Села Чигиринського району

              МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

Кафедра туризму і готельно-ресторанної справи

СЕЛА ЧИГИРИНСЬКОГО РАЙОНУ

КУРСОВА РОБОТА

Виконав:

студент 1 курсу групи 1-Т

напряму підготовки 6.140103 “Туризм”

галузі знань 1401 “Cфера обслуговування”                         Присяжнюк

денної форми навчання                             _______________Олексій Вікторович 

Науковий керівник:

к. іст. н., доцент кафедри

туризму і готельно-ресторанної справи ________________О.М.Костюкова

Черкаси-2012

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                      3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ     

      СІЛ ЧИГИРИНСЬКОГО РАЙОНУ

1.1. Історія Чигиринського краю

1.2. Характеристика етнологічного комплексу села Стецівка

1.3. Головківка – визначний центр гончарної справи

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІСТОРИЧНОЇ

     ЧИГИРИНЩИНИ

2.1. Оцінка Суботова – колиски гетьмана Богдана

2.2. Аналіз гайдамацької Медведівки

2.3 Характеристика села Мельники як центру Холодного Яру

2.4. Унікальність Боровиці

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

     БОГДАНОВОГО КРАЮ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

СІЛ ЧИГИРИНСЬКОГО РАЙОНУ

1.1. Історія Чигиринського краю

Чигири́нський райо́н — район у складі Черкаської області, розташований у її південній частині на правому березі Дніпра. Площа — 1 217 км² (5,8 % від площі області). Районний центр — містоЧигирин.

На півночі район межує з Черкаським, на заході з Кам’янським районами Черкаської області. Напівдні із Світловодським та Олександрівським районами Кіровоградської області. Східна частина району лежить на березі Кременчуцького водосховища.

Територія району завжди була в центрі найважливіших подій в історії України: Хмельниччини,Коліївщини, Української революції, партизанського руху в роки Радянсько-німецької віни.

Район розташований в лісостепеповій зоні Правобережної частини України, в межах Канівського-Чигиринського природно-сільськогосподарського району в межах Придніпровської височини і являє собою підвищену, сильно порізану балками і ярами місцевість.

В районі переважають території вузьких вододільних плато з густою долинно-яружною мережею. В геоморфологічному відношенні це корінний берег долини річки Дніпро, крутосхилих місцевостей, густо пересічених ярами і долинами, а також вузьких вододільних плато. Схили, переважно, 1—3 градуси, 3—5 градусів, 5—7 градусів. Густота розчленування становить 2,5 км/км², глибина — 50—80метрів, модуль змиву 32 т/га. Ерозійні процеси тут протікають особливо інтенсивно і площа змитих грунтів, серед яких переважають середньо- і сильно змиті, досягають 52 %. Дефляцій на небезпечність ріллі становить 12,7 %, кількість опадв  оливається від 482 мм до 527 мм.

У ґрунтовому покриві переважають понад 50 % чорноземи опідзолені й реградовані легко- і середньо суглинкові на лесових породах, їх слабо-, середньо- та сильнозмиті темно-сірі опідзолені ґрунти і типові чорноземи займають до 30 %. Глибина гумусових горизонтів у них коливається від 21 см в середньо- та сильнозмитих ґрунтах до 79 см у повнопрофільних чорноземах типових, відповідно вміст гумусу в цих ґрунтах коливається від 1 % до 3,4 %.

Корисні копалини — піски, глини, торф. Їх розробка та використання проводиться в невеликих обсягах. Є джерела мінеральних вод, серед яких найвідоміше родонове джерело «Живун» поблизу села Головківки.

Основна водна артерирія району річка Дніпро, в течії якої з 1959 року на території району тепер розташоване Кременчуцьке водосховище. Другою головною водною артерією є річка Тясмин. Серед інших: Ірклець, Сріблянка, Суба. Крім того по території району протікає багато невеликих річечок і струмків, особливо велика кількість їх у Холодному Ярі.

Район має давню і багату історію. Люди жили тут з часів неоліту (VI—III тисячяліття до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки в селі Новоселиці (стоянка Молохів Бугор). Відомі поселення епохи бронзи. В ІІ тисячолітті до н. е. населення по річці Тясмин було об’єднано в південно-східну групу праслав’янських племен. Археологами відкрито одне з найбільших городищ-фортець цього періоду біля села Суботова. Воно було осередком політичної влади, економічного та культурного життя. Навколо були розташовані численніфортеці, що захищали городище (села Адамівка, Калантаїв, Полуднівка).

Тут находяться Мотронинське скіфське та Суботівське чорноліське городища, пам’ятки архітектури та природи — Іллінська церква в Суботові та дуб Максима Залізняка.

За часів Київської Русі, за однією із версій, в межиріччі Дніпра і Тясмина знаходився славнозвісний «острів русів» — сторожова варта дружинників, що стримували напади кочових племен.

В ХІ—ХІІІ століттях на території району існували давньоруські поселення, які були знищені під час монголо-татарського нашестя у ХІІІ столітті.

В другій половині XVI століття територія Чигиринщини потрапила до складу Великого князівства Литовське, а у 1569 році, у зв’язку з утворенням Речі Посполитої та добровільним переходом руських магнатів у польське підданство — до Корони Польської.

Наприкінці XVI століття, з утворенням Чигиринського староства, ці землі почали активно заселятися. З’явилася велика кількість нових поселень: Медведівка, Суботів, Новоселиця, Боровиця, Мельники та інші. В 1592 році Медведівка отримала магдебурзьке право. В 1594—1595 роках осадчим на Чигиринщині був Михайло Хмельницький.

В роки Української Національної революції 1648—1676 років Чигиринщина стала центром боротьби українського народу за створення державності. В 1648 році Чигиринський полк став не тільки військовою, але й адміністративно-територіальною одиницею, а села Боровиця, Жаботин, Медведівка та інші — сотенними містечками. До Чигиринської сотні входило село Суботів, з яким пов’язано багато видатних подій 1648—1657 років. Це був родовий маєтокБогдана Хмельницького, успадкований ним від батька. Як і Чигирин, Суботів став осередком гетьманської влади і дипломатії. Звідси Богдан Хмельницький видавав свої універсали, керував військовими справами. тут в Іллінській церкві 23 серпня 1657 року було поховано гетьмана.

Зі смертю Богдана Хмельницького закінчився один з етапів Української національної революції і розпочався новий її період, що характеризувався посиленням боротьби старшинських груп за владу. Протягом 1657—1678 років землі Чигиринщини були спустошені в результаті численних війн. Уцілілі жителі переселилися на Лівобережну і Слобідську Україну. Проте колонізація Правобережжя продовжувалася. Вже в 1687 році поблизу Чигирина нараховувалося 14 тисяч дворів.

У другій половині XVIII століття на Правобережжі посилилась влада польських магнатів. Реакцією на це став початок гайдамацького руху. В 1768 році розпочалося повстання, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Центром його став Холодний Яр. Повстання очолив запорізький козак, уродженець хутора Калинівки Максим Залізняк. В Холодному Яру біля Мотронинського монастиря гайдамаки святили ножі, якими клялися винищити гнобителів. Селяни Чигиринщини першими виступили проти панів і, об’єднавшись з козаками, рушили в похід на Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь,Лисянку, Умань, де до них приєдналися загони Івана Гонти.

У 1793 році Чигирин і прилеглі території відійшли до складуРосійської імперії. В 1797 році, а потім, після невеликої перерви, в1802 році, був створений Чигиринський повіт, жителі якого займалися сільським господарством, промислами, торгівлею.

В 1843 і 1845 роках в Чигиринському повіті побував Тарас Шевченко. Його цікавили місця, пов'язані з Визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького та гайдамаччиною. Під враженням поїздок він створив малюнки на місцеві теми: «Богданові руїни в Суботові», «Мотрин монастир», «Камґяні хрести в суботові», «Руїни будинку Богдана Хмельницького в Суботові». Чигиринщину він згадує у п'єсі «Назар Стодоля», поемі «Гайдамаки», «Княжна», вірші «Холодний Яр», «Заступила чорна хмара», «Чигирине -Чигирине», «У неділеньку у святую» та інших.

В 1905 — 1907 роках нові виступи селян охопили 23 села Чигиринського повіту.

Події 1917 року на Чигиринщині відзначалися складністю боротьби за владу між прихильникамиЦентральної Ради та членами Чигиринської ради робітничих і солдатських депутатів. У жовтні 1917 року тут був створений повітовий загін «вільного козацтва».

У 1918 — 1922 роках на території Чигиринського краю діяла Холодноярська Республіка. Центром її було село Мельники, а потім Мотронинський монастир. Повстанців очолив прапорщик царської армії Василь Чучупака. Сили бійців Холодноярської Республіки були знищені військами Червоної армії. Проте боротьба в Холодному Яру тривала до початку 30-х років.

Чигиринський район як адміністративно-територіальну одиницю було утворено у 1923 році. У 1925 році коли вся територія УРСР була поділена на округи та райони, Чигиринський район увійшов до складу Черкаського округу.

Із 1927 року район в складі Шевченківської округи, а із 9 лютого 1932 року у складі Київської області. Із 10 січня 1939 року у складі Кіровоградської області.

У серпні 1941 році територія району була окупована нацистами. За роки окупації в районі від рук воїнівВермахту загинуло близько 2 000 чоловік, близько 1161 чоловік вивезено до Німеччини. В роки війни партизанським краєм став Холодний Яр, в якому діяло 12 загонів. Під час операції проти жителів лісової смуги було знищено хутори Буду та Вдовичин. Проте села понад Дніпром, які були далекі від партизан, майже не постраждали. Нациський режим був лояльніший від комуністичного. В січні 1944 року район був відвойований Червоною армією.

Загальна кількість братських могил часів війни на території району — 23. В них поховано — 1268 осіб (з них відомо імен — 965, з яких увіковічено — 424 особи).

Багато чигиринців відзначилися на фронтах війни. 1 111 чоловік нагороджено орденами і медалями, 475 чоловік загинули у боях.

У післявоєнний час Чигиринщина була аграрним районом Кіровоградської області, а у лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року район відійшов до Черкаської області.

У 1980-х роках на території району, поблизу Чигирина проводилося будівництво Чигиринської АЕС, взв’язку з чим було створене селище будівельників — Орбіта. Селище мало найкраще забеспечення товарами народного вжитку серед всіх населених пунктів району. Через 2—3 місяці після аварії на Чорнобильській АЕС будівництво було законсервоване. Нині на місці процвітаючого селища стоять безлюдні і розграбовані багатоповерхівки і соціальні будівлі. Попри те, що селищу не надається ніяких комунальних послуг, в ньому проживає декілька сімей.

За останні роки існування району з його карти зникло село Вербівка і селища Московське, Чигиринівка,Цибиківка. Багато населених пунктів було переселено у зв’язку з будівництвом Кремечуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища у 1959 році.

У складі району одне місто районного значення — Чигирин, 28 сіл і 7 селищ, що підпорядковані одній міській і 18 сільським радам.

Через район проходить автошлях регіонального значення Р 10 (Канів — Чигирин — Кременчук). Населені пункти району зв’язані з районним центром автошляхами місцового значення. Більшість із них має асфальтне покриття і добрий стан. Вулиці в самих селах, як правило, грунтові, за рідкими виключеннями.

Єдина автостанція в районі знаходиться в Чигирині. Вона з’єднує районний центр з більшістю сіл району автобусами ПАЗ,КавЗ і ЛАЗ. Чи не єдиний найпотужніший та найголовніший в минулому перевізник ВАТ «Чигиринське АТП-17139» нині ледве зводить кінці з кінцями і виконує в основному приміське сполучення, а також рейси на Знамянку та Черкаси (через Боровицю). Також є транспортне сполучення з обласним центром — Черкаси, яке майже повністю здійснюється приватним черкаським перевізником ПП «Сервіс-Авто 2005» автобусами класу Богдан і Еталон; та міжміськими автобусами з Києвом, Каневом, Дніпропетровськом, Полтавою

Найближчі залізничні станції знаходяться в Олександрівці — Фундукліївка та в Черкасах.

Найближчі річкові порти в Світловодську і Черкасах. В 1990-х роках річковий порт Адамівка, біля села Рацеве, що по Дніпру зв’язував район з Черкасами, Каневом, Києвом на північний захід та Світловодськом, Кременчуком, Дніпропетровськом на південний схід, припинив свою роботу.

Найближчі аеропорти в Черкасах і Кіровограді.

Станом на 1 червня 2010 року загальна кількість населення в Чигиринському районі складала — 29,8 тисяч чоловік, в тому числі: міське населення — 9,9 тисяч чоловік, сільське — 19,8 тисяч чоловік. За даними всеукраїнськго перепису населення 2001 року в районі налічувалось 36,1 тисяч мешканців, в 1989 році — 44,3 тисячі та 52,7 тисяч у 1971 році.