Теоретико-методологічні аспекти світового туристичного ринку послуг

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Переважну більшість діючих у нас туристичних фірм вважають за краще займатися напрямом своїх  співвітчизників за рубіж, і лише невелика їх частина працює на залучення  гостей в Україну – тобто все  робиться так, що капітал від тур. бізнесу попливе за рубіж.

Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор  туристичних потоків, хоча потік  іноземних туристів до нашої країни постійно зростає. Протягом 6 місяців  Україну відвідали 9,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 27% або майже на 2,0 млн. осіб більше, ніж за аналогічний  період 2006 року. Турпотік українців, що виїжджали за кордон у І півр. 2007 р. збільшився за рахунок поїздок з організованого туризму та приватних подорожей, порівняно з І півр. 2006 р. на 6% або на 467,9 тис. осіб та становив 8,3 млн. осіб.

Спостерігаються позитивні  зрушення на національному ринку  туристичних послуг, які позначені  зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних  відвідувачів, помітною також є тенденція  перевищення в'їзного потоку над  виїзним у структурі міжнародного туризму.

Незважаючи на широку «географію»  туристів, які приїжджають до нашої  країни, їх переважну частину (50%) складають туристи з країн СНД. (Таблиця 2, Додаток 1)

Слід відмітити певне  зростання темпів виїзного туризму  і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами країни на ринку зарубіжного туризму  залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і  транзитні поїздки: Росія, Польща, Молдова, Білорусія. (Таблиця. 3, Додаток 2)

Запровадження візового режиму у відносинах із Словаччиною позначилось  зменшенням виїзного потоку за рік. Відпрацьовується механізм роботи візового режиму з  Польщею та Угорщиною, які з 1.05.2004 р. стали членами Європейського Співтовариства.

При цьому частина іноземних  туристів, які подорожували в туристичних  групах, є досить незначною –  лише 3.4%. Більшість громадян, які, за існуючою класифікацією, розглядаються  як іноземні туристи, фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (і в тому числі для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні організованого туризму (рис. 1, Додаток 2).

На ринку іноземного (в'їзного) туризму також спостерігається  значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних  туристів є рекреація і відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже 32%). Водночас зростає  чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина його спрямована на Крим, третина – до Києва, п’ята частина – до Одеської області і майже 7% – до Львівської.

Спостерігається зростання  в'їзного потоку з Туреччини, країн  Африки, Східної Азії та Тихоокеанського  басейну, з Південної Азії, що, на жаль, свідчить не стільки про туристичну привабливість України, скільки  про використання туризму як міграційного інструменту. Зменшується потік  з колишніх соціалістичних країн  Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина), хоча майже п’яту частину обмінів  становить прикордонний обмін.

Зростає значення України  як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно росте, перевищуючи 50% всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн  СНД (Туркменістану, Таджикістану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану).

Туристична політика України  на ринку міжнародного туризму базується  на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного  туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення  візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування.

Розвиток внутрішнього туризму  визначено Державною програмою  розвитку туризму до 2010 р. як пріоритетний напрям туристичної діяльності і за останні три роки намітилась тенденція до зростання внутрішнього туризму та екскурсійної діяльності.

Змінюється мотиваційна  структура туристичних подорожей  українців за кордон – провідне місце займають поїздки приватного туризму. (рис. 2, Додаток 2)

В ритмі виїзних потоків  можна прослідкувати наявність  двох «гарячих» сезонів – яскраво  вираженого літнього та менш вираженого зимового.

Потоки зарубіжного туризму  замикаються переважно в межах СНД та Євро Союза (Таблиця 4, Додаток 2), хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 1997 р. українці відвідали 62 країни, то у 2006 р. – 168.

Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор'я (Італія, Іспанія, Туреччина, Єгипет,). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко). Але найпопулярнішими за різною метою залишаються найближчі  країни Росія та Польща. (Таблиця 5, Додаток 3)

Національний туристичний  ринок України належить до реформованого  типу і є ринком країни перехідної економіки з середнім рівнем соціально-економічного розвитку, що формує ринкові структури  та індустрію туризму відповідно до макрорегіональних (європейських) стандартів. Сучасний етап характеризується відносно незначною участю у світовому  туристичному процесі і переважанням експорту туристичних послуг.

Туризм, згідно Закону України  «Про туризм» (1995 р.) визнаний одним з пріоритетних напрямків розвитку господарства країни, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів. Інституційно-організаційна підсистема індустрії туризму країни знаходиться в стадії перманентного реформування, що значно ускладнює проведення послідовної туристичної політики і не стимулює розвиток інвестиційного процесу. Державну туристичну політику на ринках міжнародного та внутрішнього туризму впроваджує Державна туристична адміністрація України шляхом координації інтересів державних і місцевих органів влади, некомерційних організацій та комерційних суб’єктів ринку. Розбудовується система підготовки кадрів для туризму і координуються зусилля в цьому напрям.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає  у створенні продукту, конкурентоспроможного  на світовому ринку, здатного максимально  задовольнити туристські потреби населення  країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій  та їх соціально-економічних інтересів  при збереженні економічної рівноваги  та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька  області, м. Київ, де туризм посідає  чільне місце в розвитку економіки.

Розуміють значення туризму  для економіки в Карпатах керівника  облдержадміністрації. Тут розглядають  туризм, як один із своїх стратегічних пріоритетів. Щоб популяризувати туристичні Карпати і вести маркетинг цієї галузі держадміністрації та туристична громадськість Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей разом із приватним сектором туризму, за підібраними програмами TACIS Європейського Союзу створили окрему виконавчу організацію – Раду з туризму Карпатського регіону.

Значення туризму як джерела  валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистих контактів  зростає. Міжнародний туризм в світі надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. [ 9, c. 3 – 7].

Найбільший розвиток міжнародний  туризм отримав в західноєвропейських  країнах. На частку цього регіону  доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше  за 10% – на Азію, Африку і Австралію  разом взяті.

Всесвітня організація по туризму в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно  постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, що приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Україна – дійсний член ВТО з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний  комплекс «Дніпро» та Київська міська державна адміністрація – члени  Ділової ради ВТО.