6.Соціально-демографічні  чинники: мінімальний рівень заробітної  платні; мінімальний розмір виплат  по безроботиці; рівень якості  життя; темпи росту та приросту  населення; кількість потенційних  споживачів (структура населення,  зміни в окремих групах та  в їх доходах); наявна та потенційна  кількість робочої сили; кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили); сприяння розвитку малого бізнесу; рівень потреб населення; рівень освіти населення; рівень соціальних гарантій; рівень зайнятості населення; активність профсоюзної діяльності. 7.Природно-екологічні: наявність корисних копалин та рівень їх використання у виробництві; рівень забруднення навколишнього середовища; якість корисних копалин; природно-кліматичні умови; рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами; доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).

     8.Міжнародні  чинники: рівень міжнародної кооперації  та спеціалізації; рівень міжнародного  розподілення праці; світова економічна  криза; пропорції експорту / імпорту.

      II. Методика оцінки зовнішнього  середовища 

     Методи  оцінки зовнішнього середовища 

     В економічній літературі розроблено та запропоновано безліч методів  оцінки стану зовнішнього середовища, які можуть бути агреговані у зазначені  нижче групи. 1.Методи прогнозування (екстраполяції, множинної регресії, побудови кривої тренду, метод розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх подій на підставі узагальнення аналізу теперішньої ситуації, її прогнозування на майбутнє. Методи моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних у рамках цієї моделі.

     2.Методи  оцінки наслідків (аналіз прямого  та перехресного впливу, дедуктивний  аналіз, аналіз балансу зацікавлених  сил тощо). Застосування цих методів  дає змогу оцінити наслідки  впливу очікуваних змін зовнішнього  середовища на життєдіяльність  підприємства та результати його  господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність  збігання декількох явищ. 3.Експертні методи (оцінка можливого зростання та зміни ефективності „стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод „чотирьох питань", побудова матриці „вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

     Одним з найпоширених методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз — це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

     SWOT-аналіз  дає змогу формувати загальний  перелік стратегій підприємства  з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії  — адаптації до (чи формування  впливу на) середовища (рис. 2.1.).

     Простежити  співвідношення факторів зовнішнього  та внутрішнього середовища, що трактується  в категоріях SWOT-аналізу, можна за допомогою певної матриці (рис.2.2.).

     На  перетинах окремих складових  груп факторів формуються поля, для  яких характерні певні сполучення, що їх треба враховувати надалі в  ході розробки стратегій певного  типу:

     поле  СіМ — потребує стратегій підтримки  та розвитку сильних сторін підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення; поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних сторін підприємства з метою пом’якшення (усунення) загроз;

     поле  СлМ — розробка стратегій подолання  слабкостей підприємства за рахунок  можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;

     поле  СлЗ — іноді називають «кризовим  полем», тому що тут поєднуються  загрози середовища зі слабкістю  підприємства. З огляду на це існує  нагальна потреба розробки стратегій  як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким завданням. Рисунок 2.2. 

     Треба мати на увазі, що фактори, які формують окремі складові SWOT-аналізу, можуть мати різні часові характеристики впливу, тому доцільно виконувати певне їх ранжування на коротко та довгострокові  дії. Для розробки стратегій недостатньо  констатувати вплив тих чи інших  факторів середовища. Щоб забезпечити  виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Те, що аналіз і прогнозування тенденцій треба проводити одночасно, підтверджує перелік етапів проведення SWOT-аналізу. [11, стр. 67-69].

     Необхідність  обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: одно й  багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв’язків. Данний підхід використовувався Захаровой. А. А. На багатьох підприємствах при застосуванні SWOT-аналізу широко використовують регресивний, варіаційний, дискримінантний, факторний та кластер-аналіз. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і незалежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об’єктом аналізу. Якість проведеного аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі. Основні етапи проведення swot аналізу різняться. Це обумовлено специфікою видів діяльності підприємств. Ця методика відображена у таблиці 2.1. 

     Таблиця 2.1. Методика проведення swot аналізу.

     2.2 Етапи проведення аналізу зовнішнього середовища 

     У процесі аналізу динамічності та нестабільності зовнішнього оточення виділяються три найважливіші характеристики: ступінь звичності змін (звичні, у межах екстраполяції досвіду, неочікувані, які не мають аналога, принципово нові); темп змін порівняно з реакцією підприємства (повільніше, порівняно швидше); можливість прогнозування майбутнього (за аналогією з минулим, шляхом екстраполяції, частково, важко). Зростання рівня невизначеності розглядається як чинник, що ускладнює прийняття управлінських рішень та діяльність підприємства.

     Дослідження стану зовнішнього середовища в  перебігу діагностики потенціалу виживання  підприємства передбачає проведення наступних етапів роботи.

     1 етап. Структурування зовнішнього  середовища підприємства, визначення  найвагоміших елементів (чинників), що потребують дослідження. Доцільним є виокремлення зазначених нижче чинників.

     1 група - чинники, взаємопов'язані  з діяльністю підприємства, вплив  яких з часом може суттєво  змінюватися. Це умови, які  формуються під впливом змін  попиту, діяльності конкурентів,  зміни на ринку ресурсів тощо. Ця група чинників є найбільш  динамічною і посідає особливе  місце в загальній системі.

     2 група - чинники, характер впливу  яких на діяльність підприємства  з часом суттєво не змінюється. Це зміни політичної ситуації  в державі, соціально- економічні  чинники макрорівня, рівень розвитку  культури, демографічні зміни.

     З група - специфічні чинники, дослідження  яких дає можливість оцінити потенційні можливості розвитку підприємства, напрями  диверсифікації діяльності в інших  галузях та на інших ринках, виявити  можливість появи нових конкурентів  з інших сфер діяльності тощо. Склад  цієї групи чинників формується в  кожному окремому випадку залежно  від специфіки підприємства та ринку його діяльності. Доцільність виокремлення цієї групи чинників полягає у тому, що підприємство змушене контролювати ситуацію за межами власної діяльності, бо, як правило, саме там виникають проблеми, які впливають на подальший розвиток підприємства.

     2 етап. Визначення „критичних точок"  та меж аналізу зовнішнього  середовища. Кількість та перелік  „критичних точок" - найбільш  важливих елементів середовища, що підлягають дослідженню, - визначаються  індивідуально з врахуванням  розміру підприємства, характеру  його діяльності (спеціалізації), цілей та умов проведення діагностики, жорсткості часового обмеження та інших особливостей.

     Розміри підприємства неоднозначно впливають  на визначення кола значущих чинників зовнішнього середовища. З одного боку, велика організація має більші можливості контролювати зовнішнє середовище, ніж невелика. Вплив великого підприємства на зовнішнє середовище може деякою мірою нейтралізувати дію зовнішнього світу на його діяльність. Тому цілий ряд елементів зовнішнього середовища для великої організації менш значущі, ніж для маленької (наприклад, велика організація має, як правило, стабільні, добре налагоджені контакти з постачальниками, вона менш вразлива до конкуренції, має серйозні фінансові переваги у плані освоєння нових технологій і т.д.). З іншого боку, великі підприємства, по-перше, менш рухливі та гнучкі, ніж малі, а тому мусять добре орієнтуватися в зовнішньому середовищі для того, щоб мати змогу завчасно підготуватися до майбутніх змін, по-друге, несуть більшу соціальну відповідальність перед внутрішніми учасниками, споживачами, суспільством в цілому; по-третє, існують об'єктивні передумови (достатній інтелектуальний потенціал) для проведення необхідних досліджень.

     Характер (спеціалізація) підприємства також  обумовлює різницю в оцінці чинників зовнішнього середовища та виборі критичних  точок. Наприклад, для торговельних підприємств більш суттєве значення мають соціальна політика, ситуація з виплатою зарплати, динаміка валового національного продукту, митна політика, порівняно з політичними ризиками, технологічними змінами, обсягом державного інвестування тощо. Якщо аналіз середовища обмежений часовими рамками, в перебігу дослідження, як правило, зосереджуються лише на тих елементах зовнішнього середовища, які критично впливають на поточне функціонування (тобто на елементах робочого середовища), за відсутності часових обмежень з'являється можливість більш поглибленого аналізу зовнішнього середовища.

     З етап. Збирання інформації, необхідної для проведення дослідження. Вивчення стану та перспектив розвитку окремих  чинників та критичних точок зовнішнього  середовища базується на збиранні якісної  та кількісної інформації, її аналітичної  або експертної обробки та формуванні відповідних аналітичних висновків.

     Інформаційною базою проведення дослідження є  зведена статистична звітність, макроекономічні дослідження, огляди кон'юнктури окремих ринків, аналітичні огляди, опубліковані в спеціальних  економічних виданнях та періодичній  пресі, результати вибіркових досліджень та спостережень, вивчення точок зору спеціалістів підприємства та зовнішніх  фахівців, проведення зборів та обговорень тощо.