Основні туризмологічні концепції

Історична спадщина міста, життя і культурні події, а також пропозиція закладів харчування та магазинів створюють основу TBD. Важливим чинником, який приваблює туристичний рух до міст, є згадана вже адміністративна і бізнес-діяльність, просторова концентрація якої створює центральний бізнес-район, - CBD (анг. Central Business District). Предметом наукового аналізу є також, відносини між обома функціональними районами, їх зв'язки, залежності і трансформації, а також спосіб формування туристичної привабливості та організація туристичного руху в територіальних межах міста.

 

11. Концепція територіальних рекреаційних систем

Концепція територіальних рекреаційних систем (ТРС) є одним  з системних трактувань організації  туризму і відпочинку, сформульованим в 70-х роках XX ст. В.С.Пріображенським  і Ю.А.Вєдєніною. Системою вважається сукупність взаємно пов'язаних елементів, та зв'язків між ними. Зв'язки (відносини) між елементами системи творять її структуру. Кожна територіальна рекреаційна система складається з п'ятьох підсистем:

а) учасники відпочинку (туристи);

б) туристичні принади (природні та антропогенні);

в) технічна інфраструктура (в тому числі місця для ночівлі, заклади харчування, транспортна мережа);

г) персонал, що працює у сфері обслуговування туристів;

д) установи, які  управляють рекреаційною системою (напр. органи місцевої влади, пов'язані з  функціонуванням туризму).

Дані підсистеми взаємодіють між собою і є  взаємозалежними. Вони можуть розташовуватися  в конкретній просторовій одиниці (напр. регіоні, місцевості) або можуть бути окремо від неї, але мірою  приналежності до ТРС є їх зв'язки всередині системи. Туристичний рух є тим фактором, який творить систему.

Дослідження рекреаційних систем полягають в аналізі явищ, що відбуваються в їх межах, в т.ч. внутрішніх зв'язків і впливів  та їх відносин і зв'язків з іншими територіальними системами. Великою  перевагою даної концепції є трактування туристичних явищ як внутрішньої складної системи, пов'язаної з іншими не туристичними системами. Концепція ТРС є однією з перших моделей, які пояснюють сутність туристично-рекреаційного простору і його становлення.

 

 

 

 

 

12. Концепція перцепції простору (ландшафту)

Серед дослідницьких  підходів до вивчення туристичних явищ важливе місце займають біхейвіоральні концепції, які причини туристично-рекреаційної активності людини шукають у внутрішніх процесах перцепції і уявлень  довколишнього простору. Ці дослідження мають міждисциплінарний характер та проводяться психологічними, природничими та економічними науками. З однієї сторони вони стосуються візуальної оцінки привабливості ландшафту і сприйняття простору з точки зору власних потреб відпочинку, а з другої - створення уявлень про туристичні продукти у потенційних покупців у рамках маркетингових технологій.

З точки зору біхейвіоральних концепцій на туристичну і рекреаційну поведінку та на вибір місць відпочинку впливають  теперішні та колишні просторові уявлення, що є результатом попередньо зроблених спостережень. Перцепція це складний і активний пізнавальний процес, що полягає у сприйнятті довколишньої і такої, що залишається в межах почуттів, реальності (простору). Цей процес складається з чуттєвих вражень, рецепції сигналів, що походять з оточення, їх розумової переробки, конструювання образу, що відображує реальність поєднане з його оцінкою, що, в свою чергу, веде до певного вибору поведінки. Те, що і як людина помічає, залежить також від її попереднього досвіду, знань та існуючого в цей момент емоційного стану, позицій, думок і переконань. Дослідження перцепції туристичного простору на сьогоднішній день отримують все більшого значення з уваги на:

а) наростаючу конкуренцію  між окремими територіями туристичної рецепції у світі (місцевостями і туристичними регіонами);

б) зростання  значення якості об'єктів навколишнього  світу в оцінці туристичної привабливості  туристами;

в) факт, що рішення  про вибір мети туристичного виїзду рідко робиться лише на основі одного чинника.

Все частіше  підкреслюється значення візуальних властивостей ландшафту, пов'язаного з його естетичними  цінностями, так званими естетичними (ландшафтними) принадами. З цієї точки  зору особливе значення мають: архітектура  ландшафту, фізіономія, композиція, естетика та його впорядкованість (лад і гармонія), оскільки вони є показниками впорядкованості простору. Турист перш за все звертає увагу на оточення, в якому знаходиться, тобто на візуальний ландшафт. Критеріями оцінки естетики принад візуального ландшафту є кількість планів у ландшафті, кількість ідентифікованих елементів, з них складається ландшафт, естетика індивідуальних об'єктів, різноманітність елементів, розвиток вертикальної структури та гармонія ландшафту. Сприймання, поєднане з емоціями, складає форму переживання сценічного оформлення ландшафту. Ілюстрацією відносин між процесом перцепції туристичного простору та ведення в ній туристично-рекреаційної активності може бути перцепційно-біхейвіоральна модель туристичної поведінки, що представляє складений ланцюг обумовленостей рішень, які приймає турист.

 

13. Концепція туристичної урбанізації

Урбанізація є  процесом, що полягає в просторовому і демографічному розвитку міст, зростанні  їх кількості, а також у збільшенні міських територій і участі міських жителів у загальній кількості населення. У суспільному вимірі урбанізація полягає в збільшенні населення, що живе за міськими зразками. Цей процес повинен відбуватись через запозичення міського стилю життя приїжджими з сіл до міст або в процесі проникнення міських економічних, суспільних і культурних рис життя у село.

Туризм є  явищем, яке сприяє розвитку урбанізаційних процесів як в містах, так і у  сільських районах. Поняття туристичної  урбанізації з однієї сторони  визначає процес розвитку міст з домінуючою туристичною функцією, а з другої - усі зміни, що відбуваються у сільських територіях під впливом туристичного облаштування і туристичного руху.

Розвиток туризму  у сільських територіях є причиною багатьох змін у всій поселенській мережі а також в межах окремих сільських поселенських одиниць. Для опису цього процесу застосовується також термін туристична колонізація. Зміни, що відбуваються у сільських районах під впливом розвитку туристичних явищ, стосуються в основному:

- користування землею;

- просторових  і функціональних систем, що складаються  з туристичних об'єктів;

- структури  працевлаштування в результаті  утворення нових робочих місць;

- позиції даної  місцевості в поселенській мережі.

Носієм цих  процесів є мешканці міст а також їх міграції між містами з метою відпочинку. Здійснюваний туристами трансфер капіталу з міст до сільської місцевості викликає багато змін як в межах села, так і на сільськогосподарських і лісових територіях. Процеси урбанізації, що відбуваються під впливом розвитку туристичних явищ, проходять в кількох площинах: економічній, просторовій, демографічно-професійній та культурній. Ці площини є взаємозалежними і міцно пов'язані між собою.

Туристична  урбанізація сільських територій  відбувається по-різному і з різною силою в окремих ландшафтних зонах. Вона залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, в першу чергу від інтенсивності і форм туристичного руху а також часу виконання ними функції відпочинку. Процес туристичної урбанізації дуже часто стосується привабливих з точки зору природних атракцій, територій.

Процес туристичної  урбанізації, який ми розуміємо як розвиток туристичних міст внаслідок інтенсифікації проїзного туризму найчіткіше виражений  у зонах приморського і гірського  відпочинку та в історичних містах. Туризм розглядається тут як головний чи один з головних чинників розвитку міста (містоформуючий чинник). Містами з домінуючою туристичною функцією є, переважно, відпочинкові приморські населені пункти, гірські лижні бази, курорти, невеликі старі міста або міста розваг. Такі міста виділяються специфічною просторовою системою (напр. розвитком смуги уздовж побережжя), іншим, ніж інші міста, способом користування землі, характерною структурою населення та працевлаштування. їх специфіка витікає з того факту, що вони виникли або розвиваються з метою реалізації туристичних потреб.

Туристичну  функцію виконують також інші міські центри, напр. великі метрополії. Проте, що стосується великих міст, то туризм рідко буває однією з  головних їх функцій. Для цілей рецепції туристичного руху служить тоді частина великого міста - найчастіше центральна, район туристичної активності, який становить також особливий предмет зацікавлення осіб, які займаються дослідженням туристичних явищ.

 

14. Теорії конфлікту в туризмі

Основою розвитку теорії конфлікту є відмінності  цінностей а також розходження  мети та інтересів сторін, що беруть участь в туризмі. Термін "конфлікт" вживається для опису ситуації суперечності інтересів, яка лише в суспільних умовах може перетворитися в його зовнішній прояв, яким є протест чи конфлікт. У туризмі, що є складним явищем, можуть мати місце різноманітні конфліктні ситуації, що є характерною його рисою розвитку і виникають з масовості та просторової експансії туристичного руху. Ця експансія стає причиною того, що все частіше і зі все більшою інтенсивністю туристи втручаються у відвідуване навколишнє і суспільно-культурне середовище, а реалізуючи власні інтереси, вони обмежують можливості інших.

Потенційних та актуальних конфліктних ситуацій як наслідок розвитку туризму можна шукати між:

а) туризмом і  природним середовищем (конфлікт середовища; людина - середовище);

б) туризмом та іншими суспільно-господарськими і  природоохоронними функціями на території туристичної рецепції (функціональні конфлікти);

в) між різними  формами туризму (конфлікт усередині  туризму);

г) між суспільними  групами в туризмі (суспільний конфлікт). Конфлікт у відношенні туризм-природне середовище виникає

з самої природи  розвитку туризму, в якому існує  прагнення відкриття доступу до краси природи для потреб туристичного руху. Туризм зацікавлений у пристосуванні і експлуатації найбільш привабливих територій з метою реалізації потреб туриста. Отже, існує невідповідність між людськими прагненнями і "інтересом середовища", який можна б визначити як максимальне збереження принад природи з метою розсудливого доступу до них сучасним і майбутнім поколінням. Термін "конфлікт середовища" стосується відносин людина-середовище, які оцінюють в світлі прийнятих критеріїв як неправильні. Характерними проявами цього конфлікту є наприклад: нищення природи туристами, надмірне використання ресурсів навколишнього середовища, хаотичне і необдумане туристичне освоєння.

 Функціональні конфлікти слід розуміти як суперечності мети і очікувань, які представляють різні групи осіб, що прагнуть використати навколишній світ з метою здійснення своїх намірів. Найпоширенішою причиною, яка викликає виникнення функціональних конфліктів, є ситуація, коли дії одного користувача (функції) вичерпують ресурси, обмежують доступ або знищують природне середовище, необхідне для іншого споживача. У просторі, в якому функціонує туризм, спостерігається співіснування, накладення і взаємне проникнення просторів (полів) інших гілок суспільно-економічного, політичного і культурного життя. Туризм, як елемент багатостороннього використовування простору створює конкуренцію для інших, необхідних для існування людини, форм господарювання. Підвищений попит і потреба у рекреаційних територіях обмежує продукційні можливості простору (напр. у землеробстві чи лісовому господарстві). Конфлікт між туристичною функцією та іншими економічними функціями простору зростає разом з процесом урбанізації, що розвивається.

Крім конфліктів у відношеннях між туристичною  функцією і іншими економічними та природоохоронними функціями, розвиваються також конфлікти, що відбуваються "всередині" туризму. Конфліктні ситуації з'являються у випадку накладення один на одного різних меж рекреаційних зон і форм туризму. Кожен вид туристично-рекреаційної активності має свій визначений спосіб використовування природних багатств, часто суперечливий зі способами, що характерні для інших видів. Виникають непорозуміння, причина яких криється в суперечливості інтересів різних учасників туристичного руху. Конфлікт часто існує між масовими, комерційними і галасливими формами туризму з формами туризму орієнтованими на спілкування з природою або культурою відвідуваних місць. Не можуть напр. співіснувати поряд курорти та лікувальні санаторії, яким потрібна тиша з місцями де відбуваються масові розважальні заходи. Ці конфлікти є, переважно, ефектом надмірної кількості учасників або невідповідної організації туризму на території туристичної рецепції.

У суспільному  трактуванні конфлікт з'являється, в першу чергу, внаслідок різниці  інтересів окремих осіб і груп. Теорія конфлікту в соціологічному трактуванні розвинулася на ґрунті твердження, що кожне суспільство в суті своїй є неоднорідне - розділене і складається з різних груп, що стараються реалізувати власні інтереси. Відмінність цих інтересів є причиною того, що в суспільстві завжди існує потенційний конфлікт. Певні групи мають вищі шанси на отримання вигоди, ніж інші. Отже справа доходить до напружень між домінуючими і непривілейованими суспільними групами. У ситуації нерівноваги шансів і позицій виробляється механізм домінування однієї групи над іншою і його утримування.

У туризмі беруть участь різні і неоднорідні суспільні  групи, отже в результаті їх сутичок  повинно дійти до конфліктних  ситуацій. Суперечливість інтересів  найчастіше відбувається у відношеннях між мешканцями рецепційних територій і туристами. Ця форма міжгрупового контакту є причиною можливо найбільшої кількості конфліктних ситуацій. Деякі прихильники теорії конфлікту вважають, що туризм в деяких випадках є формою імперіалізму. Підтвердженням таких гіпотез може бути концепція залежного розвитку в туризмі, яка говорить про використання розвиненими країнами туризму для перенесення стану економічного і політичного узалежнення на країни, що розвиваються.

Одним з важливих застосувань обговорюваної концепції є ідентифікація актуальних і потенційних конфліктних ситуацій, що мають місце на визначених територіях туристичної рецепції в контексті опрацювання і впровадження принципів їх сталого розвитку.

 

 

15. Концепція функції туризму