Організація відпочинку як цілісний комплекс послуг

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

 

Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу

Кафедра готельно-ресторанного та туристичного бізнесу

 

 

Реферат

з дисципліни «Організація дозвілля» 

на тему: «Організація відпочинку як цілісний комплекс послуг»

 

 

Підготувала

Студентка ФРГТБ 3-1

Кравців Ірина

 

 

 

Київ 2012

Актуальність  теми.

Предмет дослідження. Відпочинок як цілісний комплекс послуг

Виклад основного  матеріалу. Дозвіллєзнавство - це галузь науки, яка вивчає життєдіяльність, відносини й організацію людей у сфері вільного часу. Вільний час - це не самоціль. Дійсну цінність він набуває лише тоді, коли використовується для всебічного розвитку особистості. Вільний час призначений для того, щоб людина мала можливість розкрити себе, піднятися до вищого рівня прояву своїх здібностей, повніше задовольнити свої постійно зростаючі потреби. По суті це такий же зайнятий час, як і години праці на виробництві або в домашньому господарстві. Тільки ця зайнятість - особливого роду. У вільний час ми вчимося, виховуємо дітей, читаємо книги, дивимося телевізор, ходимо в кіно, театр, на концерти, займаємося самоосвітою, спілкуємося з товаришами і друзями, буваємо на природі і т.д. При розгляді складових вільного часу, на наш погляд, цілком може бути приведене положення про те, що вільний час являє собою як дозвілля, так і час для більш піднесеної діяльності. Звідси випливає, що не можна ототожнювати поняття "дозвілля" з поняттям "вільний час". Вільний час набуває форми дозвілля, але не зводиться цілком до нього. Для дозвілля насамперед характерні пасивно - видовищні форми проведення вільного часу.

У рамках дозвілля в основному  здійснюється споживання культури, а  не її творення: людина прагне задовольнити свої потреби в насолоді, задоволенні, розвазі.

В огляді значень поняття "дозвілля" доцільно виокремити три  основні підходи до його вжитку:

1. часовий підхід, коли дозвілля розглядається як період часу, діяльності, стану інтелекту, в якому вибір є домінуючою рисою; у цьому сенсі дозвілля є формою вільного часу для особистості, простором для розвитку її здібностей, умінь і набуття навичок;

2. об'єктивний підхід, при якому дозвілля розуміється як протилежне роботі заняття, тобто це будь-який неробочий або той, що лишається після роботи, час; 

3. суб'єктивний підхід, при застосуванні якого наголос робиться на якісних параметрах поняття, коли значна роль відводиться не стільки кількісним характеристикам (наприклад, кількість вільного часу), скільки особистісному сприйняттю дозвілля і його ролі, яке формується, зокрема, під впливом віросповідання й інших соціально-значущих рис; саме у цьому контексті слід розглядати дозвілля, яке може здійснюватися у будь-який час і визначатися характеристиками індивідуума та особливостями його світосприйняття.

Дозвілля розвиває особистість. Дозвілля - це сукупність занять у вільний  час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування  з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному самоособистісна спрямованість їхнього змісту.

Більш піднесена діяльність - це заняття у вільний час, за допомогою яких людина розвиває і  реалізує свій творчий потенціал, бере участь у виробництві матеріальних і духовних цінностей, найбільш ефективно  удосконалює себе як особистість.

Слід також зазначити  таку закономірність: і в сфері  дозвілля, і в сфері більш піднесеної діяльності в кожного з нас  виявляється основне заняття. Якраз  воно і виступає основою всіх інших  видів занять і активно впливає  як на їхню тривалість, так і на їхню частоту.

Будь-які потреби в  сфері дозвілля мають певну послідовність  прояву. Задоволення однієї потреби  породжує звичайно нову. Завдяки цьому  можна змінювати вид діяльності і збагачувати дозвілля. У сфері  дозвілля повинен здійснюватися  перехід від простих форм діяльності до складніших, від пасивного відпочинку - до активного, від задоволення більш  глибоких соціальних і культурних прагнень, від фізичних форм рекреації - до духовних насолод, від пасивного засвоєння культурних цінностей - до творчості і т.п.

Дозвілля здатне об'єднати і відпочинок, і працю. Велика частина дозвілля в сучасному суспільстві зайнята різними видами відпочинку, хоча поняття "дозвілля" включає в себе і такі види діяльності, як продовження освіти, громадська робота на добровільних засадах. 

Визначення дозвілля розпадається на чотири основні групи. 

• Дозвілля як споглядання, пов'язане з високим рівнем культури та інтелекту, це стан розуму і душі. У цій концепції дозвілля зазвичай розглядається з точки зору ефективності, з якою людина робить що-небудь. 
• Дозвілля як діяльність - зазвичай характеризується як діяльність не пов'язана з роботою. Це визначення дозвілля включає цінності самореалізації. 
• Дозвілля як вільний час, час вибору. Цей час може бути використано різним чином, причому воно може бути використано для діяльності пов'язаної з роботою або не пов'язаної з нею. Дозвілля розглядається як час, коли людина займається тим, що не є її обов'язком. 
• Дозвілля інтегрує три попередні концепції, стирає межу між "роботою" і "не роботою" і оцінює дозвілля в термінах, що описують поведінку. Включає в себе поняття часу і ставлення до часу.

Макс Каплан вважає, що дозвілля-це набагато більше, ніж просто вільний час або перелік видів діяльності, спрямованих на відновлення.

Під дозвіллям розуміємо сукупність занять, за допомогою яких відновлюються фізичні, розумові та психічні сили людини. Але час дозвілля - це й час розвитку особистості. До нього можна віднести: 
1) індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, прослуховування радіо, перегляд телепередач і т.п.); 
2) публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ і т. ін.); 
3) спілкування (із членами родини, родичами, сусідами, друзями тощо); 
4) фізичні заняття (ранкова і вечірня гімнастика, водні процедури і т. ін.); 
5) розваги й ігри, що знімають розумове і фізичне напруження, створюють добрий настрій; 
6) пасивний відпочинок (прогулянки без певної мети, спокій, зміна напруженості урівноваженістю й ін.); 
7) заняття, які можна вважати явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, злочинність, наркоманія, азартні ігри, безцільне проведення часу - як розпущений спосіб відпочинку).

Щодо більш піднесеної діяльності, то до неї варто віднести заняття, які що найбільше сприяють розвитку сутністних сил людини, його всебічному удосконаленню. їх можна згрупувати в такий спосіб:

• навчання без відриву від виробництва;
• підвищення кваліфікації;
• самоосвіта;
• суспільно-політична діяльність;
• участь у вихованні дітей;
• творча діяльність і аматорські заняття;
• спортивні заняття і туризм.

Комбінація активного  та пасивного відпочинку рекреантів незалежно від вікової  категорії  та  соціального  статусу  передбачає  наявність  розважальних заходів, яким притаманні емоційне переключення, незвичайність, святковість, несхожість на те, чим  займаються у своєму повсякденному  житті. В зарубіжній практиці  гостинності  застосовують  термін  „amusements”  (розваги),  під  яким об’єднано комплекс видів рекреаційної діяльності людини в період відпочинку, крім суто розважальної: пізнавальну, спортивно-оздоровчу, соціокультурну та ін. Холістичний (англ. holism від гр. holos – цілий, увесь) характер рекреаційної діяльності який проявляється у здатності туризму вносити різноманітність та радість в повсякденне життя людини, створювати атмосферу свята обумовив появу терміну „animation” (анімація).

За  своєю  етимологією  слово  „анімація”  має  латинське  походження („anіma”  – душа, повітря, вітер) і визначає наснагу, натхнення, залучення до руху, до активної діяльності, стимулювання життєвих сил. 

Можна виділити наступні напрямки розвитку анімації в туризмі:

1.  створення  спеціальних   музеїв  та  парків,  організація  костюмованих балів, шоу, свят  та інших дійств за конкретними  сценаріями (створення спеціалізованого  турпродукту)

2.  анімація  –  оживлення   програм  дозвілля  туристів  в  місцях тривалого  відпочинку  –  курортних  готельних   комплексах, туристських  центрах,  туристичних  селищах і базах,  на круїзних судах тощо. 

Обидва  з  зазначених  напрямків  передбачають  незвичайність  і різноманітність заходів, безпосереднє залучення туристів до дії, що вимагає  від організаторів дозвілля певних творчих здібностей для створення  спеціальних програм і сценаріїв, вміння стимулювати інтерес туриста, змусити його попри зніяковіння, інертність взяти участь в анімаційних  програмах.

В  анімації  використовуються  активні  види  відпочинку,  до  яких відносяться  рухливі  спортивні  ігри,  плавання,  біг,  лижі,  піші  прогулянки, аеробіка,  скелелазіння,  туристські  походи,  і  пасивні  –  читання,  риболовля, заняття  музикою,  садівництво,  комп'ютерні  ігри,  відвідування  стадіонів, концертів, виставок, музеїв, огляд пам'ятників архітектури, історії й культури.

У  сфері  туризму сформувалися  наступні  види  анімації,  які  задовольняють різні потреби  відпочиваючих.

Анімація  в  русі  – задовольняє потреби сучасної людини в русі шляхом залучення її  до  участі  в рухливих  спортивних  іграх,  заняттях  аеробікою, відвідування дискотек і просто заняттю елементарною фіззарядкою.

Анімація через  спілкування – задовольняє потребу людини в спілкуванні з іншими людьми, а як говорив Сент-Екзюпері: „Спілкування – це розкіш”.

Анімація через  залучення до культури  – задовольняє потребу людей у духовному розвитку за допомогою відвідування музеїв, пам'ятників культури, історії й архітектури,  покупки сувенірів,  особливо  виготовлених  місцевими умільцями тощо.

Творча анімація – задовольняє потребу людини у творчості, у спілкуванні з  людьми,  близькими  за  духом,  за  професією,  шляхом  диспутів,  обміні інформацією, взаємозбагачення один одного.

Реабілітаційна  анімація – задовольняє потребу людини в психологічному розвантаженні від повсякденної  утоми за  допомогою контакту  з природою, участі в турпоходах, морських прогулянках тощо.

Виділяють наступні функції  туристської анімації:

•  адаптаційна –  дозволяє перейти  від  повсякденної обстановки  до вільної;

•  компенсаційна  –  звільняє  людину  від фізичної і  психічної  втоми повсякденного  життя;

•  стабілізуюча  –  створює  позитивні  емоції  і  стимулює  психічну стабільність;

•  оздоровча  – спрямована  на  відновлення  і розвиток  фізичних сил людини, ослаблених у  повсякденному трудовому житті;

•  інформаційна  –  дозволяє  одержати нову  інформацію  про  країну, регіон, людей і т.д.;

•  освітня  –  дозволяє  придбати  і  закріпити  в  результаті  яскравих вражень нові знання про  навколишній світ;

•  вдосконалююча – приносить інтелектуальне  і фізичне удосконалення;

•  рекламна  –  надає  можливість  через  анімаційні  програми зробити туриста носієм реклами про країну, регіон, туристський  комплекс, готель, туристську фірму  і т.д.;

•  холістична  – вносить різноманітність та  радість в повсякденне життя людини, створюючи атмосферу свята.

Анімаційна послуга –  це така ж послуга суб'єкта туристської  діяльності, як  послуги  з  розміщення,  харчування,  інформаційно-рекламного обслуговування,  а  також  послуги  установ  культури,  спорту,  побуту  тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Анімаційна послуга дозволяє залучити туриста до активних дій  шляхом особистого  контакту  аніматора  з  туристом.  Взаємодія  туриста  з  аніматором здійснюється  відповідно  до  заздалегідь  розробленої  програми.  При  цьому турист сам  обирає ті заходи, які для нього  є найбільш прийнятними, від яких він одержує максимальне задоволення  і позитивні емоції.