Тенденції розвитку світового туризму

Якісне  зростання індустрії туризму в окремих країнах відображено в таблиці

Звичайно, найважливіший фактор, який визначає географію туризму у світі, - економічний. З точки зору окупності капіталовкладень туристична індустрія входить в  число економічних форвардів, які  дають відчутну величину доданої вартості. Туристичні послуги на світовому ринку виступають як "невидимий" товар, характерною особливістю якого є те, що значна частина цих послуг відбувається з мінімальними затратами на місці.

 

  2.2. Теоретичні аспекти світового туризму

При вивченні світового туризму необхідно  брати за основу теоретичний метод  аналізу, який підтримується емпіричними  дослідженнями. Найбільш ефективні  теорії міжнародної торгівлі і міжнародних  фінансів, які разом створюють  економічну теорію світогосподарських зв'язків. До них належать: 
 
- теорія абсолютних переваг; 
- теорія порівняльних переваг; 
- теорія співвідношення факторів; 
- теорія життєвого циклу продукту; 
- теорія подібності країн, які в сукупності пояснюють позицію країни в міжнародному туристичному обміні, світовий поділ та загальне спрямування розвитку туристичних потоків. 
 
Розглянемо теорію абсолютних переваг у туристичній індустрії. Справді, деякі країни мають унікальні туристичні ресурси: рідкісні природні місця, такі як Ніагарський водоспад у США, гора Джомолунгма в Непалі та ін.; пам'ятники архітектури та мистецтва - піраміди фараонів у Єгипті, Тадж Махал в Індії, Акрополь у Греції, Колізей в Італії тощо. Унікальні природні пам'ятники та витвори мистецтва, створені людиною, визначають монопольне становище тієї чи іншої країни і спонукають туристів приїздити до неї. 
 
Свою абсолютну перевагу така країна може ще більше посилити інноваційною політикою, яка дозволяє їй створювати специфічні продукти туризму і тим самим забезпечувати собі хорошу спеціалізацію в міжнародному туризмі. 
 
Інновації в туристичному секторі здебільшого охоплюють індустрію гостинності, яка все більше використовує новітні , технології в готельному бізнесі та індустрії розваг, формування нового туристичного продукту і маркетинг. Завдяки застосуванню передових методів управління та активному використанню сучасних інформаційних засобів і нових матеріалів, інновації також можуть істотно знизити ціну туристичного продукту. 
 
У 1817 році Давид Рікардо розвинув ідеї Адама Сміта і ще більше зміцнив доводи на користь вільної торгівлі. Підрахувавши робочий час, необхідний для виробництва заданої кількості вина і сукна в Англії і Португалії, він показав вигідність зовнішньої торгівлі для країни, коли вона спеціалізується на виробництві тих продуктів, які може виробляти більш ефективно, ніж інші країни, без урахування абсолютних переваг. Інакше кажучи, країна відмовляється від виробництва товарів, в яких вона має абсолютну перевагу і спеціалізується на інших, більш ефективних виробництвах, при цьому купує в інших країнах з меншими ресурсами ті товари, від виробництва яких вона відмовилась. На прикладі Португалії Д.Рікардо показав, що при абсолютній перевазі у виробництві вина і сукна ця країна поступилась виробництвом сукна Англії з тим, щоб самій спеціалізуватись на виробництві більш вигідного для неї товару - вина. 
 
Це і є теорія порівняльних переваг, яка повністю пояснює і характер двосторонніх обмінів продуктами міжнародного туризму, як результат різниці ці» між країнами. 
 
На ціну туристичного продукту впливають витрати на транспорт, проживання і супутні послуги, які, у свою чергу, залежать від цілого ряду складових, що різні в кожній країні - це податкова політика держави, застосування нових технологій, ціни на пальне, продукти харчування, інші види послуг. Разом з вивченням порівняльних цін враховується також якість обслуговування. Для збереження конкурентоспроможності і завоювання порівняльних переваг окремим країнам необхідно підтримувати високий рівень обслуговування, як це роблять такі країни, як Великобританія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, де ціни відносно високі. 
 
Більш точну відповідь на питання "Які саме товари забезпечують країні абсолютну і відносну переваги?" дає теорія, розроблена для розвитку міжнародного туризму. Виникають додаткові місця розміщення, харчування, транспортний зв'язок, розвиваються природні та історико-культурні центри туризму. Тому країни, які можуть керувати великим внутрішнім попитом, готові задовольнити і міжнародний попит. 
 
Для визначення внутрішнього попиту застосовують такі показники: чисельність населення, ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення, кількість місць проживання та інші. До країн із високим внутрішнім попитом належать Франція, Німеччина, Великобританія, Ірландія та ін. Отже, і міжнародні обміни найчастіше відбуваються між країнами, які мають подібні умови прийому та обслуговування гостей. 
 
Досягнуті багатьма країнами економічні показники розвитку туризму та стандарти туристичного обслуговування можуть служити для України орієнтиром на перспективу. Аналіз даних про дохід від іноземного туризму в розрахунку на душу населення показує, що особливо швидко туризм розвивається в країнах Європейського Союзу, а найбільші туристичні обміни відбуваються між сусідніми країнами. Найважливіші фактори, які стимулюють цей процес, такі: 
 
- високий рівень безпеки подорожей у країнах ЄС (цей фактор займає перше місце в опитуваннях туристів); 
- висока якість та широкий спектр туристичних послуг; 
- вільне пересування в межах Європейського Союзу та Шенгенської 
- групи країн, відсутність прикордонного та митного контролю; 
- введення з 1 січня 2002 року єдиної валюти - євро. 
 
Крім цих факторів, значний розвиток туризму в кінці XX та на початку XXI століття пояснюється рядом інших причин. Найголовнішою з них слід визнати посилення процесу індустріалізації - зміцнення економічних зв'язків між країнами і континентами на основі поглибленого територіального розподілу праці і безпосередньо пов'язаного з ним розширення науково-технічних і культурних зв'язків. Важливу роль відіграють досягнення науково-технічної революції, особливо в галузі транспорту і нових інформаційних технологій. Розвитку туризму сприяє збільшення грошових доходів населення ряду країн, підвищення рівня освіти та культури, а також зростаюча втома від життя у великих містах. Чимале значення мають і здійснювані в багатьох країнах спеціальні програми, направлені на активізацію туристичного руху: скасування обмеження на ввезення валюти, будівництво готелів та доріг, широка реклама об'єктів туризму, ціна на туристичні послуги та ін. 
 
Водночас існують чинники, які стримують розвиток світового туризму або негативно впливають на нього, причому в Україні їх значно більше, ніж в країнах, які є основними постачальниками туристичного продукту. 
 
Як свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми: 
 
1. Війна, неспокій, політична нестабільність (74 %). 
 
Як бачимо, саме цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої країни. 
 
Однак практика показує, що вплив цього фактора набагато вагоміший і стосується він не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й країн, сусідніх із нею. Найяскравішим прикладом, що характеризує цю ситуацію, може бути Близький Схід. На відносно невеликій території тут сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку. 
 
Однак динаміка розвитку туризму в згаданому регіоні підлягає різким коливанням. Так, через військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потоку туристів та доходу від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід відвідало на 17,6 % іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за аналогічний період скоротились на 16,5 %. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році у цьому регіоні побувало на 6,62 % іноземних туристів менше, ніж в 1990 році, а надходження від туризму в 1991 році зменшились на 14,4 % в порівнянні з попереднім роком. 
 
Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість подорожуючих до своїх країн перекреслюються одним повідомленням про зростання напруженості в регіоні. Від цього потерпають не тільки державні бюджети, що недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, яким зменшення потоку туристів завдає великі збитки. 
 
2. Екологічні проблеми (57 %). 
 
Цей фактор характерний, насамперед, для України, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу зазначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х - вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж у 5 разів порівняно з 1985 роком, і тільки нещодавно вона почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється також його довгостроковим характером, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, ніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи. 
 
3. Хвороби та епідемії (55 %). 
 
Вплив цього фактора особливо істотний для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, є невивченість цього регіону і численні хвороби та епідемії, які тут постійно спалахують. 
 
Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони зі складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону. 
 
4. Природні катаклізми та катастрофи (49 %). 
 
Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх фактично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. І хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до її відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. Ці чинники є найбільш характерними для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50 % туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду. 
 
5. Злочинність (44 %). 
 
Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. Маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Наочним прикладом вищевикладеного є випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році, за попередніми підрахунками, Єгипет втратив 25-30 % іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в США після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін. 
 
Світовий туризм та його ринки стикаються з постійними змінами у демографії, зміною життєвих цінностей та швидким розвитком технологій. Освіта, спосіб життя та набутий досвід формують вимоги споживача в туристичній індустрії. 
 
Основні тенденції у зміні вимог та очікувань завтрашніх туристів такі: 
 
- зростання рівня освіченості, вимогливості у своїх потребах та туристичного досвіду, вимагають все вищих стандартів обслуговування; 
- вони все більше потребують справжніх цінностей і чогось надзвичайного та незвіданого; 
- вони стають старшими та багатшими, більш фізично і розумово активними і потребують більш активних форм відпочинку; 
- вони все більше поважають себе, віддають перевагу комфорту і не хочуть витрачати зайвий час на дорогу до місця відпочинку і назад; 
- вони хочуть чогось навчитися і самовдосконалитись, тому потребують більшого, аніж просто розваг та відпочинку; 
- вони хочуть брати участь у житті країни та громади, куди вони приїхали і оволодіти новими навиками; 
- вони все більше потребують таких видів відпочинку, які не чинять негативного впливу на культурне та природне довкілля; 
- вони все більше хочуть отримати послуги, які будуть адекватними до затрачених коштів, і віддають перевагу ситуації, коли наочно можна побачити, за що платиш, при цьому їхня оцінка співвідношення ціни і якості стає все глибшою і обгрунтованішою. 
 
Сьогодні необхідно врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються: 
 
- тяжінням до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і у зв'язку з цим розвитком екологічного туризму; 
- поширенням індивідуальних туристських подорожей; 
- розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного); 
- розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму. 
 
Важливе значення для розвитку як іноземного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

 

РОЗДІЛ ІІІ

Економічне  значення туризму

Сучасна індустрія туризму - одна з найбільш швидко прогресуючих галузей світового  господарства і розглядається і  як самостійний вид економічної діяльності,іяк міжгалузевий комплекс.

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло  у повсякденне життя майже  третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє  місце серед провідних галузей  світової економіки. За результатами 2001 року, туристична галузь утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула більше 11 % витрат споживачів.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю  працівників індустрія туризму  також стала однією з найбільших у світі - в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

    Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

    1. Міжнародний туризм - джерело валютних  надходжень для країни і засіб  для забезпечення зайнятості

    2. Міжнародний туризм розширює  внески в платіжний баланс  і ВНП країни.

    3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації  економіки, створюючи галузі, обслуговуючі  сфери туризму. 

    4. З зростанням зайнятості в  сфері туризму ростуть прибутки  населення і підвищується рівень добробуту нації.

      Розвиток міжнародного туризму  приводить до розвитку економічної  інфраструктури країни і мирних  процесів. Таким чином міжнародний  туризм потрібно розглядати разом  з економічними відносинами окремих  країн. 

      Міжнародний туризм входить до трьох найбільших галузей, поступаючись нафтодобувної промисловості і автомобілебудуванню, питома вага яких в світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг. Прибутки від туризму в світі в 1998 р. становили понад 445 млрд. дол., чисельність туристів дорівнювала 625 млн. осіб. Найбільші прибутки отримали: США – 75 млд. дол; Франція – 27,9; Італія – 30, Іспанія – 28, Велика Британія – 19,9, ФРН – 19 млрд. дол.

      Значення туризму як джерела  валютних надходжень, забезпечення  зайнятості населення, розширення  міжособистих контактів зростає. 

      Міжнародний туризм в світі  надто не рівномірний, що пояснюється насамперед різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.

      В ряді країн туризм став  крупною самостійною галуззю  господарства, що займає провідне  місце в економіці. Це пояснюється  тим, що сучасна індустрія туризму  пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги:

    1) доставка туристів у країну  і перевезення туристів по  країні відвідування (транспорт);

    2) розміщення туристів (готелі, мотелі  кемпінги і т.д.);

    3) забезпечення туристів харчуванням (ресторани, кафе, бари і т.д.);

    4) реклама туристського продукту;

    5) збут туристського продукту - це  послуги туристичних агентств (розробка  маршрутів подорожі, бронювання  місць на транспорті й у  готелях);

    6) задоволення культурних потреб туристів (відвідування визначних памяток, музеїв і виставок і т.д.);

    7) задоволення ділових і наукових  інтересів туристів (участь у  наукових конференціях, різних нарадах);

    8) торгових підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристичного спорядження);

    9) контрольно-адміністративних органів  (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

    10) служб охорони природи, пам'ятників,  музеїв;

    11) інформаційних служб для туристів;

    12) забезпеченню туристів засобами  зв'язку (пошта, телеграф, телефон,  факс);

    13) засобів інформації (телебачення,  газети, журнали);

    14) державних туристських органів; 

    15) іноземних юридичних осіб і  суспільних туристських організацій;

    16) страхових компаній;

    17) задоволення потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби  і т.д.).

      Для індустрії туризму характерні  особливі специфічні властивості: 

    а) ресурсна орієнтація в розміщенні туристських  підприємств;

    б) сезонний цикл у виробництві туристських послуг;

    в) високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.

      Індустрія туризму виконує важливу  функцію в розвитку господарського  комплексу і економіки країни, тому що:

    1. збільшує місцеві доходи;

    2. створює нові робочі місця;

    3. сприяє розвитку галузей, орієнтованих  на виробництво туристських послуг;

    4. розвиває соціальну і виробничу  інфраструктуру в туристських  центрах; 

    5. збільшує валютні надходження  в бюджет країни.

      Туризм є одним з небагатьох  видів бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються . Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів:

    · для того, щоб почати займатися  туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;

    · на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні і малі компанії і фірми;

    · туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.

      Найбільший розвиток міжнародний  туризм отримав в західноєвропейських  країнах. На частку цього регіону  доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.

      Всесвітня організація по туризму  в своїй класифікації виділяє  країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що в основному приймають туристів (Австралія, Греція, Єгипет, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

      Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (вїздний туризм) і вивозяться з країни (виїздний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів, щоб як можна більше грошей в країну ввозилось і тратилось. Правильно продумана, динамічна і професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі велику економічну вигоду.

 

ВИСНОВКИ 

В цій  роботі я спробувала розкрити причини, що формують міжнародний туризм, основні його реалії в сучасному світі.

Хоча  туризм і є однією з найдавніших  форм діяльності людини, його мала дослідженість  вражає. Все більше галузей економіки прямо чи опосередковано починають працювати в структурі туризму, створюючи тим самим немалі прибутки. Гроші, які є в сфері туризму можна порівнювати з торгівлею нафтою. 

Можна зробити ряд важливих висновків  щодо потенціалу зростання світового  ринку туризму. Нові технології в  туризмі і суміжних галузях економіки  сприятимуть різкому ривку в  розвитку сфери подорожей. Недаремно XXI століття оголошено століттям сфери обслуговування. Політична, соціальна і фінансова інтеграція багатьох країн створила оптимальні умови для розвитку і вдосконалення готельної, транспортної, торговельної інфраструктури і інших ресурсів туристського ринку, а також забезпечення безпеки туристів під час подорожей, охорони і дбайливого використання в цілях туризму навколишнього середовища не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються. Є підстави стверджувати, що світовий туризм має величезний потенціал і, отже, можна оцінювати перспективи його розвитку на перші десятиріччя XXI століття.  

Соціальні і економічні тенденції в розвинених країнах дозволяють припустити зростання  попиту на міжнародний туризм.  

Регулювання туристської діяльності повинне  поєднувати в собі саморегулювання, засноване на законах вільного ринку, і державне регулювання в особливо важливих питаннях і, зокрема, що стосуються законотворчості. Проте дуже жорстке державне регулювання і велика кількість законів можуть привести до підвищення цін, обмеження асортименту, зниження інновацій і конкуренції у галузі міжнародного туризму.  

Туроператори  повинні вибирати найоптимальніший метод ціноутворення, орієнтуючись на національній туристичний ринок, споживачів, ресурси, які є в розпорядженні. Країна має ставити собі за мету зайняти вигідне положення на міжнародному ринку туристичних послуг, так як це гарантує постійні надходження в бюджет, зміцнення вже існуючих міжнародних зв’язків і встановлення нових.  

Збільшення  оплачуваної відпустки, зростання особистого доходу, підвищення рівня освіти, прагнення до пізнання іншої культури - важливі чинники, що впливають на розвиток світового туристського ринку.