Розвиток туризму в Харківському регіоні

Розвиток туризму в Харківському регіоні

Туризм, як чинник матеріального і  духовного розвитку, є найважливішою  комунікабельною і високорентабельною сферою соціальної діяльності суспільства. Сучасний туризм є одним із найбільш перспективних напрямів економічного розвитку України, окремих місцевостей. Туризм стає ефективним засобом формування ринкового господарювання, надходження чималих коштів до державного та місцевих бюджетів. Туристична галузь має взаємний зв'язок з багатьма сферами народного господарства, насамперед: побутове, готельне, торговельне обслуговування, транспорт, будівництво, виробництво товарів широкого вжитку, медицина, освіта, спорт, культура.  

Туризм  – це подорожі у вільний час, що поєднують пізнання й оздоровлення, це – активна форма раціонального відпочинку, поновлення сил людини. Туризм – це клімат, водні простори, лісопарки, лугопарки, курорти, санаторії, готелі, мотелі, бази, кемпінги, будинки мисливців, рибалок, дитячі, молодіжні оздоровчі табори, табори праці й відпочинку, будинки творчості, пам'ятки природи, історії та культури, архітектури та містобудування, музеї, театри та ін. Тобто туристична галузь передбачає формування рекреаційних територій, наявність рекреаційних ресурсів: природних, соціально-економічних, історико-культурних.

Харківська  область має вагомі передумови, щоб  увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні регіонів України, Європи. Харківщина має вигідне геополітичне розташування, комфортні мікрокліматичні  умови, різноманітний ландшафт, унікальну  флору і фауну, історико-культурну, архітектурну спадщину, розвинуту мережу транспортного сполучення, достатні людські, матеріальні, у т. ч. природно-оздоровчі ресурси. Слобожанщина – це край з гостинним населенням, де зберігаються і шануються національні традиції. Харківський регіон має великий потенціал щодо розвитку різноманітних видів туризму: пізнавального (екскурсійного), оздоровчо-пізнавального, ділового, спортивного, аматорського (мисливського, рибальського), зеленого, екологічного, релігійного, клубного та ін. [1-37].  

Сьогодні  про можливості внутрішнього туризму  Харківщини недостатньо поширена інформація на внутрішніх і зовнішніх ринках. Існує нагальна потреба у всебічному інформаційно-рекламному забезпеченні громадськості України та зарубіжжя  про розвиток існуючих та перспективних напрямків туристичної галузі у Харківському регіоні, насамперед у сфері туристично-екскурсійних, санаторно-курортних, спортивно-оздоровчих послуг. Одним із засобів оприлюднення матеріалів про туристичну Харківщину є їх бібліографічне опрацювання. У даній оглядовій статті дана спроба охарактеризувати зібраний масив інформації, вміщений у бібліографічному покажчику про рекреаційні природні, пізнавальні, спортивні, оздоровчо-лікувальні, культурно-історичні ресурси Харківської області в цілому, окремих її місцевостей [38-118].  

Важливим  потенціалом для туристичної  діяльності є природні рекреаційні  ресурси (природно-заповідний фонд, ліси, зелені зони міст та приміських територій, водні ресурси). Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Харківської області має унікальні цінні природні територіальні комплекси, є складовою національної мережі ПЗФ України і включає 220 територій та об'єктів загальною площею 53 тисячі гектарів, що становить близько 2 % від загальної площі нашого регіону [119-329]. ПЗФ має велике значення для пізнання, формування екологічного світогляду людей, бережливого ставлення до природи. До об'єктів ПЗФ Харківської області віднесені: національний природний парк “Гомільшанські ліси”, регіональні ландшафтні парки “Великобурлуцький степ”, “Печенізьке поле” та “Ізюмська лука”; заказники загальнодержавного (Бурлуцький, Катеринівський загальнозоологічні, Вовчанський ботанічний) та місцевого значення, заповідні урочища, пам'ятки природи (у т. ч. Гора Крем'янець, Сад ім. Т.Г.Шевченка), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Литвинівка, Краснокутський, Наталіївський, Старомерчинський, Шарівський парки), дендрологічні парки (у т. ч. дендрологічний парк загальнодержавного значення Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва), ботанічні сади (у т. ч. Ботанічний сад загальнодержавного значення Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна), Харківський зоологічний парк загальнодержавного значення.

Національний  природний парк (НПП) “Гомільшанські ліси” (утворено у 2004 р., площа 14314,8 га, територія Зміївського, Первомайського районів) має так званий “кліматичний курорт”, тобто зону для відпочинку, проведення різноманітних екотурів [142-154]. У цьому парку, на території Зміївського району, на початку 2000-х років було відкрито першу на Харківщині екологічну стежку для туристів. В “Гомільшанських лісах”, унікальній екосистемі, ростуть понад 800 видів рослин, у т. ч. реліктові дуби віком 350-750 років. Експертами ЮНЕСКО встановлено, що тут росте 1000-літній велетенський дуб. На поверхні р. Сіверського Дінця, яка протікає через НПП, можна побачити одну із найдавніших рослин України – водну папороть (сальвінію плаваючу), а також рідкісні жовті глечики, біле латаття. Ядром парку є ландшафтний заказник “Гомільшанська лісова дача”, на території якої пам'ятки історії періоду бронзової ери – Київської Русі.  

Неповторні  територіальні комплекси Харківщини – це Дворічанський та Слобожанський  природні парки, які в недалекій  перспективі будуть віднесені до НПП України [135-160]. У Дворічанському парку (площею 3 тис. га) знаходяться ендеміки (рослини і тварини, яких більше нема у світі). У цій місцевості, де знаходяться крейдяні відкладення, зростають 400 видів фауни, у т. ч. 44 рідкісних рослин. Цікавий комплекс комах – понад 150 видів. 4 вида тварин занесені до міжнародних Червоних книг, 16 видів – у Червону книгу України. У Дворічанському парку заплановані рекреаційні зони відпочинку дворічанців та гостей району.  

З 2006 р. екологами проводяться роботи щодо створення третього НПП –  Слобожанського, територія якого охопить Богодухівський і Краснокутський райони.  

Мальовничу  природу Харківщини прикрашають  регіональні ландшафтні парки (РЛП) – природоохоронні рекреаційні  установи, які забезпечують умови  для організованого відпочинку. У 2000 р. створено РЛП “Великобурлуцький степ” (площа 2042,6 га) [161-163]. Генеральною схемою України передбачена організація рекреаційних зон у цьому парку, насамперед у межах басейну р. Сіверський Донець. РЛП “Печенізьке поле” (створений у 1999 р., площа 4997,6 га) є недоторканим українським степом з його унікальним різнотрав'ям, рідкісними представниками фауни, які занесені до Червоної та Зеленої книг [164-181]. У парку – 124 види пернатих. Гордість РЛП – доісторичний птах – дрохва. Ландшафтний парк бере участь в європейській програмі по збереженню цього виду птахів. На берегах р. Гнилушки, яка протікає на території “Печенізького поля”, відкрито кілька джерел; у балці – прекрасні озера з островами.

На берегах р. Сіверського Дінця, на південь від с. Левківки Балаклійського району, розташований ландшафтний парк “Ізюмська лука” (створений у 2003 р., площа 2560 га) [182-185]. Неосяжні простори “Луки” (довжина 80 км) добре видно  з гори Крем'янець. На незайманій території НЛП ростуть сосняки віком 30-100 років, різнотрав'я. На прогалинах бору росте північна рослина – кладонія оленяча (оленячий мох). У парку мешкають бабаки, кабани, ласки, горностаї, білки, орли-могильники, сірі гуси, чайки та ін.  

70 % (150 об'єктів) ПЗФ Харківщини складають заказники: ландшафтні, гідрологічні, лісові, ботанічні, ентомологічні, загальногеологічні, загальнозоологічні, орнітологічні [186-208]. Оскільки вони виконують функцію збереження і відтворення природних комплексів, ці достатньо екологічно чисті зони можуть стати прикладом бережливого відношення відвідувачів-екскурсантів до природи. На Харківщині є 3 заказника загальнодержавного значення: Бурлуцький, Катеринівський та Вовчанський. Бурлуцький заказник (створений у 1977 р., площа 326 га), розташований на ділянці від смт Великий Бурлук до с. Катеринівки. Далі, від с. Катеринівки до с. Рогозянки знаходиться Катеринівський заказник. На території цих загальнозоологічних заказників представлені степові, лучні та водно-болотні фауністичні комплекси. Тут мешкають рідкісні види хребетних та безхребетних тварин: реліктовий бабак, сліпак звичайний, тушканчик великий, тхір степовий, лунь польова та ін.  

До унікальних еталонів природи  краю віднесено заповідні урочища [209-211]. Серед них найбільш відомі: Божкове (Великобурлуцький район), Миколаївські насадження (Чугуївський район), Тюндик (Балаклійський район).  

Природними об'єктами туризму є  пам'ятки природи [212-237]. До складу комплексної  пам'ятки природи “Гора Крем'янець” входять гора Крем'янець (висота 177,3 м) та дендропарк [212-216]. На околиці м. Ізюму піднімається гора Крем'янець (Кремень) – геологічна пам'ятка природи. Вона являє собою відслонення верхнєкрейдистих та юрських порід з численними останками, конкреціями кремнію, фосфору, які мають чималу наукову та пізнавальну цінність. На горі поширені лійки карстові, степова рослинність (типчак, ковила, ефенда та ін.). Одночасно гора – це цікава пам'ятка історії. Дев'ять кам'яних баб скіфського та половецького періодів, які знаходяться на горі Кам'янець, безмовно зберігають людські таємниці на протязі багатьох віків. У дендропарку, створеному у 1965 р. біля підніжжя гори Крем'янець, ростуть понад 200 видів екзотичних рослин, батьківщина яких Америка, Китай, Японія, Середня Азія, Сибір, Далекий Схід, Балкани. Дерева та кущі, різноманітні в окрасі листя, розміром та формою представляють живописні композиції у різні пори року. Для відвідувачів парку є спеціальні оглядові території, місця відпочинку.  

Один із найстаріших парків Харкова – сад ім. Т.Г.Шевченка (заснований у 1805 р.) віднесено до ботанічної пам'ятки природи місцевого значення [217-233]. Це улюблене місце відпочинку харків'ян, яке зачаровує своєю ландшафтною архітектурою. Парк сплановано так, що радіальні алеї сходяться до пам'ятника Т.Г.Шевченка. Від монументу каштанова алея веде до Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Є липова і черешнева алеї. Сад прикрашають красиві сходи з водним каскадом, фонтани, квітники, газони, сріблясті ялинки, туї. Близько 100 видів і типів дерев та чагарників ростуть в саду (сосна кримська, дуб червоний (північний), софора японська, кизил, айва та ін.). На території саду знаходиться зоопарк, кіноконцертний зал “Україна”.  

Харківщина по праву вважається колискою степового лісорозведення, створення визначних та неповторних зразків паркового будівництва, які мають чимале пізнавальне, естетичне значення. Серед унікальних, маловідомих парків – пам'яток садово-паркового мистецтва (ППСПМ) є Краснокутський дендрологічний парк, що знаходиться від Харкова на відстані 100 км [238-254]. Завдяки цьому парку-розсаднику на вулицях міст країни з'явилися біла акація та канадська тополя. Краснокутський парк – один із цікавих зразків садово-паркової архітектури ХVІІІ–ХІХ ст. У різні пори року екскурсантів приваблюють тінисті доріжки, могутні вікові дерева, загадковість старовинних печер. Парк (площа 14 га) розплановано у балці на підвищенні, яке круто спадає у долину р. Мерло. Дендропарк було закладено в останньому двадцятиріччі ХVІІІ ст. Офіційною датою заснування дендрарію вважається 1809 р. У цьому році предводитель дворянства Іван Назарович Каразін повернувся із Європи, де закупив чимало насіння, саджанців, черешків. Вперше в Україні він провів копітку роботу з акліматизації цінних декоративних рослин. В парку росте 350 видів і форм деревних та чагарникових порід, у т. ч. 140-річна ялиця Лоуа, ялиця Фразера, ялина сербська, колюча, канадська, східна. Крім мальовничих доріжок у парку – ставки, альтанки і перголі, повиті декоративним виноградом.  

За 20 км від м. Богодухова розкинувся на схилах балки, яка прилягає до р. Мерчика, Шарівський парк (площа 40 га) –  ППСПМ початку ХІХ ст. [280-295]. Композиційним  центром парку є двоповерховий  палац, побудований на пагорбі. Цінність замку – це його художнє оформлення 26-ти кімнат, 3-х залів, парадного під'їзду. Біля палацу частина парку спланована у регулярному стилі. Площадку з фонтаном та квітниками оточують вікові ялинки, обрамляє невисока біла балюстрада. Своєрідний ландшафт парку створено за допомогою терас. У Шарівському парку – алеї вікових пірамідальних дубів, липова алея. Паркові доріжки і численні стежки ведуть до ставків. У парку зростає понад 20-ти дубів – велетнів віком від 200-500 років, а також 600-річний дуб.  

У с. Володимирівці Краснокутського району знаходиться ППСПМ – Наталіївський парк [258-272]. Палац, побудований у 1884 р., складає єдиний ансамбль з парком. У парку росте близько 100 видів і форм дерев та чагарників. Переважають соснові насадження. Є посадки дуба болотного, червоного; окремі дуби черешчаті ростуть уже 400 років. Серед колекції вічнозелених екзотів – сосна веймутова, кримська, трьоххвойна, ялиця сибірська, однобарвна, ялина колюча срібляста, різні види липи, клена, каштани, береза, берест. У парку – численні галявини, доріжки, алеї, які щільно оточені чагарниками. Композицію паркового комплексу доповнюють будівлі колишньої садиби, водонапірна башта, в'їзна арка головних воріт Наталіївки.  

Старомерчинський парк – один із старіших парків в Україні, був закладений на базі природної діброви у першій чверті ХVІІІ ст. [273-279]. Центром пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є архітектурний комплекс (палац, церква, службові флігелі) побудований у 1775–1776 рр. Парк ландшафтного типу (площа 69 га) розташувався за палацом, на схилах балки, біля підніжжя якого тече р. Мерчик, утворюючи широке озеро. Серед вікових посадок дубів, тополій, сосен та ялин видно ставки.  

Дендропарк “Литвинівка”, розташований на відстані 8-ми км від м. Валок, біля с. Литвинівки – ППСПМ загальнодержавного значення [255-257]. Створення парку пов'язано з іменем видатного біолога М.І.Вавілова. Сьогодні у ньому ростуть близько 200 видів дерев та чагарників. Здалека помітні кущі обліпихи, камищі, барбарису, кизилу, бундуку канадського. Дивовижні за своїм видом, забарвленням та квітками катальпа, темнокора береза даурська, рокитник золотий дощ, ялини, ялівцева ягода, софора японська та ін. Велику ділянку займають посадки горіхів грецького, сірого, чорного, маньчжурського.  

Серед природних ресурсів, які мають  наукове, рекреаційно-пізнавальне значення, є дендрологічні парки Харківського аграрного університету ім. В.В.Докучаєва, Українського науково-дослідного інституту  лісового господарства (УкрНДІЛГ), парк “Дружба” [296-300].