Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону

      Саме  у ХVII-ХVIII століттях в Англії виникає термін "туризм". Він є похідним від слова "тур". Такий висновок роблять дослідники даної проблеми, посилаючись на зарубіжні джерела. Подорожі англійців аж до XIX століття, так само як і ідентичні поїздки древніх греків і римлян, важко віднести до туризму в сучасному його значенні. Вони ніяк не впливали на економіку держав і мало стосувалися основних шарів суспільства. Тут дуже обережно можна говорити про прообраз туристської діяльності. Сучасний туризм зі своєю структурою, матеріально-технічною базою, методами роботи і органами управління почав складатися в XIX столітті. Особливу роль в розвитку туризму зіграли корінні зміни в транспорті. Розвиток капіталістичних суспільних стосунків, пов'язане з цим зростання рухливості населення і створення залізниць з'явилися основними передумовами появи сучасних форм туризму.

      Основна відмінність туризму минулих  років і сучасного – наявність  ринку туристичних послуг. У XVIII - XIX вв. маркетинг як такий не був потрібний, оскільки більшість фірм були дрібними і знали своїх клієнтів особисто. З появою відносно великих фірм тривалий термін вони були одиничними, тобто, фактично, загальновідомими. До XVIII - XIX вв. туристичних фірм як таких не існувало, і всі подорожі здійснювалися за приватною ініціативою, головним чином на власних транспортних засобах. У XIX столітті поняття туризму зазнає корінні зміни і стає ближчим до сучасної уяви: Томас Кук відкриває першу в світі туристську фірму, яка займалася продажем нового вигляду послуг, – подорожей ради задоволення. Услід за конторою Т. Кука в Англії з'явилися туристські бюро Фреймза і сера Генрі Ланна. Виникли туристичні клуби і асоціації - Велосипедний туристичний клуб, Політехнічна туристична асоціація, Кооперативна асоціація відпочинку та інші.

      Пізніше цілий ряд туристичних агентств були створені у Франції, а потім і в інших країнах Європи. Так, в 1854 році Карл Різель відкрив в Берліні перше німецьке бюро подорожей. З того часу туризм відлічує свою історію як специфічний вид підприємницької діяльності.

      Найважливішу  роль в розвитку туризму зіграли  революційні зміни в розвитку транспорту: винахід пароплава Фултоном в 1807г., паровоза - Стефенсом в 1814г., вдосконалення  постового зв'язку, що супроводилося  розширенням мережі доріг в Європі. Все це зумовило більше надійності і швидкість пересування при зниженні витрат на подорожі. Унаслідок масового напливу переселенців із старого Світу до Америки бурхливими темпами розвивається морське сполучення, в середині XIX століття виникають великі пароплавні компанії. Ці види транспорту принципово відрізняються тим, що призначені для далеких масових переміщень. Відповідно встановлюється його регулярний рух, що, у свою чергу, приводить до розвитку мережі обслуговуючих пасажирів підприємств харчування і розміщення. Частина з них розраховуються на спроможних мандрівників і відрізняються розкішшю, але з'являються і готелі, призначені для людей середнього класу.

      Підвищення  якості і надійності транспортних перевезень в сукупності з їх здешевленням, а так само поступове скорочення робочого часу зумовили істотне збільшення потоків мандрівних. У другій половині XIX століття індустрії відпочинку розширює сферу свого виробництва: до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, в завдання яких входило організація туристичних поїздок і реалізація споживачеві.

      У XVIII - XIX рр. завдяки відособленню туризму в особливий рід економічної діяльності з'являються країни, що лідирують в цій області. Особливу роль на світовій арені в ту епоху зіграли багата колоніями Англія, США, що відокремилися в 1776 році, і що активно включилася завдяки Петру I в міжнародну діяльність Росія.

      Англія  легко зайняла позицію лідера, оскільки це була одна з перших країн  Європи, що стала на дорогу капіталістичного розвитку, завдяки чому вона характеризувалася  вищим рівнем цивілізації і облаштування побуту в порівнянні з багатьма країнами. У Англії і по всій Європі починають активно будуватися залізниці, які, по захопленому вираженню Г.Гейне, "убили простір", – тобто значно прискорили і спростили подорожі.[15]

      Таким чином, в XIX ст. мета туристичних поїздок фактично не змінила свою спрямованість, розширення географії туризму і науково-технічні досягнення в області транспорту дали поштовх для розвитку ділових, наукових, екскурсійних і розважальних турів. Але подорожі стали масовішими за рахунок потужного розвитку гостьового бізнесу і зростання його доступності для людей з середнім достатком.

3. Туристична  діяльність Томаса Кука

      Англієць  Томас Кук не просто винайшов туризм і створив першу туристичну фірму. Його заслуга куди значніше — мільйонам  людей, чиє життя традиційно обмежувалося стінами будинку та декількома сусідніми  вулицями, він відкрив красу і  різноманітність величезного світу. Адже навіть в «освіченому» XIX столітті, як його іменували сучасники, на подорож, хоч би коротку, зазвичай наважувалися небагато. Якщо, звичайно, їх не штовхала в дорогу гостра необхідність.

      Син небагатого фермера Томас Кук  народився в англійському селі Мельбурн 22 листопада 1808 р. Вже в десять років  із-за смерті батька він почав працювати - садівником, потім недовгий час  друкарем, а згодом освоїв ремесло  червонодеревника. У 18 років він  став баптистським проповідником і  одним з активістів місцевого  товариства тверезості. [17]

      Томас Кук був сповна благополучною  людиною, нічим не виділяється серед  інших, таких же як він, англійців  з середнім достатком. Проте було в нім щось, що дозволило не просто слідувати, як більшості, життєвим обставинам, а зуміти скористатися ними.

      У 1840 р. було відкрито залізничне сполучення між Дербі і Рагбі. Димове і  не дуже комфортне дітище прогресу викликало в публіки захват, захоплення, але ніяк не бажання проїхатися на чудовиську, що гуркотить. Це був свого роду екстрім, що залучає небагатьох людей. Але Томас Кук зумів оцінити і можливості нового швидкісного транспорту, і потребу залізничних компаній в суспільному визнанні. Він зустрівся з главою Midland Railway і переконав його надати знижку соратникам Кука по боротьбі з пияцтвом у випадку, якщо вони наймуть поїзд. Склад був йому необхідний, щоб потрапити на щоквартальний з'їзд прибічників тверезості в Лафборо, в 12 милях від Лондона.

      Успіх не примусив себе довго чекати і  надихнув Кука на нові кроки. Він організував кілька екскурсій вартістю в 1 шилінг для дорослих і 6 пенсів (1/2 шилінга) для дітей (ціни, які були доступними навіть для бідних). Наступною сенсацією стала спеціальна дитяча поїздка з Лейстера до Дербі. В ній взяли участь 3 тис. учнів недільних шкіл.[12]

      Успіх Кука, на його думку, а також за переконанням клієнтів його агентства, полягав у тому, що Кук особисто супроводжував туристів в усіх поїздках. Формула дуже проста: багато хто з пасажирів вперше подорожували залізницею, дуже хвилювались за своє здоров'я, а також за збереження свого майна. Для таких туристів Кук був немов батьком рідним, інструктував їх, втішаючи і демонструючи особисту, впевненість. Преподобний Бенджамен Амстронг з Норфолка свідчив, що за ті 14 років, які подорожував з компанією Кука, він навіть не чув про жодний неприємний інцидент.[12]

      Наступною ціллю Кука стала боротьба з палінням. В листопаді 1842 р. сім'я Кука переїхала до Лейстера. Тоді ж його дружина відкрила готель, в якому замість алкогольних напоїв продавався сік. І всюди висіли таблички: «Палити заборонено». В готелі розповсюджували журнал «Противник паління», який пропонував на противагу «поганому тютюну» захоплюючі подорожі в товаристві людей, які відмовилися від «поганого алкоголю». Клієнтура зростала, і Кук уклав контракт з управлінням залізниці про регулярну поставку пасажирів. Запропоноване ним гасло «Залізничні дороги — для мільйонів!» прикрашало вітрини магазинів, огорожі та ліхтарні стовпи. Залізничні дороги за це надавали Куку знижки, які дозволяли організовувати розважальні подорожі навіть для людей з дуже обмеженими фінансовими можливостями. Тому клієнтів були не сотні, а тисячі. Екскурсії та подорожі Кука ґрунтувалися на принципі: «Отримання максимальної вигоди для максимальної кількості людей за мінімальну вартість». Була ще одна обставина, яка сприяла справі Кука: в 1840 р. профспілки домоглися щорічних відпусток для робітників та середнього класу, які виявились зовсім не готовими до такої розкоші. Вони просто не знали, чим зайнятися в вільний час. Кук підказав: під час відпустки треба займатися туризмом.

      Влітку 1845 р. Томас Кук організував першу  розважальну подорож, без проповідей та утримань, на спецпоїзді з Лейстера до Ліверпуля і назад. Кук вирішив одразу відмовитись від незручних вагонів третього класу, зарахував комфорт і безпеку до рангу пріоритетів. Перед тим, як продати білети всім бажаючим, Кук сам проїхав по маршруту, оглянув міста, в яких планував робити зупинки, і вперше запропонував мандрівникам дорожні чеки (аналоги яких були знайомі ще з часів тамплієрів), знамениті згодом як «чеки Кука», які гарантували захист мандрівників від дорожньої крадіжки. Намагаючись зробити свої тури комфортними і цікавими для своїх клієнтів, Кук видав у 1845 р. «Довідник для мандрівника» про подорожі із Лейстера у Ліверпуль. [12]

      Головна складність, з якою Кук зіткнувся  цього разу, — нагодувати та розмістити на ночівлю одночасно більше 700 туристів. Проте підготовча робота не обмежувалась договорами, які були укладені з власниками готелів. Для своєї першої поїздки, а втім, як і для всіх наступних, Кук видав невеликий путівник з розповіддю про всі визначні пам'ятки, які туристи зможуть побачити. Успіх перевершив самі оптимістичні очікування. Ще під час рекламної компанії попит на квитки був такий високий, що виникла необхідність найняти два поїзди замість одного.

      Далі  почалися зовсім чудеса менеджменту. В 1846 р. Кук відправився до Шотландії, щоб розробити маршрут для  любителів творчості Вальтера Скотта та Роберта Бернса. Їх читав і цитував майже кожен житель Великобританії. Розрахунок безпомилковий: фанатичний читач обов'язково забажає «доторкнутися руками» до казкового світу улюблених творів. Кук був першим, хто це зрозумів і перетворив у життя цю ідею, одну з найкасовіших ідей майбутнього туристичного бізнесу. Після видання путівника по Шотландії Кук у першому ж поїзді відвіз 350 чоловік.

      Освоївши  маршрути по Шотландії, Ірландії, Північному Уельсу, острову Мен, Кук пішов далі. Він запропонував кільком великим землевласникам центральної Англії відкрити їх замки та парки простим людям для огляду. Робітникам це буде цікаво, вважав Кук. Першим відгукнувся герцог Ротлендширський, який відкрив туристам свій заміський замок. За ним потягнулись деякі інші знатні особи.

      В 1847 р. була створена туристична фірма  Тhomas Cook and Son («Томас Кук і син»), яка  проіснувала до початку XXI століття.

      В 1851 р. у лондонському Гайд-парку був  збудований великий павільйон для торгівельно-промислової виставки. Дізнавшись про це, Томас Кук вирішив, що виставка могла б бути цікавою людям, які займаються промисловою діяльністю, а також простим робітникам і споживачам представлених товарів, і дітям для задоволення пізнавальних інтересів. Протягом трьох місяців Кук їздив по країні, організовував спеціальні клуби для працівників, вносячи щотижневу невелику оплату. Член клубу отримував квиток до Лондона і назад (в цьому Куку допоміг його старий друг і компаньйон Джон Еліс, директор залізниці в центральній Англії), а також харчування і ночівлю.

      Грандіозний план був широко розрекламований  в щойно-створеному Куком журналі  «Екскурсант», який проіснував до Другої світової війни. Дякуючи зусиллям Томаса Кука, виставку відвідали 3 тис. учнів з Лейстера, Нотінгема і Дербі. Спланувавши дитячі екскурсії до столиці, Кук був особливо обережний: на станції дітей та вчителів зустрічала череда омнібусів, фургонів, кебів, які відправляли дітей до Гайд-парку та очікували весь день, щоб доставити їх назад на вокзал. Результат діяльності був значний: завдяки Куку, виставку відвідали більше 165 тис. чоловік.

      Після Лондона аналогічна виставка відбулася  в Дубліні, а потім в 1855 р. на Єлисейських  полях. Поїздка до Парижу була першим, зарубіжним, маршрутом Томаса Кука. І на цей раз він знову передбачив усе. Численні контракти, укладені з  власниками готелів та транспортних засобів, гарантували туристам спокій та комфорт. Кук, як завжди, видав путівник, який на цей раз не тільки знайомив з визначними пам'ятками міста, але й давав масу практичних порад, як правильно поводити себе в незнайомому місті. Одна з порад Кука була адресована дамам: «Леді можуть, не порушуючи правил поведінки, входити в найкраще кафе, або сидіти за столиком на вулиці. Проте леді повинні утримуватися від відвідування кафе на північному боці бульварів між «Гранд-опера» та вулицею «Сен Дені». Успіх був дуже великий: після закінчення сезону особистий секретар Наполеона передав Томасу Куку вдячність імператора за його діяльність. Підкоривши Париж, Кук розробив ряд маршрутів по інших європейських містах. Через деякий час Т. Кук запропонував усім бажаючим відправитись у «великий тур по всій Європі», при цьому можна було вибрати один із декількох маршрутів, кожен з яких пролягав через чотири європейські країни. Томас Кук в значній мірі популяризував відвідання Швейцарії як привабливого центру туризму, чому сприяла організація ним у 1863 р. спеціального туру по цій країні. [12]

      В 1865 р. Кук «відкрив» для співвітчизників  Новий Світ, а для американців  — батьківщину їх предків. Американське відділення фірми очолив син Кука — Джон Мейсон Кук, вірний соратник батька в усіх його справах. Агентство «Thomas Cook and Son» надавало американським туристам той самий набір послуг, що й англійцям, у тому числі й послуги, пов'язані з відвідуванням торгівельно-промислових виставок.

      Регулярне пароплавне сполучення між Нью-Йорком і Лондоном було встановлено у 1838 році. В 1866 р. Т. Кук організував туристичні подорожі для двох груп до США. П'ятитижнева подорож, яка була здійснена у 1877 р. на пароплаві «Квейкер Сіті», поклала початок регулярними морським круїзам в Америку. Одним з перших американських клієнтів компанії став Марк Твен, який описав свої подорожі в подорожніх нотатках «Простаки за кордоном» і «Пішки по Європі». М. Твен був так захоплений агентством, що порекомендував президенту Гранту скористатися послугами фірми.