Туристичні ресурси Київської області

Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 13:27, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До кола наукових інтересів авторки увійшли також питання сучасного стану та перспектив розвитку туризму у зазначеному регіоні.
Для реалізації зазначеної мети автор ставить перед собою наступні завдання:
- дати загальну характеристику Київської області;
- описати природні ресурси та кліматичні умови Київської області;
- дослідити історико-культурну спадщину краю;
- проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку туризму к Київській області.

Содержание

ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2. ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ
3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КРАЮ
4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Работа содержит 1 файл

туризм курсова.docx

— 46.01 Кб (Скачать)

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП.

 

1.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

2.  ПРИРОДНО РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ  КИЇВЩИНИ

 

3.  ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ  КРАЮ

 

4.  СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИКУ ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ  ДОСЛІДЖУВАНОЇ ОБЛАСТІ

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

 

ВСТУП

 

 

 

Актуальність теми. Нині туризм визнано  одним з найприбутковіших видів  бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій. Щоденні туристичні витрати складали в 2007 р. понад 2,5 млрд. дол. США.

 

Невід’ємною складовою світового  туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови  української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом  формування ринкового механізму  господарювання, надходження значних  коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного  дозвілля, вивчення історії рідного  краю, залучення широких верств населення  до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні  покоління.1

 

Невипадково вперше в історії України  Верховною Радою проголошено  туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця  України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання  до складу Виконавчої ради Всесвітньої  туристичної організації – керівного  органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.

 

Одним з перспективних регіонів для розвитку туризму є Київська область. Проте, туристичні можливості Київщини ще не достатньо вивчені  у вітчизняній науковій літературі.

 

Саме це і спонукало автора обрати темою курсової роботи «Туристичні  ресурси Київської області».

 

Об’єктом дослідження курсової роботи є туристично-екскурсійний потенціал  Київської області.

 

Географічні рамки курсової роботи обмежуються територією Київської  області за сучасним адміністративно-територіальним поділом України.

 

Хронологічні рамки дослідження  охоплюють період з кам’яного  віку (палеоліту) до сьогодення.

 

Джерельна база. У процесі підготовки курсової роботи автором було опрацьовано  понад 40 джерел. Насамперед, варто відзначити такі фундаментальні академічні праці, що всебічно та найповніше висвітлюють  тему, і складають методологічну  базу курсової роботи: « Історія  міст і сіл Української РСР»1 та ін. Для написання першого розділу  автором було використано праця  таких вчених: Панкова Є. В2., Масляк П. О. та Шищенко П. Г3., Івченко А. С4.

 

Найповнішу інформацію про природні туристичні ресурси досліджуваної  області автор знайшла у виданні  «Київська область. Енциклопедичний  довідник»

 

Історико-культурний потенціал Київської  області найзмістовніше описано  у праці Сементовського Н.Г.

 

Найскладніше було написання четвертого розділу, оскільки у вітчизняній  науковій літературі немає спеціальних  видань присвячених досліджуваній  тематиці. У цьому контексті варто  згадати наукові видання Інституту  туризму ФПУ2

 

Крім того значний масив інформації з досліджуваної проблеми автор  зібрала на сайтах мережі інтернет.3

 

Всі вище зазначені джерела і  стали методологічною основою для  написання курсової роботи.

 

Метою курсової роботи є всебічне дослідження туристичних ресурсів Київщини. До кола наукових інтересів  авторки увійшли також питання  сучасного стану та перспектив розвитку туризму у зазначеному регіоні.

 

Для реалізації зазначеної мети автор  ставить перед собою наступні завдання:

 

-  дати загальну характеристику  Київської області;

 

-  описати природні ресурси  та кліматичні умови Київської  області;

 

-  дослідити історико-культурну  спадщину краю;

 

-  проаналізувати сучасний стан  та перспективи розвитку туризму  к Київській області.

 

Структурно курсова робота складається  з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

 

 

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

 

Київська область розташована  на півночі України, в басейні  середньої течії Дніпра, та його приток - Росі, Десни,Ірпеня, Трубіж, Прип’яті. До складу Київщини входять двадцять п’ять районів, двадцять п’ять міст, у тому числі обласного підпорядкування, двадцять дев’ять селищ міського типу. Територія області – 28,4 тис  кв. км (4,7 площі України). На сході  межує з Чернігівською, Полтавською, на заході з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю  Білорусії. Міське населення становить 58,1% сільське – 41,9%загальної чисельності. Густотою населення – 65 осіб на 1 кв. км.

 

З корисних копалин промислове значення мають: граніти, гнейси, глина, кварцові піски. Також на території Київщини є джерела мінеральних радонових  вод в Миронівці і Білій  Церкві.

 

Ґрунти Київської області різноманітні: на півночі поширені дерево – підзолисті, на півдні – родючі чорноземи і  сірі лісові.

 

Клімат Київської області помірно  континентальний. Середньомісячні  температури січня -5,5 оС, липня +19,2 оС. Абсолютний мінімум - -32,2 оС (лютий 1929), абсолютний максимум - +39,9 оС (серпень 1898). Середньорічна кількість опадів – 649 мм, максимум опадів припадає на липень (88 мм), мінімум на жовтень (35 мм). Взимку в області утворюється сніговий покрив, середня висота покриву у лютому 20 см, максимальна – 440 см.

 

Середньорічна загальна хмарність -6,4 бали, максимум припадає на грудень (8,2), мінімум – на серпень (4,8). Середня  вологість повітря – від64% (травень) до 85 % (листопад).

 

Екологія. Ліси, парки і сади складають  більш ніж половину площі Київської  області майже 80 тис. га. На одного киянина  припадає 22,1 кв. м.

 

Зелених насаджень (за міжнародними нормами, цей показник має бути не меншим за 20 кв. м)

 

Біорізноманіття. Нині тільки 15 – 20 % території України дають досить вірне уявлення про особливості  її рослинного і тваринного світу . ТА навіть за таких умов можна говорити про певну різноманітність української  флори та фауни за своїм складом  рослинний й тваринний світ відповідає умовам географічних зон країни : лісовій, лісостеповій, та степовій. Київська область  розташована у північній і  центральній частинах України. В  зоні полісся і лісостепу. На цій  території зустрічаються види тварин і рослин, притаманні як лісовій, так  і степовій зоні країни. Хвойні, переважно  соснові бори, чергуються з листяними, лісами, що складаються з дуба ,берези, осики,вільхи, клена, ясеня,тополі. В  річкових долинах простираються  заплавні луки з багатою трав’яною  рослинністю, осокою та очеретом. Серед  тварин найбільш поширені дикі кабани, лисиці, зайці, білки, вовки, їжаки, серед  птахів – дятли, сороки, лелеки, дикі качки, синиці, іволги. В річках водиться чимало коропів, щук, річкових судаків, товстолобиків, карасів.

 

Демографія. Точних даних про реальну  кількість мешканців не має, але  за споживання продуктів її оцінюють (в середньому) у 6 млн. 130 тис. осіб. Разом  з навколишніми передмістями Київська область утворює Київську агломерацію  із сукупним населенням 5,2 млн. мешканців. Основне населення – українці.

 

За мовною ознакою в 2008 р. 67% киян вважали рідною мовою українську, проте лише 18% спілкуються винятково  українською, в той час як48% спілкуються  винятково російською та 34% спілкуються  обома мовами в залежності від  обставин.

 

Економіка Київщини – складний багатогалузевий  комплекс, основу якого становлять важка індустрія, легка та харчова  промисловість і високо

 

інтенсивне сільське господарство. У 2007 р. ВРП склав 37 млрд. доларів 6 місце  серед міст центрально – східної  Європи після Москви, Праги, Варшави.

 

Економічний потенціал Київської  області від загальнодержавного рівня: 5,5% населення; близько 11% об’ємів  виробництва споживчих товарів; понад 6%промислового виробництва.1

 

Важливу роль у розвитку всього економічного комплексу столиці відіграє промисловість. Київської області один з найбільших індустріальних центрів України. Майже 300 тис. працюють на виробництві: у машинобудуванні,обробці  металів, харчовій промисловості та інших. Провідними галузями промисловості  міста є електроенергетика, машинобудування  та металообробка, промисловість будівельних  матеріалів, харчова, медична і легка  промисловість. Загалом у області 485 великих і понад 4,5 тис. середніх та малих промислових підприємств.2

 

Домінуючою тенденцією в промисловості  є поліпшення показників у галузях, які випускають кінцеву продукцію, зорієнтовану на внутрішній ринок і  безпосередньо на споживача: харчовій промисловості , машинобудуванні та металообробці, хіміко – фармацевтичній, електроенергетиці, промисловості  будівельних матеріалів, деревообробній та паперово – целюлозній промисловості.

 

У Київської області зосереджено  близько третини науково –  технічного потенціалу України, що є  одним з найважливіших конкурентних переваг міської економіки. Взаємодія  науки й виробництва дозволяє області випускати конкурентоспроможну  продукцію: літаки, річкові судна,екскаватори, обчислювальні машини, радіоапаратуру та ін.[1]

 

Структура наукового комплексу  Київської області: галузева наука  – 55%; академічна наука – 38%; вузівська  наука – 5%; заводська наука – 2%1

 

Транспорт. Київщина є значним транспортним вузлом України. До числа транспортних магістралей області відносяться  автотранспортні магістралі, залізничне сполучення та водні шляхи сполучення. Територія Київської області  вкрита густою мережою автомобільних  доріг, загальна довжина яких становить 8500 км. По території області проходить  автомагістралі міжнародного значенння6 Львів – Харків, Львів – Москва, Санкт-Петербург – Одеса та ін.

 

Область має залізничне сполучення з усіма регіонами України  та країнами СНД. Через її територію  проходять міжнародні експреси в  усі держави Східної Європи . Експлуатаційна довжина залізниці — 880 км (1985 р.)

 

Київ обслуговують міжнародні аеропорти  «Бориспіль», розташований у 29 км на схід від Києва та «Жуляни», на південно – західній околиці міста.2 Аеропорт міжнародного класу «Бориспіль» - повітряні  ворота України. Він співпрацює з  більш як 30 авіакомпаніями світу. Крім цього аеропорту , в області розташовані  два аеродроми, які можуть приймати вантажні транспортні літаки. Авіаційним транспортом області щорічно відправляється близько 2 000 тис. пасажирів, 1 200 т пошти і 7 600 т ватажу.

 

Проходження через область транзитного  газопроводу «Сибір – Західна  Європа» сприяло створенню в  області густої мережі газопроводів. Крім того,через територію Київщини прокладено ряд паливних трубопроводів.

 

Постійним автобусним сполученням  охопленні всі міста і сільські населені пункти області. Перевезення  пасажирів виконують перевізники  на 695 автобусних маршрутах, у тому числі: міських – 66, приміських – 389, міжміських – 240, міжміського сполучення – 34.Відкриття  нових маршрутів і збільшення кількості рейсів на діючих маршрутах  здійснюються через відкриті конкурси на перевезення пасажирів автомобільним  транспортом загального використання.

 

Культура і мистецтво. Київська область має один з найбільших в Україні історико-культурний потенціал. На державному обліку в місті пре  буває понад 3,5 тис. пам’яток (потенціал - понад 10 тис.). З них 62 – пам’ятки археології, 1396 – пам’ятки історії, 433 – пам’ятки монументального мистецтва, 1814 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтні та об’єкти науки і техніки. Функціонує 21 історико-культурний заповідник.1

 

Музей народного побуту і архітектури, зони історико-культурних заповідників, зокрема у Пирогові, Переяславі –  Хмельницькому. На південній околиці  Києва, В селищі Пирогово розташований музей народної архітектури та побуту України, який було відкрито у 1969 р. У  музеї на площі близько 120 га встановлено  понад 150 споруд – пам’яток українського народного будівництва ХVI-XX ст., пам’ятки матеріальної та духовної культури різних епох з усіх регіонів України.

 

Переяславщина має визначне історичне  минуле, свідчення чому є 64 пам’ятки історії та культури, які перебувають  на державному обліку та під державною  охороною.

 

В археологічному плані за різноманітністю  та чисельністю пам’яток ( 123 об’єкти) Переяславщина не поступається прибережним  районам Київщини, що знамениті своїми визначними знахідками. Архітектурна пам’ятка давнього Переяслава – колишнього Вознесенського монастиря ХVIII ст..

 

Великим надбанням історії та культури України можна вважати Переяслав - Хмельницький національний історико-етнографічний  заповідник «Переяслав», який місцеві  жителі називають «музей на горі». У  заповіднику розміщено дванадцять тематичних музеїв.

 

Землі Київщини мають давню історію. І якщо Київ вважають серцем України, то Київщину можна величати її душею.

 

Київська область як адміністративно - територіальна одиниця у складі України утворилась 27 лютого 1932 р. вона розташована на півночі України  в басейні середньої течії  Дніпра. Більша частина області знаходиться  на Правобережжі.

 

У центрі України по обидва береги минулого Дніпра розкинулась Київська земля. Про давню історію краю свідчать археологічні пам’ятки трипільської, черняхівської, лебедівської та софіївської  культури, назву яким дали населені пункти області.

 

У першому тисячолітті нашої  ери на території сучасної Київщини сформувалося ядро племені полян, що заселяли середню течію Дніпра між  річками Россею та Ірпінем. Навколо  нього єдналися інші слов’янські  племена.

 

Процес завершився утворенням держави  Русь з центром у Києві; який літописець нарік «Слово о полку Ігоревім», написаний старою українською мовою  одним із учасників боїв з половцями  біля Переяслава 1187 р.

Информация о работе Туристичні ресурси Київської області