Отчет по практике в турагенстве

            Східноєвропейський університет  економіки і менеджменту           Кафедра готельно-ресторанного бізнесу та туризму 
 
 

                                         Звіт

         з навчальної (туристської) практики     спеціальність 6.050400. „Туризм”                                    освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” 

Тема практики: виконання програми практики

Місце проходження  практики: туристичне агентство «Екотур»

Термін проходження  практики: 15.06.09 − 30.06.09

Керівник практики від університету: викладач

кафедри туризму Десятніков О.В.

Студент виконавець:Чупілка М.Г. група ТМ-81

Оцінка за звіт: ____________________________            Підпис керівника, дата:_____________________ 
 

                                                    Черкаси – 2011 

                                                  Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Оформлення на практику, знайомство з туристським підприємством ………………………….......................................................................5

1.1 Режим роботи та інструктаж з техніки безпеки праці………….6

2. Аналіз природних та природно-антропогенних туристських ресурсів Черкаської області……………………………………………………..7

2.1Характеристика природних та природно-антропогенних туристських ресурсів Черкаської області…………………………….7

2.2 Культурно-історичні  пам’ятки Черкащини……………………..12

3. Характеристика  Черкаського обласного краєзнавчого  музею……..18

     3.1 Історія та організація Черкаського  обласного краєзнавчого музею……………………………………………………………………….18

     3.2 Робота основних відділів музею…………………………………..20

    3.3 Експозиція музею…………………………………………………...23

4. Екскурсія  «Визначні пам’ятки Чигиринщини  »………………………24

Висновки  ………………………………………………………………………..30

Список  використаної літератури……………………………………………….32 
 
 
 
 
 
 
 

                                                          Вступ

    Практика  студентів є невід'ємною складовою  частиною освітньо-професійної програми підготовки фахівців, основним завданням  якої є якість практичної підготовки випускника за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» спеціальності 6.050400 «Туризм».      Практика сприяє формуванню в майбутніх фахівців умінь та навичок організації всіх видів туризму для туристських підприємств.    Вона є першим етапом до професійної діяльності студентів в якості спеціалістів вищої ланки туристської галузі.      На підставі графіка навчального процесу розробляється графік проходження студентами навчальних практик на базі навчального закладу чи баз практики.          Послідовність робіт повинна забезпечувати поступове наростання складності виконання вправ, робіт з постановкою підвищених вимог.    Основною метою практики є оволодіння студентами сучасними методами, формами організації та знаряддями праці в галузі їх майбутньої професії, формування у них, на базі одержаних у вищому навчальному закладі знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних ринкових і виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.      Практика студентів передбачає безперервність та послідовність її проведення при одержанні потрібного достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно до різних освітніх та кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.       Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання.       Загальна і характерна форма звітності студента за практику − це подання письмового звіту, підписаного і оціненого безпосередньо керівником від бази практики.         Письмовий звіт разом з іншими документами, установленими навчальним закладом (щоденник, характеристика та інше), подається на рецензування керівнику практики від навчального закладу.   Звіт з практики захищається студентом (з диференційованою оцінкою) в комісії, призначеній завідувачем кафедри або заступником директора навчального закладу. До складу комісії входять керівники практики від вищого навчального закладу і за можливості, від баз практики, викладачі кафедри, предметної (циклової) комісії, які викладали практикантам спеціальні дисципліни. Комісія приймає залік у студентів на базах практики в останні дні її проходження або у вищому навчальному закладі протягом перших десяти днів семестру, який починається після практики. Оцінка за практику вноситься в заліково-екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента за підписами членів комісії.        Звіт має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, мати розділи з питання охорони праці, висновки і пропозиції, список використаної літератури та інші. Оформляється звіт за вимогами, які встановлює вищий навчальний заклад.            Мета практики:           1. Ознайомлення з основними завданнями діяльності туристського підприємства.           2. Дати аналіз ресурсів Черкаської області.      3. Ознайомитись з особливостями проведення екскурсії    4. Закріплення і поглиблення знань з теоретичних дисциплін.  Завдання практики:         1. Ознайомлення студентів з специфікою майбутньої спеціальності 2. Отримання первинних професійних умінь і навичок із загально професійних та спеціальних дисциплін       3. Оволодіння робітничою професією з числа масових спеціальностей галузі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Оформлення  на практику, знайомство з туристським  підприємством. Завдання на практиці.

     На  першому курсі кожен студент  спеціальності  «Туризм» має пройти навчальну практику у туристській фірмі . Я проходила літню навчальну практику в туристичному агентстві ” Екотур”. Я ознайомилась зі структурою і розпорядком роботи туристичного агентства , її основними завданнями спостерігала за роботою з клієнтами, ознайомилась з характеристикою природно-рекреаційних зон України, опрацювала за каталогами особливості баз розміщення туристів на основних українських курортах, ознайомилась з системою бронювання готелів та зі зразками агентської та туристичної угод.     Під час практики мене ознайомили з роботою даного підприємства, з розпорядком дня, та технікою безпеки на робочому місці. Під час проходження практики мені надавалися завдання такого характеру:  1. Ознайомитись з туристським підприємством та його структурою

2. Ознайомитись з умовами та режимом роботи на туристському підприємстві
3. Пройти інструктаж з техніки безпеки

1.1 Режим роботи та інструктаж з техніки безпеки праці

     Режим роботи даного підприємства був спланований  таким чином:  Робочий день розпочинався о 09 00 та закінчувався о 19 00 також під час робочого дня працівники мали обідню перерву 1400-1500.   Умови праці у туристичній фірмі відповідають законодавству щодо працевлаштування.          У кожного працівника є особисте робоче місце з комп’ютером та необхідним приладдям для нормальної роботи.         Інструктаж з техніки безпеки мені провів директор даної фірми Грипак Н. І. Усі прийняті на роботу люди повинні бути ознайомлені із умовами роботи,  правами й обов'язками, що вони повинні виконувати.   У статтях розділу “Охорона праці” Кодексу законів про працю сказано, що на кожному об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові і безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Усі будівлі й устаткування не повинні створювати погрози працюючим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я чи самопочуття.    Навчання й інструктажі працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з студентами при проходженні практики, працівниками в процесі їхньої трудової діяльності. Усі студенти яких приймають на практику і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої і швидкої допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві. 
 
 
 

    2.  Характеристика туристських  ресурсів Черкаської  області

    2.1. Характеристика природних  та природно-антропогенних  туристських ресурсів  Черкаської області

    Черкаська область розташована у центральній  частині України, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на півночі з Київською, на сході – з Полтавською, на півдні – з Кіровоградською і на заході – з Вінницькою областями.             Площа Черкаської області становить 20,9 тис. кв. кілометрів, що складає 3,5 % території держави (18 місце в Україні), де мешкає понад 1 млн. 380 тис. чоловік. Область простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь – на 150 км. Крайня північна точка лежить неподалік від села Кононівка Драбівського району, південна – поблизу села Колодисте Тальнівського району, західна – біля села Коритня Жашківського району, східна – неподалік села Стецівка Чигиринського району.          Адміністративний центр області − місто Черкаси з населенням близько 300 тисяч чоловік. Нині − це сучасний обласний центр, розташований вздовж берега Дніпра [12, с.86].         За час існування області помітні зміни відбулися у духовній сфері − стало більше вищих навчальних закладів та зросла кількість студентів в них, з’явилися нові типи закладів освіти.        З утворення області почали розвиватися різноманітні галузі зокрема туристична сфера [4, с.34].         Одна із особливостей області її різноманітна, неушкоджена природа.  Різноманітність ландшафту області досить унікальна: рівнини поєднуються з пагорбами, глибокі долини та озера.     Рельєф.           Територія Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на дві частини − правобережну і лівобережну. Переважна частина правобережжя розміщена в межах Придніпровської височини з найвищою точкою області, що має абсолютну висоту 275 м над рівнем моря (поблизу Монастирища), подекуди горбиста, порізана річками, ярами і балками. В прилягаючій до Дніпра частині правобережжя знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина. Вздовж долини Дніпра на 70 км тягнеться Канівсько-Мошногірський кряж. Значні підвищення рельєфу надають території гірського характеру. Цей район називають Канівськими горами і Мошногорами.          Низинний, подекуди заболочений рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.   Ґрунти.           У ґрунтовому покриві на правобережжі переважають чорноземи, на піднесених місцях − сірі і світло-сірі ґрунти. На лівобережжі поширені дерново-глеєві, могутні лугові і дерново-підзолисті ґрунти.  Водоймища.          На Правобежжі Черкащини можливі затоплення а також заболочення деяких ділянок.           Водна поверхня області займає 4 % загальної площі території. По області протікає 1037 річок, які належать басейну Дніпра і Південного Бугу. Головна річка − Дніпро (150 км − довжина по території області), водяне дзеркало якого у зв'язку зі створенням Кременчуцького (довжина − 130 км) й Канівського водосховища значно збільшилося.      Праві притоки Дніпра − Рось(101 км), Вільшанка, Тясмин (133 км), ліві − Супій, Сула.           До басейну Південного Бугу належать річки Гірський Тікич (161 км), Гнилий Тікич, Ятрань.         Найбільшими штучними водосховищами в межах області є Канівське і Кременчуцьке, утворені греблями гідроелектростанцій, крім того споруджено 37 невеликих водосховищ і понад того існує 2,3 тисяч озер, ставків та водоймищ.          Для області характерні такі кліматичні умови: помірно-континентальний клімат з м’якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря +7,3°С, у червні +20,1°С, у січні -5,9°С. Річна кількість опадів − 543 мм. Область перетинає головна водна артерія України − річка Дніпро з притоками.         Природно-рекреаційний потенціал Черкаської області  Соснівка − рівнинний кліматичний курорт лісостепової зони, розташований на великому масиві хвойних лісів правого берега Дніпра. Функціонують санаторії, профілакторії, пансіонати, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази. На території області розташований найбільший у лісостеповій зоні України Канівський біогеографічний заповідник (площа − 2028 га.), всесвітньо відомий Уманський Національний дендрологічний парк „Софіївка” НАН України.         Всього в області налічується 381 територія і об’єкт природно-заповідного фонду, у т.ч. Канівський заповідник, дендропарк Софіївка, Черкаський зоопарк, а також 6 парків, що є пам’ятками садово-паркового мистецтва (в місті Корсунь-Шевченківському, Тальному, Кам’янці, в с Козацькому, Великій Буримці, Синицях).      У Канівському заповіднику, розташованому неподалік від Канева, природні об'єкти поєднуються з пам’ятками історії, археології, геології, палеонтології.           В області досить густа річкова мережа, яку складає 181 річка. Тут також понад 650 заплавних озер і ставків, 33 водосховища. Найважливішою водною артерією є Дніпро, в який у межах області вливаються притоки Рось, Вільшанка, Тясмин та ін. Річки, що пересікають західну частину Черкащини − Гірський Тікич і Гнилий Тікич, − належать до басейну Південного Бугу.  Рекреаційні ресурси області визначаються м’яким кліматом, мальовничими пейзажами на прирічкових ділянках, наявністю радонових і гідрокарбонатних натрієво-магнієво-кальцієвих вод. Основні курортні місцевості − Прохорівка і Сокирна. В області діють 27 готелів [10, с.203]. Однак, незважаючи на швидкі темпи розвитку, туристична галузь, як України загалом так і Черкащини зокрема, має безліч проблемних питань, які необхідно вирішити найближчим часом.      Основними серед них є:

• забезпечення державної підтримки розвитку туризму в Україні;
• активізація розбудови курортної сфери;
• відпрацювання механізму створення сприятливих умов для залучення інвестицій, спрямованих на будівництво нових та реконструкцію діючих об’єктів туристської і курортно-рекреаційної сфер, спрощення процедури узгодження інвестиційних проектів;
• реалізація комплексу заходів для розвитку масового внутрішнього туризму, передусім соціального туризму, як чинника підвищення якості життя громадян України;
• розбудова туристської інфраструктури за напрямками міжнародних транспортних коридорів та створення системи безпеки туристів;
• ефективне й раціональне використання пам’яток культурної спадщини для розвитку туризму;
• активізація розвитку дитячого, молодіжного та сільського туризму.

    Належне вирішення цих та багатьох інших  питань дозволить значно пришвидшити розвиток туристської сфери області, створити відповідну туристську інфраструктуру, що в свою чергу призведе до збільшення кількості нових робочих місць, податкових надходжень, поліпшення загального інвестиційного клімату.        В області діє Державна программа „Золота підкова Черкащини”, метою якої є розробка і здійснення комплексу заходів щодо відродження та розвитку історичних, культурних центрів, відкриття нових туристських маршрутів, створення сучасної туристичної інфраструктури області [12, с.93].            Черкаський край вабить своїх гостей своєрідною красою природи, унікальними пам’ятками історії і архітектури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2.  Культурно-історичні  пам’ятки Черкащини

    Утворення Черкаської області передували такі історичні події.  На початку нашої ери землі Черкащини складали ядро формування давньослов’янських племен. З писемних джерел відомо, що в ІV − VІІ ст. територію краю населяли племена могутнього союзу антів, пізніше − полян. В часи Київської Русі регіон відігравав важливу роль захисту південного порубіжжя держави. В Х − ХІІІ ст. укріплені міста-фортеці Воїнь, Родень, Канів, Корсунь одночасно були значними центрами ремесла, торгівлі і культури. У 1144 році в Каневі споруджено Успенський собор, який зберігся до наших днів і є цінною історико-культурною пам’яткою.   Економічний і культурний розвиток краю перервала монголо-татарська навала, яка завдала землям Черкащини великих спустошень. Та, незважаючи на це, в ХІV ст. починається поступове відродження життя. В цей час Черкаси з прилягаючими територіями, як і більшість українських земель, переходять під зверхність Великого князівства Литовського. Після утворення у 1449 році Кримського ханства зростає їх захисне значення в обороні південних кордонів литовської держави.      Черкащина та, передусім Черкаси і Канів, стає центром формування українського козацтва, яке почало відігравати важливу роль у захисті населення від кримсько-татарської агресії і у боротьбі проти соціального та національно-релігійного гніту з боку шляхетської Польщі, під юрисдикцію якої перейшли землі регіону. Як організатори козацтва в істрію увійшли черкаські старости Остафій Дашкевич і Дмитро Вишневецький.   В ХVІ − на початку ХVІІ ст. краєм прокотилася хвиля козацько-селянських повстань, які переросли у Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького та утворення Української козацької держави, військово-політичним центром якої став Чигирин. Після згасання національно-визвольного руху за Андрусівським договором 1667 р. лівобережна частина Черкащини відійшла до Росії, а правобережна − до Польщі.   В наступному столітті територія краю була епіцентром гайдамацького руху, кульмінацією якого стало повстання Коліївщина, що вибухнуло у 1768 р. Уродженцями краю були Максим Залізняк, Іван Гонта, Йосип Шелест та інші ватажки цього повстання.        Після третього поділу Польщі і правобережна частина Черкащини відходить до Росії, утворивши крім лівобережного Золотоніського повіту Полтавської губернії ще п’ять повітів Київської губернії − Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський.     В ХІХ ст. в регіоні розвиваються галузі переробної промисловості, насамперед цукроварної, в 1876 р. через Корсунь і Смілу прокладається залізниця Київ − Одеса.        Соціально-економічні процеси супроводжуються активізацією суспільно-політичного руху. В першій половині ХІХ ст. частішають селянські виступи, а в 1870-х роках поширюється народницький рух.   В 1917 - 1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р.  На початку 1920-х років на території Черкащини замість повітів утворюються райони, які входять до чотирьох округ − Уманської, Черкаської, Золотоніської і Шевченківської (центр − Корсунь). Згодом залишається дві укрупнені округи − Уманська і Шевченківська (центр − Черкаси).  Під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. на території сучасної області у лютому 1944 р. відбулася Корсунь-Шевченківська битва. Центром партизанського руху був Холодний Яр.        7 січня 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР утворена Черкаська область. До її складу увійшли три міста обласного підпорядкування − Черкаси, Сміла, Умань і 30 районів Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської областей.      На Черкащині 25 музеїв, серед яких 6 історико-культурних заповідників: національний заповідник „Чигирин”, Шевченківський національний заповідник у м. Каневі, історико-культурний заповідник у м. Корсунь-Шевченківському, історико-культурний заповідник „Трахтемирів”, історико-культурний заповідник у м. Кам’янка, історико-культурний заповідник „Батьківщина Тараса Шевченка”.      В с Моринці 9 березня 1814 р. народився Тарас Шевченко. Його дитинство пов’язане з сусідньою Кирилівкою (нині Шевченкове).  Т.Г. Шевченко похований у Каневі на Чернечій горі, де в XVI ст. оселялися доживати віку літні запорожці, що вже не могли брати участі в походах. Вони знаходили притулок у монастирі, спаленому в 1678 р.  Канів розташований на горах (Княжій, Московці, Пипенковій). Тут ще в епоху бронзи існувало поселення. Одні дослідники виводять його назву від слова „канюка” (хижий птах), інші обстоюють її татарське походження („ханський перевіз”, „місто крові”). Перша літописна згадка про Канів датується 1144 роком, до якого відноситься спорудження київським князем Всеволодом церкви Св. Георгія (пізніше вона була перейменована на Успенський собор). На початку XIX ст. храм був перебудований у стилі класицизму.           У Каневі функціонує музей відомого дитячого письменника Аркадія Гайдара, який перебував у партизанському загоні, що діяв у цих місцях, і в 1941 р. не повернувся з розвідки.        Місто Корсунь-Шевченківський (до 1944 − Корсунь) виросло на місці давнього поселення, що належало до трипільської культури (IV−III тис. до н.е.). Поблизу виявлені також сліди скіфської присутності. Збереглися залишки давньої фортеці, спорудженої близько 1032 р. Ярославом Мудрим. Неподалік від міста розташовані так звані „змієві вали”.    Польський король Стефан Баторій з метою убезпечення своїх володінь від татарсько-турецьких набігів наказав у 1580 р. збудувати в Корсуні укріплений замок і надав корсунцям значні привілеї.      З 1780 р. Корсунем володів небіж польського короля Станіслава Понятовського. В його правління зведено палац у романтичному стилі з елементами неоготики, оточений парком. Збереглися в’їзні ворота, флігель, „швейцарський” будинок. Сьогодні це один із кращих садибно-паркових ансамблів в Україні, відомий під назвою садиби Лопухіних.   На початку XVII ст. втікачами з Поділля, північних районів Київщини, Полтавщини на кам’янистих берегах р. Тясмина засноване місто Кам’янка. Наприкінці XVIII ст. маєток у Кам’янці був придбаний князем Г. Потьомкіним, який подарував його своїй небозі К.М. Самойловій, дружині Л.Д. Давидова − героя війни 1812 року, декабриста, засудженого до 20 років каторжних робіт, що помер у сибірському засланні. В 1820-1822 pp. садибу відвідав О.С. Пушкін.           Син Давидових був одружений із рідною сестрою П. І. Чайковського, який, протягом майже 30 років приїздив на відпочинок у Кам’янку. Він писав: „Я знайшов у Кам’янці ті відчуття миру в душі, яких марно шукав у Москві та Петербурзі”. Тут і в сусідньому селі Вербівка він працював над створенням опер „Мазепа”, „Євгеній Онєгін”, „Орлеанська діва”, балетів „Лебедине озеро”, „Спляча красуня”. Тут ним написано 2 симфонії, 2 фортепіанних концерти, п’єса „Пори року” та ін. Всього під час перебування в Україні він частково або повністю написав 30 творів. З ім’ям П. І. Чайковського пов’язані також Низи і Тростянець на Сумщині, Браїлів на Поділлі, Копилів у Київській області. У Кам’янці в „Зеленому будиночку” на території садиби Давидових створено літературно-меморіальний музей О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського.        Перша згадка про Умань відноситься до 1609 р. Але місто виросло на місці давніх поселень, що належали до трипільської культури. З 1648 р. Умань − центр Уманського полку. Вона була однією з наймогутніших фортець в Україні. Під час Руїни в 1686 р. місто було дощенту зруйноване.  З 1726 р. Уманню володіли магнати Потоцькі. Для охорони своїх володінь вони відбудували фортецю, утримуючи там полк надвірних козаків. У 1796 р. за розпорядженням графа С. Потоцького в урочищі Кам’янка був закладений парк, названий на честь його дружини Софії.    В основі архітектурних композицій парку − сюжети давньогрецької міфології. Детально продумана система гідроспоруд, серед яких − цілий ряд ставків, розташованих у різних рівнях, водоспади, шлюзи, каскади, фонтани і т.п. В парку створені ландшафти з використанням природного каменю. Це нагромадження величезних кам’яних брил (Долина велетів), мальовничі скелі з вирубаними в них печерами і гротами, кам'яні розсипи (Критський лабіринт) та ін.           В 1832 р. Умань разом з усіма іншими маєтками Потоцьких була конфіскована за активну участь їх власників у польському повстанні. Парк „Софіївка” був перейменований на Царицин сад. Будівництво на території парку продовжувалося. В 1852 р. споруджені вхідні ворота, в 1844 р. − павільйон флори, в 1852 р. − рожевий павільйон на острові Кохання, в 1841 р. − Китайська альтанка та ін.          У 1929 р. парку надано статус заповідника, який був переданий у відання НАН України.           Умань є центром прощі хасидів, які щорічно приїздять із різних країн світу до могили цадика Нахмана.         В місті Тальне зберігся мисливський замок, споруджений у 1896 − 1903 pp. за зразком французьких замків епохи Ренесансу. В замку розміщується музей історії хліборобства. На території міста виявлено сліди великого давнього поселення землеробів, вік якого визначається майже 6 тис. років.  В місті Городище народилися Семен і Петро Гулаки-Артемовські, на їх честь створено меморіальний музей.       Для тих, хто звик до активного туризму, природні особливості Черкаської області сприятимуть чудовому відпочинку та оздоровленню, адже тут багато водних ресурсів, лісів, чудові краєвиди, лікувальний клімат. Територією Черкащиною протікає 1037 річок, узбережжя яких майже повсюдно використовується для відпочинку.       У межах області знаходиться понад 400 об’єктів природоохоронних територій загальною площею близько 40 тис. га., зосереджені особливо унікальні неповторні ландшафти. Національним багатством є Черкаський бір − найбільший масив добуво-соснових лісів лісо-степової зони України [5, с.25].