Основні туризмологічні концепції

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

“Основні туризмологічні концепції ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  Виконала:

                                                  Студентка 

                                                  Викладач:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

 

План:

1. Вступ
2. Модель туриста за Жафаром Жафарі
3. Модель туризму за Жафаром Жафарі
4. Концепція туризму як зустрічі
5. Теорія периферії В. Крісталера
6. Теорія дифузії інновацій
7. Модель циклу еволюції туристичного простору Р.В. Бутлера
8. Концепція туристичного простору
9. Концепція туристичної функції
10. Концепція району (території) туристичної активності
11. Концепція територіальних рекреаційних систем
12. Концепція перцепції простору (ландшафту)
13. Концепція туристичної урбанізації
14. Теорії конфлікту в туризмі
15. Концепція функції туризму

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Широкий діапазон досліджень туризму представлений  в працях вітчизняних та зарубіжних вчених вимагає велику різноманітність  підходів та поглядів на це явище. Туризм можна аналізувати з різних точок зору. Серед основних дослідницьких підходів можна назвати наступні:

- інституційний  підхід, який акцентує на пізнанні  мети і способів діяльності  різних установ, присутніх на  туристичному ринку, їх взаємовідносин, взаємозалежностей і позицій;

- підхід, який  на основі пізнання пропонованих  продуктів, має метою зрозуміти  сутність і види продуктів,  якими користуються туристи;

- історичний  підхід, що полягає у розкриті  генези розвитку туризму в  різних місцях, регіонах і періодах;

- організаційний  підхід, який концентрується на  проблемах організації і менеджменту  туризму та система функціонування  туристичних підприємств;

- економічний  підхід, в якому предметом досліджень  є питання попиту, пропозицій, цін,  працевлаштування, інвестицій, туристичних витрат, економічної активності регіонів;

- соціологічний  підхід, який аналізує характер  і наслідки впливу туризму  на суспільство;

- географічний  підхід, який дозволяє розкрити  сутність, види та значення туристичних об'єктів, просторовий і часовий аспект туризму, а також пояснює зміни, що відбуваються у середовищі під впливом туризму;

- системний  підхід, сутність якого полягає  у поєднанні різних підходів  в один комплексний метод оцінки  всієї туристичної системи;

- міждисциплінарний підхід, який полягає у пошуку відповіді на схожі питання з точки зору різних наукових дисциплін;

- прогностичний  підхід, значення якого витікає  зі швидкого темпу змін туристичних  явищ і необхідності аналізу  їх впливу на становлення туристичного ринку в майбутньому.

Через різноманітність  напрямків і підходів в дослідженнях туризму виникає диференціювання  теоретичних концепцій і моделей, які застосовуються в ході аналізу  і опису явищ. У наукових дослідженнях туризму найчастіше застосовують:

- модель туриста і модель туризму (за Ж.Шафарі);

- концепцію  туризму як зустрічі;

- теорію периферії  В.Крісталлера;

- теорію дифузії  інновацій;

- модель циклу  еволюції туристичного простору  Р.В.Бутлера;

- концепцію  туристичного простору;

- концепцію  туристичної функції;

- концепцію  району (території) туристичної активності;

- концепцію  територіальних рекреаційних систем;

- концепцію  сприйняття простору (ландшафту);

- концепцію  туристичної урбанізації;

- теорії конфлікту  в туризмі;

- концепцію  функції туризму.

 

 

2. Модель туриста за Жафаром Жафарі

З точки зору суспільного виміру туризму важливу  концепцію, яка пояснює психологічні зміни, що відбуваються в особистості, яка бере участь в туристичному русі, становить модель туриста за Жафаром  Жафарі. Ця модель описує зміни, що відбуваються у психіці туриста в процесі підготовки до виїзду, перебування туриста і повернення до свого середовища проживання. Згідно з автором цієї концепції розуміння мотивації та поведінки туриста можливе лише в результаті багатовимірного аналізу його психічних змін. Згідно з Ж.Жафарі, ця модель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість елементів і процесів, які характеризують особу туриста.

Елемент І визначають як становлення особистості туриста  в щоденному житті. У цій фазі в особистості з'являється потреба у туристичному виїзді, мотивації, уявленнях про виїзд, рішенні про вибір місця відпочинку. В останній її частині особа розпочинає розумову та фізичну підготовку до подорожі. Фаза "ставання" туристом цікавить не тільки психолога чи соціолога з точки зору причин і наслідків, які є мотивацією для того, щоб тимчасово покинути власне середовище проживання, але також економістів і представників туристичної галузі з точки зору маркетингу туристичних продуктів і психологічно-культурних обумовленостей споживацької поведінки.

Елемент II носить назву емансипації, в рамках якої відбувається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В процесі переміщення  і віддалення від буденності наступає ментальне переродження особи в туриста. Йому допомагають в цьому різноманітні реквізити у вигляді дорожньої сумки, фотоапарата та занурення в атмосферу готелю чи іншого місця проживання.

Елемент III - це етап піднесення, коли певна особа "перейшла" з повсякдення до нової відмінної  і незвичайної реальності, яку Ж.Жафарі визначає як "не повсякдення". В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зустрічаєшся у повсякденному житті. Фаза оживлення має свій просторовий вимір, оскільки стосується нового

місця перебування, та часовий - пов'язаний з перебуванням за межами місця проживання а також  культурний, тому що особа стає частиною спільноти туристів, які створюють своєрідну туристичну культуру. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туристами та мешканцями відвідуваної спільноти.

Елемент IV є  фазою репатріації, пов'язаною з  поверненням до буденності. Ж.Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це - "поновлення", яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та "капітуляція", коли внутрішньо він знову "підпорядковується" цінностям культури власного середовища проживання і повсякдення.

Елемент V визначається як "втілення", коли турист фізично  повернувся вже до повсякдення, до якого  психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під  час виїзду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності. В майбутньому вони стануть важливим чинником прийняття наступних рішень про виїзд, впливаючи на поведінку особи в черговій фазі ознайомлення.

Останнім, шостим елементом є час між виїздом  і приїздом туриста, який триває в  повсякденні, яке залишив турист. Згідно з автором цієї концепції, чим довший період перебування особи поза власним середовищем проживання, тим більш ймовірним є культурний шок, який наступить після її повернення.

 

3. Модель туризму за Жафаром Жафарі

Однією з  найважливіших системних дослідницьких концепцій, яка застосовується для пояснення туристичних явищ в суспільних науках, напр. соціології і культурології, є соціокультурна модель туризму за Жафаром Жафарі. У цій концепції в рамках світової мегасистеми туристичного руху передбачено існування двох систем - системи висилаючої (повсякдення) та системи приймаючої (неповсякдення). Висилаючою системою може бути вся країна або міська агломерація, приймаючою ж системою є території туристичної рецепції. Роль висилаючої системи полягає у забезпеченні її мешканців можливістю регенерації фізичних і психічних сил через рекреацію. Згідно з автором цієї концепції, в рамках приймаючої системи відбувається, з однієї сторони, зіткнення зовсім або майже зовсім різних туристів, що представляють різні висилаючі системи, які репрезентують різнорідну поведінку і культуру. З іншої ж сторони відбувається зіткнення осіб, що орієнтуються на розваги (туристів) з особами, зайнятими роботою і обов'язками щоденного ритму життя, тобто мешканцями рецепційних районів. Внаслідок цього зіткнення відбуваються численні міжособистісні і міжкультурні взаємовідносини, а суперечливість їх орієнтацій є джерелом і причиною різноманітних змін в приймаючій системі і створює загрозу для її ідентифікації. Дана концепція знаходить широке застосування в соціологічних дослідженнях, які займаються поясненням причин суспільних і культурних змін, що відбуваються під впливом туризму на територіях туристичної рецепції.

4. Концепція туризму як зустрічі

З точки зору гуманітарних наук основним об'єктом дослідницьких зацікавлень в туризмі є суб'єкт туристичного руху, тобто особа туриста та її переживання, досвід, зміни, взаємовідносини з іншими особами. У такому трактуванні сутністю туристичного досвіду є зустріч - зустріч подорожуючих туристів з іншими людьми, з природою, з творами іншої або власної культури. Цю зустріч можна розглядати не лише в індивідуальному вимірі, але й суспільному - між різними групами людей. В процесі зустрічі відбуваються численні особисті контакти - прямі чи непрямі, взаємовпливи та діалог. Туризм створює багато нагод до безпосереднього контакту приїжджих з місцевим населенням. Взаємний вплив людей, які зустрічаються, є однією з причин змін, що відбуваються як із самими туристами, так і спільнотами, які вони відвідують. Кожна особа представляє власну культуру та її цінності, які розкриваються в її ставленнях і здійснюваному виборі. Відносини між людьми, які зустрічаються у туризмі можна розглядати в широкому культурному контексті через процес міжкультурного спілкування. Суспільні відносини, що відбуваються під час туристичного руху обумовлені багатьма чинниками індивідуального характеру - вони залежать як безпосередньо від особистіших рис людей, які зустрічаються, так і суспільно-культурних цінностей суспільних груп.

Мобільність і експансія все більшого числа туристів до незначною мірою змінених сучасною культурно уніфікованою цивілізацією місць спричинюється до того, що туризм можна вважати одним з головних чинників дифузії культурних зразків багатих постіндустріальних суспільств у світі. Головним предметом зацікавлень суспільних наук (напр. соціології, антропології) у рамках цієї дослідницької концепції є обумовленості і суспільно-культурні наслідки зустрічей (зіткнень) та взаємовпливів в туризмі між:

а) окремими особами;

б) особою та суспільною групою;

в) різними суспільними  групами;

г) різними культурами.

У західній науковій літературі така зустріч описується як відношення між мешканцями рецепційних  районів, званих господарями та туристами, що вважаються гостями. Трактування проблеми в категоріях гостинності добре передає характер взаємовпливів, що відбуваються в туристичних місцевостях. Проте не завжди концепція господарів і гостей знаходить застосування, оскільки часто буває так, що особи, які приймають туристів, не є представниками спільноти, яку відвідують туристи.

 

 

 

5. Теорія периферії В. Крісталера

Теорія периферії, сформульована в 60-их роках XX ст. В.Крісталлером, яку називають ще теорією розташування об'єктів туризму і відпочинку, є концепцією, що пояснює причини і мотиви вибору визначених місць і регіонів як територій, що служать для потреб відпочинку. Вона є розширенням теорії центральних місць цього ж автора, згідно якої основними центрами є урбанізовані території (міста), які виконують визначені функції (напр. управлінські, господарські) відносно своїх мешканців, а також населення довколишніх територій. Центральні території не можуть повністю, задовольнити потреби у відпочинку мешканців, тому вони змушені виїжджати на слабо- чи зовсім неурбанізовані периферійні території (периферію). Теорія периферії говорить, що учасники туристичного руху з метою задоволення туристичних потреб керуються перш за все красою природи і потребою близького контакту з природою, не беручи до уваги міські центри (основні центри). У межах територій, що визначаються як периферія, розвиток туризму базується головним чином на відпочинку. Відповідно до потреб рецепції туристичного руху відбувається благоустрій цих територій, неминуче викликаючи їх урбанізацію. Тому мешканці урбанізованих центрів шукають нові території для відпочинку - нові периферії, що є однією з причин експансії туризму у світі.

Теорія периферії  В.Крісталлера знаходить своє застосування у дослідженні туристичних міграцій в глобальному, загальнодержавному і регіональному масштабах, пов'язаними з необхідністю відпочинку, розвитку та облаштуванні регіонів і туристичних місцевостей.

 

6. Теорія  дифузії інновацій

Під дифузією розуміють  поширення культурних, суспільних, економічних, політичних явищ у часі і просторі. Носіями інновацій в туризмі є люди (туристи), туристичні об'єкти і суб'єкти туристичного сектора. Розповсюджуватись можуть культурні шаблони туристів, туристичні об'єкти та процеси і організаційні удосконалення в туристичному секторі.

Дифузія може мати експансивний характер, коли вона поширюється на певному просторі з джерела інновації та релокаційний, коли це джерело переноситься до іншого простору і там створюються її вторинні центри. Дифузії інновацій у туризмі можуть відбуватися шляхом:

а) експансії  об'єктів туристичної інфраструктури в місцевостях і туристичних регіонах;

б) перенесення  туристами капіталу і власних  культурних стереотипів на рецепційні території;

 

в) впровадження нових організаційних рішень на туристичних  підприємствах.

Інновації можуть поширюватися поступово шляхом безпосереднього контакту з її носієм чи джерелом (ядром інновації), або ієрархічно - через сприйняття новизни, в першу чергу, певними групами людей чи великими населеними пунктами. Дифузія кожної інновації зустрічається з різними бар'єрами суспільного, організаційного чи просторового характеру, крім цього на її інтенсивність впливає здатність адресата до її сприйняття.

В процесі розвитку туристичної інфраструктури наступає "насичення" простору об'єктами і  зменшення її вільних запасів. У  кінцевому результаті це обмежує можливість розповсюдження самої інновації. Якщо мова йде про туристів, то головний напрямок інновацій пролягає з емісійних територій до територій рецепційних. Суспільно-культурні інновації, що переносяться ними, часто запозичуються деякими представниками місцевої культури, щоб з часом поширюватися на інших членів спільноти. Натомість з точки зору підприємств туристичного сектора, власне сильна конкуренція на туристичному ринку вимагає від них застосування нововведень і пристосування до умов туристичного попиту, які постійно змінюються. Здатність до введення інновацій є одним з найважливіших чинників економічного успіху в туристичній галузі.

Концепція дифузії  інновацій знаходить широке застосування в аналізі явищ, пов'язаних з туристичним рухом в суспільному, культурному, економічному і просторовому вимірах.

 

7. Модель циклу еволюції туристичного простору Р.В. Бутлера