Тенденції розвитку світового туризму

     За  тривалістю подорожі виділяють:

      - короткочасний 

      - тривалий туризм.

     Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб.

     Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому  більше 3-х діб.

     В залежності від віку туристів розрізняють:

      - дитячий,

      - молодіжний

      - зрілий туризм.

     В залежності від засобів пересування  розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується нею. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види:

     автотуризм,

     караванний  круїз,

     морський  і річний круїз та ін.

     За  методом розміщення туризм ділиться на:

      - стаціонарний 

      - рухомий. 

     Стаціонарний  туризм пов'язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм - це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).

     За  інтенсивністю туристичних путівок  розрізняють туризм:

      - постійний 

      - сезонний.

     Постійний туризм - це круглорічне і більш-менш рівномірне відвідання туристичних  місць (міст, курортів і т.п.). Сезонний туризм пов'язаний з відвіданням  туристичних місць тільки в певну  пору року.

     В останні роки в практиці міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються нові види туризму, такі як парадорес, таймшер, сільський туризм і т.д.

     Розвиток  міжнародного туризму приводить  до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний  туризм варто розглядати у співвідношенні з економічними відносинами окремих країн.

     Міжнародний туризм входить у число трьох  найбільших галузей,

поступаючись  нафтовидобувної промисловості  й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 2008 році сумарний прибуток країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального об'єму світового експорту і 3% від світового експорту послуг.

Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистисних контактів зростає.

 

РОЗДІЛ  ІІ.

2.1.Тенденції розвитку світового туризму  

       За останніх 20 років міжнародний  туризм розвивався високими стабільними  темпами, які по числу прибулих туристів складали в середньому 5,1 % щорік і 14 % по валютних вступах. Згідно даним Світової туристичної організації (СОТ) в 2008 р. в світі зареєстровано 450 млн прибулих туристів і 278 млрд дол. США надходженнь. (Тут і далі наводяться дані без врахування надходженнь від міжнародного транспорту.)

       Значення туризму як джерела валютних надходженнь, забезпечення зайнятості населення,розширення міжособистісних контактів постійно зростає. У 2008 р. за оціненими даними сумарний дохід країни від міжнародного туризму склав близько 7 % спільного об'єму світового експорту і 30 % світового експорту послуг.

       Для багатьох країн іноземний  туризм перетворився на істотне  джерело збільшення доходів від  експорту і зростання національної  економіки. Наприклад, за даними  СОТ за 2008 рік надходження Іспанії від туризму досягли 19 млрд дол. США, що складає близько 25 % вступів від експорту країни і близько 5% ВВП країни, доходи США дорівнювали 45,2 млрд дол. або понад 5 % вартості експорту, доходи Туреччини зросли до 2,7 млрд дол., що складає 20 % вартості експорту. .

          . У 2000р.він став провідною експортною галуззю в світі. При збереженні середніх темпів зростання (5,1 %), що склалися за минуле двадцятиріччя. У 2005 р. досягнуло 900 млн чоловік.

       На розвиток попиту на поїздки впливає:

 - науково-технічний прогрес, підвищення якості життя,

 - збільшення тривалості вільного часу і інші чинники.

 - економічне зростання і соціальний прогрес сприяли розширенню обсягу ділових поїздок і поїздок з пізнавальною метою;

 - вдосконалення всіх видів транспорту здешевило поїздки;

 - збільшення кількості найманих робітників і службовців у розвинутих країнах і підвищення їх культурного рівня;

 - інтенсифікація праці і отримання працівниками триваліших відпусток;

 - розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами сприяв розширенню міжособистісних зв'язків між і всередині регіонів;

 - розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес в галузі телекомунікацій;

 - послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей. 

Значення  туризму у світі постійно зростає, що пов'язано із зростаючим впливом  туризму на економіку окремих  країн. 

В економіці  окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: 

 - міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості населення;

 - міжнародний туризм розширює вкладення і платіжний баланс і ВНП країни;

 - міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму;

 - із зростанням зайнятості у сфері туризму ростуть доходи населення а також підвищується рівень благоустрою нації. 

Розвиток  міжнародного туризму сприяє розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Таким чином, міжнародний  туризм слід розглядати, виходячи з економічних відносин окремих країн. 

Міжнародний туризм входить в число трьох  крупних експортних галузей, поступаючись нафтодобувній промисловості і  автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму становив 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг. 

Значення  туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає. 

Міжнародний туризм у світі вкрай нерівномірний, що пояснюється в першу чергу  різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільшого розвитку міжнародний  туризм набув у західноєвропейських  країнах. На цей регіон припадає більше 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку і Австралію, разом взяті. 

Всесвітня організація по туризму у своїй  класифікації виділяє країни, які  є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни, які, в основному, приймають туристів (Австрія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія). 

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків потягнув за собою створення багаточисельних міжнародних організацій, які сприяють покращенню роботи цієї сфери світової торгівлі. В їх число входять: спеціалізовані заклади системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними у сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму. 

Спеціалізована  організація в системі ООН - Всесвітня організація по туризму (ВОТ), яка була створена в 1975 році і на даний час об'єднує більше 120 держав світу. Генеральна Асамблея ООН визнала за ВОТ статус міжурядової організації, яка відповідає за розвиток туризму. 

ВОТ прийняла ряд декларацій в галузі міжнародного туризму, серед яких: 

- Манільська  декларація про туризм у світі  (1980);

- Документ  Акапулько (1982);

- Хартія  по туризму і Кодекс поведінки  туриста (Софія, 1985);

- Гаазька  декларація по туризму (1989). 

До організацій  ООН, які займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, належать Конференція ООН по туризму і подорожах, економічна і соціальна Рада (ЕКОСОР), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА). 

Неурядові спеціалізовані організації по міжнародному туризму представлені: 

- Всесвітньою  федерацією асоціацій туристичних  агентств (ФУААВ), яка об'єднує 71 національну  асоціацію, куди входять більше 20 тисяч туристичних агентств. Ця організація була створена в 1996 році з метою захисту професійних інтересів туристичних агентств і надання їм необхідної професійної, технічної і правової допомоги;

- Міжнародною  асоціацією наукових експертів  по туризму (АІЕСТ), утвореною в 1951 році;

- Всесвітньою  асоціацією по професійній освіті  в туризмі, створеною в 1969 році  під егідою ВОТ;

- Міжнародним  бюро соціального туризму, яке  було утворено в 1963 році з  ініціативи ряду профспілкових  організацій ля створення умов, які сприяють участі в міжнародному туризмі широких верств населення;

- Міжнародним  туристичним альянсом, який спеціалізується  на страхуванні при автомобільних  поїздках за кордон;

- Міжнародною  організацією професійних організаторів  конгресів;

- Всесвітньою  асоціацією туристичних агентств, що об'єднують представників середніх  за розмірами туристичних бюро, які є міжнародними комерційними  організаціями. 

До національних і регіональних організацій, які  сприяють розвитку міжнародного туризму, належать; 

- Американська  спільнота туристичних агентств (АСТА);

- Асоціація  британських туристичних агентств;

- Конфедерація  організацій по туризму Латинської  Америки (КОТАП);

- Арабський  союз по туризму, який об'єднує  18 арабських держав і організацій розвитку туризму з 11 франкомовних країн Африки. 

Згідно  зі статутом ВОТ, метою її діяльності є сприяння туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння  для забезпечення миру, благоустрою, поваги і дотримання прав людини незалежно  від раси, статі, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в галузі туризму. 

Суттєве значення для розвитку міжнародного туризму має також прагнення  окремих держав до збільшення валютних надходжень від туризму і створення  з цією метою цілої галузі господарства - туристичної індустрії. 
 
Під туристичною індустрією розуміють сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, які виробляють і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту. 
 
Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є вельми складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому. 
 
На промислове розвинуті країни припадає більше 60% всіх прибувань іноземних туристів і 70-75% поїздок, що відбулися у світі. При цьому на європейські країни припадає близько 40% прибувань туристів і валютних надходжень (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1.