Теоретико-методологічні аспекти світового туристичного ринку послуг

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти світового туристичного ринку послуг.

1. Міжнародний туризм, як головний сегмент світового ринку послуг

Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів. Сучасного  вигляду туристична галузь набуває  в 1937 р., коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації.

Значення туристичного бізнесу  постійно зростає. Це пов’язано з  тим, що туризм набирає все більшого значення для міжнародних зв’язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн і окремих регіонів. Міжнародний туризм є постійним  джерелом для поповнення валютних надходжень и державного бюджету. Туризм виступає стабілізатором налагодження та укріплення стосунків між країнами, дійовим  фактором підвищення престижу країни в міжнародному співтоваристві, ділових  колах.

Туризм є одним з  найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя  має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків  соціально-економічного розвитку.

У багатьох державах світу  туризм розвивається як система, яка  надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними  і релігійними цінностями даної  країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю.

Вивчення туризму з  наукової точки зору (у ряді інших  дисциплін) з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і  термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно  займаються різні організації, включаючи  Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню  туристичну організацію, Організацію  економічного співробітництва і  розвитку.

Всесвітня рада з туризму і подорожей  вказала на наступні характеристики сучасного туризму:

1. це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу, яка включає такі компоненти як:
1. Подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці);
2. Помешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі);
3. харчування (ресторани, кафе, бари);
4. відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
2. провідний платник податків;
3. працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
4. найпрогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.

У останні 20 років середньорічні  темпи зростання числа прибуттів  іноземних туристів в світі становили 5,1%, валютних надходжень – 14%. Згідно з  даними всесвітньої туристичної  організації, в 1995 році в світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів  туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загалом об'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

По прогнозах експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму  буде продовжуватися і далі. За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний  бум: кількість подорожуючих у світі  до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік  за рік, що означає збільшення туристичних  прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком.

На промислово розвинені  країни доводиться понад 60% всіх прибуттів  іноземних туристів і 70–75% поїздок, що здійснюються в світі. При цьому  на частку ЄС доводиться біля 40% прибуттів  туристів і валютних надходжень.

Туристична діяльність в  розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних  послуг іноземним громадянам отримали 58 млрд. $, Франція і Італія – по 27 млрд. $, Іспанія -25 млрд. $

Розглядаючи підсумки 2000 року, ВТО відзначає, що найбільша кількість  туристів відвідує Європу – 57,7%. Це й  зрозуміло, бо в жодній іншій частині  світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт  робить Європу визнаним лідером ринку  у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів  досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 15%. Ще 16,7% подорожують Північною  Америкою, 3,2% – Латинською Америкою, 3,4% – приїздять на Близький Схід, 1,8% – в Африканські країни, 1,7% – в Австралію.[1, c. 24-27].

Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн  світу впродовж останніх десяти років  і визначити лідерів по залученню  туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях, то це матиме вигляд таблиці 1. (додаток 1)

Традиційними лідерами Старого  світу залишились Франція, Іспанія  та Італія. Значні темпи зростання  демонструють США (8,7% ). Таким чином, визначивши лідерів з приймання іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала туристична індустрія. Надходження валюти в% розподіляються так: в європейські країни – 62,4%, країни Північної Америки – 16,4%, Латинської Америки -11,7%, африканські країни – 2,5%, Ближній Схід – 2,5%, Азію та Австралію – 4,5%. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20–45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.

Україна, перебудовуючи свою економіку на ринкових засадах, включається  у світовий туристичний процес, про що свідчить зростання туристичних потоків і нарощування обсягів діяльності реформованої індустрії туризму. У нашій країні розвивається законодавча і нормативна база (закони України "Про туризм", "Про курорти" та інші законодавчі акти, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів), розбудовується за світовими стандартами національна індустрія туризму (Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки), що дозволяє впроваджувати державну туристичну політику і впливати на формування національного туристичного ринку. Міжнародне визнання України як туристичної держави зафіксоване прийняттям її до складу Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО), яка нараховує зараз 139 країн-членів, та обранням першою серед країн СНД до Виконавчої Ради ВТО, яка включає всього 14 країн.

 Отже, туризм функціонує  як геопросторовий процесу формі  ринку туристичних послуг.

 Ринок туристичних  послуг є системою врівноваження  попиту/пропозиції, яка відтворює  об'єктивно зумовлену необхідність  відповідності в часі і просторі  вартісних та натурально-речових  форм платоспроможного попиту  і товарної пропозиції і діє  на основі коливань виробництва та споживання турпродукту. Ринок туристичних послуг - це поліструктурна, поліформна та багаторівнева система. Його характерними ознаками є безперервне ускладнення функціонально-компонентної (видової) структури на основі диверсифікації попиту та пропозиції.

 Сучасна тенденція  регіоналізації туристичного ринку,  яка проявляється в посиленні  ролі місцевих ініціатив у  створенні конкурентоспроможного турпродукту і його просуванні на ринку, посилює ресурсну складову і роль географічних досліджень ринкових процесів.

 Видова диверсифікація  проявляється й в ускладненні  територіальної структури туристичного  ринку і перш за все в  процесах агломерування, територіальної  концентрації та спеціалізації  на рекреаційній функції, закріплюючись  формуванням туристичних вузлів, курортних районів та зон.

 Таким чином, формування  територіальних ринків туристичних  послуг забезпечується взаємодією  елементів двох структур: галузевої,  представленої компонентами індустрії  туризму, діяльність яких відповідає  туристичній мотивації, та територіальної, яка формується концентрацією  споживання, локалізуючись в межах  спеціалізованих територій. Регуляторні  механізми ринку (рух грошей, інформації, маркетингова політика суб'єктів  ринку), підсилені проведенням державної  туристичної політики та скеровані  зусиллями міжнародних організацій,  виконують роль організаційно-управлінських  структур відповідного рівня.[ 3, c. 6-9].

Туризм у багатьох країнах  світу є пріоритетним напрямом розвитку національної економіки та культури. Це зумовлено динамічністю, високоприбутковістю та великим позитивним соціально-економічним і культурним впливом туризму на розвиток країн. Туристична галузь є специфічним і досить складним об’єктом державного управління. Необхідність державної підтримки та регулювання туризму як синтетичної, складної галузі та багатогранної економічної системи з розгалуженою мережею зв’язків, в орбіту якої входить понад 40 суміжних галузей народного господарства (транспорт, зв’язок, харчування тощо), є очевидною.

 Аналіз, проведений Всесвітньою  Туристською Організацією, свідчить, що в більшості країн світу державна туристична політика впроваджується безпосередньо через центральні органи виконавчої влади - національні туристичні організації, інші інститути, а також опосередковано за допомогою правових важелів, підтримки туристичної інфраструктури і міжнародної політики. Туристична політика має характерні риси загальної політики держави. Разом з тим існують і деякі специфічні фактори, що впливають на її формування: природні умови країни, розвиненість транспортної індустрії, соціальні фактори (умови життя людей, система відпусток), фактори, пов’язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму (стабільні валютно-фінансові, зовнішньоекономічні відносини), правові фактори, пов’язані із створенням і функціонуванням туристичного законодавства.

 За результатами дослідження виявлено, що механізм реалізації туристичної політики держави включає: складання цільових програм з розвитку туризму на рівні держави і регіонів; розробку конкретних заходів щодо досягнення поставленої стратегічної мети і державне регулювання розвитку туристичної галузі. Отже, державне регулювання розвитку туристичної галузі є одним з механізмів реалізації політики держави в галузі туризму. Розвиток туристичної галузі характеризується позитивною динамікою змін кількісних та якісних показників туристичної галузі: збільшенням туристичних потоків, відрахувань у державний та місцевий бюджети, підвищенням рівня зайнятості в туристичній галузі тощо.

1.2. Туристична індустрія  як вид економічної діяльності  і складова економіки України.

В останні роки туризм в  Україні розвивається досить динамічно, одержують розвиток різні його види. Найбільш популярний - міський екскурсійний туризм. Україна привертає туристів багатою природою, історичними й архітектурними пам'ятками, сотнями музеїв, кількість бажаючих потрапити в які досить велика.

 Безумовно, із кожним  роком у нашій країні будується  все більше сучасних готелів,  з'являються нові дуже пристойні  ресторани, які пропонують високий  рівень обслуговування й різноманітність кухні, вводяться до ладу сучасні центри відпочинку й розваг. Україна має всі шанси стати курортом рівня Кіпру або Блакитного берега, якщо мова йде про Крим; стати гідним конкурентом альпійським курортам.

 Однак для цього  необхідна чітко виражена політика  пріоритету в розвитку туризму як сектора економіки з боку держави. Адже розвиток туризму має мультиплікативний ефект. Розвиток туризму може сприяти, у першу чергу, розвитку регіональної економіки. Люди, які приїжджають у регіон, не просто проживають у готелі, вони витрачають гроші: відвідують музеї, театри, ресторани, купують сувеніри.

 Величезний інтерес  може представляти створення  готельного ланцюга на базі  пам'яток історико-архітектурної спадщини. З одного боку, це можливість вдихнути друге життя в пам'ятки культури, з іншого боку - створення нових робочих місць і розвиток туризму.

 Туристична діяльність  у розвинутих країнах є важливим  джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. дол., Франція й Італія - по 27 млрд. дол., Іспанія -25 млрд. дол.

 В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною  орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну - тобто усе робиться так, що капітал від тур. бізнесу спливає за рубіж. [7, c. 39-40].

 В даний час індустрія  туризму є однієї з найбільше  що динамічно розвиваються форм  міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень - 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази.

 За прогнозами експертів,  бурхливий розвиток міжнародного  туризму буде продовжуватися  і далі. По різних підрахунках, до 2008 року ця галузь стане ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів росту число міжнародних подорожей до 2007 року досягне 900 млн. чоловік, а до 2010 року збільшиться і складе порядку 937 млн. чоловік.

Державна служба туризму  і курортів приділяє велику увагу  розвитку співробітництва з Європейським Союзом (ЄС) з огляду на можливості просування національного туристичного продукту на європейському ринку, залучення  до інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної  діяльності, посилення євроінтеграційних  процесів у нашій державі. Адже за своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати одним з провідних європейських туристичних центрів.