Розвиток туризму в Харківському регіоні

 

Харківщина уславлена героїчними подвигами своїх дочок і синів. Вшановується пам'ять героїв-захисників Вітчизни у кожному місті, селі. На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися понад 400 тис. наших земляків, понад 70-ти уродженцям і жителям Харківщини присвоєно звання Героя Радянського Союзу. По історичним місцям пропонуються туристам численні воєнно-патріотичні екскурсії, у т. ч. “Шляхами ратної слави”, “Бойовими шляхами Харківщини”, “Харків у роки Великої Вітчизняної війни”, “Меморіали Харкова”, “Соколове – Таранівка”.  

 

На честь визволення Харківщини, м. Харкова створено Меморіальний комплекс “Висота маршала Конєва” у  смт Солоницівці Дергачівського району [809-813]. Звідси, з передового командного пункту на висоті 193,7 м командуючий Степовим фронтом І.С.Конєв у серпні 1943 р. наказав штурмувати Харків. На честь визволення Харкова встановлено пам'ятний знак, а у серпні 2003 р. реконструйовано Меморіальний комплекс “Висота маршала Конєва”, у складі якого стела, церква Іоанна-воїна, будівля музею “Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.”. У музеї розміщена експозиція з історії Харківської області з 1919 р. по 1945 р.  

 

У м. Харкові на шляху, який веде до Лісопарку, споруджено Меморіальний комплекс, присвячений героям війни 1941–1945 рр.  

 

Місто Ізюм і гора Крем'янець були ареною кровопролитних битв. Ряд монументів нагадують про буремні події 1905–1921 рр. Останки 1559-ти захисників міста у 1941–1943 рр. поховано у братській могилі на схилі Крем'янця і встановлено пам'ятник “Скорботна мати”. До 40-річчя Перемоги встановлено Меморіальний комплекс (1985 р.) на г. Крем'янець.  

 

Два села на Зміївщині – Таранівка  і Соколове – символи самовідданої любові до Вітчизни, взаємодопомоги і дружби різних народів у боротьбі з німецькими загарбниками. У Таранівці на місці подвигу 25-ти Гвардійців-Широнінців встановлено пам'ятник, відкрито Таранівський музей Гвардійців-Широнінців (1959 р.), залізничну станцію названо “Широніно”. У пам'ять воїнів-захисників с. Соколове відкрито Музей бойового братерства (1958 р.), де представлено понад 3,5 тис. експонатів, у т. ч. діорама “Бій у селі Соколове 8 березня 1943 р.”. Біля входу музею – монумент “Братерство по зброї”. У парку Дружби поряд з братськими могилами радянських, чеських і словацьких воїнів виситься гранітний обеліск.  

 

З культурною історією Харківщини, місцевими  традиціями сивої давнини, досягненнями сьогодення знайомлять екскурсійні  тури по різноманітним музеям [730-880]. Найстаріший природничо-науковий музей Європи – Музей природи Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (1808 р.), основний фонд якого складає близько 500 тис. одиниць збереження. З 1807 р. при цьому ВНЗ існує Музей археології та етнографії Слобідської України (сучасна назва з 1998 р.). Експозиції Харківського історичного музею (створений у 1920 р.) дають уявлення про первісні часи та археологію, етнографію Слобожанщини і сучасні події.  

 

Унікальними історичними пам'ятниками окремих населених пунктів є  краєзнавчі музеї (Барвінківський, Балаклійський, Зміївський, Богодухівський, Дворічанський, Золочівський, Первомайський, Лозівський та ін.), де представлені фонди свідчать про події, що відбувалися у районі, місті, селі, про археологічні, етнографічні особливості краю, про визначних людей краю тощо [733, 788-880].  

 

Шанувальники мистецтва можуть ознайомитися з цінними та унікальними  колекціями Харківського художнього музею (створений в 1886 р.) – одного із найбільших в Україні. Його фонди налічують понад 10 тис. експонатів, у т. ч. експозиції українського, російського, зарубіжного мистецтва, унікальні полотна І.Рєпіна, С.Васильківського, колекції порцеляни та декоративно-ужиткового мистецтва часів українського бароко.  

 

Туристичний маршрут “Чугуїв –  батьківщина І.Ю.Рєпіна” розпочинається у Чугуївському музеї-заповіднику  ім. І.Ю.Рєпіна біля пам'ятника з надписом, що на цьому місці був будинок, в якому народився художник. У  музеї-заповіднику головну увагу в експозиції приділено чугуївському періоду життя та творчості І.Ю.Рєпіна, його тісним зв'язкам з Україною. Експонуються чотири оригінали ранніх ікон художника, а також портрет Вєрьовкіної, малюнки, офорти, а також унікальні полотна місцевих живописців та іконописців другої половини ХІХ ст., картини В.Серова, В.Маковського, П.Верещагіна, М.Пимоненка, І.Пелевина. Вшановуючи пам'ять великого художника, у 1956 р. у центрі Чугуєва був відкритий пам'ятник І.Ю.Рєпіну, а у 1990 р. біля музею-заповідника споруджено ще один пам'ятник славнозвісного майстра.  

 

Понад 50 років у селі Пархомівка існує історико-художній музей як визначний культурно-освітній осередок. Експозиція музею налічує понад 3 тис. експонатів, у т. ч. етюди “Голова  старца” до картини І.Іванова “Явление Христа народу”, картини І.Левітана “После дождя”, С.Васильківського “На закате”, малюнки Т.Шевченка, В.Васнецова.  

 

Туристична екскурсія “Сковородинівка” ознайомить з живописним куточком Харківщини, с . Сковородинівкою, де знаходиться Літературно- меморіальний музей Г.С.Сковороди (відкритий у 1972 р.). На будинку музею встановлена меморіальна табличка с надписом, що в цьому будинку жив в останні роки свого життя видатний український просвітник, філософ і поет Григорій Сковорода. За матеріалами музею можна простежити його життєвий шлях. Навколо музею розташований парк-сад, на вході якого – могила Г.С.Сковороди. Біля 750-річного дуба – пам'ятний знак із граніту, на якому встановлено погруддя мислителя.  

 

Харківський регіон – багатий на інші види музеїв. Харківський літературний музей з 1988 р. – центр національної культури Східної України. На базі музейної експозиції екскурсантам пропонуються тематичні експозиції про українських письменників, виставки робіт художників, віртуальні експозиції про культуру 1910–1930-тих рр. З 1968 р. існує Музей театральних ляльок, у фонді якого понад 11 тис. експозицій: ляльок, афіш, макетів, сувенірів, ескізів ляльок, театральних програм багатьох країн світу. Останнім часом з'явилися нові музеї: меморіальні музеї К.Шульженко, сім'ї Гризодубових, Харківський приватний музей міської садиби, Музей сексуальних культур світу, Церковно-історичний музей Харківської єпархії, музей “Води” та ін.  

 

Велич і неповторну красу Слобожанщини створюють архітектурні пам'ятки [572-649]. Існують численні тури, оглядові екскурсії по історичному центру Харкова, які пропонують ознайомитися з неймовірно різноманітними архітектурними стилями, які характерні для нашого регіону. Найстаріша кам'яна споруда українського бароко – триглавий Покровський собор, який віднесено у комплексі споруд Свято-Покровського монастиря до пам'ятки архітектури загальнодержавного значення. Собор був збудований у 1689 р. на кошти козаків із Клочківської слободи. У ХІХ ст. на території монастиря збудовані архієрейський будинок (1820–1826 рр.) та Озерянська церква (1896 р.). Золотим вінцем Харкова називають Успенський собор (1777 р.), причому він є останнім із храмів, споруджених в українському стилі. Слід відмітити прекрасний, великого розміру іконостас із дерева, а також інтер'єр собору. На честь перемоги російських військ над Наполеоном була збудована дзвіниця, на відміну від Успенського храму, у стилі класицизму. ЇЇ висота, де було встановлено 12 дзвонів – 84 м, годинник паризької фірми “Борель” діаметром 3,7 м. Привертає увагу комплекс споруд Харківського університету – тепер будівля Української інженерно-педагогічної академії: Губернаторський будинок (1767–1776 рр.), Університетська церква з новим корпусом (1823–1831 рр.), Фізичний, Хімічний корпуси (1777 р.).  

 

Прикрасою природного і міського ландшафту  м. Харкова є Благовіщенський  собор (1901 р.), Церква Трьох Святителів (1914 р.), Єврейська синагога (1914 р.), Римсько-католицька церква (1892 р.), будівлі Університетського  ботанічного саду (1804 р.), маєток академіка архітектури О.М.Бекетова (1897 р.) – тепер Будинок вчених, Духовне училище (1824–1885 рр.) – нині Харківська академія культури, Торговий дім купчихи Горяїнової (1824 р.), Громадська бібліотека (1906 р.) – нині Державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка, Управління Південної залізниці (1914 р.), Маєток купця Ігнатищева (1914 р.) – тепер Художній музей, будівля вокзалу Південної залізниці (1952 р.) та ін.  

 

За  проектами петербурзьких архітекторів збудовані будівлі на вулиці Сумській, площах Миколаївській (нині Конституції), Рози Люксембург, які створили своєрідний бізнес-центр міста: колишній Купецький банк і готель “Асторія” (1910–1913 рр.) – тепер Промінвестбанк, Палац праці (колишній доходний будинок Всеросійського страхового товариства “Росія”; 1916 р.) та ін. Індивідуальність площі Конституції створюють три будівлі архітектора О.М.Бекетова: Волжсько-Камський банк (1908 р.) – нині Театр ляльок, Торговий банк (1899 р.) – тепер Будинок науки і техніки, Земельний банк (1898 р.) – нині Харківський автотранспортний технікум. Будівля Державного академічного українського драматичного театру ім. Т.Шевченка (1841 р., реконструйовано у 1883 р.) – це не тільки архітектурна прикраса, але пам'ятне місце, збагачене історією театрального і культурного життя Харкова. Знаковими пам'ятками Сумської вулиці є фонтан з альтанкою “Дзеркальний струмінь” (1947 р.) у парку Перемоги, а в Саду ім. Т.Шевченка – пам'ятник Т.Г.Шевченку (1935 р.) – найкращий із 250-ти монументів Великому Кобзарю.  

 

Унікальний  архітектурний ансамбль 1920–1930-х рр. найбільшої площі в Європі – “Свободи” відомий навіть за межами України. На незвичайній за формою площі, яка нагадує реторту, знаходиться велична будівля стилю конструктивізму – Будинок державної промисловості (Держпром; 1928 р.), Будинок проектних та будівельних організацій (1929 р.) – тепер головний корпус Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Будинок кооперації (1930 р.) – тепер корпус вищезгаданого ВНЗ та ін.  

 

У різних напрямках Харківського регіону поряд з дивовижними природними ландшафтами можна знайти достойної уваги різноманітні архітектурні пам'ятки. Серед пізнавальних турів по окремим місцям нашого краю, Ізюмщина славиться архітектурною будівлею ХVІІ ст. – п'ятиглавим Преображенським собором. Ця кам'яна споруда збудована у 1684-1685 рр. у стилі українського бароко. Прикрасою м. Ізюму також є Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква (1809–1823 рр), внутрішні стіни її прикрашають фрески художників школи живопису Васнецова. У Вознесенському кафедральному соборі (1819–1826 рр.), збудованому у стилі класицизму, зберігається чудотворна ікона Казанської Піщанської Божої Матері. Недалеко від цієї церкви знаходиться цілюще джерело та часовня-купальня для омовіння віруючих.  

 

Найбільше враження із архітектурних споруд у м. Чугуїві справляє Покровський собор. Навіть після перебудови у 1872 р., храм-будівля видатного архітектора В.П.Стасова є одним із найкрасивіших будинків міста. Сьогодні у ньому експонуються понад 600 картин художників-лауреатів премії ім. І.Ю.Рєпіна. Неповторний краєвид міста утворюють інші пам'ятки архітектури: колишні Міська управа (1820-ті роки), Будинок штабу воєнних поселень (1830-ті роки), Торгові ряди (1835 р.).  

 

Одним із кращих храмів в Україні вважається Йосипо-Обручницька церква (1817 р.; с. Мечебилове, Барвінківський район) завдяки вдалому архітектурному стилю ампір та природному ландшафту.  

 

Перлиною  Краснокутчини називають Спаську  церкву в с. Володимирівці (збудованої за проектом академіка О.В.Щусева в 1911–1913 рр.), а також Покровський однокупольний храм (1808 р.) – пам'ятка епохи класицизму.  

 

У с. Рокитне Нововодолазького району на території колишньої садиби М.Куликовського  знаходяться дві пам'ятки початку  ХVІІІ ст.: палац та Миколаївська церква.  

 

Отже, виявлені дані документального масиву свідчать про те, що матеріальна культура кожного району, певної місцевості Харківщини має величезні ресурси для розвитку внутрішнього туризму, забезпечуючи комплексний розвиток всіх видів відпочинку, оздоровлення людей, розвиваючи оглядово-пізнавальні екскурсії, екотури, курортний, спортивно-оздоровчий, мисливський та рибальський туризм. Подальший розвиток регіонального туризму у контексті нових соціально-економічних, географічних умов бачиться у створенні цілісної системи державного управління на обласному та місцевому рівнях, розбудови нових доріг, готелів, туристичних баз та ін. Важливою привабливістю для туристів повинні стати не тільки екзотичні місця, культурно-історичні пам'ятки, музеї, але й специфічні послуги, національні звичаї і обряди, високоякісне обслуговування, спеціалізовані центри, спортивні ігри, лікувально-оздоровчі процедури та багато інших послуг та видовищ, включаючи організовані бізнес тури.