Стан, проблеми й перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні

Поступове збільшення кількості  працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки  та гнучкість робочого часу поступово  розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних  подорожей і маршрутів вихідного  дня тощо.

Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання  подорожувати і отримувати нові враження.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є  добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним  економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок  дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати  на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10%.

Щорічне збільшення доходів  громадян України приведе до більш  інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості  споживачів з високими доходами. В  майбутньому населення України  буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть  основними елементами, які заповнять  вільний час людини.

3. Мета, основні завдання та стратегія розвитку туризму в Україні

 

Метою розвитку туризму в  Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного  на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного  потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних  інтересів і екологічної безпеки.

 Для реалізації поставленої  мети необхідно вирішити такі  основні завдання:

- впровадити ефективні  механізми фінансово-економічного  регулювання розвитку галузі  туризму; 

- визначити шляхи, форми  та методи стимулювання розвитку  підприємництва в цій сфері; 

- створити, з урахуванням  соціально-економічних інтересів  держави, ефективну модель інвестиційної  політики в галузі туризму; 

- удосконалити організаційні  структури управління галуззю  туризму; 

- забезпечити раціональне  використання та відновлення  природного та історико-культурного  середовища;

- прийняти екологічні  регламенти та затвердити допустимі  норми освоєння туристичних ресурсів, розробити механізми їх дій  та запровадити в практику  управління.

 Стратегія розвитку  туристичної індустрії в Україні  полягає у виробленні державної  політики в галузі туризму  як одного із пріоритетних  напрямків розвитку національної  культури та економіки. 

 Основу державної політики  в галузі туризму повинні складати  такі чинники: 

- державне стимулювання  внутрішнього та іноземного (в’їзного) туризму, в тому числі через  удосконалення системи оподаткування; 

- забезпечення внутрішньої  конвертованості туристичних послуг  шляхом підвищення їх якості  та розширення асортименту, поліпшення  умов обслуговування туристів;

- поетапна приватизація  туристичних об’єктів з їх  інфраструктурою; 

- будівництво нових, реконструкція  та модернізація діючих туристичних  об’єктів;

- державне фінансування  відновлення пам’яток архітектури,  культури, історії України; 

- залучення коштів підприємницьких  структур, суб’єктів туристичної  діяльності для розвитку інфраструктури  туризму (шляхи, пункти пропуску, системи водопостачання та каналізації,  зв’язок, служби сервісу тощо);

- організація приміських  зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних  зон загальнодержавного та місцевого  значення;

- сприяння організації  виробництва екологічно чистої  сільськогосподарської продукції  для забезпечення потреб туристів  і відпочиваючих у високоякісних  продуктах харчування;

- залучення приватного  сектора, особливо у сільській  місцевості, до рекреаційно-туристичного  підприємництва та підсобної  діяльності у сфері туризму  (сільського зеленого туризму);

- створення сприятливих  умов для розвитку активних  видів туризму (оздоровчо-спортивного,  екологічного, пригодницького тощо);

- державне сприяння просуванню  на міжнародний ринок туристичного  продукту України через міждержавні  угоди та програми;

- створення сучасної інформаційно-маркетингової  служби у сфері туристичного  бізнесу; 

- проведення науково-дослідних,  проектних і пошукових робіт  з актуальних проблем розвитку  рекреаційно-туристичних господарств,  використання природного та історико-культурного  потенціалу країни, створення геоінформаційної системи “Туризм в Україні” тощо.

 Разом із цим необхідно  реалізувати низку науково-організаційних  програм з метою забезпечення  екологічно допустимих масштабів  і темпів розвитку рекреаційно-туристичних  зон, зокрема: 

- провести комплексні  ландшафтно-екологічні та історико-культурні  дослідження території України,  встановити диференційовані норми  туристичного навантаження на  довкілля;

- переглянути природо-та  пам’ятко охоронні нормативно-правові  акти з метою посилення відповідальності  за їх порушення; 

- обґрунтувати на основі  норм антропогенного навантаження  гранично допустимі межі сумарної  місткості об’єктів, розміщених  у туристичних центрах. 

 Першочерговими практичними  кроками у контексті реалізації  Основних напрямів слід вважати: 

- розроблення нормативно-правової  бази з питань туризму, здійснення  за участю Державного комітету  України по туризму експертиз  проектів законодавчих та інших  нормативно-правових актів у цій  галузі;

- розроблення стандартів  на послуги, що надаються туристам  і екскурсантам;

- проведення сертифікації  туристичних послуг;

- здійснення паспортизації  туристичних підприємств і організацій; 

- удосконалення порядку  ліцензування суб’єктів туристичного  підприємства;

- запровадження пільгових  умов для стимулювання організацій  відпочинку й оздоровлення дітей  та молоді, насамперед, дітей-сиріт,  дітей-інвалідів, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших соціально незахищених  груп населення; 

- облаштування туристичної  інфраструктури у мережі міжнародних  транспортних коридорів, що пролягають  через територію України; 

- налагодження потужної  реклами вітчизняного туристичного  продукту;

- випуск високоякісного  інформаційно-довідкового матеріалу,  створення спеціалізованих видань  туристичного профілю (газет,  журналів, законодавчих збірників,  методичних рекомендацій, тематичних  монографій, навчальних посібників, підручників тощо), постійних радіо- та телепрограм;

- забезпечення регулярного  проведення в Україні міжнародних  і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів тощо, організацію участі  вітчизняних виробників туристичного  продукту в аналогічних заходах  за межами України з метою  залучення в Україну найбільшого  числа іноземних туристів;

- створення сприятливих  умов для збільшення туристичних  потоків шляхом спрощення, згідно  з міжнародною практикою, візових,  митних і прикордонних формальностей; 

- формування мережі туристичних  представників України за кордоном;

- створення тематичних  програм, у яких всебічно, повно  та правдиво висвітлюються вітчизняна  історія, життя і діяльність  видатних українських політичних  і військових діячів, народних  героїв, митців;

- проведення науково-практичних, методичних конференцій, семінарів  та інших заходів для визначення  науково обґрунтованих напрямів  туризму; 

- підготовку кваліфікованих  кадрів у сфері туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Реалізація основних напрямів стимулюватиме туристичну діяльність в Україні, посилить взаємозв’язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів і всієї країни. А це, у свою чергу, сприятиме зростанню, авторитету України на світовому ринку туристичних послуг, зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, створенню потужної туристичної галузі, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

 Комплексне управління  реалізацією Основних напрямів  покладається на Державний комітет  України по туризму, який має  співпрацювати з цих питань  з місцевими органами виконавчої  влади, зацікавленими міністерствами і відомствами.

 Основними джерелами  фінансування Основних напрямів  мають сили:

- кошти туристичних підприємств  і організацій, у тому числі  й на умовах пайової участі;

- кредитні ресурси; 

- іноземні інвестиції;

- державні асигнування  на розвиток рекреаційних зон  загальнодержавного значення та  відновлення історико-культурних  пам’яток;

- інші джерела, не заборонені  законодавством України.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України “Про туризм” // Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 31, ст. 241; 2001 р., N 32, ст. 172.

2. Про підтримку розвитку туризму в Україні: Указ Президента України від 02.03.2001 №127/2001.

3. Захаревич Н. Галузь як джерело прибутку та відпочинку: Туризм // Україна business. - 2002. - 8 серпня.

4. Олійник О. Туризм в Україні має перспективи // Урядовий кур’єр. - 2001. - 25 лютого.

5. Федорченко В.К., Дворова Т.А. Історія туризму в Україні. – К., 2002.