Туристична індустрія в Південно-Східній Азії

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

    МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 

                                      факультет Економіки  та менеджменту

                                            кафедра Менеджменту 

                                                     
 
 
 
 
 
 
 
 

    КУРСОВА РОБОТА

    з «Країнознавства»

    на  тему: 

    Туристична  індустрія в Південно-Східній Азії

                                                                              
 

                                                                                                        студентки 2-го курсу

                                                     
 
 

                                                                                                         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Одеса- 2011 
 
 
 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………3

1. Загальний огляд країн Південно-Східної Азії…………………….4

1.1. Клімат, географічне положення…………………………………….……….4

1.2. Рекреаційні ресурси (ліса, моря, джерела)…………………………...…….7

2. Особливості розвитку туристичної індустрії в Південно-Східній Азії……………………………………………………………………..10

3. Характеристика туристичної галузі Південно-Східної Азії….....14

3.1. Туризм у Таїланді……………………………………………………..…….14

3.2. Туризм у Малайзії та Сінгапурі……………………………………..……..16

3.3. Туризм у Камбоджі, Лаосі, В’єтнамі………………………………...…….21

3.4. Туризм у Індонезії та Брунеї………………………………….…………....28

Висновок………………………………………………………………32

Список використаної літератури та джерел…………….…...……..34 

Додатки……………………………………………………...….…….36 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

      Південно-Східна Азія розташована  на території півострова Індокитай і численних островах Малайського архіпелагу. Країни регіону межують з Південною та Східною Азією, Австралією та Океанією. До складу регіону входять 10 країн: В'єтнам, Таїланд, Малайзія, Лаос, Камбоджа, Індонезія, Філіппіни, Бруней, Сінгапур і Східний Тимор [Дод.1].

    Південно-Східна Азія з'єднує Євразію з Австралією, розмежовуючи разом з тим басейни  Тихого і Індійського океанів. Територію  регіону омивають моря, найбільшими  з яких є Південно-китайське і  Філіппінське моря Тихого океану, Андаманське море Індійського океану.

    Через країни Південно-Східної Азії пролягають важливі повітряні і морські  шляхи: Малаккська протока має таке ж велике значення для світового  судноплавства, як і Гібралтарську  протоку, Панамський і Суецький канали [8;143].

    Розташування  між двома давніми осередками цивілізації і найбільшими чисельності  людей державами сучасного світу - Китаєм та Індією - позначилося на формуванні політичної карти регіону, процесах господарського освоєння, етнічного  та релігійного складу населення, розвитку культури.

    Це  визначає значну привабливість регіону  для туристів. Вищезазначене свідчить про актуальність теми курсової роботи, ціллю якої є аналіз туристичної індустрії регіону. 
 
 
 
 
 
 

    1. Загальний огляд країн Південно-Східної Азії 

    1.1. Клімат, географічне положення 

      Регіон розташований на півострові  Індокитай (третій за розміром  півострів на земній кулі) і  гірських районах на півночі  від нього, аж до Тибетського  нагір'я. Велика острівна частина  регіону - Малайська архіпелаг  - є найбільшою на Землі групою островів. З майже 15 000 островів архіпелагу тільки 5 мають площу понад 100 тис. км2 кожен. Береги Південно-Східної Азії омиваються водами двох океанів - Тихого і Індійського. Зі сходу і півдня Малайська архіпелаг оточують глибоководні западини (жолоба): Філіппінская (10 265 м) і яванська (7729 м).

    Узбережжя континентальної частини регіону  порізано, тут переважають лагунові і вирівняні наносні типи берегів. Острівна частина має більш розчленоване узбережжі. Загальна довжина берегової смуги регіону - майже 67 000 км [1;152].

    Велика  протяжність території з заходу на схід (понад 4,5 тис. км), гірський рельєф, наявність двох частин - материкової  і острівної - багато в чому визначають різноманітність природних умов цієї частини Азії. Для регіону характерне значне розчленування рельєфу, обумовлене складною мережею скидів і складок в молодих горах. На півночі Індокитаю гори, які простягаються у меридіональному напрямку (Аннамскі, Кравань, Ассамо-бірманські та ін) досить високі, на південь вони поступово знижуються, ланцюги розриваються, а ближче до моря розпадаються на окремі гірські масиви і хребти. На півдні Індокитаю в дельтах великих річок і Межигірський западинах розташовані низовини з родючими алювіальними грунтами. У рельєфі Малайського архіпелагу і півострова Малакка переважають гори і височини, які часто переходять у прибережні неширокі заболочені низовини. Тут багато вулканів, у тому числі діючих, лише в Індонезії їх нараховується до 60[15] .

    Південно-Східна Азія розташована в екваторіальному (великі частини Малайського архіпелагу) і субекваторіальному (материкова частина) кліматичних поясах. Високі середньорічні температури (26 ° С) мають невеликі сезонні коливання (2-3 ° С). Найбільш жаркий місяць - квітень (30 ° С). Величезний вплив мають мусонні вітри, зміна яких зумовлює зміну сухого і дощового сезонів. Філіппінські острови, як ніякий інший район земної кулі, страждають від тропічних ураганів - тайфунів. Кожен рік тут буває 3-4 сильних і до 20 середніх або слабких тайфунів [3;134].

    У цілому транспорт регіону розвинений нерівномірно. Нечисленні залізні дороги пов'язують основні товаровиробничого  райони із столицями. Загальна їх протяжність - 25 339 км, а Лаос і Бруней залізниць  не мають. Останнім часом швидкими темпами  розвивається автомобільний транспорт. Загальний парк нараховує 5800 тисяч пасажирських та 2,3 млн вантажних автомобілів.

    Головну роль у всіх країнах відіграє водний транспорт, в півострівних - річковий, острівних - морський. Важливе значення у транспортному комплексі має Малаккська протока (довжина його - 937 км, найменша ширина - 15 км, найменша глибина на фарватері - 12 м). Для перевезень між островами використовують і вітрильники. Власні торговельні флоти мають Сінгапур (11,4 млн бр.-реєстр, т), Таїланд (2,5 млн. бр .- реєстр, т), Індонезія (2,3 млн бр.-реєстр, т.). Сінгапурський порт є одним з найбільших у світі за сумарним вантажному обороту (280 млн т) і третім після Роттердама і Сянгана з обробки морських контейнерів (14 млн умовних товарних одиниць). Великими портами є Хошімін, Хайфон, Дананг (В'єтнам), Джакарта, Сурабая (Індонезія), Куантан, Клан, Кота-кіна-балу (Малайзія), Бангкок (Таїланд) тощо. Істотно прогресує в регіоні авіатранспорт. Функціонують 165 аеропортів з постійними рейсами. Протягом останніх років лідирує в світі за якістю обслуговування і ефективності роботи аеропорт Чанг (Сінгапур). Щорічна пропускна здатність його досягла 24 млн авіапасажирів, найближчим часом вона може зрости до 60 млн пасажирів. Основні рейси між внутрішніми аеропортами здійснюють національні авіакомпанії «Гаруда» (Індонезія), «Сінгапур Ейрлайнз» (Сінгапур).

    Головні залізничні та шосейні шляхи з'єднують  порти країн з їх внутрішніми  районами і обслуговують переважно  зовнішньоекономічні зв'язки [11].

    Аграрно-сировинна  орієнтованість економіки пов'язує країни регіону зі світовим ринком. Експорт товарів для них є найважливішим джерелом іноземної валюти.

    В експорті (+422300000000 дол) переважають:

    - У Брунеї - нафта і газ;

    - У В'єтнамі - бавовняні тканини,  трикотажні вироби, каучук, чай, гумове взуття, рис;

    - В Індонезії - нафта і газ,  сільськогосподарські продукти, фанера, текстиль, каучук;

    - В Камбоджі - каучук, дерево, каніфоль, фрукти, риба, прянощі, рис;

    - У Лаосі - електроенергія, продукція  лісової і деревообробної промисловості, кава, олов'яний концентрат;

    - У Малайзії - нафта і газ, каучук, олово, пальмова олія, дерево, електроніка,  текстиль;

    - У Сінгапурі - обладнання, прилади,  машини, продукція легкої промисловості,  електроніка;

    - У Таїланді - рис, каучук, олово,  кукурудза, маніок, цукор, текстиль, кенаф, джут, дерево тика, інтегральні схеми;

    - На Філіппінах - кокосове масло,  мідний концентрат, копра, банани, цукор, золото, електронне устаткування [6;139].

    Головними імпортними товарами (364,0 млрд дол) є: нафта  і нафтопродукти, машини, устаткування, сталь, хімічні товари, транспортні засоби, медикаменти тощо. Сінгапур є місцем великих міжнародних торгово-промислових виставок, науково-технічних симпозіумів і конференцій (700-750 на рік[7;67]) .

    1.2. Рекреаційні ресурси (ліса, моря, джерела) 

      Регіон багатий на рекреаційні  ресурси, які через економічної  відсталості деяких країн використовується  недостатньо. Базою для розвитку  туристичної галузі є унікальні  й мальовничі екваторіальні ландшафти,  курортні зони узбережжя, історико-архітектурні пам'ятки різних епох, екзотика сучасного життя та традиції різних народів [10;98].

    Основними центрами туризму є Малайзія (6,5 млн  туристів щорічно), Сінгапур (5,8 млн), Таїланд (5,7 млн), а найбільш привабливими туристичними містами - Бангкок, Сінгапур («Азія в мініатюрі», «Азія на одну мить »).

    У список ЮНЕСКО занесено 24 об'єкти:

    - У В'єтнамі (4) - архітектурні пам'ятки  середньовічної столиці Хюе і  затоки Ха, середньовічний р. Хой  і ін.;

    - В Індонезії (6) - храми Борободур  і Прамбанан, національні парки Комодо, Лорец і Уджунг та ін.;

    - У Камбоджі (1) - храмовий комплекс  Ангкор-Ват XII ст.;

    - У Лаосі (2) - колишня королівська  резиденція Луангпрабанг;

    - У Малазії (2) - національні парки  Гунун Мула і Кінабалу;

    - У Таїланді (4) - національний парк  Тхунгіай-Хуай-Кха-Кхаенг, давні столиці Сукотай і Аютія (XIII-XIV ст.), Археологічні розкопки Бан Чьянг;

    - На Філіппінах (5) - океанічний парк  «Рифи Туббатаха», церкви епохи  бароко, рисові тераси Філіппінських  Кордильєр, історичний центр м.  Віган і ін. [14].

    Взагалі туристичний бізнес у регіоні  не отримав належного розвитку (крім Сінгапуру і Таїланду). Для пожвавлення  іноземного туризму в країнах  здійснюються різноманітні заходи (будівництво  нових готелів, розширення транспортної мережі туристичних маршрутів тощо) [3;56].

    Надра території досліджені слабо, але  розвідані запаси свідчать про багатих  покладах мінеральних ресурсів. Кам'яного  вугілля в регіоні дуже мало, лише на півночі В'єтнаму залягають незначні його запаси. У шельфовій зоні Індонезії, Малайзії і Брунею добувають нафту і газ. Через регіон простягається найбільший у світі металлогенічний «Олов'яний пояс» Азії. Мезозойські відкладення зумовили багатющі запаси кольорових металів: Олова (в Індонезії - 1,5 млн т, Малайзії та Таїланді - по 1,2 млн т), вольфраму (запаси Таїланду - 25 тис. т, Малайзії - 20 тис. т). Багатий регіон на мідь, цинк, свинець, молібден, нікель, сурму, золото, кобальт, Філіппіни - на мідь і золото. Нерудні корисні копалини представлені калійної сіллю (Таїланд, Лаос), апатиту (В'єтнам), дорогоцінними каменями (сапфір, топаз, рубін) в Таїланді.

    Агрокліматичні  та грунтові ресурси. Теплий і вологий  клімат є основною передумовою щодо високої ефективності землеробства, протягом року тут збирають 2-3 врожаю. На досить родючих червоних і жовтих фералітних грунтах вирощують багато сільськогосподарських культур жаркого поясу (рис, кокосова пальма, каучукове дерево - гевея, банани, ананаси, чай, прянощі). На островах використовують не тільки прибережні території, але і згладжені вулканічною діяльністю схили гір (терасовані землеробство[19]).