Розвиток туристичної індустрії у Франції

Інша  організація - ОДІТ Франс - у формі "об'єднання  з користю для суспільства" утворена при міністрі туризму для  проведення досліджень у галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання  консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів.

План  підвищення якості туристського обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил – працівників туристського бізнесу, їх професійних об'єднань, органів управління на місцях, які брали участь у його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею – Франція в центрі боротьби за якість обслуговування. Він виконаний у вигляді "Q" - початкової літери слова "якість" (qualite), в центр якої поміщений контур країни. Марка якості присвоюється підприємствам туристської індустрії, які дотримуються санітарних норм і правила безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам, вдаються до незалежних зовнішніх аудиторських перевірок якості обслуговування, виконують національні добровільно взяті зобов'язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на рекламації клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристських підприємств, що діють під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства як неодмінна умова для отримання розпізнавального знака, держава зі свого боку здійснює контроль, і у випадку невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки [8].

Марку якості мають готелі трьох міжнародних  брендів "Ібіс", "Меркур" і "Новотель", Національна федерація засобів розміщення "Ложі де Франс", Асоціація рестораторів Франції та ін.

У 2003 р. французький  уряд прийняв національну стратегію  сталого розвитку, складовою частиною якої є стійкий розвиток туризму. У цьому контексті проблема якості в туризмі набуває більш широкого змісту: отримання соціальних і економічних ефектів від туристської діяльності при раціональному використанні природних ресурсів і зниження шкоди навколишньому середовищу. Робота в цьому напрямку почалася ще в 2000 р., коли Франція головувала в Євросоюзі. Тоді на загальноєвропейському рівні було прийнято рішення про більш тісну кооперацію 15 країн – членів ЄС з метою сталого розвитку туризму і реалізації відповідних пілотних проектів у містах, гірських і приморських курортах, сільських місцевостях. Починаючи з 2002 р. щорічно проводиться європейський форум з туризму, на якому обговорюються ініціативи і налагоджується діалог між державним і приватним секторами в галузі сталого розвитку туризму [8].

Велика увага у Франції приділяється організації туризму осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Туризм  є одним з об'єктів регіональної політики у Франції. Розвиток туризму  сприяє згладжуванню територіальних відмінностей у країні, зміцненню її цілісності. У зв'язку з цим регіональна політика в галузі туризму проводиться не тільки в традиційних туристських районах Франції, де він виступає важливим чинником економічного зростання, але й у менш відомих районах, де туристська індустрія створює додаткові робочі місця.

Відносини між Центром і регіонами будуються  на договірній основі. Раз на п'ять  років регіони укладають договори з Центром, у тому числі в галузі туризму. У них визначаються основні  напрями роботи на майбутній період і виділяються суми фінансування.

На локальному рівні держава всіляко заохочує місцеві ініціативи та проекти туристського облаштування територій, які розраховані  на залучення внутрішніх та іноземних  відвідувачів і базуються на принципі якості [7].

Важливим  напрямом державної політики в галузі туризму є створення позитивного  образу країни як туристського напряму та його просування на світовому ринку подорожей. У Франції ці завдання вирішуються за допомогою підвищення якості туристичних продуктів, з яким має асоціюватися образ цієї країни. Така ідея закладена в маркетинговій стратегії на 2005-2010 рр., Розробленої "Будинком Франції".

Крім  маркетингової стратегії, "Дім  Франції" оновив акції та кампанії, що проводяться ним. Одна з них – кампанія "Ласкаво просимо до Франції", спрямована на залучення іноземних туристів. Інша акція націлена на просування приморських районів Франції як всередині країни, так і за її межами [8].

Франція є одним з ініціаторів створення  Євросоюзу. Розширення та поглиблення  інтеграційних процесів стало потужним фактором розвитку туризму в регіоні  та модернізації французької індустрії туризму.

Перехід на єдину європейську валюту – євро зробив сильний вплив на розвиток французького туристського ринку. Франція була в числі 12 країн, що утворили Єврозону. Ця зона в 2000 р. охопила ринок з більш ніж 300 млн. потенційних споживачів туристських продуктів і 1,8 млн. туристських діб. Введення євро в обіг сприяло активізації туристської діяльності у Франції, незважаючи на вкрай несприятливий фон – економічний спад, війну в Іраку, епідемію атипової пневмонії, що перешкоджали розвитку туризму в світі. Воно супроводжувалося зменшенням державного втручання у сферу туризму і перебудовою туристської індустрії країни – готельного, транспортного та тур-операторського секторів. З переходом на євро знизилися ризики, пов'язані з валютними операціями, впали витрати по фінансових операціях, зросла стійкість європейських фінансових ринків. Зросла прозорість цін і загострення конкурентної боротьби призвели до зниження цін на туристичні поїздки та розширенню туристського споживання, як внутрішнього – в межах Єврозони, так і зовнішнього – з боку прибувають до Єврозони іноземних туристів.

Франція розвиває міжнародне співробітництво  в кількох напрямках: в області  організації і регулюванні туристської діяльності, у сфері професійної туристської освіти, у сфері економіки туризму, в галузі просування Франції на туристичному ринку.

Франція відіграє значну роль у міжнародних  організаціях, особливо ЮНВТО та Міжнародному бюро із соціального туризму (БІТС).

У країні створена сучасна інфраструктура туризму. Налічується близько 197 тис. підприємств  туристичного профілю, в тому числі 39 тис. готелів та інших засобів  колективного розміщення, 106 тис. ресторанів, 47 тис. кафе, 4 тис. тур агентств. У  туристський сектор вкладаються  значні інвестиції, основна частина  яких була спрямована в готельно-ресторанний  комплекс [7].

4. Модель туризму у Франції

Французький внутрішній ринок туризму відмінний  від внутрішнього ринку туризму  іншої частини Західної Європи. По-перше, дуже невелика кількість французів проводять свою відпустку за кордоном (приблизно 18% на рік). По-друге, тут існують виражені піки відпускних періодів: шкільні канікули в липні і серпні, короткі різдвяні канікули, канікули в лютому і під час паски. По-третє, французи воліють подорожувати на автомобілях (81% усіх внутрішніх туристів). По-четверте, більшість мандрівників - це міські жителі.

 Французи під час своєї відпустки воліють зупинятися не в готелях, а в інших місцях розміщення. Наприклад, в 1990 р. в країні було 2,8 млн. "вторинних" будинків. Готелі користуються відносно невеликою популярністю у відпочиваючих узимку.

 Близько 50% французів проводять відпустку влітку на узбережжі, 25% - у сільській місцевості, 17% віддають перевагу гірським курортам. Взимку картина змінюється, і на узбережжі відпочивають лише 17% французів, 28% - у сільській місцевості і 40% їдуть у гори.

 Що стосується виїзного туризму, то тільки 5% французів подорожують по покедж-турам і 6% - авіатранспортом. У літній період особливою популярністю користуються сусідні Іспанія й Італія (разом 40% літніх подорожей). У 1991 р. Іспанія прийняла 8 млн. туристів з Франції, а Італія – ​​7,29 млн. туристів. Останнім часом французи вибирають подорожі в такі віддалені регіони, як Азія, Французькі острови Карибського басейну і Французька Полінезія. Найбільше число ділових подорожей приходиться на Німеччину і Великобританію [2].

 Кількість іноземних туристів у Франції за 1980 - 1991 рр. значно зросла, з 29 до 55 млн. осіб. Одним з основних генеруючих ринків для Франції є Німеччина, звідки прибуває близько 25% гостей, а їх кількість за те ж десятиліття збільшилася з 8,4 до 13,4 млн. осіб. За нею йдуть Великобританія, Бельгія, Італія, Швейцарія, Нідерланди, Іспанія та ін.

 Туристи, які прибувають до Франції, воліють відпочивати на Французькій Рив'єрі: 35 млн. туроднів в готелях і туристських таборах в рік. Далі йдуть Париж (15,5 млн турдней в готелях), Альпи, Аквітанія і Лангедок-Руссильон (кожен по 6 млн. туроднів в готелях і туристських таборах).

 Французька економіка, що активно застосовує державне регулювання з метою розвитку регіональних економік, систематично розвивала сільську місцевість для прийому гостей, наприклад, в Аквітанії, частині Центрального масиву і в Лангедок-Руссільон. Однак ці проекти повинні були служити, в першу чергу, розвитку внутрішнього туризму, а не в'їзного.

 У  1967 р. урядом Франції був прийнятий план спільного розвитку сільської місцевості і туризму в Аквітанії. Фінансування плану здійснювалося приватним сектором, а координація розвитку покладалася на урядову комісію. За цим планом прибережний район розділявся на 16 секторів, з яких дев'ять повинні були розвиватися для туризму, тобто обладналися пляжі, зони відпочинку на озерах і місця розміщення для водних видів спорту. У решті семи секторах, так званих зелених зонах, передбачалося зберегти ландшафт і дику природу. За цим планом передбачалися: збереження вже існуючих курортів, таких як Аркашон і Біаріц, оновлення та розширення існуючих поселень, наприклад, Лакано, і, нарешті, побудова нових курортів, наприклад Моліец. Планування і будівництво нових засобів розміщення проводилися з метою задоволення потреб внутрішнього туризму країни. До 1982 р. 28% місць для ночівель знаходилося в таборах відпочинку, а частка готелів і гостьових будинків складала всього 13%, в той час як 46% складали "вторинні" будинки. З початком реалізації проекту туризм почав значно розвиватися, навіть в роки економічного спаду в 80-х роках [2].

 Берег  Лангедок-Руссильон до 60-х років нашого століття не був розвинений для туризму і відпочинку. Піщані дюни берега відділені від основних земель болотами і мілководними лагунами, багатими москітами. У 1964 р. французький уряд з метою заохочення розвитку туристського сектора регіону розробив програму розвитку регіону. Згідно з цією програмою передбачалося будівництво п'яти туристських поселень, з'єднаних швидкісними дорогами й автомобільними трасами. Північна група курортів займає морський піщаний берег довжиною 20 км південніше і на захід історичного міста Ажуа-Морте. У 1990 р. на його освоєння було виділено 24% всіх коштів, призначених для розвитку туризму всього регіону. З курортів, побудованих раніше, серед туристів популярні Сарнон і Палава, а курорти Камарг і Ла-Гранд-Мот побудовані відносно недавно. Останній є великим курортом зі своїм знаменитим яхт-клубом. Інша група курортів під загальною назвою Ту розташовується на піщаному березі довжиною 30 км і включає такі відносно старі курорти, як Сет, Мезе і Марсель, і молодий курорт Кап д'Адг. На озері Ту розвинені водні види спорту. Ця група має чверть ліжко-місць усього регіону. Далі йдуть групи Вальрас-Груссан, Люка-Баркарес (22% ліжко-місць усього регіону і гарний яхт-клуб поблизу міста Баркарес), Кане-Аржелес (13% ліжко-місць усього регіону і яхт-клуб поблизу основного центра групи Сен-Сіпрієн ).

Поліпшення автомобільних доріг, на думку розробників програми, повинно було стимулювати ріст туризму. Програма постійно модифікувалася (у 1969 і 1972 рр.) І її здійснення привело до помітного зростання кількості проведених туроднів в регіоні з 16 млн. в 1968 р. до 39 млн. в 1979 р., а загальна кількість прибуттів збільшилося з 30 тис. чоловік в 1960 р. до 5 млн. чоловік в 1990 р. Уряд Франції, визнавши пріоритетність розвитку туризму для економіки регіону, зробив ризиковані капіталовкладення в розвиток мережі автомобільних доріг і екологію. Проте не завжди така схема дає позитивний результат. Наприклад, спроба італійського уряду у свій час розвивати туризм на півдні Італії шляхом поліпшення автомобільних доріг завершилася невдачею.

Регіон Лангедок-Руссильон в цілому обслуговує внутрішніх туристів. Так, в 1986 р. 88% всіх гостей склали французи, у 1992 р. на регіон довелося 54,1 млн. туроднів внутрішнього ринку. Зарубіжні гості приїжджали, в основному, з Бельгії, Німеччини та Нідерландів. У 1988 р. 63% всіх місць розміщення склали "вторинні" будинку, а 26% - табірні містечка.

Існують передумови, що в найближчі роки Франція може змінити модель свого внутрішнього туризму і збільшити попит на розташування у більш тривалий літній період. Відкриття тунелю через протоку Ла-Манш безсумнівно збільшить потік туристів з Великобританії і змінить існуючу модель в'їзного туризму [2].

Характерною особливістю останнього періоду  розвитку туризму стала так звана  горизонтальна інтеграція капіталів на ринку. Концентрація і централізація капіталу на національному і міжнародному рівні і процес інтернаціоналізації виробництва і капіталу в індустрії туризму Франції призвели до утворення потужних туристських транснаціональних компаній та зміцненню їх позицій на глобальному туристському ринку. Основою інтеграції у Франції є засоби розміщення. Французька модель організації відпочинку отримала воістину ідеальне втілення в "Середземноморському клубі" - ланцюгу туристських сіл, що створюють особливу атмосферу взаєморозуміння і єднання відпочиваючих з установами, організаціями, підприємствами, які забезпечують високий рівень обслуговування, що надають широкий вибір спортивних розваг і працюють за принципом "все включено". Крім 130 клубних готелів, у розпорядженні компанії є мережа обслуговуючих однойменних тур агентств і субагентів [7].

ВИСНОВКИ

У Франції  зосереджена величезна кількість  культурних цінностей, країна володіє  прекрасними природними умовами, а  також безліччю місць, пов'язаних з  життям і діяльністю різних історичних особистостей. На розвиток туризму впливають соціально-економічні та економіко-географічні чинники, такі як високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, висока урбанізованість, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, а також відносна близькість до інших основних туристських регіонів світу, високий рівень індустрії туризму , великий досвід його організації, а також політичні чинники. Організації туризму у Франції приділяється величезна увага з боку держави.