. кількість прибуттів  зросла більше, ніж у чотири рази. 78 % рекреаційно-туристичних потоків у регіоні в першій половині 90-х рр. складали представники країн цього ж регіону, Сінгапур (9 % усіх туристів в регіоні) і Тайвань (близько 7 %). З інших основних регіонів світу найбільшу кількість туристів до Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону постачали Європа і Америка (у приблизно рівних кількостях).

    В останні роки суттєво збільшують обсяги своїх готельних секторів країни Південно-Східної Азії завдяки  значним інвестиціям і впровадженню нових технологій. Ці країни створили транснаціональні готельні ланцюги "Мандарин Орієнтал", "Регент", а також організували поширену маркетингову мережу у всьому світі [2;54]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Характеристика туристичної галузі Південно-Східної Азії 

    3.1. Туризм у Таїланді 

    Країна вільних (так називають Таїланд самі його жителі), країна посмішок. Ці слова повністю визначають характер живуть тут людей. Тайці пишаються тим, що їхні предки ніколи не допускали іноземного панування над собою, і не випадок але Таїланд - єдина в Південно-Східній Азії країна, що зуміла уникнути ярма колоніалізму. Волелюбний дух видно у всіх вчинках тайців. За їх незмінною люб'язністю ховається почуття власної гідності, вміння миритися з обставинами, але без тіні запопадливості і догідливості. Саме гордість живить їх патріотизм і всупереч всім примхам долі дозволяє зберегти на обличчі усмішку.

    Таїланд - лідер по відвідуваності серед країн Південно-Східної Азії. Тисячі буддійських храмів і монастирів, чудові палаци і пагоди в Бангкоку, прекрасні пляжі Паттайя, Патонга, Самуй і Пхукета, бурхливе нічне життя з найрізноманітнішими шоу і розвагами, горезвісний секс-туризм всіх видів, знаменитий тайський масаж і бойові мистецтва, катання на слонах , чудові умови для дайвінгу, Унікальні плавучі базари і сотні екзотичних нежилих островів Андаманського моря, страви знаменитої тайської кухні і барвисті буддійські святкування - все це привертає увагу мільйонів туристів [11].

    Територіальні структури розвитку туристичних ресурсів Таїланду:

    1) наявність значної рекреаційної бази (природний потенціал, культурно-історичні, тощо);

    2) проведення державної політики, що сприяє розвитку територіальної структури туристичних ресурсів;

    3) підвищений інтерес туристів до цієї країни, що зумовлено стабільною політичною ситуацією та екологічними умовами.

    4) наявність добре розвинутої інфраструктури;

    5) добре налагоджена і розвинута сфера обслуговування;

    З такими умовами зрозуміло, що значного розвитку набув в`їздний туризм [14].

    На території країни виділяють чотири туристично-рекреаційних райони: Центральний, Північний, Північно-Східний та Південний. Кожний з них є неповторним за своїми рекреаційними ресурсами і об`єктами тяжіння туристів. Туризм є дотаційною статтею бюджету. Тому розвитку туризму приділяється значна увага. Влада Таїланду розраховує подвоїти кількість приїзджих іноземних туристів в найближчі десять років. За десятирічним планом розвитку туризму, що був схвалений урядом, воно повинно досягти 22,5 млн. чол. В 2001 році Таїланд розраховував прийняти 8,8 млн. туристів, однак ця цифра досягла 9 млн. чол. Порівняно з 2000 роком кількість туристів збільшилося на 500 тис. чол. В найближчі п`ять років Таїланд сподівається щорічно приймати 16 млн. туристів, а прибуток від туризму повинен складати 10 млрд доларів за рік.[11]

    З листопада по березень Таїланд являє собою найбільш перспективний напрямок для нашого туризму. Головна перевага – в ці місяці жодна з країн, окрім, мабуть, Єгипта, неможе запропонувати сонце, море і пляж. Перевізник в Таїланді – “Аерофлот” – і це найкращий варіант.

    Основними центрами тяжіння туристів є: Бангкок (за 2001 р. це місто відвідало 1,2 млн. іноземних туристів), Пхукет (2,2 млн. туристів), Чіангмай (1 млн. туристів), Паттайя (2,2 млн. туристів).[12] Так лише в одному Банкоці нараховується біля 400 храмів, численні музеї та багато парків.

    Комфортабельні готелі Таїланду з розвинутою сферою різноманітних послуг, з добре розвинутою інфраструктурою ні в чому не поступаються готелям європейських держав, відповідаючи найбільшим попитам готові до прийому туристів будь-якого класу. В кожному, навіть невеликому містечку містечку можна знайти готелі, що відповідають світовим стандартам, а ціни нижче ніж на заході. Теплі і чисті прибережні води Індійського океану і чудово обладнанні пляжі роблять пляжний відпочинок в Таїланді одним з найпривабливіших у світі. Саме в Таїланді знаходиться найбільший готель у світі. Він одночасно може розмістити 3700 осіб.