Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної галузі Індії

     В 32 км від Кхаджурахо знаходиться  національний парк Панна. Збереглася незайманою ділянка джунглів, приголомшливий водоспад, кришталево чисте озеро – тут хочеться залишитися назавжди. У парку – печери легендарних братів Пандавів, героїв «Махабхарати».

     Королівська резиденція Чандра Махал є семиповерховою пірамідою, де поєднуються раджпутський і могольський архітектурні стилі. Ворота Тріполія, призначені для в’їзду королів, зараз закриті для публіки. Тепер треба купити квиток до Гаїнда Кі Деорхі, щоб увійти до першого величезного двору. Тут стоїть Мубарак Махал, двоповерховий особняк, побудований із мармуру Мадхо Сингхом II (1895 – 1900) і призначений для гостей. Тепер у ньому знаходиться Музей текстилю. Тут вражає своїм розміром рожеве плаття з шовку атамсукх, що належало Мадхо Сингху I, який важив 500 фунтів (225 кг) [40].

     Художня галерея розміщена в Діван-і-Аамі. Вона повна рідкісних предметів мистецтва, килимів, мініатюр і ілюстрованих манускриптів. Особливий інтерес викликають екземпляри епічних творів «Махабхарати» і «Рамаяни», перекладені Акбаром перською мовою. Ця галерея є буквальною скарбницею раджастханського мистецтва.

     За  межами Міського палацу розміщена обсерваторія Джантар Мантар (1728), побудована Савай Джай Сингхом для своїх астрономічних дослідів. Ще 4 таких обсерваторії він побудував у Делі, Бенаресі, Уджджайні і Матхурі. Обсерваторію в Матхурі було знищено. Джантар Мантар згадають у Книзі Гіннесу як таку, що має найбільший у світі сонячний годинник та унікальні астрономічні інструменти [22].

     Хоча  міський комплекс палацу приваблює  до себе більше за все туристів завдяки  своїм прекрасним спорудам, у Джайпурі є немало й інших місць, що заслуговують на увагу. У Гайторі знаходяться  більшість склепів колишніх джайпурських правителів. Вони побудовані з мармуру  у вигляді чатгри (альтанок) і  являють собою зразки рідкісної  художньої майстерності. Красивий і  палац біля озера Ман Сагар, особливо в дощову погоду, коли воно розливається [36].

     Не  можна покинути Джайпур, не відвідавши форт Амбер – колишню столицю Качхвахів. Тут предки Савай Джай Сингха II побудували безліч палаців, аудиторій, храмів, розбили сади. Шиш-Махал – це казковий палац зі скла, що виблискує міріадами фарб. Над містом велично підноситься форт Джайгарх. Тут привертає увагу «Джайван» – найбільша в Азії гармата, відлита в 1720 році на збройовому заводі Джайгарха.

     Варанасі  розташовано на півночі Індії (штат Уттар-Прадеш). Індуси також називають  його Каші, а від британців він  одержав назву Бенарес. Історія  міста, за переказами, сягає І тисячоліття  до н.е., коли на березі ріки Ганг бог  Шива задумав його створення. З тих  пір паломники зі всієї Індії  з’їжджаються сюди, щоб із першими  променями Сонця зробити обмивання  поблизу цього священного місця, а деякі індуси приходять у  Варанасі, щоб померти [9].

     У 10 км від Варанасі знаходиться ще одне місце паломництва буддистів  – місто Сарнатх. За переказами, саме тут Будда прочитав свою першу проповідь. На згадку про цю подію було споруджено 35-метрову ступу Дамекх. Поряд із нею розташовано храм. В Археологічному музеї міста зібрані всілякі якнайдавніші зображення Будди й колекція буддійських реліквій.

     Практично весь північний схід країни – штати  Пенджаб, Джамму і Кашмір, Хімачал-Прадеш і Уттар-Прадеш – займає величезна  гірська система Гімалаїв і Гіндукушу, яка вже багато тисячоліть є осередком  буддійських монастирів і громад. Такі місця, як Ладак (Ладакх), місто  ашрамів Рішикеш і одне із 7 сакральних міст – Харідвар, долина Спіті, свята  гора Кайлаш (Кіннер Кайлаш, 6050 м) –  центр всесвіту, «долина богів» Кулу (Кулантхапітха), резиденція Далай-лами в Дхарамсалі, красива долина Парбаті  зі знаменитими гарячими джерелами, прекрасний гірський курорт Дхарамсала, священна печера Амарнатх, у якій Шива передав Парваті таємницю творіння, і багато чого іншого приваблює в  ці краї мільйони паломників.

     Недалеко  від Наггара, в якому довгий час  жила сім’я Реріх, розташовано відомий  гірський курорт Маналі, в якому проповідував легендарний предок людства Ману і який відомий не тільки своїм центром медицини Тибету, але й величними храмами Ману і Дхунгрі. Прекрасні можливості для відпочинку створено серед хвойних лісів гірських курортів Кулу, Симла, Наїнітал і Масурі. Для любителів гірського туризму пропонується безліч цікавих треккерних маршрутів, походів на яках, сафарі Тибету на джипах, а також відвідини безлічі національних заповідників.

     Західна Індія – територія контрастів. Гористі ділянки Гат перемежаються тут із низовинами і лісами Гуджарата, змінюючись височинами Махараштра, а прекрасні пляжі Гоа – різноманітною архітектурою старих кварталів Бомбея або Джайпура [9].

     Мумбай (Мумбаї, Бомбей) – «ворота Індії», «індійський Голівуд» і столиця  штату Махараштра. Сучасний Мумбай славиться своєю різноманітною  архітектурою – колоніальні особняки старих кварталів сусідять із висотними  будівлями південної частини  міста.

     Історія виникнення Мумбая досить незвичайна. У 1534 році султан Гуджарата поступився групою із семи нікому не потрібних  островів португальцям, а ті у свою чергу подарували їх Катерині Браганза в день її весілля з королем  Англії Карлом II у 1661 році. У 1668 році британський  уряд здав острови в оренду Ост-Індійській компанії за 10 фунтів золотом на рік. У 1862 році колосальний землевпоряджувальний проект перетворив сім окремих островів на єдине ціле. Сьогодні пам’ять  про сім бомбейських островів збереглася тільки в назвах районів, таких як Колаба, Махім, Мазгаон, Парел, Ворлі, Гіргаум і Донгрі. Вважається, що назва Бомбей (Мумбай мовою маратхі) утворилася від імені місцевої богині Мумбай Деві.

     Сучасний  Бомбей відмінно зберіг сліди минулого, зокрема вельми різноманітна його архітектура. Разом зі старовинними особняками вікторіанського  стилю тут зустрічаються сучасні  споруди. Південна частина міста  забудована ефектними висотними  будівлями – офісами найбільших компаній, розкішними готелями, житловими  будинками. Цю частину міста називають  «індійським Манхеттеном» [9].

     На  Марин-драйв, ближче до Чоупатті, знаходиться  акваріум Тарапоревала. Побудований у 1961 році, цей акваріум вважається найкращим в Індії і містить як представників прісноводної, так і морської фауни і флори.

     На  пляжі Чоупатті споруджено пам’ятник  одному з найпопулярніших маратхських  лідерів індійського національно-визвольного  руху на першому етапі його активного  періоду на початку ХХ століття –  Балу Гангадхару Тілаку на місці його кремації в 1920 році.

     Прямо навпроти «висячих садів», через дорогу, розташовано дуже популярний у Бомбеї «парк культури і відпочинку» ім. Камали Неру, названий так на честь дружини Джавахарлала Неру. Він був побудований у 1952 році і надає дітям найрізноманітніші можливості для проведення дозвілля, а дорослим – прекрасний вид на весь Бомбей із вершини горба.

     Комплекс  печерних храмів Еллори розташовано в штаті Махараштра, недалеко від міста Аурангобада, і складається з 34 печерних храмів, що створювалися впродовж VIII – IX століть. Дванадцять із них є буддійськими, два – джайнськими, а інші – індуїстськими.

     Гоа – одне з найкрасивіших міст в  Індії і один із кращих світових курортів в Азії на березі Аравійського моря. Цей курорт, розташований на південь  від Бомбея, недаремно називають  перлиною індійського узбережжя. Бунтівні «діти-квіти» – хіппі 1960-х років  уподобали це чудове місце і перетворили  його на психоделічний острів свободи  і любові.

     Згідно  зі стародавньою індійською легендою, Гоа створив бог Парашурама –  шосте втілення бога Вішну. Стоячи на одній із вершин Західних Гат, де зараз  проходить кордон між штатами  Гоа і Карнатака, бог випустив стрілу в бік моря і наказав  хвилям відійти від берега до того місця, куди впала стріла. На землі, що утворилася, бог приніс вогненні жертви, а потім заселив територію 96 сім’ями брамінів [22].

     Гоа випереджає всі інші штати країни за обсягом міжнародного туризму. Із середини 1960-х рр. у цьому напрямі  організовуються регулярні чартерні рейси з Великобританії, Німеччини, Голландії, Франції і Скандинавії. Туристам Гоа може запропонувати  більше 100 км пляжів на Індійському  океані, розвинену туристську інфраструктуру – бари, ресторани, нічні дискотеки, казино, центри дайвингу й аюрведи, а також широкий вибір готелів  різного рівня. До того ж Гоа –  найбільш європеїзований реґіон Індії. Колишня столиця східних заморських територій Португалії перейняла  багато чого від європейської культури, починаючи з кулінарних традицій і закінчуючи карнавальними ходами. Жителі Гоа зберігають колоніальні  традиції в архітектурі, мові і способі  життя [22].

     Штат  Гоа ділиться на Північну і Південну частини. Ті готелі і пансіони, що розташовані  на Півдні, вважаються дорогими, особливо за індійськими мірками. Цей район  популярний серед середнього класу  з Європи, люблять тут відпочивати  і багаті індуси, які також віддають перевагу спокійному і комфортабельному відпочинку. Повна протилежність  – Північний Гоа. Тут у численних  селищах селиться, в основному, просунута  молодь з Америки і Європи, завдяки  якій це місце і прославилося на весь світ.

     Південна  Індія – найбільш густонаселена частина країни, район зосередження сотень стародавніх храмів Таміла, колоніальних фортів і багатокілометрових піщаних пляжів [9].

     Каньякумарі (мис Кумарин) – індійський край, що омивається трьома морями світу. Тут у дні повного місяця можна побачити одночасно захід сонця і схід місяця. Це популярне місце паломництва й останній пункт залізниці. Звідси до північної точки Індії в Кашмірі близько 3300 км, і подорож по рейках триватиме три дні [36].

     До  Східної Індії відносяться штати Західна Бенгалія, Біхар, Орісса і Сіккім. Це найрізноманітніша за природними умовами територія країни, «затиснута» між узбережжям Бенгальської затоки на півдні і відрогами Гімалаїв на півночі. Головне місто реґіону – Колката (Калькутта) – адміністративний центр штату Західна Бенгалія і найбільше місто країни, що входить у десятку найбільших міст світу. Калькутта є одним із старих метрополісів Індії.

     Національна бібліотека Калькутти, що є однією з кращих бібліотек світу, має у своїх фондах більше 8 мільйонів книг, 2 тисяч рукописів і близько 700 видів періодичних видань. Усі книги, які друкуються в Індії, в обов’язковому порядку поступають до фондів Національної бібліотеки [9].

     Зоологічний сад, відкритий у 1876 році, розташовується на площі більше 41 акра. Його колекція птахів і тварин є найкращою в Азії.

     Для відвідин деяких із цих штатів: Маніпур, Сіккім, Аруначал-Прадеш, Мізорам, а  також Андаманських і Нікобарських островів, потрібний спеціальний  дозвіл, а штати Дарджілінг, Ассам, Мегхалайя і Тріпура можна відвідувати вільно [39].

     Кажучи  про основні тенденції розвитку туризму в Індії, слід зазначити, що тут чітко простежується сезонність, мінімум прибуттів збігається з  періодом дощів, який триває з червня по листопад. Потоки туристів з Індії  незначні, особливо якщо виходити з  кількості населення цієї країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.5. Туристичні зв’язки  Індії та України

    Продуктивність  “Програми співробітництва з  СНД” (FocusCISProgramme) вимагає активної ролі та участі закордонних місій країн СНД в Індії та місій Індії у країнах СНД.  У зв’язку з цим, PHDCCI вирішила виступити з ініціативою щодо просування “туризму” між Індією та країнами СНД у 2007 р. Урядом Індії туризм було визнано одним із секторів двостороннього співробітництва між Індією та СНД. На сьогодні обсяг виїзного туризму з Індії до України складає близько 7000 туристів, а в’їзного – майже 65000 туристів з країн СНД в цілому. Це свідчить про надзвичайний, не освоєний на даний час потенціал.

    Торгово-промислова палата штатів Пенджаб, Харьяна та союзної  території Делі пропонує організувати конференцію та виставку, щоб зібрати  представників державних установ, туристичних і рекламних компаній, організацій та інших важливих експертів  з Індії та країн СНД у м. Нью-Делі у травні 2007р. [15].

    Метою заходу є заохочення індусів до подорожей  до країн СНД, ознайомлюючи їх з туристичними об’єктами цих країн.

    Кабінет Міністрів  України  та Уряд Республіки Індія,  далі - "Сторони", бажаючи  зміцнювати  дружні  відносини  та взаєморозуміння між двома  країнами з метою розвитку  туризму  на  основі  рівності  та взаємної вигоди, погодилися про таке:

         Сторони створюватимуть   сприятливі   умови   для    розвитку  довготермінового  взаємовигідного  співробітництва в галузі туризму  між двома країнами.

         Сторони, відповідно до чинного  законодавства кожної з  країн,  заохочуватимуть  запровадження  спрощеної процедури пересування  для своїх громадян,  які подорожують  з метою туризму до  країни  іншої Сторони.

         Сторони сприятимуть  органам,  відповідальним  за  реалізацію  Угоди,  у  відкритті  офіційного  туристичного  представництва  на  території країни іншої Сторони  відповідно до чинного законодавства   країни розташування представництва.

         Сторони, відповідно  до  чинного   законодавства  своїх країн,  заохочуватимуть органи,  відповідальні   за  реалізацію  Угоди,  до координації   туристичної  діяльності  шляхом  обміну  досвідом  та інформацією  щодо  туристичних  ресурсів,  законодавства  в  галузі  туризму,  заходів,  що  здійснюються  для  збереження  та  сталого  розвитку природного і культурного  потенціалу двох країн.