Стан, проблеми й перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні

Міністерство освіти і  науки, молоді і спорту України

Мукачівський державний  університет

 

Кафедра: менеджменту  та управління

економічними  процесами

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «Планування діяльності підприємств невиробничої сфери»

На тему: «Стан, проблеми й перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мукачево

2013

План

Вступ

 

         1. Історія розвитку туризму в Україні

 

2. Перспективи розвитку  туризму в Україні та вплив  соціальних, демографічних та інших  факторів на туристичний ринок

 

3. Мета, основні завдання  та стратегія розвитку туризму  в Україні

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

"Держава проголошує  туризм одним з пріоритетних  напрямів розвитку економіки  та культури і створює умови  для туристичної діяльності", — йдеться у новому Законі "Про туризм", який Президент  України підписав 11 грудня. На відміну  від попереднього законодавства,  цей документ більш детально  описує механізм створення туристичного  бізнесу (процес ліцензування), окреслює  повноваження органів влади, регламентує  стосунки, права і обов’язки туристичних  агентів та туристів.

Згідно із Законом, який набуде чинності 1 січня 2004 року, існує внутрішній та міжнародний туризм, а залежно  від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі та їхніх цілей, розрізняють 17 видів туризму в  Україні, серед яких: дитячий, сімейний, спортивний, екологічний, релігійний. За статистичними даними, у порівнянні з 2002 р., цього року в Україні на 15-20% збільшилась кількість іноземних  туристів. Щороку іноземні інвестори  вкладають у розвиток вітчизняного готельного ринку до 100 млн. доларів. Але ці показники можуть стати  ще вищими — до цього часу іноземних  інвесторів стримувала недосконалість вітчизняного законодавства та відсутність  в Україні кваліфікованих спеціалістів з туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія розвитку туризму в Україні

 

Перші форми туризму почали проявлятися на території України  дуже давно. Людям завжди була притаманна природна цікавість, їм кортіло дізнатися, як живуть інші народи, чи просто відвідати  інші землі в пошуках чогось незвичайного. Розвитку туризму сприяло вдале  геополітичне положення України, що розташувалася на перехресті багатьох важливих торгівельних шляхів. Завдяки  цьому нашу країну щороку відвідувала  значна кількість іноземних купців, які, приїжджаючи додому, розносили  славу про Україну, про її багаті природні ресурси, гостинний народ  та цікаві традиції, тим самим приваблюючи  все більше охочих побувати в Україні.

Сучасних рис туризм в  Україні став набувати з початку  ХІХ ст. У цей час відома організація  «Руська трійця» займалася організацією та популяризацією серед населення, особливо серед інтелігенції, народознавчих  мандрівок Батьківщиною. Зокрема, Маркіян  Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький  заохочували до пізнання історії  України, ознайомлення з її культурно-історичними  та природними пам’ятками. Згодом активними  громадськими діячами було досліджено лікувальний та рекреаційний (відпочинковий) потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття, визначено особливості  цих територій та перспективи  їх розвитку.

Перші організації, що пропонували  здійснення туристичних подорожей (туристичні бюро), почали виникати наприкінці ХІХ ст. Так, 1895 року розпочало діяльність Ялтинське екскурсійне бюро, яке  стало однією з перших подібних організацій  в Україні. Згодом аналогічні організації  створюють і на заході країни –  основними центрами розвитку туризму  стають Львів, Перемишль, Галич тощо. На межі ХІХ-ХХ ст. починається освоєння рекреаційних місцевостей в районі Яремче, Ворохти, Косова, Верховини та ін.

Із приходом ХХ ст. розвиток туризму в Україні відбувається значно інтенсивніше. У 20-х роках  на Донбасі, як найбільш промислово розвиненому регіоні, починають працювати перші будинки відпочинку. Згодом подібні заклади створюють і в інших місцевостях. Почала розвиватися специфічна галузь – курортологія. Створено Одеський науково-дослідний інститут курортології (1928 року) для лікування та профілактики багатьох захворювань за допомогою грязелікування та бальнеотерапії.

За часів Радянського  Союзу розвиток туризму в Україні  базувався на відомчій та профспілковій  основі. Своєрідним видом пільг стала  видача путівок на бази та в будинки  відпочинку. Діяла спеціальна структура  – «Укрпрофтуризм», що керувала профспілковим туризмом. Частина прибутку від путівок надходила до місцевих бюджетів, далі ці кошти використовувались для прокладання та модернізації транспортних шляхів, відновлення культурних та історичних пам’яток тощо. Іноземним та міжнародним молодіжним туризмом опікувалися «Інтурист» та «Супутник» відповідно. Загалом, за часів СРСР туристична галузь України функціонувала в складі єдиного рекреаційно-туристичного комплексу Радянського Союзу; усі курорти та об’єкти рекреаційної діяльності належали державі, відповідно, керівництво ними здійснювалося централізовано.

Розвиток туризму  в незалежній Україні

Зі здобуттям Україною незалежності починається новий  період розвитку туризму. У перші  роки після проголошення самостійності  нашої держави туристична галузь значно занепала. Складна, нестабільна  політична ситуація відлякувала  іноземних туристів – їх кількість  у ці роки скоротилася на 80 %. Так, 1992 року Україну відвідало лише 120 тис. туристів.

 

За кілька років становище  індустрії туризму почало змінюватися. 1995 року Верховна Рада прийняла закон  «Про туризм». У цьому документі  подано визначення поняття туризм, під яким розуміють виїзд із постійного місця проживання на термін від 24 годин  до 1 року, причому на території перебування  в цей час виключається будь-яка  оплачувана діяльність. Цей закон також визначав основні засади розвитку туризму в Україні, його пріоритетні напрямки та джерела фінансування.

Нині Україна має значний  потенціал для розвитку туристичної  індустрії. Так, на території нашої  держави функціонують більше 3000 закладів оздоровлення та відпочинку, майже  півтори тисячі готелів, кемпінгів  тощо. Діяльність понад 3000 підприємств  пов’язана з обслуговуванням  туристів та туристичною діяльністю загалом. Постійно зростає кількість  компаній, що пропонують туристичні путівки  в місця відпочинку як в Україні, так і за кордоном. Щоправда, значна їх частина є посередниками, пропонуючи послуги іноземних туристичних  компаній і додаючи до них лише частку своїх.

В Україні створена значна кількість природоохоронних територій. Найбільшою популярністю користуються Карпатський та Шацький національні  природні парки, біосферний заповідник «Асканія-Нова», численні дендропарки, заказники, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Не менш відвідуваними є місця розкопок на території існування древніх міст – Херсонесу, Ольвії, Тіри та ін.

В останні роки в Україні  швидкими темпами розвивається сільський  зелений туризм, основне завдання якого полягає у відпочинку туристів від міського шуму та метушні, ознайомленні з історико-культурними пам’ятками та місцевими звичаями і традиціями.

Таким чином, Україна має  всі передумови для швидкого й  успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця  відпочинку замість тих, що розміщені  на території Батьківщини. 

 

2. Перспективи розвитку туризму в Україні та вплив соціальних, демографічних та інших факторів на туристичний ринок

 

Розвиток туризму в  Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного  споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної  перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої  Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибутне іноземних  туристів Україна займала 22 місце  у світі (5,8 млн. осіб, що становить  близько 1 % від світових туристичних  прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чисельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2010 рік-12,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою коливатиметься в межах 60 % в загальних  обсягах турпотоків.

Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні  потоки одноденних відвідувачів, зокрема  транзитних, чисельність яких щорічно  збільшуватиметься.

Аналізуючи перспективи  розвитку туристичної індустрії  в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки  і життєдіяльності суспільства  в цілому, яка в тій чи іншій  мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен  стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний  і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні  можна визначити створення конкурентоспроможного  на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний  розвиток територій та їх соціально-економічних  інтересів при збереженні екологічної  рівноваги та історико-культурного  довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою  із загальними темпами становлення  ринкових механізмів і співвідносною  з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також  враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює  сприятливі умови доопрацювання  та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери  туризму, становлення туристичної  галузі як однієї з провідних галузей  вітчизняної економіки стримується  невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання  та підтримки виконавчих органів  влади.

На думку одного з провідних  спеціалістів туризму Роберта А. Браймера, "у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки економічних зв'язків, почне ефективно діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати на видимі результати".

Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії  туризму і культури як на рівні  центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін.

Координація стратегічного  розвитку культурної сфери і туризму  на місцях повинна привести до більш  тісної співпраці місцевої влади  і реального бізнесу у вирішенні  конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії.

Перспективний розвиток туризму  в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість  працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших  галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2010 році ці показники  складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб.

Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України  до НАТО та ЄС - все це забезпечить  створення високоприбуткової туристичної  галузі, яка задовольнить потреби  внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура  населення України та аналіз вікових  груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні  найбільш активна частина населення від ЗО до 40 років, на відміну від економічнорозвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим.