Автор: Пользователь скрыл имя, 05 Марта 2013 в 11:40, лекция
Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода у відповідності до заздалегідь визначеної тематики. В контексті сервісного забезпечення турпродукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування.
Становлення екскурсійної справи в 20-30 –х роках ХХ ст.
Варіант класифікації екскурсій ученого екскурсіоніста В. А. Герда.
Теоретико-методичні основи екскурсійної справи
Класифікація екскурсій
Організація екскурсійних послуг
Тема : Теорія екскурсійної справи: екскурсія її суть, основні ознаки, функції екскурсій
План:
Література
Вступ
Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого середовища. Цей процес будується з використанням заздалегідь відібраних об'єктів, які знаходяться в природних умовах, і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста-екскурсовода у відповідності до заздалегідь визначеної тематики. В контексті сервісного забезпечення турпродукту екскурсія покликана задовольнити духовні, естетичні, інформаційні потреби людини, реалізовуючи пізнавальну функцію туризму: розширення кругозору, організації культурного дозвілля, відпочинку, спілкування.
Основна мета екскурсій – сприяння всебічному розвитку особистості, виховання любові до рідного краю, збагачення знань про свій рідний край, країну, її історичне минуле, цікавих людей, культурні та історичні надбання наших предків.
Екскурсії покликані
сприяти формуванню
Головне в екскурсії – її зміст. Але ефективність екскурсії залежить значною мірою від мистецтва переконливо, яскраво і дохідливо викладати матеріал. Можна добре його знати, але не вміти передати екскурсантам. От чому екскурсоводам, як би добре вони не були підготовлені по конкретній темі, варто опанувати основами екскурсійної методики, уміло використовувати різні прийоми підготовки і проведення екскурсій.
Реалізацію завдань екскурсійного обслуговування, з одного боку, забезпечують властивості екскурсійних об'єктів: пізнавальна цінність, відомість (популярність), незвичайність (екзотичність), виразність, збереженість, місце розташування, типовість (специфічність для даної місцевості), унікальність. З іншого боку, – змістовне наповнення пояснювального тексту (тексту екскурсії) і ефективність методичних прийомів проведення екскурсій, які мають задовольняти вимогам повноти і достовірності інформації, культурно-пізнавальної значимості, досконалості і довершеності композиції і виконання, естетичного задоволення.
Особливе значення має доступність та доказовість інформації, що надається, та застосування диференційного підходу до слухачів.
Заслуговує на особливу увагу екскурсійна діяльність вченого-зоолога, одного з фундаторів Української академії наук Миколи Васильовича ІІІарлеманя.
Відомий український зоолог, діяч охорони природи і заповідної справи, краєзнавець М.В.Шарлемань народився 6 лютого 1887 році у місті Кременчук Полтавської губернії в сім’ї майстра шкіряного виробництва. Батько його, Василій Богумилович, був родом із Варшави, де ще у 18 столітті осіли його французькі нащадки. Під час Першої світової війни вчений змінив дане йому при народженні ім'я Едуард на Миколу. М. В. Шарлемань навчався на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю «Прикладна зоологія».
Багато уваги вчений приділяв роботі у Всеукраїнській Спілці мисливців і рибалок, Комісії краєзнавства ВУАН, юнацьких організаціях.
У 1935 році М.В.Шарлемаль став кандидатом біологічних наук, у 1937 - захистив докторську дисертацію. У 20-х pp. був директором заповідника «Конча-Заспа». Вчений — автор біля 60 статей з охорони природи, декількох популярних книг, 4 фільмів про заповідник «Конча-Заспа». У 1920 р. його було обрано головою зоологічної секції ВУАН, яка займалась фауністичними дослідженнями в різних областях України, зокрема на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Поділлі, Волині та ін. Зібрані в результаті фауністичних екскурсій експонати (опудала птахів, дрібних тварин, земноводних, комах тощо) відправлялись спочатку до зоологічного кабінету, а зі створенням при ВУАН зоологічного музею - до нього. Науковим співробітником, директором і душею цього музею до початку Великої Вітчизняної війни був М.В.Шарлемань.
Під час Великої Вітчизняної війни Микола Васильович із сім'єю не став евакуюватися, залишився в окупованому німцями Києві. Це закреслило всю його подальшу наукову кар'єру. Після відновлення радянської влади вчений не зміг влаштуватись на наукову роботу, його постійно переслідували. З дня на день він чекав арешту, чого на щастя не сталося.
Не дивлячись на своє складне матеріальне становище, М.В.Шарлемань продовжує займатися питаннями охорони природи: пропонує поновити заповідник «Конча-Заспа», вимагає відміни урядового рішення про знищення лисиць, пише листи про охорону столітніх дерев.
Микола Васильович Шарлемань - один з небагатьох українських зоологів, який вбачав у природі не тільки екологічно-наукову, але й естетичну і культурологічну цінність.
М. В. Шарлемань брав активну участь у роботі природознавчої секції Українського наукового товариства, що діяло в Києві упродовж 1907-1921 pp. Був завідувачем екскурсійного бюро при музеї товариства.
За його безпосередньою участю в Києві у 1913-1915 pp. проходили виставки з охорони пам'яток природи, де були представлені рідкісні види тварин та рослин.
М.В.Шарлемань неодноразово порушував питання про створення державних заповідників і заказників, звертав увагу на незадовільний стан існуючих /зокрема заповідник «Палявино» на Волині/. Пізніше став одним з ініціаторів створення «Асканїї-Нової», оголошеної заповідником декретом Ради Народних Комісарів РРФСР від 8 лютого 1921 року.
Екскурсійна справа
м. Києва пройшла великий
В. А. Герда.
Класифікація є розподілом предметів, явищ, понять по класах, відділах, розрядах залежно від їх загальних ознак. Питання про класифікацію екскурсій завжди знаходилося в центрі уваги екскурсійних працівників і учених екськурсионістов. Перші спроби вирішення цієї проблеми відносяться до кінця 20-х років. Учений екскурсионіст В. А. Герд говорив про свій варіант класифікації форм екскурсійної роботи, що основною метою буде розділення екскурсій на групи і підгрупи і виділення тих основних меж, які визначають характер ведення екскурсій, тобто допомагають керівникові орієнтуватися у всіх питаннях її розробки. Це виділення основних меж дасть декілька центральних типів екскурсій, до яких примикатимуть проміжні класифікаційно неясні екскурсії.
Класифікація – це розподіл предметів, явищ, понять на класи, відділи, види залежно від їх загальних чи специфічних ознак.
Основні критерії класифікації екскурсій
Екскурсії класифікуються за:
1) змістом;
2) складом і кількістю учасників;
3) місцем проведення;
4) засобами пересування;
5) тривалістю;
6) формою проведення.
1. За змістом
екскурсії поділяються на
2. За складом
і кількістю учасників
3. За місцем проведення екскурсії бувають: міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні.
4. За засобами
пересуваннях пішохідні і з
використанням різноманітних
Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що, створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу і розповіді.
Транспортні екскурсії (у переважній більшості – автобусні) складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об'єктів (наприклад, пам'яток історії і культури) на зупинках і розповіді про них під час пересування між об'єктами.
Деякі екскурсійні фірми використовують для проведення екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи, гелікоптери (вертольоти) та ін.
5. За тривалістю екскурсії бувають від однієї академічної години (45 хв.) до доби.
Класифікація екскурсій за змістом. Отже, за змістом вони поділяються на оглядові (багатопланові) і тематичні.
Оглядові екскурсії,
як правило, розкривають декілька тем,
тому їх ще називають багатоплановими.
Використовується при цьому сучасний
та історичний матеріал. Ґрунтується
така екскурсія на показі різноманітних
об'єктів (пам'яток історії і культури,
будинків і споруд, природних об'єктів,
місць відомих подій, промислових
і сільськогосподарських
Оглядові екскурсії
мають свої особливості. На відміну
від тематичних, формулювання теми
в оглядових екскурсіях пов'язане
із певною складністю. Незалежно від
місця, де їх готують і проводять,
оглядові екскурсії практично подібні
між собою, насамперед за своєю структурою.
У кожній із них висвітлюється
декілька підтем (історія міста, стисла
характеристика промисловості, науки,
культури, освіти тощо). У той же час
в оглядових екскурсій є свої
відмінні риси, які пояснюються тими
особливостями в історичному
розвитку, що властиві визначеному
місту, області, краю. Наприклад, військово-історична
підтема є присутньою в оглядових
екскурсіях тих міст і областей,
на території яких відбувалися військові
бої. Літературні підтеми
Багатопланові екскурсії традиційно проводяться у краєзнавчих та загальномистецьких музеях, коли під час одного відвідування туриста знайомлять з усіма експозиціями, різними за тематикою і змістом.
Тематичні екскурси присвячені розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в и основу може бути закладено одну або декілька подій, об'єднаних однією темою. Якщо це екскурсія на архітектурну тему, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші містобудівні рішення, стародавні архітектурні ансамблі, храмові комплекси тощо.
Тематичні екскурсії поділяються на історичні, виробничі, мистецтвознавчі, літературні, природознавчі (екологічні), архітектурно-містобудівні.
За змістом історичні екскурсії поділяються на такі підгрупи:
Информация о работе Теорія екскурсійної справи: екскурсія її суть, основні ознаки, функції екскурсій